Рішення № 11225438, 27.08.2010, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-12755\10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2010 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Башмакова Є.А.

при секретарі Жук Ю.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про припинення дії, яка порушує право, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеною позовною заявою, в якій просила припинити дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м, Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) пов'язані з передачею прав вимоги (в тому числі матеріали кредитних справ) за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № 368 Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк». В обґрунтування заявлених позовних вимог у позовній заяві Позивач зазначила, що відповідно до умов кредитного договору № 368 від 21 грудня 2006 року, який був укладений між Позивачем та Відповідачем, (зокрема п.7.7) встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладання відповідних, додаткових договорів до цього договору. Винятком становлять лише випадки зміни умов кредитування (п.6.1), які надають право банку надсилати Позичальнику повідомлення без підписання відповідного додаткового договору. Таким чином, всі зміни, які стосуються даного кредитного договору, повинні бути оформлені шляхом підписання сторонами відповідного додаткового кредитного договору, який Позивачу ніколи не надавався для укладання та не підписувався Позивачем.

Також Позивач зазначила, що укладаючи кредитний договір, Позивачем до Банку було надано особисту інформацію в тому числі інформацію щодо майнового стану Позивача і ця інформація відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею. Відповідно до п.7.2 Кредитного договору банк має право розкривати цю інформацію тільки при здійсненні реєстрації обтяжень рухомого майна та/або нерухомого майна, яке передається банку у якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим договором, а також на передачу відомостей про позичальника до Бюро кредитних історій. У звязку з чим Позивач вважає, що передача у даному випадку документів кредитної справи іншій особі (іншому банку) без згоди Позивача є порушенням зі сторони банку прав Позивача відносно зберігання та захисту інформації відносно Позивача, тобто, на сьогоднішній день Відповідач своїми діями по передачі кредитного договору до ПАТ «Дельта банк» грубо порушує не тільки умови кредитного договору, а й вимоги чинного законодавства України відносно розголошення банківської таємниці, розголошення якої є недопустимим.

У судове засідання Позивач не з'явилась, про час та день розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник Відповідача Пащенко Н.Ю. проти позовних вимог у судовому засіданні заперечувала, та просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення представник Відповідача обґрунтовувала тим, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У звязку з тим, що ні в кредитному договорі, ні в нормах законодавства України не встановлено заборони щодо заміни кредитора, висновки та позиція Позивача є необґрунтованими. Крім того, представник Відповідача зазначила, що постановою правління Національного банку України № 19 від 21.01.10 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ „Укрпромбанк”, а тому банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобовязання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2006 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір №368, відповідно до умов якого Позивач отримала кредит в розмірі 87500,00 доларів США на придбання нерухомості на вторинному ринку строком до 20 грудня 2031 року.

Також було встановлено, що 08 червня 2010 року Постановою правління Національного банку України № 235/БТ Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк” було визначено переможцем конкурсу, згідно якого останньому будуть передані активи ТОВ „Укрпромбанк” з одночасним передаванням переможцю конкурсу прав Відповідача по кредитним договорам. На виконання цієї постанови між ТОВ „Укрпромбанк”, ПАТ „Дельта Банк” і Національним банком України від 30.06.2010 року укладено договір, згідно умов якого ПАТ „Дельта Банк” набув права вимоги до боржників Відповідача по кредитних договорах.

Відповідно до п.1 ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або активами цивільного законодавства.

Умовами кредитного договору встановлено перелік прав Відповідача, які він здійснює і може здійснювати протягом дії даного договору по відношенню до Позичальника. Зокрема (але не виключно) такими правами згідно договору є права передбачені пунктами 4.3, 5.2, 6.1, 6.2, 6.3.

Умовами кредитного договору (зокрема п.7.7) встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладання відповідних, додаткових договорів до цього договору. Винятком становлять лише випадки зміни умов кредитування (п.6.1), які надають право банку надсилати Позичальнику повідомлення без підписання відповідного додаткового договору. Повідомлення стосовно даного факту Відповідачем не направлялися.

Таким чином, всі зміни, які стосуються даного кредитного договору, повинні бути оформлені шляхом підписання сторонами відповідного додаткового кредитного договору, який Позивачу ніколи не надавався для укладання та не підписувався Позивачем.

Суд також бере до уваги, що до моменту укладення кредитного договору з Відповідачем, Позивач здійснювала вибір контрагенту (банку), умов кредитування, зручності проведення кредитних платежів тощо, а на даний час дії банку спрямовані на заміну кредитора - порушують право позивача стосовно свободи договору.

Згідно п.3 ст.3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. До моменту укладання кредитного договору з Відповідачем, Позивач здійснювала вибір контрагенту (банку), умов кредитування, зручності проведення кредитних платежів тощо, у той час, як дії банку спрямовані на заміну кредитора та порушують право Позивача стосовно свободи договору.

Також слід зазначити, що укладаючи кредитний договір, Позивачем до Банку було надано особисту інформацію, в тому числі інформацію щодо майнового стану Позивача і ця інформація відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею. Відповідно до п.7.2 Кредитного договору банк має право розкривати цю інформацію тільки при здійсненні реєстрації обтяжень рухомого майна та/або нерухомого майна, яке передається банку у якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим договором, а також на передачу відомостей про позичальника до Бюро кредитних історій.

Відповідно до ч.1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю.

Також, згідно ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Таким чином, вбачається, що передача матеріалів кредитної справи іншій особі без згоди Позивача є порушенням зі сторони банку прав Позивача відносно зберігання та захисту інформації відносно Позивача.

Згідно п.1.2. Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 р. № 267, банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття і завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди своїм вкладникам, кредиторам та іншим клієнтам.

Відповідно до п.4.1.4 кредитного договору банк зобов'язався зберігати банківську таємницю та нести відповідальність за її розголошення.

Таким чином, Відповідач своїми діями по передачі кредитних справ до ПАТ «Дельта банк» грубо порушує не тільки умови договору кредиту, а й вимоги чинного законодавства України, відносно розголошення банківської таємниці, розголошення якої є недопустимим.

Відповідно до п.2 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Суд також враховує, що представником ТОВ “Український промисловий банк” не було надано суду жодних доказів та обґрунтованих пояснень стосовно факту передачі іншій фінансовій установі та місцезнаходження оригіналу кредитної справи Позивача, а тому суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про заборону вчинення дій по передачі кредитної справи іншій банківській установі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат за позовом, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення вимог за позовом, суд вважає необхідним судові витрати покласти на Відповідача та стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 11, 13, 509, 627 ЦК України, ст. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” передавати до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та інших банківських установ кредитну справу відносно кредитного договору № 368 від 21 грудня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та ОСОБА_1.

Припинити дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, повязані з передачею прав вимоги за кредитним договором №368 від 21 грудня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та інших банківських установ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код за ЄДРПОУ 19357325) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 17 грн. та 37 грн. витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Є.А. Башмаков