Рішення № 112277408, 19.07.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7832/23

Провадження № 2/752/4682/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 липня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Машкевич К.В.

при секретарі Гненик К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надання послуг з утримання підземної автостоянки за період з 01.05.2019 по 31.03.2023 в загальному розмірі 32 458,00 грн, яка складається із: суми основної заборгованості в розмірі 29500,00 грн; суми інфляційного збільшення боргу в розмірі 2227,93 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 730,07 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «УК «Венеція» на підставі актів прийому-передачі від забудовника ТОВ «ТМО Ліко-Холдинг» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги, тощо.

09.11.2021 року ТОВ «УК «Венеція» змінило найменування з попереднього найменування ТОВ «Ліко-Житлосервіс» на поточне найменування.

18.05.2012 року на підставі додатку № 1 до акту прийому-передачі житлового будинку від 01.12.2011 р. ТОВ «ТМО «Ліко-Холдинг» передало, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» прийняло на обслуговування введений в експлуатацію у складі житлового будинку підземний паркінг по АДРЕСА_1 .

Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), TOB «Ліко-Житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціям щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки.

Відповідач ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 .

22.08.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки № В3/7-108, за умовами якого позивач зобов`язався забезпечити надання послуг із утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів власника на стоянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , машиномісце № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язалась оплачувати послуги позивача з обслуговування стоянки і брати участь у витратах на її утримання в строк та на умовах, що передбачені цим договором.

З моменту укладення зазначеного договору, відповідач користувалась послугами, проте, в порушення договірних зобов`язань не оплачувала їх в повному обсязі.

Позивач безперебійно надавав послуги з утримання підземної автостоянки. Однак, з огляду на неналежну оплату коштів за надані послуги, у відповідача перед позивачем за період з 01.05.2019 по 31.03.2023 утворилась заборгованість в загальному розмірі 32 458,00 грн, яка складається із: суми основної заборгованості в розмірі 29500,00 грн; суми інфляційного збільшення боргу в розмірі 2227,93 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 730,07 грн.

На підставі зазначеного позивач просить про задоволення позову.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

16.05.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позову заперечила, просила відмовити у позові, пославшись на таке. В період з 22.08.2017 по 31.12.2017 відповідач виконувала всі умови, передбачені договором №В3/7-108 від 22.08.2017, своєчасно та в повному обсязі сплачувала платежі за утримання машиномісця; заборгованість станом на 31.12.2017 була відсутня. Заявою від 30.11.2017, адресованою директору ТОВ «Ліко-житлосервіс», відповідач повідомила товариство про свій намір припинити з 01.01.2018 дію договору, що узгоджується з положеннями п. 5.1. укладеного між сторонами договору. Жодні істотні умови договору, передбачені актами законодавства, зокрема щодо продовження строку дії договору, не були погоджені між сторонами. Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем договір №В3/7-108 від 22.08.2017 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки припинив свою дію в грудні 2017 року. Позивач в односторонньому порядку, самоправно, на власний розсуд продовжує, як він стверджує виконувати умови договору, дія якого припинилась, пред`являючи безпідставні претензії до відповідача.

16.05.2023 від представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2023 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.05.2023 клопотання представника відповідача про залучення третьої особи до участі у справі задоволено, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

05.06.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до справи додаткових доказів.

25.06.2023 від третьої особи надійшли пояснення щодо позову в яких ОСОБА_2 послався на таке. Третя особа ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі. Машиномісце №108 в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 , належить відповідачу та третій особі на праві спільної сумісної власності. 30.11.2017 відповідач ОСОБА_1 письмовою заявою повідомила позивача про свій намір припинити з 01.01.2018 дію договору №В3/7-108 від 22.08.2017 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки. Отже, починаючи з 01.01.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ліко-житлосервіс» будь-які відносини, які виникали з Договору №В3/7-108 від 22.08.2017, відсутні. Також третя особа в поясненнях послався на те, що позивачем необґрунтовано вартість наданих послуг у заявленому у позові розмірі. Паркінг знаходиться у занедбаному стані, позивач не утримує машиномісце в належному стані, отримані від власників машиномісць кошти використовує не за цільовим призначенням. На підставі зазначеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «УК «Венеція» на підставі актів прийому-передачі від забудовника ТОВ «ТМО Ліко-Холдинг» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги, тощо.

09.11.2021 року ТОВ «УК «Венеція» змінило найменування з попереднього найменування ТОВ «Ліко-Житлосервіс» на поточне найменування.

18.05.2012 року на підставі додатку № 1 до акту прийому-передачі житлового будинку від 01.12.2011 р. ТОВ «ТМО «Ліко-Холдинг» передало, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» прийняло на обслуговування введений в експлуатацію у складі житлового будинку підземний паркінг по АДРЕСА_1 .

Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), TOB «Ліко-Житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціям щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки.

ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором №1148 від 17.08.2017 купівлі-продажу машиномісця, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.08.2017.

22.08.2017 між TOB «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки №В3/7-108, за умовами якого позивач зобов`язався забезпечити надання послуг із утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів власника на стоянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , машиномісце № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язалась оплачувати послуги позивача з обслуговування стоянки і брати участь у витратах на її утримання в строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Позивач у позові стверджує про те, що відповідач неналежним чином здійснює оплату коштів за надані послуги по договору № В3/7-108 від 22.08.2017 у зв`язку з чим за період з 01.05.2019 по 31.03.2023 утворилась заборгованість в загальному розмірі 32 458,00 грн, на що слід зазначити таке.

Згідно з п. 1.1. Договору №В3/7-108, замовник відшкодовує виконавцю вартість витрат з утримання підземної автостоянки (паркінгу) блок ВЗ/7 за адресою: АДРЕСА_1 машиномісце АДРЕСА_2 , інших витрат для обслуговування підземної автостоянки (паркінгу), а виконавець, за рахунок коштів замовника, забезпечує належний санітарний та технічний стан підземної автостоянки у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.

Умовами Договору передбачено, що утримання підземної автостоянки полягає у забезпеченні у належному санітарному, технічному стані автостоянки (паркінгу), зокрема машиномісця замовника, організації доступу та здійснення пропускного режиму, обслуговуванні системи протипожежної безпеки, технічному огляді, освітлення, електрозабезпечення необхідного устаткування, інших експлуатаційних витратах у відповідності до складових вартості послуг.

Згідно з п. 3.1. Договору №В3/7-108 щомісячний розмір відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки на дату укладення Договору становить 395,00 гривень.

Пунктом 5.1. Договору №В3/7-108 передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 включно. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, то договір вважається щороку продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З огляду на зазначене, правовідносини між власником машиномісця в паркінгу ( ОСОБА_1 ) з приводу надання послуг на його утримання і обслуговування та особою, яка надає такі послуги (ТОВ «Ліко-житлосервіс»), виникають на підставі укладеного між ними Договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно- правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що заявою від 30.11.2017, адресованою директору ТОВ «Ліко-житлосервіс», відповідач ОСОБА_1 повідомила ТОВ «Ліко-житлосервіс» про свій намір припинити з 01.01.2018 дію Договору, копія заяви міститься в матеріалах справи.

Тобто, як і передбачено п. 5.1. Договору, ОСОБА_1 за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомила ТОВ «Ліко-житлосервіс» про свій намір припинити дію договору, термін дії якого закінчувався 31.12.2017.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 30.11.2017 ТОВ «Ліко-житлосервіс» листом від 18.12.2017 попередило ОСОБА_1 , що після розірвання Договору їй не будуть надаватись послуги, передбачені Договором, а саме: буде відсутній контроль доступу сторонніх осіб до паркомісця ОСОБА_1 , подача електроенергії, холодної води, обслуговування електромереж (заміна електроламп), технічний огляд, комплексне прибирання, усунення протікань та інші послуги, пов`язані з комплексним обслуговуванням машиномісця ОСОБА_1 . Як вбачається зі змісту вказаного листа, позивач не висловив жодних заперечень з приводу припинення дії договору, а лише описав наслідки його розірвання.

