Рішення № 112220818, 12.07.2023, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/494/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання - Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 13.08.2021 року о 16 год. 35 хв. в Сумській області м. Кролевець відбулась ДТП, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO LANOS» д.н. НОМЕР_1 здійснила наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка внаслідок отриманих травм померла. Станом на дату настання ДТП відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та (або) життю третіх осіб була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР7592512, який діяв на момент настання ДТП 13.08.2021 року. За фактом ДТП було внесено відомості до ЄРДР за №12021200510000230 за ст. 286 КК України. 30.04.2022 року слідчим Конотопського РВ ГУНП в Сумській області винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. 30.12.2022 року представником позивача було надіслано на адресу відповідача повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування, зокрема 11421,49 грн - страхового відшкодування, пов`язаного з витратами на лікування; 24703,00 грн - страхового відшкодування витрат на поховання; 36000,00 грн - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою. 15.02.2023 року на банківські реквізити позивача відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5710,75 грн - страхового відшкодування, пов`язаного з витратами на лікування; 24703,00 грн - страхового відшкодування витрат на поховання та 36000,00 грн - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою. 27.02.2023 року відповідач направив представнику позивача листа, зі змісту якого вбачається, що ПАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» прийнято рішення про виплату 50 % страхового відшкодування, зазначаючи, що ДТП сталася з вини потерпілої ОСОБА_3 . Вважає, що відповідач безпідставно та незаконно відрахував від належного страхового відшкодування, пов`язаного з витратами на лікування та заподіяною моральною шкодою в розмірі 23710,48 грн - 50 %, чим порушив законні права та інтереси позивача. Посилаючись на вказані обставини, просить суд стягнути з ПАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» на користь позивача 5710,74 грн недоплаченого страхового відшкодування витрат на лікування та 18 000 грн недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

У відзиві на позовну заяву представник ПАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що оскільки виникненню шкоди сприяла груба необережність потерпілої ОСОБА_3 , нею були порушені п. 10.1 та п. 10.4 ПДР України, ПАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА», керуючись ст.ст. 1187,1193 ЦК України та п. 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50 % від заподіяної шкоди, а тому вважає, що відповідач у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед позивачем (а.с. 52-53).

У поданій відповіді на відзив представник позивача зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку не підлягає застосуванню п. 36.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так як смерть потерпілого настала в результаті наїзду на нього одного автомобіля. Вважає, що оскільки законодавством України передбачено відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого в незалежності від його вини, вона повинна відшкодовуватися в повному обсязі.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стефківського В.І. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 серпня 2021 року близько 16 год. 35 хв. в м. Кролевець по вул. 8 Березня відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме водій автомобіля «DAEWOO LANOS» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 здійснила наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 .

Внаслідок ДТП Мирополець отримала тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть а.с. 17).

Згідно довідки про причину смерті № 508 від ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 померла у віці 70 років, причиною смерті зазначено: «сполучена тупа травма тіла» (а.с. 12 зв.б.).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою та сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про укладення шлюбу (а.с. 23, 25).

За фактом вказаної ДТП були внесені відомості до ЄРДР за №12021200510000230 за ч. 2 ст. 286 КК України. Відповідно до постанови старшого слідчого СВ ВП № 1 (м. Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області Серко М.В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021200510000230 від 13.08.2021 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 7-8).

Відповідно до полісу № АР7592512, який діяв станом на 13.08.2021 року, відповідальність водія транспортного засобу «DAEWOO LANOS» д.н. НОМЕР_1 за спричинену шкоду майну, здоров`ю та (або) життю третіх осіб була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (а.с. 9).

На підставі повідомлення про ДТП та заяв на виплату страхового відшкодування від 27.12.2022 року за підписом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на адресу відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна», а саме: 11421,49 грн - страхового відшкодування, пов`язаного з витратами на лікування; 24703,00 грн - страхового відшкодування витрат на поховання; 36000,00 грн - страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» надано відповідь, з якої вбачається, що страховою компанією прийнято рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди та фактичних витрат на лікування у розмірі 50 % - 36 000,00 грн та 5710,75 грн відповідно, витрати на поховання нараховано в повній сумі 24703,00 грн. (а.с. 26-29). Зазначені кошти були переведені на банківські реквізити позивача, що не оспорюється сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Згідно з пунктами 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Судом встановлено, що відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», посилаючись на ст.ст. 1187, 1193 ЦК України та п. 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплачено позивачу ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 50 % від заподіяної шкоди.

Разом з тим, відповідно п. 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Тобто, положення про ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоди застосовується у випадках передбачених ч.2 ст. 188 ЦК України та стосується взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки та не стосується даного випадку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Оскільки, відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено, що зазначена подія сталася внаслідок непереборної сили або умислу ОСОБА_3 , то ступінь вини потерпілого є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №161/3557/19 (провадження №61-18595св19) та від 12 грудня 2018 року у справі №355/981/16-ц (провадження №61-28019св18).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також іншим особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно п. 27.3. ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача порушене та з відповідача підлягає стягненню 5 710,74 грн недоплаченого страхового відшкодування витрат на лікування та 18 000,00 грн недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Позивач судовий збір при зверненні до суду не сплачував, оскільки був звільнений від його сплати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1073 грн 60 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23,1167, 1168,1172,1187,1193 ЦК України, ст.ст. 13,81, 141 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_2 ) 5 710,74 (п`ять тисяч сімсот десять гривень сімдесят чотири копійки) недоплаченого страхового відшкодування витрат на лікування та 18 000,00 (вісімнадцять тисяч гривень) недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, ЄДРПОУ 20782312) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Гончаренко