Ухвала суду № 112219454, 29.06.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5335/23

н/п 1-кс/953/4960/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. м. Харків

суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1

за участю прокурора - ОСОБА_2

підозрюваного - ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_4

секретар судового засідання - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000000329 від 13.03.2020 ОСОБА_2 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, розлученого, з вищою освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України,

у с т а н о в и в:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор (№ 27)» до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на протязі 60 днів з моменту розгляду клопотання.

У разі визначення суми застави та при внесені застави, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: (1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; (2) не відлучатись з постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; (5) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ..

1. Зміст поданого клопотання

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000000329 від 13.03.2020 за фактом скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 згідно наказу Міністра освіти України № 326-К від 03.07.2013 «Про призначення на посаду ректора», згідно наказу МОН України № 506-К від 06.12.2018 «Про призначення на посаду ректора» та контрактів № І-119 від 03.07.2013, № ІІ-119 від 12.12.2018, укладених між МОН України та ОСОБА_3 призначений на посаду ректора Харківської державної академії фізичної культури (далі - ХДАФК).

Відповідно до контрактів № І-119 від 03.07.2013 та № ІІ-119 від 12.12.2018 ОСОБА_3 має право: організовувати діяльність закладу вищої освіти; розпоряджатись майном та коштами ХДАФК у межах та у спосіб, що передбачені контрактом, статутом закладу вищої освіти, а також законодавством; приймати на роботу та звільняти з роботи працівників закладу вищої освіти, визначати їх функціональні обов`язки, застосовувати до них заходи заохочення та стягнення; перевіряти якість роботи працівників закладу вищої освіти та організацію освітнього процесу; делегувати відповідно до статуту закладу вищої освіти частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів; видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, давати обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення; вирішувати питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджувати його структуру та штатний розпис.

Відповідно до контрактів № І-119 від 03.07.2013 та № ІІ-119 від 12.12.2018 ОСОБА_3 зобов`язаний забезпечити: стабільне фінансово-економічне становище закладу вищої освіти та ефективне використання майна, закріпленого за закладом вищої освіти (переданого йому), дотримання вимог законодавства під час надання в користування іншим особам зазначеного майна; вжиття заходів до вдосконалення управління закладом вищої освіти, зміцнення фінансово-господарської, трудової дисципліни; створення належних умов праці відповідно до вимог законодавства, дотримання прав працівників відповідно до законодавства про працю; цільове та ефективне використання коштів державного бюджету; вжиття у межах своїх повноважень заходів до запобігання проявам корупційних правопорушень у закладі вищої освіти.

Таким чином, ОСОБА_3 є службовою особою, яка обіймає посаду у державній установі Міністерства освіти України, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

В грудні 2015 року, ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів, з метою розтрати бюджетних коштів фонду заробітної плати ХДАФК на користь іншої особи, зловживаючи своїм службовим становищем ректора ХДАФК, вирішив офіційно працевлаштувати ОСОБА_12 , яка після призначення фактично свої трудові обов`язки не виконуватиме та отримуватиме заробітну плату.

Одночасно з цим, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, ОСОБА_3 , змушує ОСОБА_7 , який відповідно до наказу № 4 від 02.01.2013 обіймав посаду завідувача кафедри важкої атлетики та боксу ХДАФК та відповідно до посадової інструкції підпорядковується безпосередньо декану відповідного факультету та керівництву вищого рівня (проректорам, ректору) вказувати в Табелі використання робочого часу завідомо неправдиві відомості щодо явки на роботу ОСОБА_12

ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що у випадку працевлаштування ОСОБА_12 , останній буде нараховуватись трудовий стаж та заробітна плата, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на розтрату бюджетних коштів ХДАФК шляхом виплати необґрунтованої заробітної плати на користь ОСОБА_12 , для реалізації злочинного умислу, залучив останню до вчинення розтрати бюджетних коштів шляхом її фіктивного працевлаштування з подальшим оберненням на її користь грошових коштів, які будуть нараховані та виплачені їй як заробітна плата.

В свою чергу, ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на фіктивне працевлаштування з метою незаконного отримання бюджетних коштів ХДАФК у вигляді щомісячної заробітної плати, надала свої особисті анкетні дані, звернулась до ХДАФК із заявою від 25.12.2015 про прийняття її на посаду старшого інспектора спортивного комплексу ХДАФК, чим сприяла подальшому вчиненню розтрати грошових коштів службовими особами ХДАФК шляхом надання засобів вчинення кримінального правопорушення.