Отже, починаючи з 01.01.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ліко-житлосервіс» будь-які відносини, які виникали з Договору, відсутні.

Разом з тим, після закінчення строку дії Договору, починаючи з 01.01.2018 ТОВ «Ліко-житлосервіс» продовжувало виставляти на ім`я відповідача ОСОБА_1 рахунки на сплату за обслуговування паркінгу згідно з Договором.

Вбачається, що заявою від 23.03.2018, адресованою директору ТОВ «Ліко-житлосервіс», ОСОБА_1 повідомила товариство про незаконність вимог останнього до неї сплачувати по рахунках за обслуговування паркінгу згідно з Договором, термін дії якого закінчився 31.12.2017 та просила припинити безпідставне з боку ТОВ «Ліко-житлосервіс» виставлення рахунків з вимогою оплати послуг згідно з Договором.

Листом ТОВ «Ліко-житлосервіс» від 24.05.2018 ОСОБА_1 було повідомлено, що дія Договору не може бути припинена, оскільки остання продовжує бути власником машиномісця та згідно законодавства має обов`язок утримання майна, яке має у власності.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій та вчинків осіб, які породжують права та обов`язки.

Цивільні права та обов`язки зокрема, виникають з договорів та інших правочинів. Внаслідок укладення договору сторони набувають права та обов`язки.

Їх зміна та припинення має відбуватися у такій же формі, як і укладення договору. У разі порушення прав та обов`язків сторін договору їх захист відбувається способами, передбаченими ст. 16 ЦК України. Зокрема, такими способами є визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення тощо.

Таким чином, особа, права якої порушені, вправі ставити питання про визнання договору припиненим (розірваним).

Для визначення моменту припинення (розірвання) договору слід виходити з того, як зазначене питання врегульоване в самому правочині, а за відсутності такого врегулювання мають застосовуватися приписи розділу II глави 53 ЦК України, якими врегульовані питання укладення, зміни та розірвання договору та положення глави 63 ЦК щодо регулювання послуг.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом (ст. 905 ЦК)

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 5.1. Договору, укладеного 22.08.2017 між позивачем та відповідачем, вбачається, що істотною умовою Договору є також і умова щодо права сторони Договору припинити його дію, повідомивши іншу сторону про такий намір за 30 днів до закінчення строку його дії (31.12.2017).

Як встановлено вище, відповідач реалізувала передбачене п. 5.1. Договору право щодо припинення строку дії Договору, повідомивши своєю заявою від 30.11.2017 ТОВ «Ліко-житлосервіс» про намір припинити з 01.01.2018 дію Договору.

Правовідносини між власником машиномісця в підземному паркінгу з приводу надання послуг на його утримання і обслуговування та особою, яка надає такі послуги, виникають виключно на підставі укладеного між ними договору.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Факт використання відповідачем машиномісця не свідчить про продовження дії Договору №ВЗ/7-108 від 22.08.2017 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки, оскільки машиномісце належить відповідачу на праві приватної власності і факт його використання не може сам по собі бути підставою для сплати позивачу за певні послуги без укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ОСОБА_1 , будучи власником машиномісця, розташованого в підземній автостоянці, є вільною в укладенні будь-яких договорів, зокрема що стосується утримання належного їй на праві власності машиномісця й забезпечення його у належному санітарно-технічному стані, є вільною у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства і не може бути обмеженою у здійсненні свого права власності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, щопозивачем не доведено обставин на які позивач посилався при зверненні до суду з даним позовом, натомість відповідач, на основі поданих документів довела, що заборгованість за договором №ВЗ/7-108 від 22.08.2017 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки, за період з 01.05.2019 по 31.03.2023, нарахована позивачем без належних для того правових підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 317, 319, 321, 626, 627, 628, 629, 631, 638, 901, 903, 905 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: