Рішення № 112227554, 17.07.2023, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2762/23

Провадження № 2/159/767/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.05.2023р. звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» (далі ТОВ «УКРДОРС») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтував тим, що з 26.12.2022 року було звільнено з ТОВ «УКРДОРС». Під час трудових відносин йому була нарахована, але не виплачена зарплата з вересня 2022 року, тому просить стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті в сумі 33909,70 грн., середній заробіток за затримку розрахунку за період з 27.12.2022р по 01.05.2023р в сумі 64230 грн.. Крім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору 1073 грн. та оплату професійної правничої допомоги 2000 грн..

У відзиву відповідач зазначив, що позивач дійсно працював з 2011 по 26.12.2022 на посаді опоряджувальника виробів з деревини та був звільнений 26.12.2022р. згідно наказу №45/к від 26.12.2022 за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Заборгованість по зарплаті складає 25144,92 грн. (з цієї суми вирахувані податок на доходи з фізичних та військовий збір). Проте у зв`язку із війною зазначені виплати здійснити не може, тому просить врахувати вказану обставину та застосувати принцип співмірності заборгованості по заробітній платі з сумою нарахувань за затримку проведення виплат.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд дослідивши доводи позовних вимог та відзиву прийшов до висновку, що сторони не оспорюють факту наявності трудового спору із остаточного розрахунку при звільненні, також не оспорюють і розмір нарахованої зарплати. Розмір середньоденного заробітку розрахований відповідачем, позивач також не оспорює. Одже спірне питання полягає лише у співмірності нарахування середнього заробітку, оскільки відповідач покладає тягар своєї відповідальності на обставини пов`язані із війною.

З урахуванням наведеного, та досліджених доказів суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах та був звільнений 26.12.2022 року. Притому, як зазначено в довідці про доходи за вересень 2022р. позивачу нараховано 8200,74 грн., до сплати 6601,58 грн. (з вирахуванням податку на доходи з фізичних осіб та військового збору); за жовтень 2022 року нараховано 11 925,95 грн., сума до виплати 9600,39 грн. (з вирахуванням податку на доходи з фізичних осіб та військового збору); за листопад 2022 року нараховано 10169,06 грн., сума до виплати 8186,09 грн. (з вирахуванням податку на доходи з фізичних осіб та військового збору); за грудень 2022 року нараховано 7379,60 грн., сума до виплати 5940,58 грн. (з вирахуванням податку на доходи з фізичних осіб та військового збору). Таким чином, за період з вересня 2022 року по грудень 2022 року загальна сума заробітної плати, яка нарахована 37675,35 грн. за вирахуванням податків в розмирі 7346,71грн. підлягає виплаті позивачу 30328,64 грн. (з цієї суми вирахувані податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір). З них виплачено позивачу добровільно 5183,72 грн. Отже з наведеного вбачається, що до виплати з відрахуванням з відрахуванням обов`язкових утримань відповідачем належить позивачу сплатити 25144,92 грн., що також не оспорюється сторонами.

Суд погоджується із доводами сторін, що середньоденний заробіток позивача складає 513,84 грн., оскільки він визначений в порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Як зазначено в ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

В п.20 Постанови ПВСУ №13 від 24.12.99р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як зазначено постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц від, 26 червня 2019 року суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Суд враховує, що загальновідомим фактом є зменшення економічної активності суб`єктів підприємницької діяльності внаслідок збройної агресії іншої держави. З розрахунку вбачається, що відповідач добровільно частково сплачував заборгованість нарахованої позивачу зарплати. Але в січні 2023р. припинив її сплачувати, що зумовило позивача 26.05.2023р. звернутися до суду.

Таким чином, з дня звільнення позивача до 01.05.2023р. (в межах позовних вимог) сума середнього заробітку дорівнює 125 дня * 513,84 грн. =64230 грн.

Позивач не обґрунтовував обставин ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат і на них не посилався.

Таким чином, оскільки сума середнього заробітку складає розміру заборгованості суд із врахуванням справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця приходить висновку визначити розмір середнього заробітку за затримку розрахунку у розмірі 30% від загальної заборгованості 25144,92 х30% = 7543,48 грн.

Згідно із п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Крім цього, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу, з урахуванням критерію розумної необхідності таких витрат та їх співмірності, в сумі 2000,00 грн., які належним чином документально підтверджені договором про надання професійної правничої допомоги від 25.05.2023 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 210 від 26.05.2023 року про оплату правничих послуг, актом виконання робіт та розрахунок вартості виконаних робіт правничої допомоги від 26.05.2023 року.

Таким чином, з відповідача в користь позивача належить стягнути 3073,60 грн. судових витрат.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС», код ЄДРПОУ 33354933 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі в сумі 25144,92 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 7543,48 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС», код ЄДРПОУ 33354933 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в сумі 3073 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок.

В задоволені решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 17.07.2023 року.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДОРС", код ЄДРПОУ 33354933, ІПН 333549303062, Свідоцтво 100316411, адреса розташування : вул. Заводська,5, смт. Люблинець, Ковельський район Волинська область, 45034.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН