Рішення № 112260518, 18.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Справа № 160/11357/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

УСТАНОВИВ:

26.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- скасувати повністю Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3334-58 від 18.02.2021 року на суму 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки), винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

- зобов`язатиГоловне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення суми єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючим органом необґрунтовано було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3334-58 від 18.02.2021р., оскільки станом на день звернення з даним позовом діяльність позивача як ФОП припинена.

Ухвалою суду від 26.05.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07.06.2023р. представником відповідача до суду надано відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.

Згідно з даними інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 з 03.04.1996 по 14.04.2021 рік перебував на обліку в ГОЛОВНО УПРАВЛІННІ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, НІКОПОЛЬСЬКА ДНІ (м. Нікополь, загальній системі оподаткування та відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» був платником єдиного внеску.

За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 37788,74 грн., а саме:

- автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік - у сумі 8448,0,0 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2018 за І кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за II кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за III кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за І кв. 2019 року - у сумі 2754,18 гри;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за II кв. 2019 року - у сумі 2754,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за III кв. 2019 року - у сумі 2754,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв. 2019 року - у сумі 2754,1 8 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.04.2020 за І кв. 2020 року - у сумі 2078,12 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 20.07.2020 за II кв. 2020 року - у сумі 1039,06 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2020 за III кв. 2020 року - у сумі 3178,12 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.01.2021 за IV кв. 2020 року - у сумі 2200,00 грн;

Станом на 31.05.2023 року за даними ІС «Податковий блок» в ІКГІ ФОП ОСОБА_1 рахується недоїмка по єдиному внеску на загальну суму 37788,74 гри.

Згідно даних ІС «Податковий блок» Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 №435 ФОП ОСОБА_1 за період 2017-2020 рр. не надавав.

Податкові декларації про майновий стан і доходи відповідно інструкції щодо заповнення декларації про майновий стан та доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 02 жовтня 2015 року № 859 (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 за період з 2017-2020 рр. не надавав.

Звітність по єдиному внеску згідно інструкції щодо заповнення декларації про майновий стан та доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 02 жовтня 2015 року № 859 (зі змінами та доповненнями) відповідно до пункту 179.9 статті 179 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та додаток відомості про суми нарахованого єдиного внеску фізичних осіб - підприємців (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування), осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерських господарств, осіб, які беруть участь у добровільному страхуванні ФОП ОСОБА_1 за період з 2017-2020 рр. не надавав.

У зв`язку із наявністю в інтегрованій картці платника податків у Позивача заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та керуючись п. 4 ст. 25 Закону України від 08.07 2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 3334-58 від 18.02.2021 року в сумі 37 788,74 грн. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу та отримано Позивачем, що підтверджується корінцем поштового відправлення.

Документи вважаються належним чином врученими платнику податків, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 ПКУ, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПКУ).

Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що станом на теперішній час у контролюючого органу відсутні законодавчо визначені підстави для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та проведення коригувань в інтегрованій картці платника податків.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 03.04.1996р. був взятий на облік платників податків в Нікопольську ОДПІ ГУ ДФС .

14.04.2021р. діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено.

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3334-58 від 18.02.2021р. по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37788,74 грн.

Заборгованість з єдиного внеску в сумі 37788,74 грн. виникла за даними інформаційної системи податкового органу в автоматичному режимі наступним чином:

- автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік - у сумі 8448,0,0 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2018 за І кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за II кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за III кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв. 2018 року - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за І кв. 2019 року - у сумі 2754,18 гри;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за II кв. 2019 року - у сумі 2754,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за III кв. 2019 року - у сумі 2754,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв. 2019 року - у сумі 2754,1 8 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.04.2020 за І кв. 2020 року - у сумі 2078,12 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 20.07.2020 за II кв. 2020 року - у сумі 1039,06 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2020 за III кв. 2020 року - у сумі 3178,12 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.01.2021 за IV кв. 2020 року - у сумі 2200,00 грн.

Вказана вимога була направлена контролюючим органом на адресу позивача.

Позивач дізнався про оскаржувану вимогу лише 23.05.2023р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 67079550.

Згідно з довідок форми ОК-5 від 01.05.2023 року виданих Пенсійним фондом України, вбачається, що у період з 2017-2021р. за позивача відбувалась сплата ЄСВ.

Позивач не погоджується з вимогою №Ф-3334-58 від 18.02.2021р., вважає її протиправною, що стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або самозайняті особи (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець або самозайнята особа звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Судом встановлено, що позивачу суму єдиного внеску нараховано за І кв. 2018 року по IV кв. 2020 року на суму 37788,74 грн.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» у період з І кв. 2018 року по IV кв. 2020 року за позивача було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування роботодавцями

Таким чином, у вказаний період з І кв. 2018 року по IV кв. 2020 року, який включає строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцями позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету, що підтверджується наданою суду довідкою.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період з І кв. 2018 року по IV кв. 2020 року, який включено у період нарахування єдиного внеску оскаржуваною вимогою №Ф-3334-58 від 18.02.2021р., був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.

Неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивача як найманого працівника та відрахування за нього роботодавцем сум єдиного внеску призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, оскаржувана вимога №Ф-3334-58 від 18.02.2021р., підлягає скасуванню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу №Ф-3334-58 від 18.02.2021р., діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню, а вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-3334-58 від 18.02.2021р. є такою, що підлягає скасуванню судом.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення суми єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки), суд зауважує, що ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) не є позивачем у цій справі, дії податкового органу стосовно нарахування суми ЄСВ відносно ОСОБА_3 жодним чином не порушують права та законні інтересви позивуача, відтак вказана вимога є задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати повністю Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3334-58 від 18.02.2021 року на суму 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки), винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін