Рішення № 112287109, 20.06.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2023 року справа № 927/55/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, 16600, e-mail: nizhin.prok@gmail.com,

в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, е-mail: mon@mon.gov.ua

позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, е-mail: kyiv_region@spfu.gov.ua

до відповідача: фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни, АДРЕСА_1 , e-mail: не відомий

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, вул. Графська,2, м. Ніжин, 16600, e-mail: ndu@ndu.edu.ua

про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення

за участю представників сторін у справі

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: Пуценко Т.В.

від відповідача: адвокат Степаненко Р.О.

від третьої особи: не з`явився

за участю прокурора: прокурор Сидоренко Ю.К.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи-підприємця Прокопець Євгенії Володимирівни, у якому просить суд:

- визнати недійсним договір №13/15-21 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Прокопець Євгенією Володимирівною;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Прокопець Євгенію Володимирівну звільнити нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м., розташоване на першому поверсі в будівлі гуртожитку №2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, за адресою: площа Івана Франка,2, м. Ніжин, Чернігівська область, та повернути його балансоутримувачу - Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

У позовній заяві прокурор просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, оскільки вказаний заклад освіти є балансоутримувачем спірного орендованого майна, який у разі визнання недійсним спірного договору останній має прийняти його за актом повернення з оренди орендованого майна.

Ухвалою суду від 09.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.01.2023. Встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя.

Ухвала суду від 09.01.2023 направлена прокуратурі та позивачам на їх електронні адреси, зазначені у позовній заяві, відповідачу та третій особі рекомендованою поштовою кореспонденцією (а.с.128,129 т.1).

24.01.2023 від позивача-2 надійшли пояснення №52.04.03-116 від 24.01.2023, у яких позивач-2 не підтримує позов та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Зазначає, що об`єкт оренди не використовується у діяльності навчального закладу протягом трьох років, а тому може бути використаний при укладенні договору оренди за будь-яким призначенням. У зв`язку з технічною помилкою було укладено Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 13/15-21 від 06.05.2021, якою виправлено неточності щодо обмежень. Позивач-2 наголошує, що Міністерство освіти і науки України листом від 02.11.2020 № 53-01-7 надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 61,7 кв.м. на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку №2 та зазначає, що дозвіл надається на конкретний об`єкт оренди, а не конкретному орендодавцю. Відповідачку оголошено переможцем за результатами аукціону і з нею і укладено договір оренди. Сторони договору вправі визначати будь-які умови договору, які прямо не передбачені законом та іншими актами законодавства. Враховуючи позицію власника майна - Міністерства освіти і науки України, про можливість укладення договору оренди, принцип мовчазної згоди Міносвіти щодо продовження такого договору, згоду балансоутримувача державного майна та безпосереднє невикористання майна в освітньому процесі протягом 3 років, на думку, позивача-2, договір є правомірним, а підстави для визнання його недійсним відсутні. Всю кореспонденцію позивач-2 просить направляти на адресу Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення (14000, пр-т Миру, 43, м. Чернігів) (а.с.130-133 т.1). Пояснення подані у встановлений ухвалою суду строк - до 31.01.2023, та прийняті судом до розгляду.

30.01.2023 на електронну адресу суду від заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури надійшли пояснення у справі № 52-75-656 вих23 від 31.01.2023, підписані електронним підписом. У поясненнях прокурор заперечує проти пояснень позивача-2, підтримує позовні вимоги та наголошує, що передача в оренду нежитлових приміщень першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку №2 НДУ ім. М. Гоголя, який є закладом освіти державної власності та фінансується з бюджету, для здійснення діяльності не пов`язаної із цільовим призначенням освітнього процесу, а саме за освітнім призначенням, а також без мети надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньої закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, свідчить про порушення вимог ст.19,53 Конституції України, ч.4 ст. 80 Закону України "Про освіту", у зв`язку з чим спірний договір оренди нерухомого майна підлягає визнанню недійсним на підставі ст.203, 215 Цивільного кодексу України, а приміщення звільненню та поверненню балансоутримувачу - НДУ ім. М. Гоголя (а.с.142-157 т.1). Пояснення подані у встановлений ухвалою суду строк - до 31.01.2023, та прийняті судом до розгляду.

31.01.2023 аналогічні пояснення заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури № 52-75-656 вих23 від 31.01.2023 надійшли на поштову адресу суду.

31.01.2023 на електронну адресу суду від третьої особи надійшла заява №01-13/60 від 31.01.2023 про відкладення розгляду справи у зв`язку з виробничої необхідністю.

31.01.2023 від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у межах строку підготовчого провадження, у якій відповідач просить суд встановити додатковий строк для подання до суду додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень.

До початку підготовчого засідання 31.01.2023 об 11:16 на території м. Чернігова було оголошено повітряну тривогу. Після закінчення повітряної тривоги учасники судового процесу у підготовче засідання не прибули.

Суд у судовому засіданні 31.01.2023 постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.03.2023, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 31.01.2023, яка направлена прокуратурі, позивачам та третій особі на їх електронні адреси, зазначені у позовній заяві, відповідачу - рекомендованою поштовою кореспонденцією.

01.02.2023 у встановлений судом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог. Відповідач зазначив, що пунктом 12.7 договору передбачене лише право, а не обов`язок орендодавця пред`явити вимогу про припинення, а не про визнання недійсним договору у разі використання майна не за цільовим призначенням, тому ці положення договору не можуть бути покладені в обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним, звільнення майна та повернення майна відповідно до акту і не підлягають застосуванню до правовідносин сторін. Орендодавець не пред`являв до орендаря вимог про припинення договору, не повідомляв орендаря про використання майна не за цільовим призначенням. Відповідач здійснює господарську діяльність, пов`язану в тому числі з наданням послуг, що підтверджується його КВЕД, а саме: 82.19 фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; 85.59 - інші види освіти, н.в.і.у.; 85.52 - освіта у сфері культури; 85.60 - допоміжна діяльність у сфері освіти; 47.77 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; 93.29 - організування інших видів відпочинку та розваг; 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 95.25 - ремонт годинників і ювелірних виробів, - що вказує на наявність ознак надання послуг пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу та обслуговуванням учасників освітнього процесу. Відповідач зазначає, що його діяльність пов`язана, зокрема, з допоміжною діяльністю у сфері освіти, наданням різних послуг, в тому числі пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу та/або обслуговуванням учасників освітнього процесу. На думку відповідача, наявність у договорі винятків цільового призначення орендованого майна, за якими орендоване майно не може бути використано, не доводить той факт, що умовами Договору порушується ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

У відзиві на позовну заяву відповідач просить витребувати у заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури розрахунок збитків (шкоди), які заподіяні державі внаслідок укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/15-21 від 06.05.2021 та витребувати у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях розрахунок збитків (шкоди), які будуть заподіяні внаслідок визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/15-21 від 06.05.2021 (а.с.208-219 т.1).

06.02.2023 від заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №52-75-849вих-23 від 03.02.2023, у якій прокурор зазначає, що діяльність відповідача при використанні об`єкту оренди пов`язана виключно з цілями підприємницької діяльності, а не із забезпеченням освітнього процесу, що на час укладення спірного договору оренди заборонялося законодавством. Нормативно-правові акти не скасовують заборону, встановлену Законом України «Про освіти» щодо цільового використання майна закладів освіти. Невикористання закладом освіти спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним Договору оренди. Підстави представництва прокурором інтересів держави є належно обґрунтованими (а.с.228-255 т.1).

13.02.2023 від позивача-1 надійшли пояснення №14.1/39-23 від 03.02.2023, у яких позивач-1 вказує про те, що спірний договір не відповідає чинному законодавству, адже він допускає використання майна освіти поза межами цілей освітнього процесу. Невикористання спірних приміщень та недостатнє їх фінансування не є підставою для їх передавання в оренду з іншою метою, ніж пов?язана з освітньою діяльністю. Позивач-1 просить суд позов задовольнити, справу розглядати за відсутності представника Міністерства (а.с.1-4 т.2).

