Рішення № 112260540, 17.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року Справа № 160/9267/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 18 листопада 2022 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, на підставі її заяви від 17 листопада 2022 року;

зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», на підставі її заяви від 17 листопада 2022 року.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 протягом останніх п`яти років була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 вимушено покинула своє місце проживання (реєстрації) за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини тощо, та у квітні 2022 року перемістилась до Подільського району м.Кропивницький, а потім з 17 листопада 2023 року до Індустріального району м.Дніпра.

17 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

18 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримала у Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради письмове повідомлення №19052 про надання державної допомоги сім`ям з дітьми, згідно з яким, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з підстав: «не має права на призначення допомоги тому що адреса, звідки перемістилася особа, не відноситься до територій, територіальних громад, у яких проводяться воєнні дії або які перебувають під окупацією, оточенням».

ОСОБА_1 вважає рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 18 листопада 2022 року щодо відмови у призначенні їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2023 року для розгляду адміністративної справи №160/9267/23 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

22 травня 2023 року на адресу суду від представника Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву вх.№41845/23, в якому представник відповідача посилається на наступне.

20 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до п. 1 Порядку № 332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 2 Порядку №332 (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204.

Згідно Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 перебувала на обліку внутрішньо переміщених осіб в управлінні праці та соціального захисту населення Соборного району м.Дніпро з 15.01.2016 до 28.04.2022 та відповідно до постанови №505 отримувала допомогу у період з 19.01.2016 по 18.07.2016 pоку, була знята з обліку 28.04.2022, у зв`язку з вибуттям до м.Кропивницький Кіровоградської області. З 28.04.2022 по 17.11.2022 позивач перебувала на обліку в Подільському районі, м.Кропивницький, Кіровоградської області та була знята з обліку 17.11.2022 у зв`язку з вибуттям до м. Дніпро.

У Подільському управлінні позивач отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2022 по 30.04.2022 р.

З травня 2022 року позивач допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам не отримує.

З 17.11.2022 року позивач перебуває на обліку в Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради (Індустріальний район) за фактичним місцем проживання АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.11.2022 №1239-5002328192.

Одночасно позивач звернулась до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою №7063 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Рішенням управління від 18 листопада 2022 року позивачу було відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, у зв`язку з тим, що адреса, звідки перемістилася особа (м.Кропивницький, Подільський р-н, Кіровоградська обл.), не відноситься до територій, територіальних громад, де проводяться воєнні дії, або які перебувають під окупацією, оточенням.

Позивач не перемішувалась у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримувала станом на 01.03.2022 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 року №505.

На підставі вищевикладеного, Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради діяло відповідно до норм діючого законодавства та своїми діями не порушило прав позивача.

26 травня 2023 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№43458/23, в якій представник вважає, що наведені у відзиві на позовну заяву доводи є необґрунтованими, з огляду на таке.

Місто Селидове, Донецької області, яке входить до Селидівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області, з якого перемістилася позивач, є територією, що належала до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 вересня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26 вересня 2022 року №217).

Цей наказ був чинний на момент звернення позивача до відповідача із заявою щодо призначення допомоги на проживання.

Станом на зараз цей наказ втратив чинність та діє наказ №309 від 22 грудня 2022 року.

Тобто, місто Селидове Донецької області підпадає під критерій території, на якій проводяться бойові дії.

Донецька область, з якої перемістилася ОСОБА_1 , включена і до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204.

Отже, ОСОБА_1 перемістилася з території, яка відповідає встановленим пунктом 2 Порядку №332 двом умовам: на території проводяться бойові дії та ця територія передбачена у Переліку №204.

Відповідно до положень пункту 3 Постанови КМУ №332 від 20 березня 2022 року «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Тобто, ОСОБА_1 потрібно було довести відповідачу, що вона повторно перемістилася з тимчасово окупованої російською федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Наявними доказами підтверджується, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку внутрішньо переміщених осіб до 24.02.2022, здійснила повторне переміщення з м.Селидове, Донецької області, тобто з території, на якій ведуться бойові дії після 24 лютого 2022 року і саме тому, при правильному правозастосуванні положень пункту 3 Порядку №332, вона має право на допомогу, передбачену Порядком №332.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до Переліку №204, і відтак позивач не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332 та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.

З огляду на викладене, представник позивача просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження до збройної агресії: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.

У січні 2016 року ОСОБА_1 , з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на території окремих районів Луганської та Донецької областей та навчанням у м.Дніпрі, була змушена залишити своє місце проживання у місті Селидове Донецької області та переміститися до міста Дніпро.

15 січня 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Соборного району Дніпровської міської ради, відповідно до положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (в редакції чинній на час взяття в 2016 році позивача на облік), ОСОБА_1 була взята на облік внутрішньо переміщених осіб.

Через прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 1 жовтня 2014 р. № 505 (дійсна на час звернення позивача у 2016 році), ОСОБА_1 звернулась до органу соціального захисту із заявою щодо призначення державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 отримувала таку допомогу у період з 19 січня 2016 року по 18 липня 2016 року.

28 квітня 2022 року, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, після початку повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ та інших збройних формувань на територію України, ОСОБА_1 вимушено покинула своє місце проживання (реєстрації) за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини тощо, остання перемістилася до Подільського району, м.Кропивницький.

Судом встановлено, що факт проживання ОСОБА_1 на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої саме було здійснено внутрішнє повторне переміщення після 24.02.2022 (м.Селидове, Донецької області - громади, що перебувають в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженому відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України), на день виникнення обставин, що спричинили повторне вимушене внутрішнє переміщення, підтверджується:

- довідкою про реєстрацію місця проживання особи;

-відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідки ОК-5, ОК-7), відповідно до яких ОСОБА_1 з жовтня 2017 року по серпень 2018 року працювала в ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидвугілля», з січня 2020 року по теперішній час працює в ТОВ «ОМЕГА» - VARUS, з жовтня 2021 року по теперішній час від УСЗН Селидівської міської ради отримувала допомогу при народженні дитини;

-довідкою ТОВ «ОМЕГА» - VARUS та трудовою книжкою НОМЕР_2 , згідно яких, ОСОБА_1 з 13.01.2020 працює на посаді старший комірник на складі супермаркету «Варус-605», який розташований за адресою; АДРЕСА_3 ;

-свідоцтвом про шлюб, що підтверджує факт укладання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 шлюбу у м.Селидове, Донецької області;

-свідоцтвом про народження, що підтверджує факт народження ОСОБА_1 у м.Селидове, Донецької області дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Селидівської міської ради, згідно якої донька ОСОБА_1 перебувала під медичним наглядом за адресою: АДРЕСА_1 з 23.09.2021 по 23.05.2022.

Місто Селидове Донецької області, яке входить до Селидівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області, з якого перемістилася ОСОБА_1 , є територією, що належала до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 вересня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26 вересня 2022 року №217).

Тобто, місто Селидове Донецької області підпадає під критерій території на якій проводяться бойові дії.

17 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

18 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримала у Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради письмове повідомлення №19052 про надання державної допомоги сім`ям з дітьми, згідно з яким, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з підстав: «не має права на призначення допомоги тому, що адреса, звідки перемістилася особа, не відноситься до територій, територіальних громад, у яких проводяться воєнні дії або які перебувають під окупацією, оточенням».

15 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою про усунення порушення її прав та інтересів, в якій наголосила на тому, що у квітні 2022 року відбулося її повторне переміщення з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (м. Селидове), що таке повторне переміщення відбулося після 24 лютого 2022 року та надала відповідні та вичерпні докази щодо її проживання до повторного переміщення за місцем зареєстрованого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, листом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради №Д-18/0-1/09-23 від 28 березня 2023 р. ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у останньої відсутнє право на призначення допомоги на проживання, у зв`язку з тим, що станом на 01 березня 2022 року позивач не отримувала щомісячну адресну допомогу по Постанові КМУ №505 та вона не була повторно переміщена з тимчасово окупованої території АР Крим і м.Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24.02.2022 року.

ОСОБА_1 вважає рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 18 листопада 2022 року щодо відмови у призначенні їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим представник позивача звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Через прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 1 жовтня 2014 р. № 505 (дійсна на час звернення позивача у 2016 році), ОСОБА_1 звернулась до органу соціального захисту із заявою щодо призначення державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 отримувала таку допомогу у період з 19 січня 2016 року по 18 липня 2016 року.

20 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 2 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання", у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року в регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. (абзац 7 пункту 3)

Отже, як вбачається зі змісту Порядку №332, пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога, а пункт 3 містить деякі виключення, коли така допомога не надається.

Так, з пункту 2 Порядку №332 вбачається, що допомога надається, зокрема, особам, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що особа має право на допомогу, визначену Порядком №332, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.

Суд встановив, що АДРЕСА_1 , з якого перемістилася ОСОБА_1 , є територією, що належить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 21.04.2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 №75.

Так з матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204 (як у первинній редакції, так і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Донецька область, з якої з 28 квітня 2014 року перемістилась ОСОБА_1 , визначена у переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Таким чином, ОСОБА_1 перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204, а тому остання належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332.

Суд звертає увагу, що Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 за допомогою та на час отримання нею відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу.

При цьому, ОСОБА_1 не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.

Так, за змістом абзацу 7 пункту 3 Порядку №332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року в регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.

Проте, Дніпропетровська область, у якій 28.04.2022 року та 17.11.2022 року ОСОБА_1 ставала на облік як внутрішньо переміщена особа, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тому, ОСОБА_1 не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, в регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204, а отже позивач не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.

Проте, Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, відмовляючи позивачу у призначенні допомоги, у своєму рішенні послалося на пункт 3 Порядку №332 та зазначило, що особа перемістилась з території (м.Кропивницький, Подільський р-н, Кіровоградська обл.), яка не відноситься до територій, територіальних громад, у яких проводяться воєнні дії або які перебувають під окупацією, оточенням.

Натомість, Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись для того, щоб вона мала право на допомогу.

Суд зауважує, що лише після змін, внесених до абзацу сьомого пункту 3 Порядку №332 відповідно до Постанови КМ № 923 від 19.08.2022, набула чинності редакція Порядку №332, відповідно до якої допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Проте, ОСОБА_1 звернулась із заявою про отримання допомоги 28 квітня 2022 року вперше та 17 листопада 2022 року вдруге, коли вказана вище редакція Порядку №332 не діяла, а тому відповідна редакція не регулює спірні правовідносини.

У відзиві на позов відповідач заявляє додаткові аргументи, які не були вказані в оскаржуваному рішенні, проте вони також не свідчать на користь позиції відповідача.

Так, у відзиві вказано, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", на яке міститься посилання в пунктах 2, 3 Порядку №332, Дніпропетровська область станом на 24.02.2022 не входила до відповідного переліку, а включена лише після внесення змін до вказаного Розпорядження 11.03.2022.

З цього приводу суд зазначає, що станом на 24.02.2022 рік, жодна територія не входила та не могла входити до відповідного переліку згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р, оскільки цього переліку не існувало, як це видно із його дати.

Таким чином, Порядок №332 не містить та не може містити норми, що умовою отримання допомоги є включення саме до 24.02.2022 певної території до переліку, визначеному Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р.

Крім того, той факт, що Дніпропетровська область включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р не у первісній редакції від 06.03.2022, а після змін 11.03.2022, також не свідчить на користь доводів відповідача, оскільки Порядок №332, який регламентує надання допомоги та містить посилання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р, затверджений 20 березня 2022 року.

А отже, як і станом на день затвердження Порядку №332, так і станом на час виникнення спірних правовідносин, Дніпропетровська область входить до відповідного переліку адміністративно-територіальних одиниць згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р.

Також суд звертає увагу, що, як вбачається зі змісту відзиву на позов, відповідач помилково вважає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р регламентовано перелік територій, на яких ведуться бойові дії, а не перелік територій, на яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", як це дійсно має місце.

Відтак, подальші висновки відповідача, що ґрунтуються на помилковому твердженні, є також хибними.

Що ж стосується переліку територій, де ведуться бойові дії, такий перелік, як вже судом зазначалось, визначений іншим актом, і територія, з якої перемістилась позивач, належить до відповідного переліку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення та нарахування з березня 2022 року допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому Постановою КМУ від 20.03.2022 №332.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

На підставі вищевикладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне відновити порушене право позивача у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 18 листопада 2022 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, на підставі поданої заяви від 17 листопада 2022 року, і, як наслідок, необхідності зобов`язання Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», на підставі поданої заяви від 17 листопада 2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції АТ КБ "Приватбанк" №9304-2528-8587-2715 від 01 травня 2023 року.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 18 листопада 2022 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на підставі поданої заяви від 17 листопада 2022 року.

Зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», на підставі поданої заяви від 17 листопада 2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя В.М. Олійник