Так, 28.12.2015 ректор ХДАФК ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою розтрати бюджетних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в адміністративній будівлі ХДАФК, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 99, видав наказ №03-01/762-ОС від 28.12.2015, яким призначив ОСОБА_12 на посаду старшого лаборанта кафедри важкої атлетики та боксу ХДАФК.

Після призначення на посаду старшого лаборанта кафедри важкої атлетики та боксу ХДАФК, ОСОБА_12 , в період часу з 28.12.2015 по лютий 2020 року, на робочому місці не з`являлась, фактично роботу не виконувала.

Також, в грудні 2015 року, діючи з метою розтрати бюджетних коштів ХДАФК, ОСОБА_3 , перебуваючи у будівлі ХДАФК, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 99, зловживаючи своїм службовим становищем, відповідно до якого ОСОБА_7 перебував у його прямому підпорядкуванні, надав останньому усне доручення складати табелі обліку використання робочого часу щодо явки на роботу ОСОБА_12 .

В подальшому, ОСОБА_7 , виконуючи незаконне доручення ОСОБА_3 , складав та підписував табелі використання робочого часу щодо ОСОБА_12 , в які вносив відомості про явку на роботу ОСОБА_12 .

ОСОБА_3 , діючи за пособництва ОСОБА_12 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на розтрату бюджетних коштів ХДАФК, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 фактично в ХДАФК не працює, упродовж періоду часу з 28.12.2015 по лютий 2020 року, контролював складання та погодження ОСОБА_7 табелів обліку використання робочого часу з завідомо неправдивими відомостями щодо явки на робоче місце ОСОБА_12 , які стали підставою для нарахування останній заробітної плати та щомісячно підписував «розпорядження на списання коштів для поповнення карткового рахунку», внаслідок чого ХДАФК необґрунтовано нарахована та виплачена ОСОБА_12 за вказаний період часу заробітна плата на загальну суму 158 750,54 грн.

При цьому, ОСОБА_12 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на отримання бюджетних коштів ХДАФК, у період часу з 28.12.2015 по лютий 2020 року, використовуючи банківську картку АТ «КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкриту на своє ім`я, отримала грошові кошти на свій банківський рахунок, нараховані їй як заробітну плату за виконання трудових обов`язків, які вона фактично не виконувала, заволодівши таким чином бюджетними коштами ХДАФК на загальну суму 158 750,54 грн., якими розпорядилась на власний розсуд.

В подальшому, ОСОБА_7 відмовився виконувати незаконну вказівку ОСОБА_3 щодо складання та підписання табелів обліку використання робочого часу щодо явки на робочому місці ОСОБА_12 , у зв`язку з чим в лютому 2020 року ОСОБА_3 , не бажаючи припиняти свою злочинну діяльність, прийняв рішення про необхідність переведення ОСОБА_12 на іншу кафедру ХДАФК.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_12 за період часу з 28.12.2015 по лютий 2020 року ХДАФК необґрунтовано нарахована та виплачена ОСОБА_12 заробітна плата відповідно до висновку судово-економічної експертизи №СЕ-19/121-22/6651-ЕК від 20.01.2023 на загальну суму 158 750,54 грн., внаслідок чого ХДАФК завдано матеріальної шкоди у вказаному розмірі.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, тобто у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Крім цього, в лютому 2020 року, ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів, повторно, групою осіб за попередньою змовою, з метою розтрати бюджетних коштів фонду заробітної плати ХДАФК на користь іншої особи, зловживаючи своїм службовим становищем ректора ХДАФК, видає наказ про переведення ОСОБА_12 на посаду старшого лаборанта кафедри водних видів спорту, а остання трудові обов`язки не виконуватиме та отримуватиме заробітну плату в ХДАФК.

Усвідомлюючи, що для розтрати бюджетних коштів фонду заробітної плати ХДАФК необхідно залучити особу, яка забезпечить незаконне табулювання робочого часу ОСОБА_12 , ОСОБА_3 залучив до вказаної протиправної діяльності начальника відділу кадрів ХДАФК ОСОБА_13

ОСОБА_13 , відповідно до наказу ректора ХДАФК №26-ОС від 22.01.2020 по теперішній час обіймає посаду начальника відділу кадрів ХДАФК.

Відповідно положення про відділ кадрів ХДАФК начальник відділу кадрів: здійснює керівництво діяльністю відділу, розподіляє обов`язки між працівниками; з керівниками підрозділів академії вирішує питання прийому, переведення, звільнення працівників, кадрові та організаційні питання; несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань та своїх повноважень; здійснює контроль за розстановкою та правильним використанням керуючих робітників, спеціалістів та неповнолітніх у підрозділах ХДАФК; в межах своїх повноважень організує і контролює виконання наказів ХДАФК.

