Рішення № 112291652, 10.04.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13720/20

Провадження № 2/752/702/23

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 квітня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

16 січня 2020 року надійшла до Голосіївського районного суду міста Києва справа за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що в кінці жовтня 2019 року нею було отримано інформацію про відкриття приватним виконавцем Вольф Т.Л. виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо виконання виконавчого напису вчиненого 29 липня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. за реєстровим номером 1581 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 118698567 від 20 грудня 2016 року в розмірі 21 468, 26 грн. з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису на користь АТ «Банк Форвард».

Згідно виконавчого напису 20 грудня 2016 року між нею та АТ «Банк Форвард» було укладено кредитний договір № 118698567 про відкриття карткового рахунку в АТ «Банк Форвард», згідно з яким товариство зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 18 000, 00 гривень строком на 12 місяців (з 20 грудня місяця 2016 року по 20 грудня місяця 2017 року).

Стверджує, що вона не укладала будь-яких кредитних договорів з ПАТ «Банк Форвард», вчинений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. не було перевірено безспірність заборгованості, не дотримано процедури вчинення виконавчого напису, відповідно вона була позбавлена можливості заявити про це відповідачу у справі за заявленими позовними вимогами. Крім того, оспорюваний нею виконавчий напис вчинено поза межами трирічного строку.

Просила визнати виконавчий напис вчинений 29 липня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. за реєстровим номером 1581 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 118698567 від 20 грудня 2016 року в розмірі 21 468, 26 грн. з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису на користь АТ «Банк Форвард» таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, з повідомленням сторін.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам для подання до суду письмових пояснень, однак останні таким правом не скористалися.

Підготовче провадження у справі закрито 09 січня 2023 року.

У судове засідання позивачка не з`явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, повідомила про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача АТ «Банк Форвард» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

У судове засідання третя особа Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

У судове засідання третя особа Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в її відсутності до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, які містять копію нотаріальної справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 29 липня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1581, яким нотаріусом запропоновано: звернути стягнення з громадянки України, якою є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Гаврилівка, Вишгородського району, Київської області, місце роботи: Філія «Л.К.О,№1» ТОВ ЛКО, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий 13.06.2012 року Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, яка є боржником за кредитним договором № 118698567 від 20 грудня 2016 року, укладеним з АТ «Банк Форвард», заборгованість за період з 16.10.2017 року по 20.12.2017 року у розмірі 20 618, 26 грн., а також понесені витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 850, 00 гривень, що складало загальну суму до стягнення в розмірі 21 468, 26 гривень.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. постановою від 23.08.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 про примусове виконання виконавчого напису № 1581 від 29 липня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 21 468, 26 грн.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

У пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Разом з цим, пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Однак у вчиненому спірному виконавчому написі, і безпосередньо самим приватним нотаріусом Кондратюком В.С. не вказано, на підставі яких документів останній було вчинено. Крім того, нотаріусом не надано докази, про те, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином він переконався у безспірності розміру сум, встановив, у якому розмірі виникла заборгованість.

При цьому, загальна сума заборгованості у вчиненому спірному виконавчому написі вказана у розмірі 21 468, 26 грн.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 глави 16 Порядку у разі , якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати її у стягувача.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18 від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону є обов`язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не подавши відзив на позов, не довів свого права стягувати заборгованість з позивача за укладеним з іншою фінансовою установою договором, та саму суму заборгованості.

Крім того, відповідачем не доведено дотримання встановленого законом порядку при зверненні за вчиненням виконавчого напису, і твердження позивача в цій частині ним не спростовані.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких вимог до позивачки про усунення порушень відповідач не пред`являв.

Яким чином та виходячи з чого відповідачем нарахована заборгованість, з матеріалів справи не вбачається і таких доказів відповідач суду не надав.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому товариством приватному нотаріусу кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має саме товариство, як стягувач, при зверненні до нотаріуса.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, тверджень позивача, не спростованих відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, шо не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29.07.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрований за № 1581 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 118698567 від 20.12.2016 року на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк