Рішення № 112233447, 14.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10028/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В.,

при секретарі Перебийніс Н.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Рудь В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії (відповідач) , в якому просить :

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії щодо не зарахування періодів роботи з 02.04.1985 року по лютий місяць 1992 року до страхового стажу, необхідного для виходу на пенсію на підставі п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ,

- зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії зарахувати до страхового стажу, необхідного для виходу на пенсію на підставі п "б", ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" періоди роботи з 02 04.1985 по лютий місяць 1992 року на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснастки.

- зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії направити подання до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо призначення мені пенсії на підставі п "б", ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що починаючи з 2015 року неодноразово зверталась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Позивачка вважає, що має право на пенсію за вислугою років, оскільки Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачає таке право для осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Вислуга позивачки у органах внутрішніх справ становить 17 років 02 місяці 17 днів. На момент подання зави до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області позивачці вже виповнилося 45 років, загального стажу у позивачки більше 25 років.

У березні 2022 року позивачка вчергове звернулася до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області із заявою щодо включення стажу роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення до загального стажу роботи для обчислення пенсії за вислугу років. Позивачка отримала відповідь голови Ліквідаційної комісії за №9/Ф- 421 від 05.04.2023, в якій відмовлено в нарахуванні пенсії відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки неможливо зарахувати до загального стажу період роботи ОСОБА_1 в Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснастки з 02.04.1985 по 30.07.1996. В трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яку було заведено 21.06.1980, є відповідні записи із 02 квітня 1985 року по 1993 рік про роботу на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснастки. Під час роботи на заводі працівниками відділу кадрів було повідомлено позивачку, що вказана трудова книжка втрачена, і на її ім`я було оформлено нову трудову книжку НОМЕР_2 . В подальшому працівниками ОДЕЗТО її первісна трудова книжка НОМЕР_1 була знайдена та повернута позивачці. ОСОБА_1 не звернула уваги на те, що дата звільнення з Одеського дослідно-експериментального заводу технологічного оснащення (30.07.1996) не відповідала дійсності, тому що фактично позивачка перестала працювати на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення з 1992 року. Позивачка намагалась виправити недоліки трудової книжки, але архівною установою їй було відмовлено. Вважає , що не повинна нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем дублікату трудової книжки.

Ухвалою від 10.05.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 15.06.2023 на 15 год. 00 хвил.

05.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області, в якому проти позов заперечує, просить відмовити в його задоволенні за необгрунтованістю. Зазначає, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до архівної особової справи ОСОБА_1 , останню звільнено з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в Одеській області від 28 серпня 2012 року № 441 о/с. Вислуга років в органах внутрішніх справ при звільненні ОСОБА_1 становить 17 років 02 місяці 17 днів. ОСОБА_1 не має права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2266-12. Звертає увагу суду, що наказ ГУМВС України в Одеській області від 28 серпня 2012 року № 441 о/с про звільнення, в якому встановлена вислуга років ОСОБА_1 , не оскаржений та є чинним, а також не оскаржені надані відповіді починаючи з 2015 року.

В своїх зверненнях ОСОБА_1 бажає, щоб ліквідаційна комісія ГУМВС України в Одеській області підготувала відповідне подання та нарахувала пенсію відповідно до пункту "б" статті 12 Закону, а саме із зарахуванням наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Але основними документами, на підставі яких готується розрахунок вислуги років, це послужний список з особової справи та трудова книжка та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи). При оформленні на службу в органи внутрішніх справ кадровим підрозділам ОСОБА_1 надала трудову книжку НОМЕР_1 , вона і розглядалася, як основна.

В архівній особовій справі, в автобіографії, в послужному списку, в архівних матеріалах ОСОБА_1 не міститься інформації про те, що з 02.04.1985 до 1996 року вона працювала на посаді техніка дослідно- експериментального заводу технологічної оснастки. Тому врахувати період роботи в Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення з 02.04.1985 до 1996 року є неможливим (безпідставним) у зв`язку з тим, що вже з 03.01.1995 ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера підрозділу забезпечення Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, в період з 04.07.1985 до 04.09.1985 працювала двірником дому відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", з 25.01.1993 до 19.09.1993 - двірником МЕП 58 Приморського району м. Одеси, з 07.09.1993 до 10.01.1994 - прибиральником-двірником МП "ВІТА-ДЕТ", з 11.01.1994 до 09.01.1995 - прийняті на посаду службовця загону робочого загону сприяння міліції Київського району м. Одеси.