Таким чином, ОСОБА_13 є службовою особою, яка обіймає посаду у державній установі Міністерства освіти України, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Отримавши згоду ОСОБА_13 на участь в діяльності по розтраті бюджетних коштів ХДАФК, ОСОБА_3 надав усне доручення ОСОБА_13 підготувати документи по переведенню ОСОБА_12 на посаду старшого лаборанта кафедри водних видів спорту ХДАФК та в подальшому контролювати внесення завідувачем кафедри водних видів спорту до табелів обліку використання робочого часу завідомо неправдивих відомостей, щодо явки на роботу в ХДАФК ОСОБА_12 .

ОСОБА_3 , реалізуючи спільний умисел по розтраті бюджетними коштами, діючи повторно, групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_13 та за пособництва ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що у випадку переведення ОСОБА_12 на іншу кафедру ХДАФК, останній буде нараховуватись та виплачуватись заробітна плата, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на розтрату бюджетних коштів ХДАФК у вигляді необґрунтованої заробітної плати, для реалізації злочинного умислу, залучив ОСОБА_12 до вчинення розтрати бюджетних коштів шляхом її фіктивного переведення на іншу посаду з подальшим оберненням на користь ОСОБА_12 грошових коштів, які будуть нараховані та виплачені їй як заробітна плата.

В свою чергу, ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на продовження фіктивного працевлаштування з метою особистого збагачення, 07.02.2020 звернулась до ректора ХДАФК з заявою про переведення її на посаду старшого лаборанта кафедри водних видів спорту, чим сприяла вчиненню розтрати грошових коштів службовими особами ХДАФК шляхом надання засобів вчинення кримінального правопорушення.

11.02.2020 ректор ХДАФК ОСОБА_3 , діючи відповідно злочинного умислу спрямованого на розтрату бюджетних коштів, діючи повторно, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в адміністративній будівлі ХДАФК, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 99, видав наказ № 52-ОС від 11.02.2020 про переведення ОСОБА_12 на посаду старшого лаборанта кафедри водних видів спорту ХДАФК.

Після призначення на посаду старшого лаборанта кафедри водних видів спорту ХДАФК, в періоду часу з 11.02.2020 по листопад 2021 року, ОСОБА_12 на робочому місці не з`являлась та службові обов`язки не виконувала.

Разом з цим, в лютому 2020 року, ОСОБА_3 , перебуваючи у будівлі ХДАФК, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 99, діючи повторно, зловживаючи своїм службовим становищем, відповідно до якого ОСОБА_9 перебувала у його прямому підпорядкуванні, надав останній незаконне усне доручення складати та підписувати табелі обліку використання робочого часу щодо явки на роботу ОСОБА_12 .

Окрім цього, ОСОБА_13 , перебуваючи у будівлі ХДАФК, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 99, зловживаючи своїм службовим становищем, підписувала табелі використання робочого часу відносно ОСОБА_12 та контролювала складання та погодження ОСОБА_9 табелів обліку використання робочого часу з відомостями про перебування на робочому місці ОСОБА_12 .

В подальшому, ОСОБА_9 , виконуючи незаконне усне доручення ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , складала табелі використання робочого часу щодо ОСОБА_12 , в які вносила відомості про явку ОСОБА_12 на роботу в ХДАФК.

ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13 та за пособництва ОСОБА_12 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на розтрату бюджетних коштів ХДАФК, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 фактично в ХДАФК не працює, упродовж періоду часу з 11.02.2020 по листопад 2021 року, діючи повторно, знаючи про складання та погодження табелів обліку робочого часу з завідомо неправдивими відомостями щодо перебування на роботі ОСОБА_12 , які стали підставою для нарахування останній заробітної плати, щомісячно підписував «розпорядження на списання коштів для поповнення карткового рахунку», внаслідок чого ХДАФК необґрунтовано нарахована та виплачена ОСОБА_12 , за вказаний період часу, заробітна плата на загальну суму 112 683,56 грн.

При цьому, ОСОБА_12 діючи, як пособник ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на розтрату бюджетних коштів ХДАФК, у період часу з 11.02.2020 по листопад 2021 року, використовуючи банківську картку АТ «КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 на своє ім`я, отримала грошові кошти на свій банківський рахунок, нараховані їй як заробітну плату (за виключенням податків) за виконання трудових обов`язків, які вона фактично не виконувала, заволодівши таким чином бюджетними коштами ХДАФК на загальну суму 71 441,37 грн.

Окрім цього, з червня 2019 року по серпень 2021 року ОСОБА_12 щомісячно частину з отриманих грошових коштів переказувала на банківський рахунок ОСОБА_3 , відкритий в АТ «КБ «Приватбанк» з карткою № НОМЕР_2 на загальну суму 11 814 грн.

В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , за період часу з 11.02.2020 по листопад 2021 року ХДАФК необґрунтовано нарахована та виплачена ОСОБА_12 заробітна плата, відповідно висновку судово-економічної експертизи №СЕ-19/121-22/6651-ЕК від 20.01.2023, на загальну суму 112 683,56 грн., внаслідок чого ХДАФК завдано матеріальної шкоди у вказаному розмірі.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, тобто у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно.

20.06.2023 ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191 КК України, тобто розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; ч. 3 ст. 191 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Підстави застосування запобіжного заходу обґрунтовуються можливістю настання ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Таким чином, беручи до уваги, те що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, може впливати на свідків у вказаному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий просить задовольнити клопотання.

2. Позиція учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених у його обґрунтування. Під час розгляду клопотання надавав додаткові пояснення щодо змісту та значення долучених до клопотання документів.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили відмовити або обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний період доби.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді

3.1. Підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті..

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.2. Набуття статусу підозрюваного

Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваної має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України, складено і підписано 20.06.2023 та вручено останньому 20.06.2023 об 11:17 годині.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_3 набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.3. Наявність обґрунтованої підозри

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до їх вчинення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000000329 від 13.03.2020 за фактом скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому злочинів, підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , висновком експерта № СЕ-19/121-22/6651 від 20.01.2023.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_3 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_3 вини у вчиненні злочинів. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_3 конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

3.4. Наявність ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_3 дій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК.

3.4.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_3 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду - санкція ч. 2 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, санкція ч. 3 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що свідчить про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.

Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

3.4.2. Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Слідчий суддя погоджується із доводами органу досудового розслідування про те, що за обставин даного кримінального провадження зазначений ризик існує, оскільки підозрюваний ОСОБА_3 , будучи раніше на посаді ректора ХДАФК, має можливість створювати нові та спотворювати інші документи, адже мав право підпису, як керівник вказаної установи.

3.4.3. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_3 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

3.4.4. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Також, слідчий суддя погоджується із доводами органу досудового розслідування про те, що підозрюваний ОСОБА_3 з метою перешкоджання кримінальному провадженню, а також з метою уникнення відповідальності за тяжке корупційне кримінальне правопорушення може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження, оскільки враховуючи те, що він займав посаду ректора ХДАФК, може впливати на свідків з метою схилити їх до зміни показів. Таким чином, підозрюваний ОСОБА_3 може використовувати соціальні зв`язки з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

3.5. Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочинів, у разі визнання винуватим у вчиненні яких, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.

3.6. Наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування інших запобіжних заходів, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів комунікації та інших ймовірних співучасників, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.

Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням їх особистих характеристик, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та відмовляє у задоволенні його клопотання та клопотання його захисника -адвоката ОСОБА_4 .

При цьому, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При цьому, вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - по 20.08.2023 (включно).

3.7. Альтернативний запобіжний захід

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор просив застосувати відносно підозрюваного альтернативний запобіжний засіб у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно застосувати до підозрюваного, як альтернативний триманню під вартою, слідчий суддя виходить з того, що перш за все має бути врахована реальна можливість підозрюваного виконувати умови запобіжного заходу. Зокрема, у разі визначення застави в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, необхідно встановити такий її розмір, який не буде завідомо непомірним для підозрюваного і не становитиме для нього надмірного тягаря до такої міри, що фактично застосоване до нього тримання під вартою стане безальтернативним.

З огляду на встановлені у кримінальному провадженні дані про особу підозрюваного ОСОБА_3 , слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити прокурор підозрюваному не є надмірним і співвідноситься із рівнем його матеріального забезпечення.

При цьому, слідчий суддя вважає, що такий розмір застави здатен достатньою мірою забезпечити дієвість цього кримінального провадження і є розумним з огляду на необхідність виконання його завдань.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Харкова та Харківської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, які визначені органом досудового розслідування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_3 і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.

У випадку внесення застави, строк дії таких обов`язків слід визначити в межах передбаченого законом 2-місячного періоду, однак в межах строку досудового розслідування, тобто по 20.08.2023 (включно).

4. Висновки за результатами розгляду клопотання

З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованих кримінальних правопорушень, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 197 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 53 (п`ятдесят три) дні у межах строку досудового розслідування по 20.08.2023 (включно), із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): ua208201720355299002000006674; призначення платежу - застава).

Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області.

У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Харкова та Харківської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зобов`язати старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_3 про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали встановити по 20.08.2023 (включно).

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складений і підписаний 30.06.2023.

Слідчий суддя - ОСОБА_1