16.02.2023 від відповідача надійшло клопотання від 01.02.2023 про приєднання до матеріалів справи доказів направлення учасникам справи відзиву на позов.

06.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії звернень відповідача до Ніжинської окружної прокуратури, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та копії відповідей на них (а.с.24-30 т.2).

06.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про залучення Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до участі у справі як співвідповідача з огляду на те, що позивач-2 є стороною договору, готував проєкт договору, визначав його умови, а тому дійсність договору, виникнення та законність правовідносин за ним обумовлювалися намірами та діями позивача-2 (а.с.46-47 т.2).

У судове засідання 07.03.2023 прибули представники сторін, проте судове засідання 07.03.2023 не відбулось у зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м.Чернігові, що підтверджується Актом №32-23 від 07.03.2023 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 10.03.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів, викладене у відзиві на позов, оскільки відповідачем не надано доказів вжиття заходів щодо самостійного отримання вищезазначених доказів, не наведено причин неможливості самостійного отримання таких доказів, не зазначено обставини, які можуть підтвердити докази, про які йдеться в клопотанні або аргументи, які такі докази можуть спростувати.

Також суд залишив без розгляду клопотання відповідача від 03.03.2023 про приєднання до матеріалів справи копій звернень, оскільки зазначене клопотання направлено на адресу суду 03.03.2023, про що свідчить відбиток штемпелю пошти, а отже, із порушення встановленого ухвалою суду строку, без відповідного клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

В ухвалі суду від 10.03.2023 зазначено, що клопотання відповідача від 03.03.2023 про залучення Регіонального відділення Фонду Державного майна по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до участі у справі як співвідповідача буде розглянуто судом в процесі подальшого розгляду справи.

У задоволенні вказаного клопотання в подальшому судом відмовлено, оскільки положеннями ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, а також будь-якою іншою процесуальною нормою не передбачене залучення співвідповідача за ініціативою саме відпвоідача у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у справі співвідповідача. Можливість залучення співвідповідача за клопотанням відповідача або за ініціативою суду процесуальним законом не передбачена.

Ухвалою суду від 10.03.2023 підготовче засідання відкладено на 21.03.2023, явка учасників судового процесу не є обов`язковою. Зазначена ухвала направлена прокуратурі, позивачам та третій особі на їх електронні адреси, зазначені у позовній заяві, відповідачу - рекомендованою поштовою кореспонденцією.

10.03.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшли заперечення №52-75-167вих-23 від 09.03.2023 проти клопотання відповідача від 03.03.2023 (у порядку ст.42,169 Господарського процесуального кодексу України) у яких прокурор зазначає, що у даному спорі обрахування збитків у випадку укладення договору оренди з порушенням ч.4 ст. 80 Закону України «Про освіту» не вимагається та не ставиться в залежність від наявності або відсутності збитків. Регіональне відділення є органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та уповноваженим державою на захист її інтересів. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення, яке покликано захищати інтереси держави, які порушено у цих правовідносинах (а.с.53-60 т.2).

20.03.2023, засобами електронного зв?язку, надійшли до суду пояснення Ніжинської окружної прокуратури №52-75-1940вих-23 від 20.03.2023, у яких прокурор вважає спірний Договір оренди з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 20.01.2023 таким, що не відповідає законодавству про освіту, адже допускає використання майна закладу освіти не за освітнім призначенням, а для здійснення господарської (комерційної) діяльності відповідача, що свідчить про наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним (а.с.77-88 т.2).

21.03.2023 аналогічні пояснення Ніжинської окружної прокуратури №52-75-1940вих-23 від 20.03.2023 надійшли на поштову адресу суду.

21.03.2023 відповідачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

У судове засідання 21.03.2023 прибули представники прокуратури, позивача-2, відповідача.

Суд, у судовому засіданні 21.03.2023 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 12.04.2023, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 21.03.2023, яка направлена на електронні адреси, зазначені у позовній заяві.

22.03.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких відповідач просить відмовити у позові з огляду на те, що діяльність відповідача пов?язана з допоміжною діяльністю у сфері освіти. Частина 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» не передбачає обов?язку сторін зазначати в умовах договору положення, які в ній містяться. Умови Договору не містять інформацію щодо предмета доказування, а тому не можуть бути належним доказом використання майна з порушенням закону. Зазначення КВЕД серед видів діяльності в реєстраційних документах не забороняє суб?єкту господарювання здійснювати діяльність, яка не входить до відповідного переліку. Прокурором не доведено використання орендованого майна не за призначенням та в цілях заборонених законодавством. Прокурор фактично намагається обґрунтувати підставу позовних вимог договором оренди №262-09 від 05.11.2009, а отже вимоги ч.4 ст. 80 Закону України «Про освіту» не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки у 2009 році діяв Закон України «Про освіту» від 23.05.1991, який стратив чинність після набрання чинності Закону України «Про освіту» від 05.09.2017. Підстави для визнання недійсним договору відсутні. Також відповідачем зазначено про його звернення до учасників справи щодо врегулювання відносин за Договором у разі наявності зауважень до Договору, у зв?язку з чим просить суд надати час для розгляду учасниками справи пропозиції відповідача щодо укладення додаткової угоди до Договору та/або мирової угоди у справі, проведення позасудового врегулювання спору шляхом медіації, врегулювання спору за участю судді (а.с.137-150 т.2).

27.03.2023 ухвала суду від 10.03.2023, направлена відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, повернулась до суду неврученою з відмуткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

12.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про надання часу для розгляду учасниками справи пропозиції відповідача щодо укладення додаткової угоди до Договору оренди та/або мирової угоди у справі, проведення позасудового врегулювання спору шляхом медіації, врегулювання спору за участю судді.

У судове засідання 12.04.2023 прибули представники прокуратури, позивача-2, відповідача.

Суд, у судовому засіданні 12.04.2023 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 10.05.2023, про що позивач-1 та третя особа повідомлені ухвалою суду від 12.04.2023, яка направлена на їх електронні адреси.

27.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання, у якому вказується про неможливість його участі у судовому засіданні 10.05.2023 через перебування у відпустці. При продовженні перерви (відкладення) підготовчого засідання просить врахувати участь представника відповідача 16.05.2023 та 17.05.2023 в інших судових засіданнях.

У судове засідання 10.05.2023 прибули представники прокуратури та позивача-2.

У судовому засіданні 10.05.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 24.05.2023, про що позивач-1, відповідач та третя особа повідомлені ухвалою суду від 10.05.2023, яка направлена на їх електронні адреси, відповідачу - рекомендованою кореспонденцією.

Ухвала суду від 10.05.2023, направлена відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, повернулась до суду неврученою з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судове засідання 24.05.2023 прибули представники прокуратури позивача-2 та відповідача.

У судовому засіданні 24.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача від 03.03.2023 про залучення до участі у справі співвідповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 20.06.2023, про що позивача-1 та третю особу повідомлено ухвалою суду від 24.05.2023, яка отримана ними 30.05.2023 та 31.05.2023 відповідно.

У судове засідання 20.06.2023 прибули представники прокуратури, позивача-2, відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно гуртожиток за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа Леніна (І.Франка), 2 належить на праві власності державі в особі Міністерства освіти та науки України (свідоцтво про право власності ЯЯЯ 710277, 16.08.2006, видане виконавчим комітетом Ніжинської міської ради) (а.с.74 т.1).

10.08.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях видано наказ №13/443 «Щодо прийняття рішення про оголошення аукціону», у якому зазначено, що Договір оренди №262-09 від 05.11.2009 слід вважати продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого п.152 Порядку (а.с.134 .1).

Міністерство освіти і науки України у листі, адресованому Ніжинському державному університету імені Миколи Гоголя (на лист від 10.09.2020 №01-10/737), надав дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 05.11.2009 №262-09, згідно з яким орендодавцем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, орендарем - ПТ «Партнер», балансоутримувачем - Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, мета використання - розміщення торговельних об?єктів з продажу непродовольчих товарів, за умови, зокрема, врахування істотних умов договору оренди (а.с.82 т.1).

Листом №01-13/2 від 04.01.2021 Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя повідомив начальника Управління забезпечення реалізації повноважень по Чернігівській області Регіонального фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про надання згоди на продовження договору оренди №262-09 від 05.11.2009 терміном на 5 років. Надано інформацію, що об?єкт оренди - нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м. першого поверху 14-поверхової будівлі гуртожитку №2 за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа І,Франка,2, використовується за цільовим призначенням відповідно до мети, зазначеної у договорі оренди: 2,81 кв.м. - для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, 27.02 кв.м. - для розміщення майстерні з ремонту ювелірних виробів, 31,8 кв.м. - торгівля ювелірними виробами (а.с.83 т.1).

Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях №13/153 від 03.03.2021 затверджено додаткові умови оренди (а.с.135 т.1).

Матеріали справи містять довідку за підписом ректора університету про додаткові умови оренди - обмеження щодо цільового використання майна об?єкту оренди за договором оренди №262-09 від 05.11.2009, а саме об?єкт оренди не може бути використаний як: бібліотеки. Театри, кінотеатри, діяльність з кінопоказів; заклади охорони здоров`я, клініки, лікарні, приватна медична практика, аптеки, ветеринарні лікарні (клініки), лабораторії ветеринарної медицини, ветеринарні аптеки, медичні лабораторії; заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи, торговельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; нічні клуби, сауни, лазні, готелі, комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе, розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність.

Матеріали справи містять оголошення про передачу нерухомого майна в оренду на аукціоні відповідно до Переліку нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії договору оренди на аукціоні, у якому зазначено про вказані вище обмеження щодо використання об?єкту оренди. Додатковою умовою оренди є обмеження щодо використання майна для розміщення об?єктів, перелік яких визначений в додатку 3 Порядку, вимоги щодо особливостей використання об?єкта оренди, що є майном закладів освіти, охорони здоров?я, соціально-культурного призначення (закладів культури, фізичної культури і спорту) (а.с.84-87 т.1).

За результатами електронного аукціону з продажу права оренди спірного нежитлового приміщення площею 61,7 кв. м переможцем визнано ФОП «Прокопець Євгенія Володимирівна» (протокол проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-15-000062-1) (а.с.88 т.1).

06.05.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя (балансоутримувач) і фізичною особою-підприємцем Прокопець Євгенією Володимирівною (орендар) укладено договір №13/15-21 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 61,7 кв.м. першого поверху 14-поверхової будівлі гуртожитку №2, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа І,Франка,2 (а.с.89-95 т.1).

У п. 7.1. розділу І Договору оренди зазначено, що майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря за винятком таких цільових призначень:

7.1.1. Офісні приміщення, коворкінги. Об`єкти поштового зв`язку та розміщення суб`єктів господарювання, що надають послуги з перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень. Редакції засобів масової інформації, видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції. Ломбарди, відділення банків, інших провайдерів фінансових послуг.

7.2.1. Заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торгівельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

7.3.1. Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торгівельні об`єкти, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

7.4.1. Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе.

7.5.1. Склади. Камери схову, архіви.

(*використовується, якщо майно передано в оренду на аукціоні із додатковими умовами, якими визначені групи цільових призначень, за якими забороняється використовувати майно).

Згідно з п. 2.1. розділу ІІ Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

За умовами п. 9.1., 16 розділу І п. 3.3. розділу ІІ Договору оренди місячна орендна плата становить 7736,00 грн. без ПДВ. Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50/50%.

Пунктами 4.1., 4.2. розділу ІІ Договору оренди визначено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно; відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати орендованого майна; підписати акт повернення з оренди орендованого майна не пізніше наступного робочого дня з моменту його отримання від балансоутримувача.

Відповідно до пункту 12.1 (1) розділу І, п. 12.1 (1) розділу ІІ Договору оренди строк договору - 5 років з дати набрання чинності цим договором. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

На виконання умов Договору оренди балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування спірне нежитлове приміщення, про що складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.05.2021 (а.с. 96 т. 1).

Додатковою угодою до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/15-21 від 06.05.2021 внесено зміни в пункти 7.1(2), 14 Розділу «Змінювані умови договору (далі - Умови)» Договору щодо цільового призначення майна та додаткових умов оренди у зв?язку з технічною помилкою шляхом викладення пунктів у наступній редакції: дата - 20.01.2023; орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; орендар - фізична особа-підприємець Прокопець Євгенія Володимирівна: балансоутримувач - Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. Пункт 7.1.(2): Майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря за винятком таких цільових призначень*: -Бібліотеки. Театри. Кінотеатри, діяльність з кінопоказів. -Заклади охорони здоров`я, клініки, лікарні, приватна медична практика. Аптеки. Ветеринарні лікарні (клініки), лабораторії ветеринарної медицини, ветеринарні аптеки. Медичні лабораторії. -Заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торговельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. -Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе. -Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність. Пункт 14: Додаткові умови оренди. Обмежити використання об?єкта оренди відповідно до п. 54 Порядку розміщення наступного цільового призначення: -Бібліотеки. Театри. Кінотеатри, діяльність з кінопоказів. -Заклади охорони здоров`я, клініки, лікарні, приватна медична практика. Аптеки. Ветеринарні лікарні (клініки), лабораторії ветеринарної медицини, ветеринарні аптеки. Медичні лабораторії. -Заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торговельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. -Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе. -Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність. Наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області від 03.03.2021 №13/153 (а.с.138 т.1).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.12.2016 №1546 затверджено статут Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (нова редакція) (а.с.48-69 т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.04.2021, видами економічної діяльності ФОП Прокопець Є.В. є: 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний); 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг; 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.77 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціальних магазинах; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с.44-45 т.1).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутніст підстав для їх задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позов прокурором подано в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у зв`язку із невиконанням Фондом своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що передача в оренду нежитлових приміщень першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку №2 Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, який є закладом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності, не пов`язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави у сфері освіти.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 №630 (далі - Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п. 89 п. 4 Положення).

Згідно з п. 1.7., 3.1. Статуту Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя університет є юридичною особою публічного права, може набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов?язки, бути позивачем і відповідачем у суді; здійснює свою діяльність відповідно до актів Міністерства освіти і науки України; є вищим навчальним закладом державної форми власності.

Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом - суб`єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.

З матеріалів справи вбачається, що Ніжинська окружна прокуратура зверталася до Міністерства освіти і науки з листом від 28.10.2022 №5026вих22, у якому повідомляла про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем, третьою особою та відповідачем спірного договору оренди, а також просила повідомити чи будуть Міністерством вживатись заходи щодо захисту інтересів держави в суді (а.с.75-76 т.1)

Таким чином, прокурором було повідомлено позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

У листі від 10.11.2022 №1/13623-22 Міністерство освіти і науки України повідомило Ніжинську окружну прокуратуру, що Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, Регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями. Інформація щодо погодження укладення договору оренду нерухомого майна від 06.05.2021 №13/15-21 у міністерства відсутня. Міністерство просило вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна (а.с.77 т.1).

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій, за доводами прокурора, стала усвідомлена пасивна поведінка позивача-1 як органу, який здійснює управління спірним майном і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктом управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Пунктом 32 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Відповідно до п. 1, 3, 4.5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 12.08.2019 №810, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема, державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Основним завданнями регіонального відділення є, зокрема, здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та користування.

З урахуванням наведеного органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері оренди, використання та управління об`єктами державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з листом від 28.09.2022 №4351вих-22, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем, третьою особою та відповідачем спірного договору оренди, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, насамперед звернення з позовом до суду про звільнення майна та припинення спірного договору оренди (а.с.78-80 т.1).

Регіональне відділення у листі від 14.10.2022 №51-04.03-00902 повідомило Ніжинську окружну прокуратуру, що нецільового використання орендарем майна за спірним договором зафіксовано не було, підстави для звернення до суду з позовом про розірвання договору відсутні (а.с.80-81 т.1).

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила: - якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; - відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, непідтримання компетентним органом позову, поданим в інтересах держави та в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Ніжинська окружна прокуратура надіслала позивачам Повідомлення від 20.12.2022 №6373вих-22 про скерування позову в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним договору оренди №13/15-21 від 06.05.2021, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення балансоутримувачу (а.с.102-104 т.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави принаймні в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській і Чернігівській областях, а тому доводи відповідача про відсутність таких підстав відхиляються судом.

Щодо визнання недійсним договору оренди, зобов`язання відповідача звільнити спірне приміщення та повернути його балансоутримувачу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами) і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Виходячи з приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача (відповідачів) та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

В силу положень ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою особою, права яких були порушені укладенням спірного правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов?язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.4 ст. 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483.

Виходячи з приписів пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, як зокрема, майно закладів освіти.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Обмеження щодо використання майна закладів освіти не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар, що уклав договір оренди майна за результатами аукціону, має право використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням, крім випадків і з урахуванням обмежень, передбачених Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути в передбачених законом випадках - прокурор, державний та інший орган, а також будь-яке підприємство, установа, організація, фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, у разі, якщо позов про визнання недійсним правочину подано прокурором чи заінтересованою особою, відповідачами у справі повинні бути сторони спірного правочину.

Аналогічний по своїй суті правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №912/627/15-г.

Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності.

Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 №820 затверджено примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Примірний договір).

У п. 3 розділу І Примірного договору передбачено, що сторонами цього договору є орендодавець, орендар та балансоутримувач.

Зі змісту Договору оренди вбачається, що він сформований на підставі Примірного договору та був укладений між трьома сторонами - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавцем), Ніжинським державним університетому імені Миколи Гоголя (балансоутримувачем) і ФОП Прокопець Євгенією Володимирівною (орендарем).

Спірний договір оренди містить взаємні права та обов`язки усіх трьох сторін цього правочину. Так, за умовами цього договору балансоутримувач разом з орендодавцем передає об`єкт оренди орендарю; підписує акт приймання-передачі майна; виставляє рахунки балансоутримувачу; отримує 50% орендної плати; приймає майно з оренди на підставі складеного ним акта; надає згоду орендарю на проведення поточного або капітального ремонту; може ініціювати припинення або розірвання цього договору.

Отже, прокурор помилково вважає, що сторонами спірного договору оренди є лише орендар та орендодавець, а балансоутримувач надає лише погодження на його укладення, оскільки такі доводи спростовуються наведеними вище правовими нормами та умовами договору, які передбачають як певні обов`язки, так і права балансоутримувача, а відтак останній є повноцінною стороною цього правочину.

Прокурор при поданні позову одну із сторін спірного правочину - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях визначив позивачем-2, проте пред`явив позов лише до ФОП Прокопець Євгенії Володимирівни, а ще одну сторону правочину - Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, відповідачем не зазначив.

Клопотання про залучення співвідповідачем у справі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя від прокурора або позивача до суду не надходило, а суд не вправі самостійно здійснювати таке залучення.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Зважаючи на те, що Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя як сторона спірного договору оренди мав певні права та обов`язки за цим договором, але він не є відповідачем у справі, суд доходить висновку про те, що вирішення спору про визнання недійсним спірного договору змінить його права та обов`язки.

Таким чином, відповідачами у справі мають бути Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя та ФОП Прокопець Євгенія Володимирівна, права яких як сторін правочину оспорюються.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про визнання спірного договору оренди недійсним та похідна вимога про зобов`язання відповідача звільнити спірне приміщення та повернути його балансоутримувачу задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, який подавав позови та сплачував судовий збір.

Керуючись ст. 13, 14, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складений підписаний 18.07.2023 - після закінчення щорічної відпустки судді.

Суддя М.О. Демидова