У трудових книжках та наданих довідках до Головного управління ОСОБА_1 відсутні будь-які відомості про роботу за сумісництвом. Відомості трудових книжок позивачки містять накладання страхового стажу (стажу роботи). Робота за основним місцем роботи може бути тільки-на одному підприємстві. Законодавство про працю не передбачає можливості для працівника мати два та більше основних місць роботи. Враховуючи викладене, підготувати відповідне подання для призначення пенсії відповідно до пункту "б" статті 12 Закону, а саме із зарахуванням наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, не передбачалось можливим.

Ухвалою від 15.06.2023 закрито підготовче провадження, та призначено розгляд справи по суті на 29.06.2023.

Позивачка в судовому засіданні 29.06.2023 підтримала позовні вимоги, пояснила, що не повина відповідати за неналежне ведення трудових книжок, якщо не приймати до уваги трудову книжку НОМЕР_2 , то стаж її роботи на заводі підтверджується архівними довідками, до яких ніяких претензій у відповідача не було. У березні 1990 року ОСОБА_1 народила дитину, та в подальшому знаходилась у декретній відпустці, в подальшому у відпустці по уходу за дитиною, тому більше на завод працювати вона не поверталась, отримувала відповідні страхові виплати. Зазначена в архівних довідках сума у вересні 1996 року в розмірі 44 грн. 90 коп. як компенсація за невикористану відпустку позивачкою не отримувалась. За період 1992-1996 роки зарплата не нараховавувалась та не виплачувалась. Тривалий час вона звертається до відповідача із численними заявами та необхідними документами, питання її роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного онащення було предметом дослідження слідчими органами, але встановлено, що позивачка дійсно працювала на заводі, підробок трудових книжок не встановлено. Через протиправну бездіяльність відповідача вона позбавлена пенсійного забезпечення, працювати не може через постійні хвороби, потребує коштів на лікування.

Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 30.06.2023.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочала трудову діяльність з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , яку оформленою 21 червня 1980 року.

Записи вказаної трудової книжки свідчать про періоди роботи позивачки:

21.07.1980 - 01.06.1981 - паспортистка будинок відпочинку "Червоні зорі",

27.07.1981- 19.01.1982 - Одеська міська станція, дезінфектор,

01.02.1982-01.09.1982 - прибиральниця, санаторій "Якорь",

ІНФОРМАЦІЯ_3 - 11.12.1982 - санітарка, санаторій "Жемчужина",

01.12.1982 - 08.04.1983 - форматор Одеська фабрика учбово-наочних посібників,

06.05.1983 - 05.07.1983, 12.07.1983 - 12.09.1983. 19.09.1983 - 19.11.1983, 28.11.1983-30.03.1984, 18.04.1984- 17.07.1094, 14.08.1984-01.09.1984 технік всесоюзний проектно-конструкторський науково- дослідницький інститут "Пищепромавтоматика" ,

01.10.1984 - 01.03.1985 - охоронець, відділ ВО пр. Київському РВВС м. Одеси,

04.07.1985 - 04.09.1985 - двірник будинок відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ",

25.01.1993 - 19.09.1993 - двірник МЕП 58 приморського району,

07.09.1993- 10.01.1994 - двірник мале підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_4 ",

11.01.1994 -03.01.1995 - службовець загону сприяння міліції Київського району фонду боротьби за правопорядок,

03.01.1995 - 28 серпня 2012 року служба в органах внутрішніх справ,

18.02.2014 - 12.02.2015 - виплата допомоги по безробіттю Одеський міський центр зайнятості

У другій трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 (дата заповнення 02.04.1985) вказано, що позивачка працювала з 02.04.1985 на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення (перейменований у ВАТ по виробництву технологічної оснастки у березні 1994 року), звільнена 30.07.1996.

Також позивачем надана архівна довідка Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 18.11.2020 № 2524-Ф-11.1-21, про те, що вона прийнята з 02.04.1985 на посаду техніка в технічний відділ Одеського дослідно-експериментального заводу технологічного оснащення, копія наказу №105-к від 28.03.1985, в подальшому переведена з 02.02.1987 диспетчером ПДО, наказ № 112 від 02.02.1987, звільнена з 30.07.1996 з виплатою грошової компенсації за 10 робочих днів відпустки, надана копія наказу про прийняття на роботу №105-к від 28.03.1985, копія наказу № 35 від 30.07.1996 про звільнення за власним бажанням (арк. справи 103. 104, 105)

Позивачка стверджує, що фактично перестала працювати на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення з 1992 року, в трудовій книжці НОМЕР_2 запис про звільнення не відповідає дійсності. Період роботи та отримання зарплати підтверджується довідкою про виплату зарплати.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із заявами щодо оформлення пенсії, в яких пояснювала ситуацію існування двох трудових книжок. але отримувала негативні відповіді (відповідь від 10.10.2015, від 24.12.2015 № 104/31, відповідь 30.12.2015 № 9\Ф-33/31, від 26.10.2016 вх. № 741/зі , відповідь 14.11.2016 № 9/316/зі, від 08.11.2022 № Х-157, відповідь від 22.11.2022 № 9/Х-1654, від 30.11.2022, від 13.02.2023 вх. Ф-30 відповідь від 20.02.2023 № 9/Ф-267).

Так, в грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління МВС в Одеській області за призначенням пенсії за вислугу років, надавши, в тому числі, другу трудову книжку НОМЕР_2 для зарахування стажу роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення. Відповіддю від 20.12.2015 (арк.справи 52) їй було відмовлено через накладання стажу роботи на заводі з 02.04.1985 по 30.07.1996 на службу в органах ВС з 03.01.1995. У відповіді вказується, що було проведено засідання комісії за участі представників заінтересованих служб ГУ МВС України в Одеській області, у ході якого було прийнято рішення направити матеріали в прокуратуру Одеської області для надання правової оцінки. Також, з метою отримання роз`яснень чи є законні підстави для оформлення пенсійних матеріалів, направлені запити до Державної служби України з питань праці та Департаменту соціального захисту населення Одеської ОДА. З відповіді відповідача від 01.03.2016 вбачається, що 28.01.2016 надійшла відповідь прокуратури Одеської області про те, що матеріали розглянуті, за результатами розгляду на підставі доводів викладених у матеріалах перевірки шодо внесення невстановленими особами недостовірних даних про трудову діяльність до трудової книжки, прокуратурою області розпочато досуде розслідування у кримінальному провадженні № 4201616000000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

У березні 2022 року позивачка звернулась до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області із заявою (вх. 13.03.2022 № Ф-421) щодо включення стажу на роботі в Одеському дослідно- експериментальному заводі технологічного оснащення для обчислення пенсії за вислугу років. 5 квітня 2023 року отримала відповідь за №9/Ф-421, в якій позивачці було відмовлено у нарахуванні пенсії відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (арк.справи 29-31). відповідач вказав, що період роботи на заводі з 02.04.1985 по 30.07.1996 не має можливості зарахувати, оскільки частково в цей період відповідно до іншої трудової книжки, яка була надана при оформленні на службу в органи внутрішніх справ БТ-І №4337041, вона з 03.01.1995 позивачка проходила службу в ОВС на посаді міліціонера підрозділу забезпечення Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, в період з 04.07.1985 до 04.09.1985 працювала двірником дому відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", з 25.01.1993 до 19.09.1993 - двірником МЕП 58 Приморського району м. Одеси, з 07.09.1993 до 10.01.1994 - прибиральником-двірником МП "ВІТА-ДЕТ", з 11.01.1994 до 09.01.1995 - прийнята на посаду службовця загону робочого загону сприяння міліції Київського району м. Одеси. Звільнено з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в Одеській області від 28.08.2012 № 441 о/с. Доказів того, що було сумісництво основної та додаткової роботи, немає.

Суду надана копія постанови слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 22.03.2016 про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (арк. справи 86,87), в якій вказано, що досліджені документи свідчать, що ОСОБА_1 працювала в Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення. В трудових книжка не вбачаються ознаки підробки.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення (Відкрите акціонерне товариство по виробництву технологічного оснащення) з 02.04.1985 лютий 1992 року включно до страхового стажу, необхідного для виходу на пенсію на підставі п «б». ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у підготовці та поданні документів до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії протиправними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-ІУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування''. За змістом статті 1 цього Закону, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

У відповідності до пунктів 4, 5 частини першої статті 16 названого Закону, застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 24 згаданого Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 5 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27,03,2018 №8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08,07.2014 за №785/25562 (надалі - Положення), реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деякий інших осіб" (надалі - Закон № 2266).

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2266 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби : б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Законом установлено, що пенсії за вислугу років призначаються поліцейським за наявності встановленої цим Законом вислуги та за умови звільнення зі служби.

Для призначення цього виду пенсій особам з числа рядового складу органів внутрішніх справ України, які звільняються зі служби з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року, потрібно мати на дату звільнення вислуги 20 календарних років та 6 місяців і більше (п. "а" ст. 12 Закону).

Право на призначення пенсії за вислугу років мають також особи з числа рядового складу органів внутрішніх справ України , які на день звільнення зі служби досягли 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (п. "б" ч.1 ст. 12 Закону ).

Заява про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, подається цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві через уповноважені структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.

Міністерство та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (пункт 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Згідно п. 2 розділу ІУ Порядку № 3-1 при прийманні документів працівник органу, що призначає пенсію: 1) ідентифікує заявника (його представника); 2) повідомляє інформацію щодо умов та порядку призначення пенсії; 3) реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта або іншого документа, що посвідчує особу. Фіксує й засвідчує виявлені розбіжності; 4) з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; 5) повідомляє заявника або посадову особу уповноваженого органу (структурного підрозділу) про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; 6) сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; 7) надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем, баз даних згідно з пунктом 15 розділу II цього Порядку; 8) видає заявнику або посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу) розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 9 до цього Порядку) та/або надсилає уповноваженому органу (структурному підрозділу) повідомлення про перелік документів, які необхідно подати додатково, та строк їх подання. Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

Згідно п. 4, 5 розділу ІУ Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних державних електронних інформаційних реєстрах, системах, базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Рішення за результатами розгляду заяви про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший приймається з урахуванням:1) пенсія відповідно до Закону призначається після звільнення зі служби особи, яка має право на пенсію відповідно до Закону (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби). 2) якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі цих документів. При надходженні документів, про необхідність надання яких у визначений строк було письмово повідомлено заявника, розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження таких документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується за заявою особи з урахуванням строків, передбачених частиною другою статті 51 Закону.

Пунктами 1 та 12 зазначеного Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України (органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи, зокрема, Міністерства внутрішніх справ України.

Єдиним документом, який може містити розрахунок вислуги років для призначення пенсії є подання про її призначення за формою, визначеною додатком 2 до Порядку № 3-1, яке складається після звільнення зі служби і подання заяви про призначення пенсії.

Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і формує подання про призначення пенсії та направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової, книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідач не заперечує факт неодноразових звернень позивачки, але вважає, що позивачка не має достатньо стажу для призначення пенсії за вислугу років. Відповідач стверджує, що врахувати період роботи в Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення з 02.04.1985 до 1996 року було неможливим (безпідставним) у зв`язку з тим, що з 25.01.1993 до 19.09.1993 - ОСОБА_1 працювала двірником МЕП 58 Приморського району м. Одеси, з 07.09.1993 до 10.01.1994 - прибиральником-двірником МП "ВІТА-ДЕТ", з 11.01.1994 до 09.01.1995 - прийнята на посаду службовця загону робочого загону сприяння міліції Київського району м. Одеси, з 03.01.1995 ОСОБА_1 проходила службу в ОВС на посаді міліціонера підрозділу забезпечення Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області. Отже, існує накладання страхового стажу (стажу роботи), робота за основним місцем роботи може бути тільки-на одному підприємстві.

Позивачка погоджується, що в поданих документах про трудовий стаж є недоліки, разом з тим позивачка надала докази вжиття заходіви щодо їх усунення. Спірним є питання щодо відмови відповідача в зарахуванні до загального стажу періодів роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснастки. Позивачка зверталась до Державного архіву Одеської області одеської обласної державної адміністрації із заявою в 2015 році про внесення запису до трудової книжки про роботу на Одеському заводу "Спецтехоснастка", але листом від 06.04.2015 № Ф-433/01/1 архів повідомив (арк.справи 16), що відповідно до п. 2.8 Інструкції № 58 записи до трудової книжки може бути зроблено облархівом у разі, якщо підприємство зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано і немає правонаступника. У випадку ОСОБА_1 записи є, хоч і в різних трудових книжках, трудовий стаж на заводі також підтверджує архівна довідка від 30.012015 № 150-11.1-32В той же час відповідач не заперечує, що за його заявою період роботи позивачки на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснастки був предметом перевірки слідчими органами, постановою від 22.03.2016 закрито кримінальне провадження (арк. справи 86.87), в постанові зазначено, що досліджені документи свідчать, що ОСОБА_1 працювала в Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснастки. В трудових книжка не вбачаються ознаки підробки. Також відповідач ніяким чином не пояснює підстави неврахування архівних довідок, наданих позивачкою, які підтверджують певний період роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення.

