Рішення № 112231448, 17.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року Справа№200/2362/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

29 травня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) в електронній формі (через електронну пошту з підписанням електронним підписом представника) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 з припинення з вересня 2022 року виплати грошового забезпечення старшого солдата, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, навідника-оператора 3 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти Військової частини НОМЕР_1 його сестрі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гарантованого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що виплачувалося з травня 2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити (відновити) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такій, що перебуває на утриманні військовослужбовця - старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, навідника-оператора 3 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти Військової частини НОМЕР_1 , виплату грошового забезпечення з вересня 2022 року відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», з урахуванням зміни вислуги років, норм грошового забезпечення та індексації.

Позов обґрунтовувала тим, що отримала від Бахмутського РТЦК та СП сповіщення сім`ї від 27 травня 2022 року №808, яким повідомлялося про те, що її брат, старший солдат ОСОБА_2 , навідник-оператор 3 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти Військової частини НОМЕР_1 зник безвісті під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість та мужність, 26 травня 2022 року.

Станом на день зникнення брата вона повністю перебувала на його утриманні, що підтверджується копією розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області від 30 грудня 2020 року №1105р, згідно з яким вона є сиротою, а її брата - ОСОБА_2 призначено піклувальником (над нею, як неповнолітньою особою).

У зв`язку з цим як особа, яка перебувала на утриманні військовослужбовця, вона мала право на отримання грошового забезпечення, що передбачене ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таке грошове забезпечення їй виплачено 31 січня 2023 року за період з травня 2022 року по серпень 2022 року. Проте за період з вересня 2022 року його виплата припинена.

Позивач вважала, що з 01 вересня 2022 року вона також перебуває на утриманні у свого брата як непрацююча студентка денної форми навчання та особа, яка отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, знаходиться у скрутному матеріальному становищі. А тому має право на виплату грошового забезпечення, що передбачене ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Звернення до відповідача із заявою (заява від 03 березня 2023 року) щодо виплати такого грошового забезпечення залишилося без належної уваги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що з 01 вересня 2022 року, у зв`язку із досягненням позивачем повноліття, піклування, встановлене над нею розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області від 30 грудня 2020 року № 1105р, у відповідності до вимог ст. 77 Цивільного кодексу України припинено.

Діти-сироти після досягнення ними 18 років та при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів, перебувають на повному державному забезпеченні, яке передбачає повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

Тому позивач як дитина-сирота після досягнення повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та продовження навчання не може вважатися особою, яка перебуває на утриманні безвісти відсутнього брата-військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , а тому відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, вона не має права на отримання належного грошового забезпечення брата-військовослужбовця.

Твердження позивача про те, що 03 березня 2023 року вона повторно зверталася до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату з вересня 2022 року грошового забезпечення її безвісно відсутнього брата-військовослужбовця, але її заява залишена без належної уваги, не відповідають дійсності, адже будь-які повторні звернення від позивача (зокрема зазначена заява), засобами поштового зв`язку або через фельд`єгерську службу Держспецзв`язку на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходили. Окрім того, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Не відповідають дійсності і твердження позивача про те, що вона знаходиться у скрутному матеріальному становищі. Це спростовується доданими до позовної заяви доказами, які свідчать про те, що позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 2 520 грн., також отримує стипендію в розмірі 3 933,87 грн. Крім того, 31 січня 2023 року на особовий банківський рахунок позивача було перераховане грошове забезпечення безвісно відсутнього брата - старшого солдата ОСОБА_1 за травень - серпень 2022 року на загальну суму 466 487,80 грн.

Крім того, позивач як особа з числа дітей-сиріт перебуває на повному державному забезпеченні та отримує передбачені чинним законодавством грошові виплати (стипендія, одноразова допомога дітям-сиротам тощо).

Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студенткою комунального закладу «Бахмутський педагогічний фаховий коледж» денної форми навчання (навчання безплатне) зі строком навчання 3 роки - з 01 вересня 2020 року по 26 червня 2024 року; отримує державну соціальну стипендію.

Вказані обставини підтверджуються довідкою від 10 травня 2023 року № 348 та довідкою про доходи від 02 червня 2023 року № 9 (за період з червня 2022 року по травень 2023 року в сумі 75 200,80 грн.), що складені вказаним навчальним закладом.

Позивач, як зазначено в позові, не працює.

Перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, зокрема за травень 2023 року в розмірі 2 520 грн. (підтверджується довідкою вказаного органу Пенсійного фонду України від 29 травня 2023 року № 627).

До цього, у травні 2022 року вона отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 сповіщення сім`ї від 27 травня 2022 року № 808, яким повідомлялося про те, що її брат - старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, навідник-оператор 3 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 1 аеромобільно-десантної роти Військової частини НОМЕР_1 зник безвісті під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість та мужність, 26 травня 2022 року.

Станом на день зникнення брата вона повністю перебувала на його утриманні, що підтверджується копією розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області від 30 грудня 2020 року №1105р, згідно з яким позивач є дитиною-сиротою, яка тимчасово влаштована до родини брата за адресою: АДРЕСА_1 , а брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено піклувальником над нею як неповнолітньою особою.

Як особа, яка перебувала на утриманні безвісно відсутнього брата-військовослужбовця, вона мала право на отримання грошового забезпечення, що передбачене ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

15 липня 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату такого грошового забезпечення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2022 року № 984 «Про виплату грошового забезпечення сім`ям безвісно відсутніх військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 » наказано здійснити його виплату позивачу.

Таке грошове забезпечення позивачу виплачено 31 січня 2023 року за період з травня 2022 року по серпень 2022 року включно в сумі 466 487,80 грн. (підтверджується випискою за рахунком позивача в АТ «Сенс банк» за 31 січня 2023 року та скріншотом загальної інформації про поповнення цього рахунку).

Починаючи з вересня 2022 року таке грошового забезпечення їй не нараховується та не виплачується.

Позивач вважала, що з 01 вересня 2022 року (тобто, після досягнення нею повноліття) вона також перебуває на утриманні у свого брата як непрацююча студентка денної форми навчання та особа, яка отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, знаходиться у скрутному матеріальному становищі. А тому має право на виплату грошового забезпечення, що передбачене ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

03 березня 2023 року позивач на електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_4 та call_center_dshv@post.mil.gov.ua ) направила заяву, адресовану відповідачу та ІНФОРМАЦІЯ_5, щодо виплати такого грошового забезпечення. Відповіді не отримала.

Як зазначав відповідач, заява позивача до відповідача не надходила.

Судом також встановлено, що 08 квітня 2023 року позивач подала до Міністерства оборони України скаргу щодо невиплати грошового забезпечення як сестрі зниклого безвісті військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 .

Вказану скаргу за дорученням Міністерства оборони України розглянуто Військовою частиною НОМЕР_2 та надано відповідь від 24 травня 2023 року №613/1782, яким повідомлено, що відповідальними особами першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 до Військової частини НОМЕР_1 неодноразово направлялися запити щодо надання інформації з відповідним пакетом документів для виплати їй належних видів грошового забезпечення як сестрі зниклого безвісті військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 від 17 вересня 2022 року №1024, від 30 грудня 2022 року №1310 та від 23 травня 2023 року №374; станом на 24 травня 2023 року відповідь від військової частини не надходила.

Командуванням десантно-штурмових військ Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_3 ) також опрацьовано звернення позивача до Міністерства оборони України і надана відповідь від 09 червня 2023 року №117ВихЗВГ/2772, в якій зазначено, що позивач як особа над якою встановлено піклування мала право на отримання належного її брату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року (дня зникнення безвісті брата) по 31 серпня 2022 року включно (01 вересня 2022 року - день припинення піклування у зв`язку із досягненням повноліття). Враховуючи зазначене, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2022 року № 984 їй було виплачено належне грошове забезпечення за безвісті зниклого брата в сумі 466 487,80 грн. На даний час підстав для здійснення подальшої виплати такого грошового забезпечення немає.

Судом також встановлено, що на лист ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23 травня 2023 року № 374 щодо надання інформації щодо розгляду заяви позивача від 03 березня 2023 про виплату грошового забезпечення за безвісті зниклого брата ОСОБА_1 , Військовою частиною НОМЕР_1 надана відповідь від 26 травня 2023 року № 694/2749, в якій зазначалося, що позивач у зв`язку із встановлення над нею піклування мала право на отримання належного її брату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року (дня зникнення безвісті брата) по 31 серпня 2022 року включно (01 вересня 2022 року - день припинення піклування у зв`язку із досягненням повноліття). На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2022 року № 984 позивачу здійснено нарахування та виплачено грошове забезпечення, належне безвісті відсутньому військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 в розмірі 466 487,80 грн. Будь-які повторні звернення позивача з цього питання до Військової частини НОМЕР_1 не надходили.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Для виконання абз. 1 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 листопада 2016 року № 884, якою затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.

У цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п. 2 Порядку).

Згідно з п. 3 цього Порядку за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 5 зазначеного Порядку визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Згідно з п. 6 зазначеного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Відповідно до п. 7 зазначеного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється (п. 8 Порядку).

Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Права члена сім`ї має одинока особа (ч. 3 ст. 3 Сімейного кодексу України).

Згідно з абз 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.

Статтею 55 Цивільного кодексу України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ст. 59 цього Кодексу піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Статтею 247 Сімейного кодексу України визначено, що дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право:

1) на проживання в сім`ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;

2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності;

3) на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;

4) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Згідно зі ст. 250 Сімейного кодексу України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Цивільного кодексу України піклування припиняється у разі досягнення фізичною особою повноліття.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, з 18 вересня 2020 року зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання позивача є наступна адреса: АДРЕСА_2 (підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 17 березня 2023 року № 948, що видана Бахмутською міською радою).

До родини брата за іншою адресою: АДРЕСА_1 , позивач була влаштована тимчасово - на час призначення над нею як неповнолітньою дитиною-сиротою піклування (що підтверджується розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області від 30 грудня 2020 року №1105р).

З 01 вересня 2022 року позивач досягла повноліття (що підтверджується паспортом громадянки України № НОМЕР_4 , що виданий їй 01 лютого 2023 року органом № 1238), і з цього часу її брат-військовослужбовець не є її піклувальником.

Вказані обставини не є спірними.

Отже, з 01 вересня 2022 року позивач на утриманні у свого брата-військовослужбовця як піклувальника не перебуває.

Докази того, що з 01 вересня 2022 року позивач перебуває на утриманні у свого безвісно відсутнього брата-військовослужбовця (не як піклувальника), і, відповідно, є особою, що має право на отримання грошового забезпечення, що передбачене ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні до відповідача, ні до суду не подані.

Щодо посилань позивача на те, що вона є непрацюючою студенткою денної форми навчання, яка отримує державну стипендію і пенсію у зв`язку з втратою годувальника (зниклого безвісті брата-військовослужбовця), то такі посилання не є тими обставинами, що самі по собі дають право на виплату грошового забезпечення, що передбачено ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до ч. 3 ст. 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що учні державних та комунальних професійно-технічних навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і дітей, які потребують особливих умов виховання, перебувають на повному утриманні держави. Порядок забезпечення учнів державних та комунальних професійно-технічних навчальних закладів стипендією, організації харчування учнів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I-III групи та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", визначається Кабінетом Міністрів України

Відповідно до ч. 8 ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 12 ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено, що державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 8 цього Закону держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.

Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам із їх числа, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачується соціальна стипендія, а курсантам військових навчальних закладів, навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ліцеїстам військових ліцеїв, ліцеїв цивільного захисту та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою з числа зазначених осіб - посадовий оклад у розмірі не менше 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а після досягнення такими дітьми 18 років - у розмірі не меншому 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Соціальна стипендія та посадовий оклад у розмірах, передбачених у першому реченні цієї частини, виплачуються також учням, студентам (курсантам), які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (батьки яких померли/оголошені померлими, загинули або пропали безвісти). Порядок виплати та розмір соціальної стипендії, посадового окладу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особам, зазначеним у частині четвертій цієї статті, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі не менше трьох місячних соціальних стипендій, посадових окладів, які їм призначені. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах.

Позивач як особа з числа дітей-сиріт після досягнення нею 18 років, тобто повноліття (що відбулося 01 вересня 2022 року), та при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів, перебуває на повному утриманні держави та на повному державному забезпеченні; також їй виплачується соціальна стипендія, що відповідає наведеним нормативно-правовим актам.

Крім того, вона отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника (п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Подані позивачем до суду докази свідчать про те, що з 01 вересня 2022 року (після досягнення нею повноліття) вона перебуває на повному утриманні та забезпеченні держави.

З огляду на це з 01 вересня 2022 року право на отримання грошового забезпечення безвісно відсутнього брата-військовослужбовця, що передбачено ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вона не має.

Виходячи з наведеного відповідач дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу з вказаної дати такого грошового забезпечення.

Суб`єкт владних повноважень в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову відсутні.

Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати (судовий збір в сумі 858,88 грн.) стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 17 липня 2023 року.

Суддя Т.В. Логойда