Рішення № 112221865, 11.07.2023, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/352/23

№ провадження 2/196/262/2023

РІ ШЕ НН Я

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВАКОМЕРЦІЙНИЙ БАНК"ПРИВАТБАНК"доОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 29.05.2007 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить їїпідпис у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Відповідачеві було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку із встановленим кредитним лімітом 500 грн., який у подальшому збільшився до 32000,00 грн.

Згідно ст. ст.526,527,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

Відповідач в процесі користування кредитним рахунком не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 13.02.2023 року має заборгованість 36081,82 грн., яка складається з наступного: 29516,66 грн заборгованість за кредитом, 6565,16 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 25.05.2007 року у сумі 36081,82 грн. станом на 13.02.2023 року, яка складається з наступного: 29 516,66 грн. заборгованість за кредитом; 6565,16 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Також просить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 108).

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Кіріченко В.М., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, проти заочного рішення не заперечує (а.с.2-3).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст. 128 ЦПК України (а.с.110-112, 120 -124). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзиву на позов не подавав.

11 липня 2023 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Судом встановлено, що 29.05.2007 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк», назва якого перейменована на АТ КБ «Приватбанк», та відповідачем було укладено договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 500 грн. на картковий рахунок ( а.с. 21).

Позивач надав суду копію заяви, підписану відповідачем ОСОБА_1 , паспорт споживчого кредиту, Умови та правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку руху коштів по картковому рахунку.

Так, 29.05.2007 р. відповідачем було підписано заяву про надання кредитного ліміту в сумі 500 грн. з базовою процентною ставкою по кредитному ліміту на момент підписання договору 3% на місяць (а.с.21).

До заявипозивачем доданопаспорт споживчогокредиту таУмови таправила наданнябанківських послуг,які немістять підписувідповідача,тобто останнійне повідомленийбанком проумови кредитуванняза договоромвід 29.05.2007р.(а.с. 22-31).

Згідно довідок АТ КБ «ПриватБанк» відповідач отримав кредитну картку та йому було встановлено кредитний ліміт з 29.05.2007 р. 500 грн., який в подальшому змінювався, зокрема з 18.10.2019 р. кредитний ліміт збільшено на суму 32 000 грн., а 25.08.2020 року зменшено до 29980,86 грн. ( а.с. 74,75).

Згідно виписки за договором б/н за період з 29.05.2007 року по 14.02.2023 року відповідач користувався грошовими коштами позивача (а.с. 44-60).

Позивач надавсуду розрахунок заборгованості за вищевказаним договором, згідно якого відповідач станом на 13.02.2023 року має заборгованість за кредитним договором у сумі 36 081,82 грн., з яких: 29 516,66 грн. заборгованість за кредитом; 6 565,16 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 4-18).

Однак,із наданого позивачем допозовної заявирозрахунку заборгованості за кредитним договором неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом, а також періоду, за який вона виникла.

Також із наданих розрахунків вбачається, що позивачем було нараховано відсотки з 14.06.2007 року по 31.12.2012 року за процентною ставкою у розмірі 36%, з 01.04.2013 року по 29.08.2014 року у розмірі 30%, з 01.09.2014 року по 31.01.2015 року у розмірі 34,80%, з 14.02.2015 року по 31.03.2015 року у розмірі 32,40%, з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року у розмірі 42%, з 01.06.2015 року по 22.04.2016 року у розмірі 2,70%, з 23.04.2016 року по 31.07.2020 року у розмірі 3,5%, з 01.08.2020 року по 28.02.2022 року у розмірі 3,4%, з 01.04.2022 року по 31.08.2022 року у розмірі 1,7%, з 01.09.2022 року по 13.02.2023 року у розмірі 3,4% (а.с.4-18).

Згідно виписки з особового рахунку за період з 29.05.2007 р. по 14.02.2023 р. позивачем було здійснено списання відсотків у вищевказаних розмірах ( а.с. 44-60).

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, що такі розміри процентів були узгоджені сторонами, у заяві б/н 29.05.2007 року про надання кредитного ліміту, підписаної відповідачем, встановлена базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору 3% в місяць. Умови щодо встановлення процентів у розмірах, зазначених в розрахунках заборгованості, у вказаній заяві відсутні (а.с.21).

За положеннями ч. 1, 2 ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. ст. 626, 628ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638ЦКУкраїни істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦКУкраїни передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.2 ст.1054ЦКУкраїни встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633ЦКУкраїни публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст.634ЦКУкраїни договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦКУкраїни можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1ЦКУкраїни в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049ЦКУкраїни позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1050ЦКУкраїни якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Звертаючись до суду із позовом банк просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

В обґрунтування цих позовних вимог банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.05.2007 року, посилався на Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

Умовами та правилами надання банківських послуг, як невід`ємної частини спірного договору, що надані банком на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Тобто в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦКУкраїни за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (http://privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29.05.2007) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.04.2023), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Верховний Суд України виклав аналогічну правову позицію у постанові від 03 липня 2019 року у справі №14-131цс19.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, про ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту, відсутність у заяві відомостей про строк дії кредитного договору, порядку нарахування процентів за користування кредитом, графіку повернення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ст.80ЦПКУкраїни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, надані банком Умови та Правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Щодо доданого до позову паспорту споживчого кредиту з інформацією про основні умови кредитування з урахуванням побажань позивача, то вказаний паспорт містить лише інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача. Вказана інформація не являється належним доказом погодження сторонами процентної ставки, відсотків за користування кредитом.

Суд наголошує, що укладений між сторонами кредитний договір від 29.05.2007 року у вигляді заяви позичальника, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, у випадку, коли фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - суд доходить висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до яких зазначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонамишляхом підписання заяви-анкети. АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Підстави для сплати відповідачем відсотків, які нараховувалася позивачем на підставі Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку та паспорту споживчого кредиту, не узгоджених з відповідачем, відсутні.

З урахуванням наданого АТ КБ "ПРИВАТБАНК" розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.05.2007 року, суд вважає, що підлягає стягненню лише заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору, яка станом на 13.02.2023 року становить 29516,66 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості по тілу кредиту по кредитному договору № б/н від 29.05.2007 року у розмірі 29516,66 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням №PROM0B6LMT від 20.03.2023 року про сплату судового збору у сумі 2684,00 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 81,80% відсотків позовних вимог (29516,66 грн. від 36081,82 грн. складає 81,80%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 2195 грн. 51 коп. (2684 грн. х 81,80% : 100).

На підставі ст. ст. 526, 530, 610-612, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору № б/н від 29.05.2007 року станом на 13.02.2023 року у розмірі 29516 грн. 66 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2195 грн. 51 коп., а всього 31712 грн. 17 коп. (тридцять одну тисячу сімсот дванадцять грн. 17 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м.Київ,вул.Грушевського,буд.1-Д,код ЄДРПОУ:14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 14 липня 2023 року.

Суддя Л.П. Бабічева