Вирок № 112259370, 14.07.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14975/23

Провадження №1-кп/760/2680/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

прокурора - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22023101110000422 від 18.05.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 258-3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який, у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.

Зокрема, ОСОБА_7 , являючись громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - рф, перейшовши на територію, контрольовану ворогом та в місце дислокації військ ЗС рф з метою сприяння в спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

У подальшому, ОСОБА_7 будучи обізнаним про те, що ЗС рф, незаконні збройні формування (НЗФ) терористичних організацій «днр» та «лнр» своїми спільними та узгодженими діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на всій території України, розуміючи, що його призов та подальша служба в НЗФ терористичних організацій «лнр» передбачатиме участь в таких бойових діях.

Усвідомлюючи вищевказане, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 03.10.2020 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області - у місті Луганськ, добровільно підписав контракт на проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу непередбаченого законом збройного формування окремої саперно-інженерної роти ВЧ - НОМЕР_1 лнр, створеної, підпорядкованої, керованої та фінансованої російською федерацією.

В невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 спільно з іншими учасниками - окремої саперно-інженерної роти ВЧ НОМЕР_1 лнр, передислокувався до АДРЕСА_1 .

Перебуваючи на території с. Білогорівка Луганської області ОСОБА_7 отримав від невставлених представників збройних сил російської федерації вогнепальну зброю - автомат Калашникова АК-74, боєкомплект до нього (4 магазина з набоями) та на виконання наказу військового командування збройних сил рф в рамках виконання так званої «спеціальної військової операції» ЗС рф проти України, доведеного йому командирами ВЧ НОМЕР_1 , здійснював фортифікацію споруд для позицій збройних сил рф.

ОСОБА_7 , як учасник незаконного збройного формування ВЧ НОМЕР_1 (місце дислокації на тимчасово окупованій території України м. Луганськ Луганської області), діяв на боці держави-агресора у цьому міжнародному збройному конфлікті, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. А, ст. 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1949 року (ІІІ Женевська конвенція), ст. 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфлікті від 08.06.1977 (Протокол І), п. 29 Глави 2 розділу I Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у збройних силах України затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 №164, мав статус комбатанта та був зобов`язаний дотримуватись у своїх діях законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.

Водночас, ОСОБА_7 відкрито носив при собі вогнепальну зброю та військову польову камуфльовану форму зразка ЗС рф.

У подальшому, в період з 03.10.2020 по 09.05.2023 ОСОБА_7 діючи на боці ворога - держави-агресора рф, у складі незаконного збройного формування ВЧ НОМЕР_1 (місце дислокації на тимчасово окупованій території України АДРЕСА_1 ), вчиняв наступні дії:

- здійснював окупацію та охорону захоплених територій України;

- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та осіб з числа учасників НЗФ так званої «лнр», які були за званням чи посадою вище;

- облаштовував та укріплював блокпости, здійснював інженерно-технічне облаштування позицій;

- під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка ЗС рф відкрито носив при собі вогнепальну зброю.

09.05.2023 більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, під час бойового зіткнення зі Збройними силами України неподалік с. Білогорівка Донецької області, ОСОБА_7 разом з іншими учасниками НЗФ потрапивши у засідку військовослужбовців Збройних Сил України, припинив збройний опір та склав зброю, таким чином його злочинна діяльність на боці ворога - рф, як держави-агресора, була припинена.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив факт їх скоєння за обставин, викладених вище та відповідність дій, вчинення яких йому інкримінується. Пояснив, що підтримував ідеї та погляди терористичної організації «лнр». Вказав, що в жовтні 2020 отримав повістку, у зв`язку з чим добровільно прибув до пункту збору мобілізованих терористичної організації «лнр» та надав особисті документи, в подальшому підписав контракт на проходження військової служби після чого був зарахований до особового складу та приступив до виконання наказів збройного формування ВЧ НОМЕР_1 «лнр». Зазначив, що вчиняв дії щодо окупації та охорони захоплених територій України, укріплення позицій зс рф, облаштування окопів та будівництво бліндажів, ведення вогню на враження проти Збройних Сил України.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 258-3 КК України підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема зібраними у справі доказами, які учасниками процесу визнані обґрунтованими, не оспорюються та не заперечуються.

Судом роз`яснено обвинуваченому та іншим учасникам судового розгляду, що відповідно до вимог ст. 349 КПК України у разі визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, то у такому випадку учасники судового розгляду будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 111 КК України, в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, та в участі у терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, доведена.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, не працевлаштований, під наркологічним диспансеро-динамічним наглядом та наглядом лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи той факт, що обвинувачений, як громадянин України, вчинив тяжкий та особливо тяжкі злочини в період встановленого в Україні воєнного стану, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до ОСОБА_8 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі.

На підставі зазначеного, cуд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України.

Відповідно до ч.2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив злочин проти основ національної безпеки України (ч.2 ст.111 КК України) та проти громадської безпеки (ч.1 ст. 258-3 КК України, ч.2 ст. 260 КК України), cуд вирішив застосувати конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_7 на праві власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

На підставі наведених норм права обвинуваченому слід зарахувати строк попереднього ув`язнення у загальний строк покарання, враховуючи, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, з дня затримання - 31.05.2023.

Оскільки, обвинувачений засуджується до покарання, яке має відбувати реально, суд з метою виконання вироку, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370-371, 374, 394 КПК України, ст. ст. 59, 70, 72, 111, 258-3, 260 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 258-3 КК України і призначити йому покарання за:

ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;

ч. 2 ст. 260 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;

ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покараннь більш суворим, призначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

Початок строку відбування покарання рахувати з 31.05.2023.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку і його копія після проголошення негайно вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_9

Судді ОСОБА_10

ОСОБА_11