Рішення № 112233155, 17.07.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11367/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 28.03.2022 року по 16.07.2022 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 28.03.2022 року по 16.07.2022 року, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою судді від 24.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Посилається на те, що проходив військову службу в Збройних Силах України та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.07.2022 року №140 його було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вказав, що під час проходження військової служби, зокрема у період дії воєнного стану, отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку із чим у період з 28.03.2022 року по 16.07.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Зазначив, що згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Втім, усупереч наведеній правовій вимозі відповідач не нараховував та не виплачував позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою №168. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.07.2022 року №139 позивача звільнено у відставку згідно ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за п.2 підп.«а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Вказав, що при звільнені старший солдат ОСОБА_1 отримав всі належні йому виплати та компенсації, про що свідчить відсутність скарг та заяв військовослужбовця в процесі звільнення; наказ про своє звільнення позивач не оскаржував та фактично погодився з ним. Крім того, зазначив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023 року №261, з метою уточнення причин і умов, що призвели до травмування старшого солдата ОСОБА_1 , призначено службове розслідування. За результатами проведеного розслідування складено акт від 05.06.2023 року, в якому зроблено висновок, що травмування ОСОБА_1 є таким, що не пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, а саме виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій. На підставі наведеного, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 року №37 старшого солдата запасу ОСОБА_1 , водія 2 відділення контр диверсійної боротьби 1 взводу контр диверсійної боротьби роти контр диверсійної боротьби, ВОС 790037А, прийнято на військову службу за мобілізацією до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не менше одного місяця, та зараховано до списків особового складу частини і на всі види забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2022 року, поблизу населеного пункту Рубіжне, внаслідок ворожого обстрілу позивач отримав травму. Перша допомога була надана на полі бою 29.03.2022 року; 31.03.2022 року був евакуйований до м.Сєвєродонецьк; 03.04.2022 року до ВМГ м.Лисичанськ; з 04.04.2022 року по 07.04.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» ДМР; з 08.04.2022 року по 12.04.2022 року у ВЦОЕ та РТ м.Вінниця (лікований оперативно 09.04.2022 року); з 13.04.2022 року по 21.04.2022 року у КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради; з 21.04.2022 року по 16.07.2022 року у КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» Хмельницької обласної ради.

Згідно довідки КНП «Клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» ДМР від 07.04.2022 року, «анамнез» - травма, отримана в зоні проведення бойових дій 28.03.2022 року.

Крім того, згідно довідок військово-лікарської комісії №42 від 21.04.2022 року, №74 від 21.05.2022 року, №292 від 27.06.2022 року та №446 від 15.07.2022 року:

«Проведено медичний огляд позаштатною ВЛК.

…Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки закритого пошкодження ротаційної манжети правого плечового суглобу з розривом довгої головки біцепса (28.03.2022 року), лікованого оперативно (09.04.2022 року): артроскопія правого плечового суглобу, тенотомія СДБ субакроміальна декомпресія, шов сухожилків підлопаткового та надлопаткового м`язів у вигляді деформуючого артрозу правого плечового суглобу І ст., деформуючого артрозу правого акроміально-ключичного з`єднання II ст. з помірним порушенням функції правого плечового суглобу. Акубаротравма без порушення функції (відновлення слуху). ШІМ 5,0/5,0 м на обидва вуха.

Травма ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Довідка про обставини травми відсутня».

03.11.2022 року позивач звертався до відповідача із рапортом, в якому просив видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої під час виконання обов`язку військової служби, у відповідності до Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року. Вказаний лист отриманий Військовою частиною НОМЕР_1 17.02.2023 року, однак такий залишився без реагування.

22.03.2023 року позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за період з 28.03.2022 року по 16.07.2022 року. Проте такий лист повернувся на адресу позивача з відміткою пошти «адресат не забрав».

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, відповідач не нараховував та не виплачував позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у період з 28.03.2022 року по 16.07.2022 року (під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 року (далі Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду справи.

Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України видано постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно з п.1 цієї Постанови (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до ч.10. ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Згідно п.1.1 глави 1 розділу І цього Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців врегульований нормами глави 6 розділу ІІ Положення №402.

Відповідно до п.6.5 зазначеної глави для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Положеннями п..14 закріплено, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров`я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз 12 місяців.

Згідно п.6.35 Положення №402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Спірним у цій справі питанням є право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн у період з 28.03.2022 року по 16.07.2022 року.

Так, з аналізу змісту п.1 Постанови №168 слідує, що для отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, необхідними є наявність таких умов:

1) період дії воєнного стану;

2) брати безпосередню участь у бойових діях

або забезпечувати здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів,

або у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувавати на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого,

або у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувати у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Суд встановив, що 28.03.2022 року поблизу м.Рубіжне Луганської області позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів, внаслідок чого отримав мінно-вибухову травму. У подальшому, а саме з 03.04.2022 року по 16.07.2022 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, що підтверджується долученою медичною документацією та не заперечується представником відповідача.

Також, у матеріалах справи наявна первинна медична карта ОСОБА_1 за формою, що визначена додатком 4 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 09.07.2018 року №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України». Зокрема, первинна медична карта (форма 100) це документ, який заповнює медик відразу після надання першої домедичної (екстреної медичної) допомоги.

Згідно довідки КНП «Клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» ДМР від 07.04.2022 року, позивачу встановлено «анамнез» - травма, отримана в зоні проведення бойових дій 28.03.2022 року.

Крім того, згідно довідок військово-лікарської комісії №42 від 21.04.2022 року, №74 від 21.05.2022 року, №292 від 27.06.2022 року та №446 від 15.07.2022 року, складених відповідно до Положення №402: «…Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки закритого пошкодження ротаційної манжети правого плечового суглобу з розривом довгої головки біцепса (28.03.2022 року), лікованого оперативно (09.04.2022 року): артроскопія правого плечового суглобу, тенотомія СДБ субакроміальна декомпресія, шов сухожилків підлопаткового та надлопаткового м`язів у вигляді деформуючого артрозу правого плечового суглобу І ст., деформуючого артрозу правого акроміально-ключичного з`єднання II ст. з помірним порушенням функції правого плечового суглобу. Акубаротравма без порушення функції (відновлення слуху). ШІМ 5,0/5,0 м на обидва вуха. Травма ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми відсутня».

Відсутність слів (фрази) «поранення, пов`язане із захистом Батьківщини» у вищевказаних довідках військово-лікарської комісії №42 від 21.04.2022 року, №74 від 21.05.2022 року, №292 від 27.06.2022 року та №446 від 15.07.2022 року не спростовує той факт, що позивач отримав травму у період дії воєнного стану при виконанні бойового завдання командира Військової частини НОМЕР_1 .

Більше того, як видно з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із рапортом, в якому просив видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої під час виконання обов`язку військової служби, у відповідності до Додатку 5 до Положення №402. Однак вказаний лист хоч і отриманий Військовою частиною НОМЕР_1 , проте такий залишився без реагування.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що у довідці військово-лікарської комісії №446 від 15.07.2022 року зроблено висновок, що захворювання «ні, не пов`язане з проходженням військової служби», а тому підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці для лікування за висновком військово-лікарської комісії відсутні. Втім, суд не враховує вказані доводи, адже відповідач трактує вирване з контексту, оскільки у вказаній довідці зазначено травми та захворювання, які загалом виявлені у позивача за наслідками медичного огляду позаштатною військово-лікарською комісією. Зокрема, «захворювання ні не пов`язане з проходженням військової служби» - це аденокарцинома простати ІІ ст., ІІ кл. гр. (Т2N0M0); післяопераційний цистит в ст. ремісії; викривлення носової перегородки; далекозорість обох очей слабкого ст.; ангіопатія сітківки обох очей». Натомість, «травма ТАК, пов`язана з проходженням військової служби» - це наслідки закритого пошкодження ротаційної манжети правого плечового суглобу з розривом довгої головки біцепса (28.03.2022 року), лікованого оперативно (09.04.2022 року)…».

Щодо долученого до матеріалів справи акта службового розслідування від 05.06.2023 року, то суд не приймає такий до уваги, адже службове розслідування проведене більше як через рік після події, що мала спірне місце, тому його висновки не можуть бути достовірними та об`єктивними. До того ж, таке розслідування відповідач мав би призначити ще у 2022 році, коли позивач звертався до нього з рапортом про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої під час виконання обов`язку військової служби.

Також, у відзиві на позовну заяву зазначено: «…Відповідно до викладеного вище, офіцер відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 у службовому розслідуванні приходить до висновку, що травмування колишнього військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 відбулося з причин власної необережності і не пов`язане з вогневим впливом з боку ворога. Військовослужбовець отримав травмування внаслідок власної необережності».

Поряд з цим, суд враховує, що установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців є повноваженням військово-лікарської експертизи в силу вимог Положення №402, а не відділення морально-психологічного забезпечення військової частини.

У п.23 рішення у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оскільки позивач у період з 03.04.2022 року по 16.07.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, відтак він має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні. При цьому, відповідач не надав до суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової винагороди за спірний період. А тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.

Водночас суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 28.03.2022 року по 02.04.2022 року включно, отже, в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Як наслідок, обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій відповідача, однак з урахуванням періоду з 03.04.2022 року, а не з 28.03.2022 року.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

Так, згідно ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Поряд з тим, відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 16.05.2023 року, тобто під час дії карантину. З огляду на вказане, суд не приймає до уваги твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000,00 грн, у період з 03.04.2022 року по 16.07.2022 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову винагороду відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000,00 грн, у період з 03.04.2022 року по 16.07.2022 року, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 28.03.2022 року по 02.04.2022 року включно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.