Рішення № 112233709, 17.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2640/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

Через систему «Електронний суд» звернувся адвокат Захарчук Ярослав Володимирович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДМС України в Одеській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №51032300016108 від 12.10.2022 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в обміні посвідки на постійне місце проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт-Петербург Російської Федерації, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 17.02.2014;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт-Петербург Російської Федерації, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 17.02.2014

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач вказує, у зв`язку з досягненням 45-річчя позивачкою 04.10.2021 року згідно до п. 40 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 були подані до відповідача усі необхідні документи для обміну посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області 10.11.2005 року. Однак, всупереч вимогам п. 5 цього Порядку, через 1 рік 8 днів після прийняття документів, на повторний адвокатський запит від 21.11.2022 Відповідач листом № 5100.5.3-10312/51.1-22 від 28.11.2022 повідомив, що ДМС в Одеській області не володіє інформацією про видачу Позивачу посвідки на постійне проживання, надання Позивачу дозволу на імміграцію, окрім цього у Відповідача є сумніви у достовірності посвідки Позивача. До вказаної відповіді долучено копію рішення про відмову № 51032300016108 від 12.10.2022 в обміні посвідки на підставі підпункту 3 пункту 62 цього Порядку, оскільки дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Позивачка вважає дане рішення незаконним та грубо порушує її права, як іноземного громадянина, яка з 1994 року на постійній основі проживає на території України, виховує дитину, працює, володіє нерухомим майном. Крім того, у період з 2005 року по теперішній час Позивачка неодноразово перетинала державний кордон України та під час виїзду на території України постійно використовувала посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 , що підтверджується отриманою інформацією з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.01.2023 року № 91-3592/18/23 за період з 06.05.2018 по 13.11.2019, при цьому жодного разу у співробітників Державної прикордонної служби України не виникало сумнівів щодо достовірності пред`явленого документу. Окрім цього, жодних обмежень, заборон, щодо в`їзду в Україну стосовно Позивача у Державної прикордонної служби України немає, що свідчить про її законність тривалого перебування на території України. З огляду на порушення відповідачем строку обміну посвідки на постійне проживання та враховуючи, що відсутність у відповідача документів та даних, щодо отримання Позивачем у 2005 році в ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , не може бути підставою для відмови Позивачу в обміні посвідки на постійне проживання, оскільки відповідальність за збереження документів та відомостей, щодо видачі Позивачу посвідки на постійне проживання належить виключно суб`єкту владних повноважень - Відповідачу, а втрата Відповідачем вказаних відомостей, не може бути причиною відмови Позивачу в обміні посвідки на постійне проживання, оскільки це є грубим порушенням прав, свобод та інтересів Позивача, тому рішення про відмову Позивачу в обміні посвідки підлягає скасуванню.

01.03.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що 04.10.2021 до ГУ ДМС в Одеській області надійшла заява-анкета громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо обміну тимчасової посвідки на постійне проживання в і у зв`язку із досягненням 45 річного віку. На виконання положень пунктів 36-37, 42 Порядку № 321 відповідачем було проведено перевірку чинності дозволу на імміграцію шляхом вивчення матеріалів справи надання такого дозволу та за результатами розгляду заяви-анкети та документів, поданих разом із заявою-анкетою, встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видавався; посвідка серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 ОСОБА_1 не видавалась. За таких обставин, 12.10.2022 ГУ ДМС в Одеській області, на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку № 321 прийнято рішення 51032300016108 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання. При цьому, зазначає, що зобов`язання ГУ ДМСУ в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання не віднесено до компетенції суду, а відповідно до положень Закону є виключною компетенцією ДМС України.

На виконання ухвали суду від 10.02.2023 року відповідачем надана копія справи № 392538 по ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а. с 90-134).

06.03.2023 р. представником позивачки надана відповідь на відзив, в якій зазначає, що відомості зазначені у ньому не відповідають дійсності, а доводи, на які посилається Відповідач, жодним чином не спростовують доводів Позивача та законне право Позивача на здійснення обміну посвідки на постійне проживання, зокрема, у 2005 році на підставі рішення ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області Позивачу, було надано дозвіл на імміграцію у відповідності до п.1 абзацу 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001, як особі, яка має право на отримання дозволу на імміграцію поза квотою імміграції, та 10 листопада 2005 року Позивачка була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 . У паспорт громадянки РФ ОСОБА_1 12.08.2014 відділом міграційної служби при УМВС в Одеській області було внесені відомості про наявність у Позивача посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 р. Окрім позивачки, 10.11.2005 її донька ОСОБА_2 теж була документована ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , підставою для видачі обом посвідок на постійне проживання було те, що на той час чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 був громадянином України. При цьому, 03.06.2021 Відповідач на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 (Справа № 420/4932/20) здійснив обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 на посвідку № НОМЕР_4 . Позивачу не відомо причини не передачі ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області відомостей до ГУ ДМС України в Одеській області щодо надання дозволу на імміграцію та видачу посвідок на постійне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак помилки державного органу в даному випадку ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області, функції якого на даний час виконує ГУ ДМС України в Одеській області, не можуть відбиватися на порушеннях прав громадян України так і іноземних громадян, а тому позивач має законне право на обмін посвідки на постійне проживання.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 10 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ухвалою зобов`язано ГУ ДМС України в Одеській області разом з відзивом надати суду належним чином засвідчені копії наступних документів, зокрема, заяви позивача щодо обміну посвідки на постійне проживання , з доданими до неї документами; рішення, прийняте за результатами розгляду вказаної заяви позивача.

Оскільки ухвалою від 25.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Федерації, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 ( а.с. 114-117).

На теперішній час легальність перебування позивачки на території України підтверджується тимчасовою посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 року, орган, що видав ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області, підстава - Закон України « Про Імміграцію» ( а.с. 119).

04.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою-анкетою № 205027378 щодо обміну тимчасової посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 45 річного віку, яка була прийнята з наданими документами уповноваженою особою відповідача 04.10.2021 року, про що свідчать службові відмітки (а.с.113, 118).

28.09.2022 року адвокат позивачки звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо результатів розгляду заяви позивача від 04.10.2021 року про обмін посвідки на постійне проживання (а.с. 37).

12.10.2022 р. УДМС в Одеській області листом за вих. №5100.5.3-8655/51.1-22 повідомило представника позивачки, що на підставі підпункту 3 пункту 62 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321 " Про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання" прийнято рішення про відмову громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в обміні посвідки на постійне проживання. ( а.с. 38)

12.10.2022 р. рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51032300016108 відмовлено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321. ( а.с. 18).

21.11.2022 року адвокат позивачки звернувся до відповідача з повторним адвокатським запитом щодо отримання копії рішення про відмову ОСОБА_1 в обміні посвідки на постійне проживання. ( а.с. 234)

28.11.2022 р. УДМС в Одеській області листом за вих. № 5100.5.3-10312/51.1-22 повідомило адвоката позивачки, що за обліками ГУ ДМС України в Одеській області громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться, дозвіл на імміграцію в Україну не отримувала та посвідкою на постійне проживання документована не була. Одночасно повідомило, що у зв`язку із тим, що посвідка на постійне проживання візуально містить ознаки підробки, інформацію направлено до ГУНП та Управління СБУ в Одеській області для вжиття заходів. При цьому, направив копії документів, які були подані заявницею до Головного управління ДМС України в Одеській області щодо обміну посвідки на постійне проживання. ( а.с. 52).

Вважаючи рішення відповідача про відмову в обміні посвідки на постійне проживання неправомірним та таким, що належить скасувати, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Приписами статті 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 року №360, ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Одним з основних завдань ДМС є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з пунктом 4 Положення ДМС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в`їзду в Україну в передбачених законодавством випадках (пп.8)

Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Статтею 1 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України " Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства " від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI), яким передбачено, зокрема

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; ( пункт 8 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI);

- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. ( пункт 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI)

- правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. ( частина перша статті 2 Закону № 3773-VІ)

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. ( стаття 3 Закону № 3773-VI);

- іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання. ( частина перша статті 4 Закону № 3773-VI);

- іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. ( частина перша статті 5 Закону № 3773-VI);

- технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України. ( частина 18 статті 5 Закону № 3773-VІ)

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", частини вісімнадцятої статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та пункту 3 статті 5 Закону України "Про імміграцію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 321 від 25 квітня 2018 р. " Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання", якою затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок № 321), яким визначено, зокрема, -

- посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. (пункт 1 Порядку № 321);

- посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства. ( пункт 5 Порядку № 321)

- обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія) ( пункт 7 Порядку № 321)

- документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. ( пункт 16 Порядку № 321)

- у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій). ( абзац перший пункту 18 Порядку № 321)

- працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. ( абзац перший пункту 21 Порядку № 321)

-у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. (пункт 22 Порядку № 321)

- після перевірки іноземцем або особою без громадянства правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету. (пункт 25 Порядку № 321)

- для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. ( пункт 40 Порядку № 321)

- працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися). ( абзац перший-другий пункту 42 Порядку № 321)

- рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні. ( пункт 43 Порядку № 321)

- після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні. ( пункт 43 Порядку № 321).

- територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; ( підпункт 3 пункту 62 Порядку № 321);

- копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні. У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства. ( абзаци перший та другий пункту 63 Порядку № 321)

- рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку. ( пункт 78 Порядку № 321)

VI. Оцінка суду.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що посвідка на постійне проживання є документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. При цьому, обмін посвідки здійснюється у разі, зокрема, досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 04.10.2021 року громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 45 років, звернулась до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою-анкетою про обмін посвідки.

Доказів наявності у відповідача зауважень до змісту такої заяви-анкети позивачки № 205027378 щодо обміну тимчасової посвідки на постійне проживання або ж до кількості доданих до даної заяви-анкети документів до суду не надано.

При цьому, заяву позивачки про обмін посвідки було прийнято відповідачем 04.10.2021 року, проте рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в обміні тимчасової посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято лише 12.10.2022 року, тобто з порушенням 15-ти денного терміну з дати подання позивачкою відповідних документів, передбаченого пунктом 5 Порядку № 321.

Крім того, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що в порушення пункту 63 Порядку № 321 рішення про відмову в обміні тимчасової посвідки на постійне проживання із зазначенням причин відмови не було не направлено позивачу чи його представнику протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Лише на адвокатський запит представника позивачки листом відповідача від 12.10.2022 р. повідомлено про відмову в обміні посвідки та на повторний запит адвоката позивачки надано копію рішення ГУ ДМС в Одеській області від 12.10.2022 № 51032300016108 про відмову громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку № 321.

Так, згідно підпункту 3 п. 62 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Як зазначалось вище, за положеннями пунктів 36-37 Порядку № 321 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.

Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється, серед іншого, шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу. Факт постійного проживання іноземця або особи без громадянства на території України до прийняття до громадянства України перевіряється шляхом вивчення матеріалів її справи про надання дозволу на імміграцію.

У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін`юсту в електронній формі захищеними каналами зв`язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін`юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі.

У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів.

В свою чергу, суд зауважує, що ані в оскаржуваному рішенні від 12.10.2022 №510323000161087, ані в ході розгляду справи, відповідачем не наведено належних детальних пояснень в частині, які саме дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 інформацію під час подання нею заяви про обмін посвідки.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що за результатами розгляду заяви-анкети та документів, поданих разом з заявою-анкетою, встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну та посвідка серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видавались.

Разом з тим, при зверненні із заявою про обмін посвідки позивачка надала, крім іншого, паспорт № НОМЕР_1 , виданий ФМС 78006, виданий 17.02.2014 року, який містить відмітки про перетин кордону, а також відмітку міграційної служби УМВС в Одеській області від 19.08.2014 року щодо інформації про тимчасову посвідку на постійне проживання. (а.с.24).

При цьому, доказів незаконності відомостей про перетин кордону наявних у паспорті позивачки відповідачем не надано.

Крім того, у 2005 році відділом ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області під час надання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі статі 4 Закону України «Про імміграцію» (дозвіл на імміграцію надається поза квотою імміграції одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України) законних підстав для відмови не виявив, а навпаки документував позивачку тимчасовою посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 з терміном дії безстроково.

У матеріалах справи наявна копія тимчасової посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ОМУУМВС України в Одеській області 10.11.2005 р. ОСОБА_1 , громадянці Росії, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що переїхала у 2005р. з Росії; місцем прописки зазначено: АДРЕСА_1 ( а.с. 119).

З огляду на вказане, суд вважає, що пошук відомостей за період 2005 року, суперечить змісту підпункту 3 пункту 62 Порядку №321, оскільки такі відомості вже були перевірені ВГІРФО ОМУУМВС України в Одеській області та прийнято рішення про дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне проживання, які станом на прийняття оскаржуваного рішення від 12.10.2022 не були скасовані.

З наданої відповідачем до суду копії справи № 392538 по ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вбачається, що у жовтні 2021 року відповідач звертався до начальника міграційної поліції ГУ НП України в Одеській області з проханням сприяти у проведені перевірки та встановлені факту підробки посвідок громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 року, яка візуально викликає сумнів в її справжності, а також щодо ідентичного прецеденту щодо громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 25.05.2021 року звернулася до Головного управління із заявою щодо обміну посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.11.2005 року, за обліками вона не значилася, проте рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 по справі №420/4932/20 Головне управління ДМС в Одеській області було зобов`язане документувати громадянку ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання.

В той же час, відповідач, не маючи станом на дату прийняття оскаржуваного рішення інформації від начальника міграційної поліції ГУ НП України в Одеській області на свій запит та маючи підтвердження з баз даних про перетин кордону позивачкою, інформації з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб позивачки, отримавши від позивачки чинну на той момент тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні, яка підтверджує законне перебування позивача в Україні, прийняв рішення про відмову позивачу в задоволенні заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, керуючись тим, що базами даних не підтверджено надану позивачем інформацію.

Окрім того, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості проведення перевірки законності перебування громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 з 2005 року на території України в межах розгляду заяви про обмін посвідки з підстав досягнення ним 45 років, як і належних доказів щодо тверджень відповідача про « візуальний сумнів у справжності» посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.11.2005 року.

З огляду на викладене, та враховуючи, що відповідачем не надано доказів того, що позивачкою подано свідомо неправдиві відомості, документи, що містили недостовірні дані або підроблені, допущено порушення при подачі документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення ГУ ДМС України в Одеській діяло не в межах та не на підставі наданих повноважень, а тому вимоги позивачки підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення №51032300016108 від 12.10.2022 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в обміні посвідки на постійне місце проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосовно вимоги позивачки про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін тимчасової посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 45-річного віку суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як зазначалось вище, відповідачем визнано факт існування аналогічної ситуації з донькою позивачки - громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 25.05.2021 року звернулася до Головного управління із заявою щодо обміну посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.11.2005 року, проте було відмовлено у такому обміні з тих самих підстав, що і відносно матері ОСОБА_1 , та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 по справі № 420/4932/20 Головне управління ДМС в Одеській області було зобов`язане документувати громадянку ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 по справі № 420/4932/20, яке залишено без змін згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 року, позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в обміні посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Санкт- Петербург Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_5 .

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.11.2005 громадянці Російської Федерації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Санкт- Петербург Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_5 .

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 420/4932/20 вмотивовані тим, Головним управлінням ДМС України в Одеській області не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проведення службової перевірки в порядку п.73 Порядку № 321 за фактом безпідставного оформлення та видачі ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання, а також визнання недійсною посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 , виданої ВГІРФО ОМУУМВС України в Одеській області 10.11.2005р. ОСОБА_2 , громадянці Росії, ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, посилання в якості підстав для прийняття оскаржуваного рішення на пп. 3 п. 62 Порядку № 321, згідно якого територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, ГУ ДМС України в Одеській області не зазначив які саме дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, на підставі яких позивачу було відмовлено в обміні посвідки.

З огляду на встановлені судом обставини в контексті питання про наявність законних підстав для відмови в оформленні посвідки на постійне проживання та враховуючи судові рішення у справі № 420/4932/20, які набрали законної сили, суд з метою формування єдиної судової практики при обранні способу відновлення порушеного права позивачки дійшов висновку про зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт-Петербург Російської Федерації, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 17.02.2014 р.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово вказував у своїх рішеннях, що помилки або прорахунки державних органів повинні служити вигоді зацікавлених осіб, особливо в разі відсутності інших конфліктуючих інтересів. Зокрема, у рішенні від 20.01.2012 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний якомога послідовний спосіб. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

VII. Висновок суду.

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн., що підтверджується платіжним документом № 87465 від 08.02.2023 року.

Враховуючи, що за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачкою судовий збір в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 51032300016108 від 12.10.2022 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в обміні посвідки на постійне місце проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт-Петербург Російської Федерації, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 17.02.2014 р.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Санкт-Петербург Російської Федерації, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 17.02.2014.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 ( одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна