Ухвала суду № 112238900, 05.07.2023, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4872/23

2-а/296/121/23

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2023 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді: Драча Ю.І.,

при секретарі Алексеєнко В.В.

за участі представника позивача Свинарчука А.С.

представника відповідача Булій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.09.2022. Першим пунктом прохальної частини позову позивач просив суд поновити строк оскарження постанови, оскільки про існування постанови дізнався лише 12 травня 2023 року після її отримання у Корольовському ВДВС.

Ухвалою суду від 25.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

30.06.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що муніципальна інспекція Житомирської міської ради не визнає позовні вимоги. Також, представником відповідача 30.06.2023 подано клопотання про застосування наслідків пропущеного строку звернення до суду в якому зазначено, що оскаржувана постанова від 14.09.2022 була направлена інспектором з паркування 27.09.2022 на адресу реєстрації позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак лист повернувся на адресу інспекції 02.11.2022 за закінченням терміну зберігання.

Крім цього, зазначено, що правопорушення за участі позивача було виявлено 16.08.2022, цього ж дня від ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження розпочатого повідомленням серії ІЖ 00024901 від 16.08.2023. 13.09.2022 ОСОБА_1 була надана відповідь про те, що законних підстав для закриття адміністративного провадження не вбачається. 30.09.2022 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про закриття провадження, листом від 28.10.2022 останнього повідомлено про винесення 14.09.2023 відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення. Тобто, про існування постанови позивачу було відомо, хоча він зазначив, що дізнався про неї лише 12.05.2023. чим ввів суд в оману. Враховуючи викладене, просить суд залишити позов без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, вказала на пропуск позивачем строку для звернення до суду з даним позовом.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст.122КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст.289КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Тобто приписи ст. 289 КУпАП, як і ст.286КАС України пов`язують початок перебігу строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з моментом її прийняття або з моментом її отримання, і такий строк визначено в десять днів.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з праві людини щодо застосування статті 6Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод визначає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушення права на справедливий суд (рішення у справі Станков проти Болгарії від 12 липня 2007 року).

Суд в контексті спірних правовідносин вважає за доцільне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява № 3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам перш за все належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З позову вбачається, що про винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14.09.2022 позивач дізнався лише 12.05.2023, коли отримала копію постанови у державного виконавця. З даним позовом вона звернулась до суду 25.05.2023 в якому просив поновити йому пропущений з поважних причин строк на оскарження зазначеної постанови саме через несвоєчасне отримання копії цієї постанови.

Разом з тим, таке твердження ОСОБА_1 спростовується поданими відповідачем доказами направлення зазначеної постанови 27.09.2022, а також тим, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Виконавчого комітету Житомирської міської ради із клопотаннями про закриття провадження розпочатого повідомленням серії ІЖ 00024901 від 16.08.2023.

Відповідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, на які посилається позивач у позові, відсутні, через що суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду згідно ч. 3 ст. 123 КАС України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 118, 120, 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 774917779 від 14.09.2022.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю. І. Драч