Рішення № 112259020, 22.05.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 592/17384/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання: Чепляка А.С.,

справа №592/17384/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕГУРА-КАПІТАЛ"

відповідач 2: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГУРА-КАПІТАЛ", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання договору поруки припиненим,-

представник позивача: Бровко Р.М.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати договір поруки №1801/0308/71-049-Р-1 від 21.03.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" припиненим та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.03.2008 року ОСОБА_2 уклав із Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" кредитний договір №1801/0308/71-049, пунктом 1.1 якого визначено, що банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 50 000, 00 доларів США на строк із 21.08.2008 року по 20 липня 2032 року.

На забезпечення виконання зобов`язання в частині суми 50 000, 00 доларів США укладено Іпотечний договір №1801/0308/71-049-Z-1 від 21.03.2008 року.

Також, ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язання укладено договір поруки №1801/0308/71-049-Р-1 від 21.03.2008 року.

Вказує, що 30.10.2019 року позивач дізналась, що майнові права за кредитним договором №1801/0308/71-049 від 21.03.2008 року, виконання зобов`язання за яким забезпечено нерухомим майном - житловим приміщенням загальною площею 60,69 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , продано Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича на електронних торгах, що оформлено протоколом №UA-EA-2019-10-08-000051-b від 30.10.2019 року. Новим власником майнових прав за кредитним договором №1801/0308/71-049 від 21.03.2008 року стало Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГУРА-КАПІТАЛ".

Вважає договір поруки припиненим, оскільки банк мав протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, а тобто виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором із 10.04.2015 року пред`явити вимогу до поручителя, однак позивач жодних вимог не отримувала, а отже порука в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.11.2019 року цивільну справу за вказаним позовом направлено за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 13).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О. (а.с. 15).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 19).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адреси сторін, крім того відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками (а.с. 20).

02.03.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження (а.с. 21-22).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2020 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження у розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням (а.с. 25).

10.06.2021 року надійшли письмові пояснення відповідача 1, у яких просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у них. Зокрема, у письмових поясненнях зазначено, що відповідно до кредитного договору №1801/0308/71-049 від 21.03.2008 року та договору поруки №1801/0308/71-049-Р-1 від 21.03.2008 року терміном повернення кредиту є 20.07.2032 рік, а виходячи із п. 10 договору поруки порука припиняється повним виконанням основного зобов`язання. Відповідно до п. 11 договору поруки №1801/0308/71-049-Р-1 від 21.03.2008 року сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитись від прийнятих на себе зобов`язань за договором або змінити його умови. Сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов`язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни. А отже, позовна заява є безпідставною та необґрунтованою. Щодо законності переходу права кредитора за кредитним договором №1801/0308/71-049 від 21.03.2008 року, Іпотечним договором №1801/0308/71-049-Я-1 від 21.03.2008 року, договором поруки №1801/0308/71-049-Р-1 від 21.03.2008 року від ВАТ "Сведбанк" до ПАТ "Дельта Банк", то вказане підтверджується преюдиційними фактами встановленими рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.08.2020 року, справа №952/17309/19, а отже вказане не підлягає доказуванню (а.с. 78-85).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 29.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 111).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Бровко Р. М. надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі та їх представники у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність відповідачів, їх представників, суд, виходить із наступного.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1, п. 1-2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 223 ЦПК України).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Так, судом вжито усіх необхідних заходів для надання сторонам достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

На підставі вищезазначеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 233 ЦПК України, суд, з огляду на достатність в матеріалах справи документів для прийняття рішення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та їх представників на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 21.03.2008 року ОСОБА_2 уклав із Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" кредитний договір №1801/0308/71-049 (а.с. 5-7).

Пунктом 1.1 кредитного договору визначено, що банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 50 000, 00 доларів США на строк із 21.08.2008 року по 20 липня 2032 року.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11, 9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Пунктом 1.4 визначено, що кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_3 з метою придбання: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

На забезпечення виконання зобов`язання укладено Іпотечний договір №1801/0308/71-049-Z-1 від 21.03.2008 року.

21.03.2008 року між ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1 (поручитель) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір поруки №1801/0308/71-049-Р-1 (а.с. 8).

Відповідно до п. 1 договору поруки поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту/кредитної лінії згідно з кредитним договором №1801/0308/71-049 від 21.03.2008 року у сумі 50 000, 00 доларів США, строком до 20 липня 2032 року, з процентною ставкою 11, 9 % річних за їх використання.

Пунктом 10 договору поруки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини четвертою ст. 559 Цивільного кодексу України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем свої зобов`язань, перед основним зобов`язанням.

Відповідно до п. 11 договору поруки сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитись від прийнятих на себе зобов`язань за договором або змінити його умови. Сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов`язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.

Згідно протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-10-08-000051-b від 30.10.2019 року право вимоги за кредитним договором №1801/0308/71-049 від 21.03.2008 року, виконання зобов`язання за яким забезпечено нерухомим майном - житловим приміщенням загальною площею 60,69 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГУРА-КАПІТАЛ" (а.с. 4).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В свою чергу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом статей 559 і 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і відповідний йому юридичний обов`язок перестають існувати.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (станом на 21.03.2008 року) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Фактичний аналіз змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин свідчить про те, що вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах шестимісячного строку, який слід обчислювати з:

- моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами); або

- з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України; або

- з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб`єктивне право, та полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов`язок боржника за договором.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, припиняє поруку за умови, що кредитор не пред`явить вимоги до поручителя. У випадку, якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» звернув увагу суддів на те, що при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Укладаючи договір поруки сторони домовилися про те, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем свої зобов`язань, перед основним зобов`язанням (п. 10 договору поруки).

Також у договорі поруки та кредитному договорі визначено кредитування: «до 20 липня 2032 року».

Разом з тим, відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісяця через касу банку згідно додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 кредитного договору).

Тобто, крім установлення строку кредитування, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного періодичного зобов`язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватися і до поручителя.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних періодичних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Вищевказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 року у справі №6-3087цс16, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступу від нього у постанові від 13.06.2018 року у справі №408/8040/12 (провадження №14-145цс18).

Так, позивач зазначає, що банк мав протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто з моменту виникнення простроченої заборгованості за договором, а саме з 10.04.2015 року пред`явити вимогу до поручителя.

Разом з тим, позивачем не надано, а судом, в межах розгляду даної справи, не встановлено належних та достатніх доказів щодо припинення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, починаючи з 10.04.2015 року, а відтак відсутніми є фактичні підстави для врахування дати "10.04.2015 року" для відліку встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для пред`явлення кредитором вимоги до поручителя.

Крім того, як зазначалося вище, сторони встановили строки виконання боржником ОСОБА_2 окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), а відтак строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу до повного виконання зобов`язань в межах строку кредитування.

Доводи позивача відносно того, що за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України кредитор мав звернутися до боржника саме з позовною вимогою протягом шести місяців, починаючи з 10.04.2015 року, судом відхиляються з огляду на те, що пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором протягом зазначеного строку вимоги до поручителя в судовому, а не в будь-якому іншому, порядку.

В постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15 зроблено висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів припинення виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, починаючи з 10.04.2015 року, а відтак відсутніми є фактичні підстави для врахування дати "10.04.2015 року" для відліку встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для пред`явлення кредитором вимоги до поручителя.

Разом з тим, терміном повернення кредиту згідно договору поруки та кредитного договору є "20 липня 2032 року", а виходячи з п. 10 договору поруки №1801/0308/71-049-Р-1 від 21.03.2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , порука припиняється повним виконанням зобов`язання. При цьому, будь-яких доказів виконання зобов`язання чи його припинення позивачем не надано.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 509, 553, 554, 559, 598, 626, 1050 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГУРА-КАПІТАЛ", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕГУРА-КАПІТАЛ", адреса: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, б. 20-Б, код ЄДРПОУ 41617928.

Відповідач 2: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича, адреса: 01014, м. Київ, б-р Дружби Народів, б. 38, код ЄДРПОУ 34047020.

Повний текст судового рішення складено 01.06.2023 року.

Суддя Матійчук Г.О.