Рішення № 112230437, 08.06.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3106/23

Провадження № 2/761/5577/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Пономаренко Н.В.

з участю секретаря: Бражніченко І.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, згідно з якою позивач просив суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 (надалі позивач) та ОСОБА_3 (надалі відповідач) 26 квітня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку за актовим записом №112, зареєстровано шлюб. У сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2021 року у справі №242/1082/21 вирішено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 розірвання шлюбу - задовольнити. Шлюб, зареєстрований 26 квітня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис №112, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Позивачем вказано, що однією із підстав розлучення стало те, що матір не приділяла уваги сину - ОСОБА_4 . Через це в сім`ї були постійні сварки, для дружини дитини ніби не існувало, вона постійно була заклопотана власними справами, займався сином виключно батько. Після розірвання шлюбу мати взагалі не виявляє бажання бачитися з сином, проводити з ним час, брати участь у його вихованні. Матір фактично самоусунулася від виховання власної дитини, що приносить страждання не лише ОСОБА_1 , як батьку сина, а й самому малолітньому сину, психіка якого належним чином ще не сформувалася, позивач вважає за належне звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 .

У позовній заяві зазначено, що відповідач байдуже ставиться до малолітньої дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не сприяє у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням, навіть не навідує сина, що негативно впливає на його розвиток. У той же час, позивач вказує, що навіть в суді відповідачем не буде надано жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дитини, а також прояву з її боку щонайменшої батьківської турботи, бо таких підстав просто немає. Як і відсутні об`єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками. Емоційний зв`язок між відповідачем та дитиною фактично відсутній, відповідач не виявляє до своєї дитини батьківського піклування, долею дитини не цікавиться. Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню дитини, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя, також жодним чином не приймає участі в утриманні дитини, не цікавиться життям сина, та не приймає участь у його вихованні.

Позивач зазначає, що за таких обставин, позивач приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як матір`ю дитини, своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього ОСОБА_4 , що є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни нею свого ставлення та поновлення у встановленому порядку батьківських прав, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Ухвалою Шевченківською районною суду м. Києва від 30.01.2023 року відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

17.02.2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_3 , відповідно до якої вона зазначає, що у зв`язку із активними бойовими діями на території України, вона ОСОБА_3 вважає, що судове засідання по справі можна провести без її участі, проти задоволення позову не заперечує. Крім того, відповідачка вказала, що брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , не буде, а тому проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 не заперечує. До вказаної заяви долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 14.02.2023 адресовано Службі у справі дітей та сім`ї аналогічного змісту.

В судовому засіданні 03.03.2023 року суд ухвалив залучити до участі у справі у якості третьої особи Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та виключено із складу третіх осіб Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 08.05.2023 року допитано свідка ОСОБА_5 , який повідомив, що знайомий із сім`єю позивача та відповідача з 2017 року, був у них вдома, дитину зі школи завжди забирав батько ОСОБА_1 , а також на прогулянки неповнолітній ОСОБА_4 ходив тільки з батьком. Свідок також зазначив, що ОСОБА_4 11 років, наразі позивач та відповідач проживають окремо і ОСОБА_4 повідомляв йому, що хоче проживати з батьком ОСОБА_1 .. ОСОБА_5 вказував, що останній півтора року ОСОБА_4 проживає з батьком, і в його вихованні мати ОСОБА_3 не бере участі, оскільки перебуває у Німеччині, між сином ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_3 відносини погані, вони не спілкуються.

08.06.2023 року до суду надійшла заява Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, яка органу опіки та піклування про долучення до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.06.2023 про доцільність позбавлення батьківських прав.

Позивач та представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подано заяву від 17.02.2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_3 , відповідно до якої вона зазначає, що у зв`язку із активними бойовими діями на території України, вона ОСОБА_3 вважає, що судове засідання по справі можна провести без її участі, проти задоволення позову не заперечує. Крім того, відповідачка вказала, що брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , не буде, а тому проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 не заперечує. До вказаної заяви долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 14.02.2023 адресовано Службі у справі дітей та сім`ї аналогічного змісту.

Представник третьої особи Служба в справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Третя особа Служба в справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 20.09.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач, в якості обґрунтування своїх позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав відносно її дитини зазначає, що мати малолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , що відповідач байдуже ставиться до малолітньої дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не сприяє у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням, навіть не навідує сина, що негативно впливає на його розвиток. Зазначає, що відповідач взагалі не приймає участі у вихованні дитини.

Служба в справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надали висновок від 08.06.2023 року за №106-4604, в якому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав, Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 06.05.2021 року шлюб, зареєстрований 26 квітня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис №112, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Вимогами ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст.ст. 3,18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Разом з тим, як роз`яснено в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На підставі зазначеного, оцінивши зібрані по справі докази, а також враховуючи те, що обставини ухиляння відповідача від виконання своїх обов`язків по належному вихованню та утриманню своєї дитини підтверджуються матеріалами справи та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, також враховуючи заяву відповідача в якій вона визнала позовні вимоги щодо позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В порядку, визначеному 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1073,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, п.2 ч.1 ст.164,166, 173, 180-183, СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстраці: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37470112, м.Київ-01030, бул. Т. Шевченка, 26/4.

Повний текст рішення складено 28.06.2023.

Суддя: