Рішення № 112225914, 17.07.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023м. ДніпроСправа № 912/616/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітпромпереробка", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 100 409,20 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітпромпереробка" 100 409,20 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов`язань по Договору поставки №2304/1 від 23.09.2021 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою від 11.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" з додатками передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

12.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

17.07.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару відповідно до договору поставки №2304/1 від 23.09.2021.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Ухвала від 15.05.2023, направлена на адресу відповідача-2, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо укладання договору, встановлення факту поставки за договором, порушення відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати вартості товару, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранітпромпереробка" (покупець) укладено договір поставки №2304/1 від 23.09.2021 (далі договір), за яким постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти в кількості, комплектності та за ціною згідно із товаросупровідними документами та на умовах даного договору шини пневматичні гумові нові та ланцюги шинозахисні (далі товар), номенклатура, кількість та ціна яких наведена у специфікації.

Специфікація на товар, що постачається постачальником, на загальну суму 814 435,20 грн. з ПДВ (п. 1.1. договору).

Загальна сума договору складає 814 436,04 грн. (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.2 договору постачання здійснюється протягом 21 банківського дня з моменту отримання авансу згідно п. 4.2. договору.

Датою виконання постачальником обов`язків з поставки товару та передачі товаросупровідних документів є дата видаткової накладної постачальника (п. 2.3 договору).

Ціна на товар вважається остаточно визначеною сторонами в специфікації згідно п. 1.1. даного договору за умови оплати авансового платежу згідно п. 4.2. договору не пізніше 28.09.2021, а також включає вартість робіт по їх встановленню на транспортний засіб.

Покупець зобов`язаний провести розрахунок за товар наступним шляхом:

-Аванс у сумі 244 330,56, в т.ч. ПДВ 40 721,76 грн. не пізніше 28.08.2021.

-Залишок вартості товару за цим договором у сумі 570 104,64 грн, в т.ч. ПДВ 95 017,44 грн. протягом 8 тижнів з моменту отримання товару рівними частинами щотижня (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Згідно п. 7.1. договору, договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 400 від 22.10.2021 на суму 814 435,20 грн.

Вказана видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару у розмірі 754 330,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1005 від 27.09.2021 на суму 244 330,56 грн., №60121 від 05.11.2021 на суму 50 000,00 грн., № 60215 від 26.11.2021 на суму 160 000,00 грн., № 60225 від 30.11.2021 на суму 100 000,00 грн., №60271 від 09.12.2021 на суму 100 000,00 грн., № 60310 від 17.12.2021 на суму 100 000,00 грн.

Таким чином сума заборгованості за спірним договором становить 60 104,64 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду.

Цивільним законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. (ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати поставленого за договором товару.

Доказів оплати вартості поставленого товару матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 60 104,64 грн.

Правомірність нарахування 30% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 799,38 грн. - 3% річних за період прострочення з 17.12.2021 по 30.03.2023, суд зазначає таке.

Пунктом 5.6 договору встановлено, у разі затримки платежу більш ніж на 5 банківських днів понад встановлений термін покупець компенсує збитки постачальника, пов`язані із понаднормативним використанням грошових коштів останнього, із розрахунку 30% річних від суми невиконаних зобов`язань.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 30% річних, суд виявив помилку, таким чином позовні вимоги в частині стягнення 30% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 22773,90 грн.

В частині стягнення 30% річних в розмірі 395,20 грн. слід відмовити

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 17 135,46 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 17.12.2021 по 30.03.2023.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат суд помилок не виявив, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 17 135,46 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 60 104,64 грн., 30% річних у розмірі 22 773,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 17 135,46 грн.

В частині стягнення 30% річних у розмірі 395,20 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо витрат на правову (правничу) допомогу.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" (клієнт) та Адвокатським бюро "Майя Сергєєва та Партнери" (адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №16.

Згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити стягнення з контрагента ТОВ «Гранітпромпереробка» в судоому порядку.

Для реалізації зобов`язань, передбачених п. 1.1 цього договору, Адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту протягом строку дії цього договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення позовних заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення господарського судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1.3 договору призначення особи, відповідальної за надання правової (правничої) допомоги клієнту в межах цього договору, відбувається шляхом видачі Адвокатським бюро Ордеру конкретному адвокату відповідно до вимог чинного законодавства.

Вартість послуг за юридичне супроводження стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах (п. 3.1 договору).

Строк оплати за юридичне супроводження стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах (п. 3.2 договору).

Згідно п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Цей договір може бути розірваний або припинений згідно вимог чинного законодавства (п. 6.2 договору).

03.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" (клієнт) та Адвокатським бюро "Майя Сергєєва та Партнери" (адвокатське бюро) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги №16 від 03.04.2023.

Згідно п. 1 додаткової угоди клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по стягненню з контрагента ТОВ «Гранітпромпереробка» в судовому порядку в господарському суді Кіровоградської області шляхом:

-Ознайомлення з укладеним договором, виявлення неузгодженостей, ризикових умов для клієнта, перевірка наявності первинних бухгалтерських документів, їх змісту та аудит належності та повноти оформлення пакету первинних документів за результатами господарських операцій у межах укладеного договору поставки № 2304/1 від 23.09.2021;

-Узгодження правової позиції щодо підстав та обґрунтованості стягнення заборгованості за договором поставки № 2304/1 від 23.09.2021, надання детальних роз`яснень клієнту щодо порядку звернення до суду, процедури подання позову та його розгляду, сплати судового збору, підготовка тексту позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, формування доказової бази, додатків до позовної заяви та подання позовної заяви до суду, відслідковування призначення до розгляду.

Гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку заборгованості з контрагента ТОВ «Гранітпромпереробка» в розмірі 17 000,00 грн. в господарському суді Кіровоградської області. (п. 2 додаткової угоди).

Оплата вартості послуг (гонорару), передбачена п. 2 цієї додаткової угоди, здійснюється у розмірі 17 000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату (п. 3 додаткової угоди).

03.04.2023 Адвокатське бюро "Майя Сергєєва та Партнери" виставило клієнту рахунок на оплату №43 на суму 17 000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №2211 від 04.04.2023 клієнт сплатив адвокатському бюро винагороду у розмірі 17000,00грн. (а.с. 31).

За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00грн. є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Проаналізувавши наданий розрахунок позивача, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача, складає 5000,00 грн.

Оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 4 980,32 грн.

12 019,68 грн. витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.

Щодо судового збору.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітпромпереробка" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 100 409,20 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітпромпереробка" (49044, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 4, офіс 812, ідентифікаційний код 39718332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 74, офіс 517, ідентифікаційний код 39293908) основний борг в розмірі 60 104,64 грн., 30% річних у розмірі 22 773,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 17 135,46 грн., судовий збір у розмірі 2 673,44 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 4 980,32 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко