Рішення № 112261236, 18.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року Справа№200/2679/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування довідки про заробітну плату від 20.05.2014 року № 1188 за період роботи з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року, видану ВАТ Точмаш м. Донецьк для призначення та обчислення пенсії за віком, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням інформації про нарахування заробітної плати за період з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року викладену в довідці від 20.05.2014 року № 1188, видану ВАТ Точмаш м. Донецьк.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування довідки про заробітну плату від 20.05.2014 року № 1188 за період роботи з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року, видану ВАТ Точмаш м. Донецьк для призначення та обчислення пенсії за віком, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням інформації про нарахування заробітної плати за період з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року викладену в довідці від 20.05.2014 року № 1188, видану ВАТ Точмаш м. Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та 23.09.2022 року йому була призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що звертаючись із заявою про призначення пенсії до Пенсійного фонду він надав довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.20104 року № 1188 за період з01.12.1992 року по 30.11.1997 року, видану Відкритим акціонерним товариством «Точмаш» м. Донецьк, про те при розрахунку пенсія довідка врахована не була. Позивач вказує, що на його звернення від 05.11.2022 року щодо попереднього розрахунку розміру пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року відповідач надав відповідь від 01.12.2022 року. Також позивач наголошує, що 24.04.2023 року він повторно звернувся до відповідача із заявою щодо нездійснення перерахунку щомісячного розміру пенсії на підставі довідки № 1188, яка містить інформацію про нарахування заробітної плати за період з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року, однак, 23.05.2023 року відповідач надав відповідь, відповідно до якої повідомив про відсутність можливості здійснити перевірку достовірності довідки № 1188, так як підприємство розташоване на території тимчасово непідконтрольній українській владі, отже не має можливості врахувати довідку для обчислення пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують його конституційне право на отримання пенсії в належному розмірі, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що позивач знаходиться на обліку у Головному управлінні та є одержувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач вказує, що позивач для призначення пенсія надав до Головного управління довідку про заробітну плату від 20.05.2014 за № 1188 за період роботи з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року, видану ВАТ «Точмаш», яке знаходиться у м. Донецьк, проте, у зв`язку з тим, що відсутня можливість здійснити перевірку достовірності довідки, так як підприємство розташоване на території тимчасово непідконтрольній українській владі, таку довідку немає можливості врахувати для обчислення пенсії. Таким чином, документи, підтверджуючи факт роботи з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року в ВАТ «Точмаш», не можуть бути зарахованими, оскільки видані організацією, яка знаходиться на тимчасово окупованій території.

З огляду на зазначені обставини відповідач вважає, що не враховуючи при обрахунку пенсії довідку про заробітну плату діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, отже, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Авдіївка до м. Дніпро, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 26.09.2022 року № 1201-5002168397.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 23.09.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно протоколу про призначення пенсії від 29.09.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Авдіївка) призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.09.2022 року в розмірі 2604,58 грн.

Судом встановлено, що при зверненні із заявою про призначення пенсії від 23.09.2022 року позивачем була надана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, видана ВАТ «Точмаш», відповідно до якої визначена заробітна плата ОСОБА_1 за період з грудня 1992 року по листопада 1997 року, однак вказана довідка при обрахунку розміру пенсії не була врахована, що не спростовується учасниками справи.

Листом від 01.12.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на звернення позивача від 05.11.2022 року надало відповідь, відповідно до якої повідомило, що ОСОБА_1 з 23.09.2022 року призначено пенсію відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж для обчислення пенсії відповідно до статті 24 Закону № 1058 складає 39 років 03 місяці 25 днів. Коефіцієнт страхового стажу відповідно до статті 25 Закону № 1058 складав 0,39250. Середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії склала 6429,29 грн. (10846,37 грн. показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019-2021 роки х 0,59276 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 30.11.2004 року, з 01.02.2005 року по 31.12.2011 року, з 01.07.2000 року по 30.11.2004 року, з 01.02.2005 року по 31.12.2011 року, з 01.02.2012 року по 30.06.2018 року року за даними персоніфікованого обліку). Розмір пенсії з 23.09.2022 року складає 2604,58 грн. Також зазначено, що позивачем до заяви про призначення пенсії було додано довідку про заробітну плату за період з грудня 1992 року по листопад 1997 року. Головним управління згідно заяви позивача проведено попередній розрахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за вищезазначений період. Середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії склала 10432,69 грн. (10846,37 грн. - показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019-2021 роки х 0,96186 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за період з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року, з 01.07.2000 року по 30.11.2004 року, з 01.02.2005 року по 31.12.2011 року, з 01.02.2012 року по 30.06.2018 року за даними персоніфікованого обліку).

24.04.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою щодо нездійснення перерахунку щомісячного розміру пенсії на підставі довідки № 1188, яка містить інформацію про нарахування заробітної плати за період з 01.12.1992 року по 30.11.1997 року.

Листом від 23.05.2023 року № 9419-8435/С-02/8-0500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що у зв`язку з відсутністю можливістю здійснити перевірку достовірності довідки, так як підприємство розташоване на території тимчасово непідконтрольній українській владі, таку довідку немає можливості врахувати для обчислення пенсії.

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії довідки про заробітну плату від 20.05.2014 року № 1188, видану ВАТ «ТОЧМАШ», звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону № 1058 застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1058 визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп?Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно достатті 40цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно достатті 25цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно дочастини другоїстатті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 2 статті 44 Закону № 1058 призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченогочастиною першоюстатті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на момент звернення із заявою про призначення пенсії).

Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (п.2.10 Порядку).

Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №539/3234/16-а.

Зокрема, зі змісту виданої ВАТ «ТОЧМАШ» довідки про заробітну плату від 20.05.2014 року № 1188 вбачається, що вона видані на підставі особового рахунку позивача № 19/ НОМЕР_3 х 01.02.1992 30.11.1997, які знаходяться за адресою м. Донецьк, вул. Батишева, 2. Сума заробітної плати внесені в довідку для призначення пенсії відповідно до книг нарахування заробітної плати (відомостей на заробітну плату, особових рахунків) 1992-1997 роки, та прошнуровані та пронумеровані і знаходяться на зберіганні у ВАТ «ТОЧМАШ».

Крім того, період роботи позивача, що вказаний у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії, підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, звільнення, що скріплені печаткою підприємства.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області при призначенні та обрахунку розміру пенсії довідка про заробітну плату від 20.05.2014 року № 1188, видана ВАТ «ТОЧМАШ» врахована не була, оскільки видана підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території та її зміст не можливо перевірити.

З цього приводу суд зазначає, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією Українита Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

Фактично склалася ситуація, за якої позивач змушений нести відповідальність, у зв`язку з неможливістю відповідачем перевірити інформацію вказану у спірній довідці.

Щодо доводів відповідача про правомірність перевірки довідки про заробітну плату, поданих позивачем, на підтвердження їх достовірності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 також передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.19чч № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.

Разом з тим, суд констатує, що перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для не врахування заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17(адміністративне провадження №К/9901/24469/18).

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку що бездіяльність відповідача щодо вчинення дій по перевірці відомостей, зазначених у поданій позивачем спірній довідці про заробітну плату, зумовила протиправні дії пенсійного органу щодо відмови врахувати повні дані про заробітну плату при обрахуванні пенсії позивача.

Окрім цього, суд підкреслює, що позиція пенсійного органу, яка фактично не стосується допущених зловживань зі сторони позивача, призвела до неспівмірних наслідків у формі зменшення розміру пенсії.

З наведеного вбачається, що дії відповідача, які полягають у не врахуванні довідки про заробітну плату при призначенні пенсії, є протиправними.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України, Рябих проти Росії, Нєлюбін проти Росії), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на те, що спосіб захисту порушених прав позивача повинен бути ефективний, а також оскільки відповідач протиправно при призначенні пенсії позивачу з 23.09.2022 року не врахував довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, видану ВАТ «ТОЧМАШ», суд приходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов`язання відповідача провести з 23.09.2022 року (з моменту призначення пенсії) перерахунок пенсії позивачу з урахуванням заробітної плати за період з 1992-1997 роки згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, виданою ВАТ «ТОЧМАШ», та здійснити виплату пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не врахування при призначенні пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, видану ВАТ Точмаш м. Донецьк для призначення та обчислення пенсії за віком, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 23.09.2022 року (з моменту призначення пенсії) перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 1992-1997 роки згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, виданою ВАТ «ТОЧМАШ», та здійснити виплату пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не врахування при призначенні пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, видану ВАТ Точмаш м. Донецьк для призначення та обчислення пенсії за віком, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 23.09.2022 року (з моменту призначення пенсії) перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 1992-1997 роки згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, виданою ВАТ «ТОЧМАШ», та здійснити виплату пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсії задовольнити.

Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не врахування при призначенні пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, видану ВАТ Точмаш м. Донецьк для призначення та обчислення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) провести з 23.09.2022 року (з моменту призначення пенсії) перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з урахуванням заробітної плати за період з 1992-1997 роки згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.05.2014 року № 1188, виданою ВАТ «ТОЧМАШ», та здійснити виплату пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська