Рішення № 112262469, 18.07.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8368/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Академії Державної пенітенціарної служби до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Академії Державної пенітенціарної служби код ЄДРПОУ 08571788, місцезнаходження: 14000, м.Чернігів, вул. Гонча, 34 (далі позивач; Академія) до фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі відповідач), в якій позивач просить стягнути до бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 витрати, пов`язані з утриманням її в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 124133,01 грн.

Ухвалою від 08.05.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зв`язку зі звільненням зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у повному обсязі за весь період її фактичного навчання. Після отримання повідомлення про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту його отримання, відповідач ці витрати не відшкодувала. Таким чином, існують достатні правові підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням її в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 124133,01 грн.

24.05.2023 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду із цим позовом. Позивач не надав відповідачу ні розміру відшкодування, ні реквізитів для сплати заявлених витрат, чим не виконав умов контракту. Відповідач вважає, що воєнні дії віднесені до форс-мажорних обставин з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Окрім цього, після звернення Президента України до військових стати на захист держави, першочерговим для позивача, як для офіцера, є виконати свій обов`язок.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби України від 22.07.2018 №233/ОД відповідача з 16.08.2018 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Академії.

24.07.2019 між Академією (виконавець) з однієї сторони, центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовник) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт № 511 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (далі Контракт).

З 16.08.2018 по 14.04.2022 відповідач за рахунок коштів державного бюджету перебувала у період навчання на грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченні, забезпечувалась житлом із наданням відповідних комунальних послуг.

Відповідно до наказу Академії від 13.04.2022 № 69/ОС відповідачу присвоєно ступінь вищої освіти «бакалавр» та видано диплом про освіту.

Згідно з наказом від 06.06.2022 №31/ОС-22 відповідача призначено на посаду старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 1», а з 01.07.2022 наказом від 30.06.2022 №38/ОС-22 призначено на посаду психолога відділу соціально-психологічної роботи та дотримання прав військовополонених державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 1».

У зв`язку з реєстрацією шлюбу та обміном паспорту, внаслідок зміни прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » згідно з наказом начальника державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 1» від 13.01.2023 №3/ОС-23 внесено зміни до облікових документах відповідача.

Відповідно до наказу начальника державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 1» від 03.03.2023 №27/ОС-23 відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Академію про звільнення відповідача повідомлено керівництвом державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 1» листом від 03.03.2023 №5/250.

Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням відповідача від 14.04.2022 № 5/581, яка складена на підставі Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261, загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 124133,01 грн.

03.03.2023 відповідачу особисто під розпис повідомлено про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту отримання такого повідомлення.

У зв`язку з не відшкодуванням витрат на навчання у добровільному порядку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд надаючи оцінку аргументам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

В абзаці другому частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Зазначеним Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Як видно з матеріалів справи, 03.03.2023 відповідача особисто під розпис повідомлено про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення.

У пункті 8 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 (далі Порядок №261), встановлено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 зазначеного Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, саме після закінчення 30-денного строку у позивача виникли підстави для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача витрат на навчання.

Отже, звернувшись з цим позовом до суду 14.04.2023 (дата прийняття позовної заяви службою поштового зв`язку), позивач дотримався встановленого в абзаці другому частини другої статті 122 КАС України строку, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача в цій частині.

При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу». Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення працівників кримінально-виконавчої служби регулюється спеціальним Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до пункту 1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 №3290/5, академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.

Також, відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.1996 № 77/96 вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Установлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Тобто, вказані норми зобов`язують особу, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами, у разі її звільнення зі служби за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у такому закладі.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно з пунктами 2.3 Порядку розрахунку витрат у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів (пункт 3 Порядку розрахунку витрат).

Відповідно до пункту 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби (пункт 2.1.2 Порядку розрахунку витрат) розрахунку витрат.

Згідно з пунктом 2.1.4. Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку витрат визначено, що до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Суд встановив, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Контракту відповідач зобов`язалась, зокрема, у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», у повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Таким чином, у зв`язку зі звільненням відповідача (наказ начальника державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 1» від 03.03.2023 №27/ОС-23) до закінчення трьох років служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, у неї на підставі наведеного положення Контракту виникло зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у закладі вищої освіти.

З приводу аргументів відповідача про ненадання їй Академією ні розміру відшкодування, ні реквізитів для сплати заявлених витрат, то суд зазначає таке.

У пункті 1 розділу ІІ Контракту визначено, що виконавець (Академія) зобов`язується, серед іншого, після відрахування особи (закінчення навчання) скласти довідку-розрахунок витрат, пов`язаних з її утриманням в Академії за весь строк навчання та долучити її до особової справи такої особи.

Суд встановив, що на виконання цього положення після закінчення відповідачем навчання Академія, керуючись Порядком №261, склала довідку-розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача від 14.04.2022 № 5/581, згідно з якою загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 124133,01 грн, в тому числі:

- грошове забезпечення з нарахуваннями - 81192,60 грн,

- продовольче забезпечення - 30549,96 грн,

- речове забезпечення - 3899,13 грн,

- медичне забезпечення - 883,91 грн,

- оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 7607,41 грн.

У цій довідці-розрахунку містяться реквізити рахунку Академії, на який підлягають перерахуванню витрати.

Суд звертає увагу на те, що з такою довідкою-розрахунком відповідач 23.06.2022 ознайомлена особисто, про що свідчить її підпис.

Таким чином, суд критично оцінює та відхиляє аргументи позивача про ненадання їй розміру відшкодування та реквізитів для сплати витрат, пов`язаних з навчанням.

Суд вважає безпідставними покликання відповідача на форс-мажорні обставини, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адже вказаний лист жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, у зв`язку із чим було введено воєнний стан на території України, відповідач не мала можливості виконати свої зобов`язання за Контрактом, а саме відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у закладі вищої освіти.

З приводу посилання відповідача на те, що вона, як офіцер, звільнилася зі служби, оскільки першочерговим для неї як для офіцера є виконати свій обов`язок, то такі обставини не можуть виключати необхідність виконання вимог законодавства та Контракту щодо відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням. До цього ж, про недобросовісність доводів відповідача про першочерговість вступу у Збройні Сили України свідчить те, що позивач приступила до виконання цього обов`язку, згідно з долученим до відзиву військовим квитком, лише у березні 2023, тобто через рік після оголошення в Україні воєнного стану.

У пункті 7 Порядку №261 встановлено, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису МВС.

Відповідно до пункту 8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 такого Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Станом на день розгляду справи відповідач не надала доказів добровільної сплати витрат, пов`язаних з її утриманням в Академії.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача до бюджету витрат, пов`язаних її з утриманням в Академії у розмірі 124133,01 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету витрати, пов`язані її з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби у розмірі 124133 (сто двадцять чотири тисячі сто тридцять три) грн 01 коп.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.