Ухвала суду № 112285008, 19.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.07.2023Справа № 910/3126/23Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., за участю секретаря судового засідання Федорової С.М., розглянувши

заяву Державного підприємства "Гарантований покупець",

про відстрочення виконання судового рішення

у справі №910/3126/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт"

до Державного підприємства "Гарантований покупець",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

2) Національна комісія, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

3) Кабінет Міністрів України,

4) Міністерство енергетики України

про стягнення 5 798 692,95 грн,

Представники учасників справи:

від позивача: Сахнов Д.А.;

від відповідача (заявника): Онищенко О.А.;

від третіх осіб 1, 2, 3, 4: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 5 798 692,95 грн, з яких: 5 474 754,45 грн основний борг, 254 320,15 грн інфляційні втрати та 69 618,35 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 позов задоволено частково стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" 5 474 754, 45 грн основної заборгованості, 27 842, 58 грн 3% річних, 254 320, 15 грн інфляційних втрат та 86 980, 21 грн судового збору, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

06.07.2023 на адресу суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення строком на 1 рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 розгляд вказаної заяви призначено на 19.07.2023.

17.07.2023 від позивача надійшли пояснення на подану відповідачем заяву, в яких останній заперечує проти відстрочення виконання рішення суду.

У судовому засіданні 19.07.2023 представник відповідача (заявника) заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача заперечував проти задоволення вказаної заяви. Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду заяви були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору, який було укладено на виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а тому відповідач не має можливості забезпечити виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом у інший спосіб ніж шляхом додержання механізму, встановленого Законом України «Про ринок електричної енергії» та постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, так як фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором. Вказує про необхідність забезпечення Гарантованим покупцем оплати електричної енергії перед виробниками за «зеленим» тарифом (950 суб`єктів господарювання) у обсягах, що пов`язані з невиконанням НЕК «Укренерго» спеціальних обов`язків з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії. Також відповідач зазначає про його відсутність вини у не виконанні спірних зобов`язань та складний фінансовий стан через невиконання іншим учасником спірних правовідносин спеціальних обов`язків. При цьому, при розгляді даної заяви відповідач просить врахувати складну фінансову ситуацію, в якій опинилось підприємство в тому числі в результаті впливу обставин воєнного часу.

Крім цього, відповідач вказує, що при примусовому виконанні рішення без відстрочення буде порушено механізм оплати вартості електричної енергії її виробникам за «зеленим» тарифом та механізм забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що ДП «Гарантований покупець» хоч і є суб`єктом господарювання, однак договірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі вказівки закону, і майнова самостійність ДП «Гарантований покупець» обмежена обсягом прав, закріплених за ним власником.

Також при прийнятті рішення, суд враховує часткову оплату відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу, та те, що фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону), відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан ДП «Гарантований покупець», участь Гарантованого покупця в функціонуванні критичної сфери інфраструктури.

У той же час, суд враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

З огляду на викладене вище, визначений судом строк відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі №910/3126/23 до 04.01.2024, в тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин у сфері виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" та відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 до 04.01.2024.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання судового рішення в справі №910/3126/23 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/3126/23 до 04.01.2024.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4 Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 19.07.2023.

Суддя Я.А.Карабань