Рішення № 112262877, 17.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9197/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Херсонського районного центру комплектування та соціальної підтримки (пров.Спартаківський,72, м.Херсон) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Херсонського районного центру комплектування та соціальної підтримки за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Херсонського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки яка полягає у неприйнятті наказу на призов під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Херсонський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки прийняти, наказ на призов під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.02.22 року.

Позов мотивовано тим, що 24.02.2022 як представник ТРО ОСОБА_2 отримав зброю в селищі Наддніпрянське, а саме автомат Калашнікова та штик-ніж, і був направлений в район залізничних шляхів між смт Молодіжне та смт Зеленівка охороняти м. Херсон зі сторони об`їзної дороги від Антонівського моста до с. Чернобаївка. Проте наказ на призов під час мобілізації ОСОБА_1 видано не було. Таку бездіяльність відповідача представник позивача вважає протиправними.

Ухвалою суду від 01 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень зазначає, що у Херсонському районному центрі комплектування та соціальної підтримки не має жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 був призваний під час мобілізації до лав Сил територіальної оборони про що було повідомлено ОСОБА_3 мати позивача листом №5/2 від 06.01.2023 року. Крім того, у Позивача немає жодних записів у військовому квитку, що свідчать про його призов під час мобілізації.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Як зазначає у позовній заяві представник позивача:

« 24.02.2022 як представник ТРО ОСОБА_2 отримав зброю в селищі Наддніпрянське, а саме автомат Калашнікова та штик-ніж, і був направлений в район залізничногих шляхів між смт Молодіжне та смт Зеленівка охороняти м. Херсон зі сторони об`їзної дороги від Антонівського моста до с. Чернобаївка. Свої позиції не залишав цілодобово.

Після пориву міста Херсон ворожої стороною ОСОБА_2 разом з іншими представниками ТРО були зібрані на базі школи-інтернату на вулиці Іллі Кулика.

Завдання було охороняти територію та патрулювати вулиці почергово із стрічкою ТРО.

Весь час переховувався від прямих перевірок військових РФ, проживав не за адресою своєї своєї прописки, куди з обшуком приходили озброєні люди в формі РФ. Але 02.07.2022 року під час виконання службового завдання ОСОБА_2 був затриманий представниками ФСБ РФ за адресою м. Херсон, вул. Бойко, 37, де саме мала відбутися зустріч учасників Руху Опору, а відбулася засідка групи ворога у складі якої були військові РФ, СОБР, Росгвардія, ФСБ. Насильницькими озброєними діями було затримано двох учасників Руху Опору ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також там знаходився саме у той час запланованих зборів о 19:00

Разом з цим, через той факт, що орган військового обліку, при мобілізації позивача в хаосі війни не видав наказ на призов відносно ОСОБА_5 . Позивач не може отримати статусу військовополоненого, що значно ускладнює процес визволення з полону».

Представник позивача вважає невидачу відповідного наказу протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім того, відповідно до п.2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно з п.3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757 воєнний стан в Україні продовжений на 90 днів до 19 лютого 2023 року.

За змістом ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає наданий відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» (надалі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.6 ст.1 Закону, військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч.7 ст.1 цього Закону).

Згідно з ч.2-3 ст.2 Закону, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до ч.10 ст.2 цього Закону, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до п. 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (набув чинності 26 лютого 2022 року) (надалі Положення № 154), керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки скеровує діяльність підпорядкованого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя:

забезпечує та сприяє здійсненню заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

здійснює керівництво та контроль за роботою підпорядкованих районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з оформлення відповідних документів для здійснення соціальних виплат особам, звільненим з військової служби із Збройних Сил, та членам їх сімей, які проживають на відповідній території, а також забезпечує проведення перевірок роботи.

Відповідно до п.15 Положення №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний:

здійснювати контроль за правомірністю видачі громадянам військово-облікових документів, посвідчень та інших документів.

Міноборони у листі від 21.08.2014 р. №322/2/7142 зазначило, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Також Документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана ТЦК та СП або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Початком військової служби військовозобов`язаних є день призову на військову службу у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а для резервістів День зарахування до списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка.

Закінченням військової служби для резервістів та військовозобов`язаних с день виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка.

У Позивача немає жодних записів у військовому квитку, що свідчать про його призов під час мобілізації.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280 про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Наказ 280).

Пунктом 13 Розділу ІІ Наказу 280 визначено, що зарахування особового складу до списків військової частини і виключення із списків затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання у визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (далі - Положення), випадках, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, продовження військової служби та дії контракту, зарахування до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, періодів проходження військової служби, у тому числі які зараховуються на пільгових умовах, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання військовослужбовцям, військову службу яким було призупинено та стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження), а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних даних особового складу, за виключенням освіти, змін у сімейному стані (шлюб, народження дітей), здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.

Зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є:

для військовослужбовців іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

До списків особового складу військової частини наказами не зараховуються особи, прикомандировані з інших військових частин.

Пунктом 14 Наказу 280 зазначено що виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки:

військовослужбовців, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі на посади національного контингенту, як національного персоналу, що не входить до складу національного контингенту, до багатонаціональних органів військового управління, до дипломатичних представництв України, а також направлених на навчання (для підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації) за кордоном та в інших цілях передбачених законами строком понад один рік), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування), з дня вибуття.

Отже, видання наказів про включення та виключення зі списків особового складу військової частини є виключно дискреційними повноваженнями командира військової частини, а не керівника ТЦК та СП.

Крім того, будь-яких доказів здійснення ОСОБА_1 заходів оборони територіальної цілісності України в лавах Збройних Сил України чи територіальної оборони до суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Херсонського районного центру комплектування та соціальної підтримки (пров.Спартаківський,72, м.Херсон) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн. на платiжні реквiзити для перерахування судового збору: отримувач коштів ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA468999980313171206084015756, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.