Рішення № 112284111, 13.07.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2023 Справа №905/549/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 33897028; юридична адреса: 62441, Харківська область, с. Циркуни, відділення «Кутузівка», буд. 32-А; електронна пошта: urist@sollyplus.com.ua)

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815; юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; електронна пошта: sorokin@don.uz.gov.ua)

про стягнення 105510,56 грн.

Суддя Н.В. Величко

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-ТРАНС» надійшла позовна заява про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» боргу у розмірі 105510,56 грн., що складається з інфляційних нарахувань в розмірі 105041,20 грн. та процентів річних від простроченої суми в розмірі 469,36 грн., крім того відшкодування сплаченого судового збору за розгляд цієї справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов?язань, що виникли у нього за договором № ДОН/НХ-21626/НЮ-В від 09.11.2021 зі сплати за поставлений товар.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії наступних документів: договір № ДОН/НХ 21626/НЮ-В від 09.11.2021; акт приймання-передачі транспортного засобу від 30.12.2021; видаткова накладна № 1607 від 30.12.2021; рахунок № 1607 від 30.12.2021; податкова накладна № 1861 від 30.12.2021; квитанція № 1 до податкової накладної № 1861 від 30.12.2021; платіжні доручення №195322 від 20.10.2022, № 376883 від 30.12.2022, № 19696 від 18.01.2021, № 83053 від 16.02.2023; акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.03.2022-22.03.2023; претензія № 1 від 26.09.2022 з доказами направлення відповідачу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що:

- стягнення 0,1% річних та інфляційних втрат - це встановлена ст. 625 ЦК України та розділом 11 договору № ДОН/НХ-21626/НЮ-В від 09.11.21 міра відповідальності за невиконання грошового зобов`язання за договором, яка не є неустойкою;

- з 24.02.2022 настали обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;

- АТ "Укрзалізниця" є державною компанією, яка з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення обсягів пасажирських і вантажних перевезень та руйнування об`єктів залізничної інфраструктури.

Позивачем подано відповідь на відзив (з урахуванням заяви б/н від 05.06.2023 про виправлення описки у відповіді на відзив), в якій останній просив задовольнити позовні вимоги та не погодився з викладеними у відзиві твердженнями з огляду на таке:

- сторони на власний розсуд погодили, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов?язання за договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов?язань за цим Договором;

- форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб?єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено. Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов?язань відповідача саме за Договором.

На зазначену вище відповідь на відзив відповідачем подано заперечення, в яких останній зазначив, що не погоджується із викладеними в ній обставинами, а саме не вважає необхідним отримувати окремий сертифікат по договору № ДОН/НХ-21626/НЮ-В від 09.11.2021 в зв`язку з наступними обставинами :

- спір по договору вже перебуває на розгляді суду;

- отримання саме сертифікату не передбачено умовами договору;

- настання визначених п. 9.3 договору форс-мажорних обставин (воєнні дії) є загальновідомим фактом, який не потребує окремого доказування, додатково підтвердженим та доведеним до зацікавлених осіб листом Торгово-промислової палати України No2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;

- сертифікат Торгово-промислової палати України не є виключним доказом та має розглядатися і оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами і обставинами справи;

- отримання сертифікату потребує додаткової витрати коштів. З урахуванням кількості укладених та не виконаних відповідачем господарських договорів, отримання сертифікату в умовах воєнного стану та відсутності обігових коштів у відповідача є недоцільним та економічно необґрунтованим.

ХІД СПРАВИ:

Матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи 905/549/23. За наслідками автоматизованого розподілу справ між суддями Господарського суду Донецької області, для розгляду справи № 905/549/23 визначено суддю Величко Н.В. (Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023).

Ухвалою суду від 12.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/549/23; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін; позивача зобов`язано направити позовну заяву з додатками на електронну пошту відповідача; відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п?яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності).

Зазначена ухвала суду направлена на відомі з офіційних джерел (у тому числі реєстрів, що веде Мін?юст) електронні пошти позивача та відповідача (Журнал обліку вихідної електронної пошти міститься у матеріалах справи), а також на юридичні адреси сторін засобами поштового зв?язку з повідомленням про вручення.

Відтак, учасники даної справи вважаються повідомленими про судове засідання належним чином.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначені статтею 252 ГПК України.