Позивачка не просить зарахувати стаж роботи на заводі, так як він зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 включно до 31.10.1995, а просить зарахувати період з квітня 1985 року по лютий 1992 року, в період коли вона працювала та отримувала зарплату, що підтверджується архівними довідками Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради №77-Ф-11.1-21 від 20.01.2015, № 148-11.1-32, 149-11.1-23 від 30.01.2015, №2528-0-11.1- 21 від 18.11.2020 (арк. справи 14, 15, 20, 106), відповідями №462-Ф-11.1-2.1 від 17.03.2016, № 2524-0-11.1-21, №2528-0-11.1-21 від 18.11.2020 Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради на запити позивачки (арк. справи 18, 19), історичною довідкою від 20.07.2006 (арк. справи 21)

Оскільки завод був ліквідований, позивачка зверталась до Державного архіву Одеської області Одеської обласної державної адміністрації із заявою в 2015 році про внесення запису до трудової книжки про роботу на Одеському заводу "Спецтехоснастка", але листом від 06.04.2015 № Ф-433/01/1 архів повідомив (арк.справи 16), що відповідно до п. 2.8 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом від 29.07.1993 № 58 Міністерства праці України. Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58), записи до трудової книжки може бути зроблено облархівом у разі, якщо підприємство зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано і немає правонаступника. У випадку ОСОБА_1 записи є, хоч і в різних трудових книжках, трудовий стаж на заводі також підтверджує архівна довідка від 30.01.2015 № 150-11.1-32.

Судом була допитана в якості свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона теж працювала диспетчером в Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснастки з 1988 по 1995 роки та підтвердила факт праці позивачки на зазначеному заводі, надала на огляд оригінал своєї трудової книжки НОМЕР_3 , відомості якої свідчать про період роботи з січня 1988 року - жовтень 1992 року, з червня 1993 року - 31.10.1995 року.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженої наказом МВС України від 17.09.2018 №760, уповноважений підрозділ МВС організовує роботу з оформлення документів для призначення пенсії особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ наказу МВС №760 уповноважений структурний підрозділ приймає заяву про призначення пенсії та документи згідно з Порядком №3-1 від особи, яка набуло право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, здійснює перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; здійснює перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів;

На відповідача покладено обов`язок організувати підготовку і направлення документів для призначення пенсії, який відповідачем належним чином не виконано. Відповідач не прийняв до уваги, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити громадянина права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Крім того, у відповідача відсутні підстави для неврахування періоду страхового стажу на заводі в періодах відсутності факту накладення одного стажу на другий до загального страхового стажу. У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 607/7638/17, який полягає у наступному. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повинний використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95), "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" та ін.). Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі "Михайлюк та Петров проти України" (заява №11932/02) зазначено "Суд нагадує, що вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11), "C.G. та інші проти Болгарії" (заява №1365/07)".

Окрім того, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах від 11 квітня 2013 року "Вєренцов проти України" (заява №20372/11), від 15 листопада 1996 року "Кантоні проти Франції" (заява №17862/91).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність вчинених дій, зі змісту архівних довідок, наданих позивачкою відповідачу, можливо було встановити дійсний період її роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснащення . Відповідач фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки на позивачку, що є непропорціним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обгрунтовано, добросовісно та розсудливо.

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнаня протиправною бездіяльності Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснащення (Відкрите акціонерне товариство по виробництву технологічного оснащення) з 02.04.1985 по грудень місяць 1991 року включно до страхового стажу, необхідного для виходу на пенсію на підставі п «б». ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Суд вважає саме вказаний період роботи таким, що підтверджується архівними довідками про виплачену заробітну плату. Вимога в позовній заяві про зарахування стажу по лютий 1992 року не підлягає задоволенню, як не підтверджена документально.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, то суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не може підміняти державний орган, уповноважений на виконання функцій з оформлення документів для призначення пенсії громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, це є дискреційними повноваженнями відповідача.Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Суд може лише зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при первісному розгляді заяви.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про зобов`язання Головне управління МВС України в Одеській області особі Ліквідаційної комісії зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на підставі п «б». ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» періоди роботи з 02.04.1985 року по грудень місяць 1991 року включно на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення (Відкрите акціонерне товариство по виробництву технологічного оснащення) та зобов`язати розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 08.11.2022 про призначення пенсії на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб" та прийняти рішення щодо оформлення подання про призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та щодо направлення подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивачки, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Позивачці відшкодовуються витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 143, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

Визнати протиправною бездіяльніть Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічної оснащення (Відкрите акціонерне товариство по виробництву технологічного оснащення) з 02.04.1985 по грудень місяць 1991 року включно до страхового стажу, необхідного для виходу на пенсію на підставі п «б». ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на підставі п «б». ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» періоди роботи з 02.04.1985 року по грудень місяць 1991 року включно на Одеському дослідно-експериментальному заводі технологічного оснащення (Відкрите акціонерне товариство по виробництву технологічного оснащення) .

Зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісія розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 08.11.2022 про призначення пенсії на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб" та прийняти рішення щодо оформлення подання про призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та щодо направлення подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 1073 грн. (тисяча сімдесят три гривні) 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення підписано 11.07.2023.

СуддяВ.В.Хом`якова