Ухвала суду № 112285055, 12.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/1336/22Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" про відстрочення виконання судового рішення у справі №910/1336/22

За позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "СпецтехКапітал"

вул. Степова 12, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

пр-т. Повітрофлотський, буд. 94, м. Київ, 03151

за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

відповідача Державний концерн "УКРОБОРОНПРОМ"

04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19

про стягнення 1 332 159,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Спецтех Капітал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі-відповідач) про стягнення 1 332 159,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 позов задоволено.

23.06.2023 Державним підприємством "Завод 410 ЦА" до суду подано заяву про відстрочення виконання судового рішення терміном на 1 рік.

Ухвалою від 28.06.2023 призначено розгляд заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення суду в судовому засіданні на 12.07.2023.

10.07.2023 до суд надійшли письмові пояснення по суті заяви про відстрочення виконання рішення суду від представника третьої особи.

У судове засідання 12.07.2023 з`явився представник третьої особи, надав пояснення по суті заяви, просив суд її задовольнити. Представники стягувача та боржника у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Розглянувши матеріали заяви, Господарський суд міста Києва зазначає про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів відсутності його вини у виникненні даного спору.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, заявник вказує, що Державне підприємство "Завод 410 ЦА" перебуває у складному фінансовому стані, стягнення з нього грошових коштів за рішенням суду призведе до недостатності коштів на закупівлю авіазапчастин та комплектуючих для літаків, що задіяні на даний час в бойових діях, що негативно відобразиться на господарській діяльності відповідача та поставить під загрозу обороноздатність країни, а також може призвести до неплатоспроможності підприємства відповідача.

Суд відзначає, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання державної власності у питаннях відповідальності за порушення господарських зобов`язань.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного або місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують відповідача як покупця за договором та не заперечують обов`язку такого підприємства, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Суд звертає увагу заявника на те, що відстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте, заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає можливість виконати рішення суду.

Крім того, суд зазначає, відповідно до п. 10-2 Закону України "Про виконавче провадження" зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), зокрема, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101, затверджено порядок визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Згідно з п. 3 вказаного порядку, перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - перелік), визначається Мінстратегпромом.

Відповідно до наданого заявником наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 43 від 14.03.2023, підприємство відповідач включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Таким чином, у силу вищевказаних нормативних актів підприємство відповідача включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, у зв`язку з чим відповідачем не доведено суду факту необхідності надання йому відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення в даній справі.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 910/1336/22 відмовити повністю.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.07.2023.

Суддя М.О. Лиськов