До суду від сторін надійшли наступні документи:

24.05.2023 на електронну пошту з накладенням електронного цифрового підпису від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2 від 24.05.2023;

30.05.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 25-1 від 25.05.2023;

02.06.2023 на електронну пошту суду з накладенням електронного цифрового підпису від відповідача надійшли заперечення № 7 від 02.06.2023;

05.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 05.06.2023 про виправлення описки у прохальній частині відповіді на відзив.

Отже, сторони реалізували свої права, передбачені ст. 251 ГПК України.

На дату ухвалення цього рішення в Україні діє воєнний стан, який запроваджено Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (з подальшими змінами), затвердженим відповідними Законами України, до 18.08.2023. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Харківська міська територіальна громада з 24.02.2022 включена до території, на яких ведуться бойові дії. Відтак, продовжено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області, запроваджений розпорядчими актами керівництва суду (наказ від 28.02.2022 № 20, розпорядження від 15.04.2022 № 9-р, рішення зборів суддів Господарського суду Донецької області №2 від 13.06.2022 та розпорядження від 25.05.2023 № 6-р «Про організацію роботи Господарського суду Донецької області» ).

Суд, здійснюючи правосуддя в умовах воєнного стану, враховує, що згідно зі ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників в умовах воєнного стану та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК-ТРАНС» (постачальник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець) було укладено договір № ДОН/НХ-21626/НЮ-В згідно з повідомленням про намір укласти договір за процедурою закупівлі відкритих торгів № UA-2021-09-23-009506-b (рішення тендерного комітету від 23.10.2021 № 21294-1/КВ).

Предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід?ємною частиною чинного договору (п. 1.1 договору).

Найменування товару: напівпричеп (п. 1.2 договору).

Поставка товару проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийому товару (п. 4.1 договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору (п. 4.5 договору).

Ціна постачальника напівпричепа визнана тендерними торгами і вказана у специфікації (Додаток 1), яка є невід?ємною частиною даного договору (п. 5.1 договору).

Загальна сума договору складає: 599000,00 грн, з урахуванням ПДВ 20% 99833,33 грн., та зазначається у звіті про результати здійснення процедури закупівлі (п 5.2 договору).

Постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід?ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010) (п. 6.1 договору).

Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.3 договору).

Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на 45 банківський день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі товару (п. 6.4 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов?язань по цьому договору, якщо вони доведуть, що таке невиконання сталося в наслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) (п. 9.1 договору).

Сторона, яка попала під дію форс-мажорних обставин та в результаті цього не може виконати зобов?язання за цим договором, зобов?язана терміново, не пізніше трьох календарних днів з моменту їх виникнення, в усній або письмовій формі повідомити про це другу сторону (п. 9.5 договору).

Факт наявності та термін дії форс-мажорних обставин підтверджуються документом виданим компетентним органом державної влади України або компетентними підприємствами, установами, організаціями за місцем знаходження сторони, на яку вплинули форс-мажорні обставини (п. 9.6 договору).

Сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов?язання за цим договором становить 0,1 процента річних від простроченої суми грошових зобов?язань за цим договором (п. 11.2 договору).

Термін дії договору - з моенту його підписання сторонами і до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання своїх обов?язків (п. 18.1 договору).

Невід?ємними частинами цього договору є Специфікація № 1 (додаток № 1).

Договір підписаний уповноваженими представники позивача та відповідача та скріплений печатками підприємств без зауважень та виправлень.

Специфікацією № 1, що є додатком до зазначеного договору, сторони узгодили: загальну суму поставки - 599000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% 99833,33 грн.; товар постачається постачальником за рахунок постачальника на склад покупця; покупець здійснює оплату поставленого товару на 45 банківський день шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника; виробник товару.

Специфікація підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача, та скріплена печатками підприємств без зауважень та виправлень.

Згідно наявних у справі товарно-супровідних документів, а саме видаткової накладної № 1607 від 30.12.2021 та акту приймання-передачі транспортного засобу від 30.12.2021, позивач на виконання умов договору № ДОН/НХ-21626/НЮ-В від 09.11.2021 передав, а відповідач прийняв напівпричеп МАЗ 938660-2054 в кількості 1 шт. вартістю 599000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% 99833,33 грн.

Видаткова накладна та акт приймання-передачі підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

30.12.2021 позивачем було складено податкову накладну та 14.01.2022 зареєстровано у ЄРПН, що підтверджується податковою накладною № 1861 від 30.12.2021 та квитанцією від 14.01.2022.

27.09.2022 засобами поштового зв?язку листом з описом вкладення позивачем направлена відповідачу претензія № 1 від 26.09.2022, в якій зазначена поточна заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основної заборгованості за всіма укладеними між сторонами договорами, в тому числі і за договором № ДОН/НХ-21626/НЮ-В від 09.11.2021. Також в претензії зазначено про заборгованість зі сплати штрафних санкцій за прострочення оплати грошового зобов?язання. Цією претензією позивач вимагав відповідача сплатити існуючу заборгованість протягом 7 календарних днів із моменту отримання даної претензії.

Доказів вручення цієї претензії, як і доказів будь-якої відповіді відповідача, матеріали справи не містять.

Відповідач сплатив позивачу вартість поставленого ним товару згідно платіжних доручень:

№ 195322 від 20.10.2022 на суму 149750,00 грн.;

№ 376883 від 30.12.2022 на суму 149750,00 грн.;

№ 19696 від 18.01.2023 на суму 149750,00 грн.;

№ 83053 від 16.02.2023 на суму 149750,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо строків оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 105041,20 грн. та процентів річних у розмірі 469,36 грн.

КВАЛІФІКАЦІЯ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 73 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір № ДОН/НХ-21626/НЮ-В від 09.11.2021, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як вже встановлено судом вище, виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором підтверджується актом приймання-передавання транспортного засобу від 30.12.2021, видатковою накладною №1607 від 30.12.2021 та податковою накладною №1861 від 30.12.2021.

Відповідач прийняв товар без зауважень, доказів пред`явлення позивачу будь-яких претензій щодо якості, комплектності товаросупровідних документів тощо матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом статті 252 Цивільного кодексу України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи статтю 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

Сторони у п.6.4 договору дійшли згоди, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на 45 банківський день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі товару.

Визначення поняття "банківський день" наявне у п.п. 6 п. 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 514 від 03.12.2003, згідного якого це робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Тобто, банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України № 142 від 16.12.2021 «Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та порядок роботи банківської системи України в період завершення звітного року, а також про перенесення робочих днів банківської системи України у 2022 році», з урахуванням внесених змін постановами Правління Національного банку України № 35 від 04.03.2022 та № 123 від 14.06.2022, визначено режим роботи банків для здійснення в тому числі електронних платежів, однак затвердженим регламентом не передбачено, що 01.01.2022, 02.01.2022, 03.01.2022, 07.01.2022, 08.01.2022, 09.01.2022, 15.01.2022, 16.01.2022, 22.01.2022, 23.01.2022, 29.01.2022, 30.01,2022, 05.02.2022, 06.02.2022, 12.02.2022,13.02.2022, 19.02.2022, 20.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 05.03.2022, 06.03.2022 є банківськими днями для здійснення платежів, а відтак останні не вважаються банківськими днями.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги здійснення реєстрації податкових накладних за спірною поставкою у єдиному реєстрі податкових накладних 30.12.2021, оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем до 07.03.2022 включно, а з 08.03.2022 почалося прострочення виконання вказаного зобов`язання.

В свою чергу, як вже було встановлено судом, вартість поставленого товару сплачена відповідачем платежами від 20.10.2022 в розмірі 149750,00грн., від 30.12.2022 в розмірі 149750,00 грн., від 18.01.2023 в розмірі 149750,00 грн. та від 16.02.2023 в розмірі 149750,00 грн.

В зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості отриманого товару позивачем було нараховано до стягнення з відповідача відсотки річних та інфляційні втрати.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення 0,1 % річних у розмірі 469,36 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, умовами п.11.2 укладеного договору сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 проценту річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Слід відзначити, що відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Тобто у даному випадку сторони у добровільному порядку визначили інший розмір процентів річних, ніж встановлений ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем здійснено наступний розрахунок 0,1 % річних:

з 18.03.2022 по 19.10.2022 на суму боргу 599000,00 грн. в розмірі 354,48 грн.;

з 20.10.2022 по 29.12.2022 на суму боргу 449250,00 грн. в розмірі 87,39 грн.;

з 30.12.2022 по 17.01.2023 на суму боргу 299500,00 грн. в розмірі 15,59 грн.;

з 18.01.2023 по 15.02.2023 на суму боргу 149750,00 грн. в розмірі 11,90 грн.

Враховуючи встановлені судом вище граничні строки оплати, позивачем правомірно обрані періоди нарахування річних з урахуванням здійснених часткових оплат. Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 0,1% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга. Закон» (в межах обраних позивачем періодів) та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині в розмірі 469,36 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Розглянувши заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 105041,20 грн., суд зазначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора розрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга. Закон» в межах обраних позивачем періодів, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині в розмірі 105041,20 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Щодо позиції відповідача у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Заперечення в цій частині обґрунтовані обставинами непереборної сили (форс-мажорні обставини), пов`язаними з введенням воєнного стану в Україні, які, за твердженнями відповідача, унеможливили виконання ним своїх зобов`язань зі своєчасної оплати товару, що згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України та розділом 9 укладеного між сторонами договору є підставою для звільнення від відповідальності. У підтвердження настання викладених обставин відповідачем надано лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Крім того, відповідач вказує на те, що через військові дії об`єкти інфраструктури Акціонерного товариства «Українська залізниця» зазнали руйнувань, в свою чергу товариство є державною компанією, яка з 24.02.2022 несе фінансові втрати та позбавлена можливості отримувати прибуток внаслідок зменшення обсягів пасажирських та вантажних перевезень.

Відтак, відповідач вважає що мав законні підстави на зупинення виконань своїх зобов`язань в частині оплати отриманого товару до закінчення обставин непереборної сили.

За умовами п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по цьому договору, якщо вони доведуть, що таке невиконання сталося в наслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Під форс-мажорними обставинами розуміється зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на час підписання цього договору, виникли незалежно від волі сторін, про виникнення яких сторони не могли знати та діям яких сторони не могли перешкоджати за допомогою способів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та зажадати від сторони, що підпала під вплив форс-мажорних обставин (п. 9.2 договору).

Відповідно до п. 9.3, 9.4 договору форс-мажорними обставинами є такі обставини як пожежі, землетруси, війни, воєнні дії, страйки, блокади, епідемії, заборонні міри міжнародних організацій, органів державної влади та управління, а також інші обставини, які не залежать від волі сторін. Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається при виникненні обставин зазначених в п. 9.1, п. 9.2, п. 9.3, цього договору, на час протягом якого зазначені обставини будуть діяти.

Договором визначений порядок повідомлення стороною про форс-мажорні обставини та дії сторін у випадку їх виникнення (п. 9.5, п. 9,6 договору).

Однак, відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку. Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором до моменту звернення позивача з позовом.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

За загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Однак, відповідачем не доведено що саме військові дії призвели до настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання зі здійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар. При цьому суд звертає увагу на те, що граничний строк виконання зобов`язань з повної оплати спірного товару настав 07.03.2022, в свою чергу у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України воєнний стан був введений в державі з 24.02.2022 на підставі відповідного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022. Водночас відповідач продовжує вести господарську діяльність, окрім того вся сума боргу була оплачена під час дії воєнного стану, а відсутність коштів на виконання зобов`язань не може вважатись форс-мажором.

З огляду на наведене визначення форс-мажорних обставин факт фінансованих втрат та позбавлення можливості отримання прибутку внаслідок зменшення обсягів пасажирських і вантажних перевезень та руйнування об`єктів залізничної інфраструктури не може бути форс-мажорною обставиною, та така обставина є лише твердженням відповідача, яка не підтверджена відповідними доказами.

Суд звертає увагу, що здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

В свою чергу позивач також знаходиться в економічних умовах аналогічних відповідачу та на його господарську діяльність також мають негативний вплив військові дії, водночас позивач тривалий час не отримував грошові кошти, на які розраховував здійснюючи поставку товару відповідачу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Відтак суд звертає увагу, що заявлені до стягнення нарахування в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, про що наголосив Верховний Суд України у своїй постанові від 12.04.2017 року у справі № 3-1462гс16.

На підставі викладеного, викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив заперечення не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт того, що невиконання зобов`язань за договором сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), підстави для звільнення Акціонерного товариства «Українська залізниця» від відповідальності за несвоєчасне невиконання зобов`язань за договором відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Судовий збір у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815; юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 33897028; юридична адреса: 62441, Харківська область, с. Циркуни, відділення «Кутузівка», буд. 32-А) інфляційні нарахування в розмірі 105041,20 грн., проценти річних від простроченої суми в розмірі 469,36 грн., а також судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 13.07.2023.

Суддя Н.В. Величко