Рішення № 112293949, 19.07.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2023 року справа №640/7777/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ПАТ "АРТЕМ-БАНК" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ПАТ "АРТЕМ-БАНК" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, Подільський РВ ДВС у м. Києві), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, передбачених ст. 39 та ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження", та зобов`язати відповідача у зв`язку із закінченням виконавчого провадження №57543331, виключити відомості стосовно боржника ПАТ "АРТЕМ-БАНК" з Єдиного реєстру боржників (далі - ЄРБ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2021р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.

Законом України від 13.12.2022р. №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою КОАС справу №640/7777/21 прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд у спрощеному позовному провадженні з призначенням судового засідання, з урахуванням відкладення дати його проведення, на 30.06.2023р.

Сторони у судове засідання не з`явились, натомість згідно поданих заяв, просили здійснювати розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відтак, суд керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, здійснюватиме розгляд справи у письмовому провадженні.

В обґрунтування доводів позовної заяви зазначено, що дані про позивача безпідставно перебувають у ЄРБ згідно виконавчого провадження №57543331 (далі - ВП), яке перебувало на виконанні у відповідача, адже відповідне ВП було завершене ще у 2018р. поверненням стягувачу виконавчого документа. Позивач стверджує, що наслідком наведених обставин має бути виключення даних про боржника з ЄРБ з урахуванням того, що з 2018р. стягувач повторно не подавав документ до виконання, у зв`язку із чим не виключення даних позивача з ЄРБ свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Позиція відповідача полягає в тому, що у даному випадку відсутні законні підстави для виключення даних про позивача з ЄРБ, у зв`язку із чим позовні вимоги на його думку задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Подільському РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження №57543331, відкрите на підставі постанови Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 26.10.2018р. №56907717 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 369 грн.

За наслідками вчинених виконавчих дій 12.12.2018р. керуючись пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Кравцовою О.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження №57543331 має статус «Завершено», однак, як зазначив позивач, відповідачем не були вжиті всі необхідні заходи, передбачені частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не виключено відомості про ПАТ «Артем-Банк» з Єдиного реєстру боржників.

За посиланням позивача, звернувшись 02.03.2021р. до відповідача із заявою від 26.02.2021р. №166-49-8/21 з проханням виключити відомості стосовно боржника ПАТ «Артем-Банк» з Єдиного реєстру боржників у зв`язку з закінченням виконавчого провадження №57543331, Подільським РВ ДВС у м. Києві проігноровано звернення боржника та не було вирішено всі питання щодо виключення відомостей з ЄРБ стосовно вказаного виконавчого провадження.

З наявного у справі відзиву слідує, що позиція відповідача полягає у відсутності законних підстав для виключення даних позивача з ЄРБ за виконавчим провадженням №57543331.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні приписи чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2432/5, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003р. №43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003р. за № 388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2015р. №614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2015 р. за №478/26923. Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

При цьому, відповідно до п. 6 Розділу Х Положення №2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону № 1404-VIII; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в захисті прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Балдеа проти Румунії, 15.02.2017р., Гелле проти Фінляндії, 19.02.1997р.) з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення суду повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №57543331 з примусового виконання постанови №56907717 від 26.10.2018р. Подільського РВ ДВС м. Київ про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 369 грн., завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» ще у 2018р.

Пунктом 1 ч. 4 та ч. 5 ст. 12 цього Закону визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 вказаного Закону).

При цьому, у ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Так, у ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

В даному випадку виконавче провадження №57543331 було завершено у 2018р., що підтверджується матеріалами відповідного ВП та не заперечується сторонами.

При цьому, докази повторного пред`явлення стягувачем постанови до виконання, у межах встановленого законодавством строку, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень, який є стягувачем у виконавчому провадженні №57543331 та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, не вчиняє активних дій з метою пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.

Проаналізувавши чинні норми права, які регулюють спірні правовідносини, оцінивши обставини справи суд дійшов висновку, що в даному випадку наявність прогалини у законодавстві призводить до обмеження права особи (фізичної або юридичної) у вільному володінні та розпорядженні власним майном. При цьому, такі обмеження зумовлено бездіяльністю суб`єкта владних повноважень - стягувача у ВП №57543331 та державного виконавчого органу.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідач суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України, застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, шляхом зобов`язання відповідача виключити відомості щодо позивача за виконавчим провадженням №57543331 з ЄРБ.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими що відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині зобов`язання відповідача виключити відомості щодо позивача за виконавчим провадженням №57543331 з ЄРБ, а в іншій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (платіжне доручення №1174 від 08.04.2021р.).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню у розмірі 1135,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що суддя Марич Є.В. у період з 03.07. по 18.07.2023р. включно перебував у відпустці, у зв`язку із чим ухвалу постановлено датою, що вказана в її вступній частині.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ПАТ "АРТЕМ-БАНК" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 04208, м. Київ, проспект Георгія Ґонґадзе, 5-Б) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 04208, м. Київ, проспект Георгія Ґонґадзе, 5-Б) виключити відомості щодо ПАТ "АРТЕМ-БАНК" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) за виконавчим провадженням №57543331 з Єдиного реєстру боржників.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 04208, м. Київ, проспект Георгія Ґонґадзе, 5-Б) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПАТ "АРТЕМ-БАНК" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) сплачений судовий збір у розмірі 1135 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень 00 коп.).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.