Рішення № 112217121, 13.07.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12348/23

Провадження № 2/761/6865/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в заочному порядку в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, в якому позивач просив стягнути з відповідача 21941,44 грн шкоди та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2021 о 22 год. 40 хв. в м. Києві по вул. С.Стрільців, 45, гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Хюндай», держномер НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не вибрав безпечної дистанції та здійснив наїзд на автомобіль марки «Волксваген» держномер НОМЕР_2 , який зупинився попереду, після наїзду автомобіль марки «Волксваген» держномер НОМЕР_2 здійснив рух вперед та здійснив наїзд на автомобіль марки «Хюндай» держномер НОМЕР_3 , який стояв попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2021 р. у справі №761/8529/21 ОСОБА_1 визнано винним у ДТП.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Волксваген» держномер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ «СК «Уніка», яке виплатило 81603,01 грн страхового відшкодування за виключення франшизи.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Хюндай», держномер НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яке виплатило 59661,57 грн страхового відшкодування. Різниця між сумами виплаченого страхового відшкодування складає 21941,44 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засіданні свого представника не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направив.

Третя особа в судове засіданні свого представника не направила, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлялась належним чином, причини неявки суд не повідомила.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, 19.02.2021 о 22 год. 40 хв. в м. Києві по вул. С.Стрільців, 45, гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Хюндай», держномер НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не вибрав безпечної дистанції та здійснив наїзд на автомобіль марки «Волксваген» держномер НОМЕР_2 , який зупинився попереду, після наїзду автомобіль марки «Волксваген» держномер НОМЕР_2 здійснив рух вперед та здійснив наїзд на автомобіль марки «Хюндай» держномер НОМЕР_3 , який стояв попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2021 р. у справі №761/8529/21 ОСОБА_1 визнано винним у ДТП.

У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Волксваген» держномер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного №245001/4098/0003511 від 12.12.2019 р., франшиза - 5 %

Згідно страхового акту №00407132 вартість матеріального збитку з урахуванням зносу становить 100931,64 грн, франшиза - 19328,63 грн, сума страхового відшкодування - 81603,01 грн.

Вказана сума в розмірі 81603,01 грн була перерахована на рахунок СТО, яку проводило ремонт автомобіля «Волксваген» держномер НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням від 17.03.2021 р.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України тастаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СК «Уніка» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд в постанові 28.06.2023 р. у справі № 757/48467/21.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В постанові Верховного Суду від 15.10.2020 р. у справі №755/7666/19 вказано, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказана різниця викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням франшизи та зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Хюндай», держномер НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яке перерахувало ПрАТ «СК «Уніка» 59661,57 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 07.05.2021 р.

Відтак, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування становить 21941,44 грн.

Надаючи оцінку наданим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 21941,44 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі - 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 980. 993,1194 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 137, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди,- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» витрати по сплаті страхового відшкодування в розмірі - 21941,44 грн., судовий збір в сумі - 2684,00 грн., а всього 24625,44 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ПрАТ «СК «Уніка», код ЄДРПОУ 20033533, адреса: м. Київ, вул. О. Теліги, 6В, корп.. 4

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживаання: АДРЕСА_1 .

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 13.07.2023 року