Рішення № 112234814, 17.07.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року Справа № 480/1655/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Павлічек В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1655/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 92 від 26 січня 2023 року Головного управління Національної поліції в Сумській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції, начальника сектору інформаційної підтримки Конотопського РВП Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах Національної поліції в Сумській області. Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 26 січня жовтня 2023 року № 92 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про необхідність дотримання службової дисципліни.

Із зазначеним наказом позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки в його діях був відсутній склад дисциплінарного правопорушення, а також було порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позивач стверджує, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі щодо недотримання безперебійного, цілодобового функціонування засобів та мереж зв`язку з вини позивача є нічим не підтвердженим та не відповідає дійсності.

Позивач вважає що під час проведення службового розслідування та визначення виду стягнення дисциплінарна комісія не навела належних та допустимих доказів неналежного виконання ним положень Дисциплінарного статуту.

Ухвалою суду відкрито провадженні у цій справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому з позовними вимогами не погоджується та зазначає, що під час службового розслідування дисциплінарною комісією, серед іншого, в діях ОСОБА_2 встановлено склад незначного дисциплінарного проступку, що виразився в ігноруванні окремих вимог зазначених посадовою інструкцією, щодо безперебійного, цілодобового функціонування засобів та мереж зв`язку, а саме камер відео нагляду Конотопського РВП. та не вжиття заходів, щодо забезпечення їхнього обслуговування.

Відповідач зазначає, що при визначенні виду дисциплінарних стягнень комісією враховано тяжкість дисциплінарних проступків вчинених поліцейськими, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, обставини, за яких їх скоєно, попередня їх поведінка, ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. За результатом службового розслідування начальником ГУНП в Сумській області затверджено висновок службового розслідування та видано наказ №92 про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Конотопського РВП, відповідно до п. 2 якого за невиконання вимог абзаців 14 та 15 розділу II посадових інструкції, що виразилось у невжитті заходів, щодо забезпечення безперебійного, цілодобового функціонування засобів та мереж зв`язку, а саме камер відео спостереження Конотопського РВП, на підставі частини 11 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, попередити капітана поліції ОСОБА_1 начальника сектору інформаційної підтримки Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області про необхідність дотримання службової дисципліни.

Відповідач звертає увагу, що відповідно до оскаржуваного наказу позивача не притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а враховуючи незначний проступок, вирішено попередити останнього про необхідність дотримання службової дисципліни.

Відтак, наказ ГУНП в Сумській області від 26.01.2023 № 92 відносно позивача не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, у зв`язку з чим, не потребує додаткового скасування у судовому порядку.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, ОСОБА_1 проходить службу на посаді начальника сектору інформаційної підтримки Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Відповідно до пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області №92 від 26.01.2023, за невиконання вимог абзаців 14 та 15 розділу II посадових інструкції, що виразилось у невжитті заходів, щодо забезпечення безперебійного, цілодобового функціонування засобів та мереж зв`язку, а саме камер відео спостереження Конотопського РВП, на підставі частини 11 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, попередити капітана поліції ОСОБА_1 начальника сектору інформаційної підтримки Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області про необхідність дотримання службової дисципліни (а.с. 10).

Оскаржуваний наказ прийнятий на підставі висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Сумській області 22.01.2023 (а.с. 11 - 16).

Проведеним службовим розслідування встановлено, що 04.01.2023 працівниками УГІ ГУНП під час моніторингу Інтернет мережі в соціальній мережі «Fасеbоок» на сторінці користувача « ОСОБА_3 » виявленою публікацію критичного змісту від 04.01.2023 під назвою «Про мобінг в Національній поліції України». Вказана публікація містить аудіо запис розмови начальника Конотопського РВП підполковника поліції ОСОБА_4 з начальником сектору інформаційної підтримки Конотопського РВП капітаном поліції ОСОБА_1 та текстове повідомлення, в якому вказується на неналежне на думку автора ставлення ОСОБА_4 до своїх підлеглих.

Під час службового розслідування дисциплінарною комісією було надано оцінку діям начальника Конотопського РВП підполковника поліції ОСОБА_4 та діям начальника сектору інформаційної підтримки Конотопського РВП капітана поліції ОСОБА_1 .

Зокрема, дисциплінарною комісією встановлено, що абзацом 1 розділу II посадової інструкції передбачено, що відповідно до покладених завдань начальник сектору інформаційної підтримки здійснює безпосереднє керівництво діяльності підпорядкованого підрозділу і несе персональну відповідальність за належне виконання покладених на сектор завдань та функцій. Одночасно з тим абзацом З розділу II посадової інструкції він несе персональну відповідальність за результати роботи сектору, виконавську та службову дисципліну, дотримання законності у службовій діяльності. Крім того, абзацами 14 та 15 розділу II посадової інструкції, ОСОБА_1 відповідає за безперебійне, цілодобове функціонування засобів та мереж зв`язку, що використовуються у Конотопському РВП, а також забезпечує ефективну та якісну експлуатацію наявних засобів зв`язку, виконання та дотримання вимог діючих наказів про організацію зв`язку, норм технічної експлуатації. Отже дисциплінарна комісія дійшла висновку, що під час службового розслідування в діях ОСОБА_2 встановлено склад незначного дисциплінарного проступку, що виразився в ігноруванні окремих вимог зазначених посадовою інструкцією, щодо безперебійного, цілодобового функціонування засобів та мереж зв`язку, а саме камер відео нагляду Конотопського РВП. та не вжиття заходів, щодо забезпечення їхнього обслуговування.

Не погодившись із прийнятим за наслідками службового розслідування наказом №92 від 26.01.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VІІІ), Дисциплінарним статутом Національній поліції України, затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VІII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частинами 1-2 ст. 19 Закону № 580-VІІІ передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження регулюється Дисциплінарним статутом Національній поліції України.

Частинами 1, 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України. Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч. 7 - 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Окрім цього відповідно до частини 11 статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

Частиною 1 ст.24 Дисциплінарного статуту визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Отже суд зазначає, що Дисциплінарним статутом визначено вичерпний перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських.

При цьому нормами Дисциплінарного статуту визначено, що керівник має право не застосовувати дисциплінарне стягнення до поліцейського, а обмежитись попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

Виходячи із викладеного, суд констатує, що попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни не є дисциплінарним стягненням в розумінні Дисциплінарного статуту відповідно і не тягне наслідків застосування дисциплінарного стягнення для поліцейського.

Із оскаржуваного наказу суд вбачає, що на підставі частини 11 статті 19 Дисциплінарного статуту позивача попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни, що не є притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Також на вимогу суду відповідачем було надано пояснення з відповідними доказами, що внаслідок прийняття оскаржуваного наказу позивачу не було зменшено ані премію ані інші додаткові види грошового забезпечення (а.с. 77 - 78, 84).

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спірні правовідносини, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за захистом своїх прав у судовому порядку, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

В розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень повинна бути наявність факту порушення таким рішенням прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що оскаржуваним наказом №92 від 26.01.2023 до позивача не було застосовано дисциплінарне стягнення, відтак вказаний наказ для позивача не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували його права, свободи чи інтереси позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу № 92 від 26 січня 2023 року Головного управління Національної поліції в Сумській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції, начальника сектору інформаційної підтримки Конотопського РВП Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек