Рішення № 112262892, 14.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/691/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у день виключення зі списків особового складу військової частини, у зв`язку із припиненням (розірванням) контракту;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін імені полковника ОСОБА_2 (військову частину НОМЕР_1 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 28 років 04 місяці 19 днів, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, з включенням в розрахунок місячного грошового забезпечення згідно вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Ухвалою суду від 18.01.2023 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, по суті, з таких підстав: позивач проходив військову службу на посаді заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки штабу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 , військове звання полковник; наказами Голови Державної прикордонної служби України від 02.12.2022 року № 1293-ОС та командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2022 № 610- ОС по особовому складу (додаток 4) позивача звільнено з військової служби за контрактом в запас Збройних Сил України, згідно підстав статті 26 пункту 5 («Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:») підпункту 3 («З моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:») підпункту г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини) абзацу 10 («один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;») Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII та виключено зі списків особового складу з 16.12.2022 року. Станом на день звільнення загальна вислуга років складає 28 років 04 місяці 19 днів. Командиром військової частини НОМЕР_1 позивачу не виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до вимог статті 15 пункту 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, тому що це порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. При визначенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний рік служби застосуванню підлягає саме Закон У країни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують підстави виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний рік служби та суперечать вимогам зазначеного Закону; додаткова винагорода, визначена Постановою № 168, має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, по суті, з таких підстав: позивач звільнений з військової служби за сімейними обставинами та інших поважних причин, які відсутні у Постанові № 413. Відповідно до вищезазначеного, позивач не набуває права на одержання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% від місячного грошового забезпечення, а відтак відсутні підстави для врахування додаткової винагороди в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень до одноразової грошової допомоги при звільненні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16 грудня 2022 року № 610-ОС «Про особовий склад» (а.с.15), відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі Положення), Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 січня 2022 року № 10-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби у січні-грудні 2022 року»:

ВИКЛЮЧИТИ ІЗ СПИСКІВ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ТА ВСІХ ВИДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Полковника ОСОБА_3 (П-002372), заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки штабу, звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 16 грудня 2022 року.

Вислуга років станом на 16 грудня 2022 року становить:

календарна: 28 років 04 місяці 19 днів

пільгова: 05 років 04 місяці 01 день

всього: 33 років 08 місяців 20 днів.

Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 41 (сорок один) календарний день.

Виплатити грошову компенсацію за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки.

Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 16 грудня 2022 року.

На військовий облік направити до Ізмаїльського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області.

Підстава: наказ Голови Державної прикордонної служби України 02.12.2022 № 1293-ОС, розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України № 12-39577/0/6-22-Вих від 03.12.2022, рапорт полковника ОСОБА_4 (вхідний № І4240-22-Вн від 01.11.2022); посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , видане 04.03.2015 Адміністрацією Державної прикордонної служби України; рапорт полковника ОСОБА_4 про здачу посади (вхідний № 16898-22-Вн від 16.12.2022).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у день виключення зі списків особового складу військової частини, у зв`язку із припиненням (розірванням) контракту, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.12-14, 16-27):

- паспорту громадянина України та картки фізичної особи платника податків позивача;

- Витягу з реєстру територіальної громади з відомостями про особу позивача, наданими з відомчої інформаційної системи ДМС на підставі відомостей, отриманих від Ізмаїльської територіальної громади;

- листа Адміністрації Держприкордонслужби від 03.12.2022 року «Про оголошення наказу»;

- рапорту від 01.11.2022 року, яким позивач звернувся до Заступника начальника штабу начальника відділу бойової та спеціальної підготовки штабу такого змісту: «У зв`язку зі звільненням мене, полковника ОСОБА_1 , з військової служби за контрактом в запас Збройних Сил України, згідно вимог статті 26 пункту 5 підпункту 3 підпункту г) «через такі сімейні обставини або інші поважні причини» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, у відповідності до вимог статті 15 пункту 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, прошу Вашого клопотання про віддання відповідних вказівок відповідальним посадовим особам про проведення визначених розрахунків, нарахування та виплату мені одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Розрахунок нарахування прошу надати мені в письмовому вигляді. У разі відмови у нарахуванні та виплати прошу надати мені повну вмотивовану відповідь причин у письмовому вигляді.»;

- листа від 22.12.2022 р., яким відповідач по суті рапортів позивача від 01.11.2022 року та від 16.12.2022 року інформував позивача про таке:

- стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, то у разі звільнення за сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації (підпункт «г») пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII), з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону № 2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною другою статті Закону № 2011-ХІІ;

- стосовно виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, то грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, позивачу виплачена в грудні 2022 року в сумі 135109,20 грн.;

- стосовно виплати індексації грошового забезпечення, то в грудні 2022 року індексації грошового забезпечення, позивачу виплачена в сумі 28447,65 грн.;

- доданої до листа від 22.12.2022 р. довідки про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (архівна відомість з січня по грудень 2022 р.);

- рішень Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 року у справах № 260/3206/22, № 260/3821/22;

- рапорту від 06.12.2022 року, яким позивач звернувся до Заступника начальника штабу начальника відділу бойової та спеціальної підготовки штабу, у якому просив клопотання останнього про виплату йому не нарахованої частини матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень;

- листа від 23.12.2022 р., яким відповідач розглянув по суті рапорт позивача від 16.12.2022 року;

- Архівної відомості з січня по грудень 2022 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі ст. 40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями частини 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічна правова норма міститься в абзаці 4 пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі Порядок № 393).

Відповідно до вказаної правової норми військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, суд зазначає, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, такі військовослужбовці мають право на спірну одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах). Розмір вказаної одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 квітня 2021 року (справа № 380/2427/20), від 24 листопада 2020 року (справа № 822/3008/17) та від 11 квітня 2018 року (справа № 806/2104/17).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16 грудня 2022 року № 610-ОС «Про особовий склад», зокрема:

ВИКЛЮЧИТИ ІЗ СПИСКІВ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ТА ВСІХ ВИДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Полковника ОСОБА_3 (П-002372), заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки штабу, звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 16 грудня 2022 року.

Вислуга років станом на 16 грудня 2022 року становить:

календарна: 28 років 04 місяці 19 днів

пільгова: 05 років 04 місяці 01 день

всього: 33 років 08 місяців 20 днів.

Отже, позивач звільнений з військової служби на підставі пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, вислуга років позивача всього становить 33 років 08 місяців 20 днів, з них календарна вислуга років 28 років 04 місяці 19 днів.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції закону, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації, зокрема через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які є підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби протягом строку проведення мобілізації (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), визначений безпосередньо пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, до яких, з-поміж іншого, належить обставина «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років».

З огляду на зазначене, враховуючи, що позивач є військовослужбовцем, звільненим з військової служби з підстав наявності сімейної обставини, прямо передбаченої підпунктом «г» пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та не висловив бажання продовжувати військову службу, має календарну вислугу років, що перевищує 10 років, суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги, станом на час його звільнення, а тому з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Разом з тим, щодо позовних вимог у підкресленій частині: зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін імені полковника ОСОБА_2 (військову частину НОМЕР_1 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 28 років 04 місяці 19 днів, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, з включенням в розрахунок місячного грошового забезпечення згідно вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача.

Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, відповідно до вимог п.п. 2-4 ч. 2 ст. 245 КАС України «Повноваження суду при вирішенні справи», у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Проте, виходячи зі змісту основної позовної вимоги, рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо включення/невключення в розрахунок місячного грошового забезпечення згідно вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, не є предметом оскарження (відповідно, спору / дослідження / встановлення / тощо) за даним позовом, відповідно підстав для зобов`язання відповідача вчинити зазначені позивачем дії немає.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, допущена відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною, відповідно адміністративний позов у зазначеній частині, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, підлягає задоволенню;

- в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 08.01.2023 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 1073,60 грн. (а.с.28)

Виходячи з вищенаведених висновків суду щодо заявлених позовних вимог, судом фактично задоволено одну основну вимогу позивача немайнового характеру та похідну від неї вимогу зобов`язального характеру, в інший, ніж заявлено позивачем спосіб та обсязі.

Відповідно, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383) до 30 червня 2023 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу періодичного навчання суддів; часу тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог; часу перевірки повідомлень про мінування будівлі суду; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова