Рішення № 112290778, 19.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2023 року Справа№200/2648/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву,

УСТАНОВИВ:

12 червня 2023 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокатка Малькевич Н., представниця позивачки ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

- визнати протиправними рішення відповідача 20.03.2023 №056650002291 щодо відмови в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах від 15.03.2023 з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії норм пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, та з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи 10.12.2004 по 13.04.2007, з 14.04.2007 по 15.01.2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що у зв`язку із досягненням п`ятдесятирічного віку 15 березня 2023 року вона звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 20.03.2023 №056650002291 в призначенні пенсії було відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідно віку - 55 років. На думку позивачки, вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, оскільки з 10.12.2004 по 15.01.2016 виконувала роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за професією гірник, зайнятий на виробничій дільниці, що передбачені Списком №2.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, простило відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.03.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного форду України в Донецькій області з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після реєстрації в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області заява ОСОБА_1 про переведення на інший вид пенсії в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.03.2023 №056650002291 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного віку. Відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників передбачені статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними певного віку.

Враховуючи дату народження позивачки 20.10.1972, остання матиме право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах за списком №2. Вік позивачки на день звернення до органів Пенсійного фонду склав 50 років. На підставі наданих позивачкою документів, загальний страховий стаж позивачки складає 20 років 7 місяців 11 днів (необхідно не менше 25 років), питання розрахунку пільгового стажу не розглядалось та пільгова довідка, видана ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 14.03.2023 №127, не взята до уваги, оскільки на момент звернення з заявою щодо переходу на пенсію за віком за списком №2 позивач не досягла 55 років.

19 червня 2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 червня 2023 року у відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 26.06.2019 та отримує пенсію, як особа з інвалідністю 3 групи, загальне захворювання, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15 березня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву № 941 щодо переходу на пенсію за віком за списком №2.

20 березня 2023 року рішенням про відмову у перерахунку пенсії управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №056650002291 ОСОБА_1 відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням необхідного віку. Згідно з рішенням вік заявниці: 50 років, страховий стаж заявниці становить: 20 років 7 місяців 11 днів.

Згідно з довідкою №127, яка видана ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» 14 березня 2023 року, ОСОБА_1

в період з 10.12.2004 по 13.04.2007 виконувала роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за професією, посадою: гірник, зайнятий на виробничій дільниці «ПСТК по выборке породы, ПСиОУ по выборке породы» 02 роки 04 місяці 04 дні, що передбачено Списком 2 розділ І підрозділ 1.1 а-3б постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003;

в період з 14.04.2007 по 15.01.2016 виконувала роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за професією, посадою: гірник, зайнятий на виробничій дільниці ШТ, 08 років 09 місяців 02 дні, що передбачено Списком 2 розділ І підрозділ 1.1 а-3б, постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003;

в період з 26.03.2016 по 20.06.2016 виконувала роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за професією, посадою: гірник, зайнятий на виробничій дільниці ШТ, 00 років 02 місяці 25 днів, що передбачено Списком 2 розділ І підрозділ 1.1 а-3б, Списком 2 розділ І підрозділ 1, постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016.

Дана професія підтверджена результатами атестації робочих місць: наказ №150 від 15.01.2001; наказ №35/1 від 16.01.2006; наказ №231/1ок від 15.01.2011; наказ №26 від 26.03.2016.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнані неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Як зазначалося раніше, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана на ім`я позивачки, остання в період з 10.12.2004 по 20.06.2016 виконувала роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за професією, що передбачена Списком №2.

Отже, при розгляді заяви позивачки від 15 березня 2023 року відповідач мав керуватися саме нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Згідно зі статтею 2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (стаття 6 Закону №1788-ХІІ).

За наслідками судового розгляду в становлено, що на дату подання заяви про перехід з одного виду пенсії на інший позивачка досягла 50 річного віку, мала страховий стаж 20 років 7 місяців 11 днів, але відповідач відмовився обчислити її пільговий стажу.

З вищенаведених підстав спірне рішення відповідача про відмову в призначенні позивачці є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Отже, страховий стаж позивачки за період 2004-2016 роки має обчислюватися відповідно до вимог Закону №1058-ІV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки права позивачки порушені, але прийняття рішення на користь останньої, в тому числі щодо зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в рішенні, що змусило позивачку звернутися до суду із даним позовом, судовий збір, сплачений останньою, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статі 139 КАС України).

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., отже на користь останньої підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 966,24 грн. (90% задоволених позовних вимог).

Доказів понесення інших судових витрат сторонами суду не надано.

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61000, м. Харків, пл. Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пров.2, код ЄРДПОУ 14099344, e-mail: gu@kh.pfu.gov.ua) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №056650002291 від 20 березня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, подану ОСОБА_2 15 березня 2023 року, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 966 (дев`ятсот шістдесят шість) гривень 24 копійок.

Повний текст рішення складено 19 липня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко