Рішення № 112208766, 14.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 року Справа№200/2553/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії та скасування рішення № 057250004904 від 12.04.2023 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію згідно ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 04.04.2023 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 на ВП Шахта Україна ДП Селидіввугілля з 01.01.2020 року по 04.04.2023 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1998 року по 05.07.2001 року в Донецькому технічному університеті, в Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю шахтне і підземне будівництво з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати весь період роботи ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу за ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202 усіх періодів роботи з повним робочим днем під землею згідно записів трудової книжки.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії та скасування рішення № 057250004904 від 12.04.2023 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію згідно ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 04.04.2023 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 на ВП Шахта Україна ДП Селидіввугілля з 01.01.2020 року по 04.04.2023 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1998 року по 05.07.2001 року в Донецькому технічному університеті, в Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю шахтне і підземне будівництво з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати весь період роботи ОСОБА_1 зарахуванням до пільгового стажу за ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202 усіх періодів роботи з повним робочим днем під землею згідно записів трудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.04.2023 року він звернувся через вебпортал ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте, 12.04.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення № 057250004904, яким йому було відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу. Позивач вважає зазначене рішення відповідача 1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято без дослідження усіх наданих позивачем документів, а також з порушенням норм чинного пенсійного законодавства.

Також позивач зазначає, що відповідачем 1 протиправно не зараховано до пільгового стажу час навчання в Донецькому державному технічному університеті, не зараховано навчання в Селидівському гірничому технікумі, оскільки після закінчення навчання він працевлаштування за посадами, які діють право на призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того вважає, що відповідач 1 протиправно не зарахував до пільгового та страхового стажу час роботи з 01.01.2020 року по 04.04.2023 року в зв`язку з несплатою страхових внесків підприємством до пенсійного фонду, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства він не несе відповідальність за несплату роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на зазначені обставини позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач 1 вказує, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою від 04.04.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058. За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 право на призначення пенсії мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років. Отже, обов`язковою умовою для призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 є наявність 25-річного стажу безпосередньо на підземних та гірничих роботах. Розглянувши надані разом із заявою документи позивача, Головним управлінням було встановлено, що загальний страховий стаж Позивача складає 24 роки 11 місяців 28 днів, з яких 3 роки 09 місяців 28 днів стаж роботи за Списком № 1, стаж на підземних та гірничих роботах 8 років 02 місяці 02 дні. У зв`язку з відсутністю у Позивача 25-річного стажу на підземних та гірничих роботах, рішенням Головного управління № 057250004904 від 12.04.2023 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. Відтак, враховуючи вищевикладене, дії Головного управління, які полягають у відмові позивачу у призначенні пенсії, вчинені у спосіб, в межах повноважень та з дотриманням встановленого законодавством порядку, а отже відсутні підстави вважати такі дії протиправними.

Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2020 по 04.04.2023 на ВП Шахта "України" ДП "Селидіввугілля" відповідач 1 вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи те, що за спірний період у Головного управління відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, правових підстав для врахування такого періоду до страхового та пільгового стажу не було.

З огляду на зазначені обставини відповідач 1 вказував на відсутність підстав для задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 не погодившись з доводами позивача викладеними у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 зазначає, що ОСОБА_2 04.04.2023 засобами веб-порталу звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, заява ОСОБА_2 надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуло заяву від 04.04.2023 ОСОБА_2 заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, заяву позивача від 04.04.2023 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідач 2 вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у зарахуванні певного стажу позивача, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача, з огляду на зазначені обставини відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 04.04.2023 року через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії від 04.04.2023 року була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

12.04.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення № 057250004904, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність 25-річного стажу на підземних та гірничих роботах.

У рішенні № 057250004904 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що страховий стаж особи становить 24 роки 11 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні становить 36 років 11 місяців 28 днів, пільговий стаж особи становить 12 років 0 місяців 0 днів, з них : роботи за Списком № 1 3 роки 9 місяців 28 днів, роботі підземні за постановою № 202 (25) 8 років 2 місяці 2 дні. А також повідомлено, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.

Позивач не погодившись зі спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зіст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначеніПорядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно здодатком 4до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним упункті 1.3розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2,наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (даліПорядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті13та статті100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, згідно трудової книжки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено, що позивач:

- з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року проходив навчання у Селидівському гірничому технікумі;

-03.06.1998 року прийнятий до Державної холдингової компанії «Селидіввугілля» Дочірнє підприємство ДВАТ шахта «Україна» підземним гірником 3 розряду та направлений на ділянку профілактичних робіт по техніці безпеки, 31.08.1998 року звільнений за власним бажанням, у зв`язку зі вступом до ВУЗУ;

-07.07.2000 року прийнятий до ДВАТ «Вугільна компанія» «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» на посаду гірника з повним робочим днем на шахті на час практики, 24.09.2000 року звільнений у зв`язку з закінченням виробничої практики;

-21.02.2001 року прийнятий на Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядька» підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем в шахті, 31.05.2001 року звільнений у зв`язку з закінченням виробничої практики;

-13.06.2001 року прийнятий на Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядька» підземним гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті, 01.12.2001 року присвоєний 5 розряд підземного гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті, 02.12.2004 року призначений помічником начальника ділянки з повним робочим днем в шахті, 12.08.2005 року призначений заступником начальника ділянки з повним робочим днем в шахті; 21.12.2005 року переведений підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті, 27.08.2007 року звільнений за власним бажанням;

-28.08.2007 року прийнятий на ВО «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» на посаду начальника ділянки та направлений на ділянку по видобутку вугілля № 1, з 20.05.2008 року по 14.06.2008 року направлений на курси підвищення кваліфікації в м. Донецьк з відривом від виробництва, 10.09.2008 року переведений начальником зміни,28.10.2008 року звільнений за власним бажанням;

-10.11.2008 року прийнятий на до ДВАТ «Вугільна компанія» «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» на посаду гірничого майстра з повним робочим днем в шахті, 02.01.2011 року переведений на посаду помічника начальника ділянки під землею з повним робочим днем в шахті, 20.01.2011 року переведений виконуючим обов`язки заступником начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 26.07.2011 року переведений на посаду завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу в рік, 07.10.2011 року переведений на посаду заступника начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 22.10.2011 року переведений на посаду завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу в рік, 27.10.2011 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 08.02.2012 року переведений на посаду помічника начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 12.09.2012 року переведений на посаду гірничого диспетчера, 23.10.2012 року переведений на посаду заступника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 08.01.2013 року переведений на посаду помічника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 31.05.2013 року переведений на посаду начальника зміни зайнятого на підземних роботах 50% та більше відсотків робочого часу на рік, 06.11.2013 року переведений заступником начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 23.02.2014 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 13.02.2015 року переведений на посаду заступника начальника підземного з повним робочим днем в шахті, 24.03.2015 року переведений на посаду завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік, 10.04.2015 року переведений на посаду заступника директора по виробництву, зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік, 17.06.2015 року переведений на посаду начальника дільниці підземного з повним робочим днем в шахті, 08.08.2015 року переведений на посаду заступника директора по виробництву зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік, 10.08.2015 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 04.01.2016 року звільнений за систематичне невиконання без поважних причин трудового договору та внутрішнього розпорядку;

-13.06.2016 року прийнятий до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на посаду завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50% та більше процентів робочого часу на рік, 28.06.2016 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 08.07.2016 року переведений на посаду завідуючого гірничими роботами зайнятого на підземних роботах 50% та більше відсотків робочого часу на рік, 07.12.2016 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 09.01.2017 року переведений на посаду заступника директора по виробництву з повним робочим днем в шахті, 17.07.2017 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 05.12.2017 року переведений на посаду заступника директора по виробництву з повним робочим днем в шахті, 03.01.2018 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 06.02.18 року переведений на посаду заступника директора з виробництва підземного з повним робочим днем під землею, 23.04.2018 року переведений на посаду завідуючого гірничим роботами підземним з повним робочим днем в шахті, 15.05.2018 року переведений на посаду заступника директора з виробництва підземним з повним робочим днем у шахті; 21.08.2018 року переведений на посаду начальника ділянки підземним з повним робочим днем у шахті, 16.10.2018 року звільнений за власним бажанням;

- 02.11.2018 року прийнятий на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» на посаду виконуючого обов`язки директора ВП «Шахта «Україна», 07.02.2019 року призначений директором ВП «Шахта «Україна», з 12.03.2019 року по 24.03.2019 року тимчасово головний інженер шахти, запис про звільнення відсутній у трудовій книжці.

Суд зазначає, що позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просив суд зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати весь період роботи ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу за ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202 усіх періодів роботи з повним робочим днем під землею згідно записів трудової книжки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Приписами статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Аналогічні положення зазначені й у ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону № 1788 та ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України 31 березня 1994 р. Прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років», яка чинна на час розгляду справи.

Відповідно до п. І, ІІ Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, до зазначених вище робіт зокрема відносяться підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю); підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів: бурильники шпурів (крім зайнятих на видобутку руд чорних і кольорових металів); бурильники свердловин (підземні); гідромоніторники підземні; гірники підземні; гірники з ремонту гірничих виробок; гірничі майстри і механіки добувних і підготовчих (гірничо- капітальних) дільниць; гірничі майстри підземних дільниць; гірничомонтажники підземні; електрослюсарі підземні; енергетики підземних дільниць, їх заступники та помічники; кріпильники; майстри-підривники, підривники; машиністи бурових установок (крім машиністів бурових установок на підземному видобутку руд) та їх помічники; машиністи вантажних автомобілів (підземні); машиністи вібронавантажувальних установок; машиністи екскаваторів (підземні); машиністи електровозів (підземні); машиністи змішувальних установок гідрозакладання; машиністи навантажувальних машин; машиністи навантажувально-доставних машин; машиністи підіймальних машин (підземні); машиністи підземних установок; машиністи прохідницьких комплексів; машиністи скреперних лебідок; механіки підземних дільниць, їх заступники і помічники; начальники підземних дільниць, їх заступники і помічники; начальники підземних змін; роздавальники ВР; стволові (підземні).

Згідно форми РС-право долученого відповідачем 1 до матеріалів справи встановлено, що періоди роботи позивача з 03.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 07.07.2000 року по 24.09.2000 року, з 28.08.2007 року по 20.05.2008 року, з 14.06.2008 року по 10.09.2008 року, з 10.11.2008 року по 12.05.2011 року, з 15.07.2011 року по 25.07.2011 року, з 07.10.2011 року по 21.10.2011 року, з 27.10.2011 року по 11.09.2012 року, з 23.10.2012 року по 30.05.2013 року, з 06.11.2013 року по 23.03.2015 року, з 17.06.2015 року по 07.08.2015 року, з 10.08.2015 року по 04.01.2016 року, з 28.06.2016 року по 07.07.2016 року, з 07.12.2016 року по 08.01.2017 року, з 17.07.2017 року по 04.12.2017 року, з 03.01.2018 року по 05.02.2018 року, з 21.08.2018 року по 16.10.2018 року зараховано до пільгового стажу як підземні роботи відповідно до статті 14, пост. 202, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в.

Отже позовні вимоги в частині зарахування періодів роботи з 03.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 07.07.2000 року по 24.09.2000 року, з 28.08.2007 року по 20.05.2008 року, з 14.06.2008 року по 10.09.2008 року, з 10.11.2008 року по 12.05.2011 року, з 15.07.2011 року по 25.07.2011 року, з 07.10.2011 року по 21.10.2011 року, з 27.10.2011 року по 11.09.2012 року, з 23.10.2012 року по 30.05.2013 року, з 06.11.2013 року по 23.03.2015 року, з 17.06.2015 року по 07.08.2015 року, з 10.08.2015 року по 04.01.2016 року, з 28.06.2016 року по 07.07.2016 року, з 07.12.2016 року по 08.01.2017 року, з 17.07.2017 року по 04.12.2017 року, з 03.01.2018 року по 05.02.2018 року, з 21.08.2018 року по 16.10.2018 року до пільгового стажу за ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач 1 при розгляді заяви позивача при призначенні пенсії від 04.04.2023 року вже зарахував вказані періоди до пільгового стажу за ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202.

Також відповідно до форми РС-право встановлено, що періоди роботи позивача з 11.09.2008 по 28.10.2008, з 26.07.2011 року по 06.10.2011 року, з 22.10.2011 року по 26.10.2011 року, року, з 12.09.2012 року по 22.10.2012 року, з 31.05.2013 року по 05.11.2013 року, з 26.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 08.08.2015 року по 09.08.2015 року, з 08.07.2016 року по 06.12.2016 року, з 09.01.2017 року по 16.07.2017 року, з 05.12.2017 року по 02.01.2018 року, з 06.02.2018 року по 20.08.2018 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1.

З цього приводу суд зазначає, що згідно записів у трудовій книжці позивача встановлено, що позивач працював у період з 11.09.2008 року по 28.10.2008 року на посаді начальника зміни виробничої служби, з 26.07.2011 року по 06.10.2011 року на посаді завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50 відсотків та більше робочого часу в рік, з 22.10.2011 року по 26.10.2011 року на посаді завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50 відсотків та більше робочого часу в рік, з 12.09.2012 року по 22.10.2012 року на посаді диспетчера гірничого, з 31.05.2013 року по 05.11.2013 року на посаді начальника зміни зайнятих на підземних роботах 50 відсотків та більше робочого часу в рік, з 26.03.2015 року по 09.04.2015 року на посаді завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50 відсотків та більше робочого часу в рік, з 08.08.2015 року по 09.08.2015 року на посаді заступника директора з виробництва зайнятих на підземних роботах 50 відсотків та більше робочого часу в рік, з 08.07.2016 року по 06.12.2016 року на посаді завідуючого гірничими роботами, з 09.01.2017 року по 16.07.2017 року на посаді заступника директора з виробництва, з 05.12.2017 року по 02.01.2018 року на посаді заступника директора з виробництва, з 06.02.2018 року по 05.04.2018 року на посаді завідуючого гірничими роботами, з 06.02.2018 року по 20.08.2018 року на посадах заступника директора з виробництва та завідуючого гірничими роботами.

Згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 526 та № 528 від 15.08.2022 року, виданих Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» встановлено, що позивач у період з 26.07.2011 року по 06.10.2011 року, з 22.10.2011 року по 26.10.2011 року, року, з 12.09.2012 року по 22.10.2012 року, з 31.05.2013 року по 05.11.2013 року, з 26.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 08.08.2015 року по 09.08.2015 року, з 08.07.2016 року по 06.12.2016 року, з 09.01.2017 року по 16.07.2017 року, з 05.12.2017 року по 02.01.2018 року, з 06.02.2018 року по 20.08.2018 року виконував на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших робіт з метою добування вугілля підземним способом, що передбачена Списком № 1розділу 1 код КП 1.1г Постанови КМУ № 26 від 16.01.2003 року, та Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 Постанови КМУ № 4614 від 24.06.2016 року, що дає право на призначення пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що професії за яким позивач у період з 11.09.2008 по 28.10.2008 року, з 26.07.2011 року по 06.10.2011 року, з 22.10.2011 року по 26.10.2011 року, року, з 12.09.2012 року по 22.10.2012 року, з 31.05.2013 року по 05.11.2013 року, з 26.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 08.08.2015 року по 09.08.2015 року, з 08.07.2016 року по 06.12.2016 року, з 09.01.2017 року по 16.07.2017 року, з 05.12.2017 року по 02.01.2018 року, з 06.02.2018 року по 20.08.2018 року не передбачені Постановою КМУ № 202, отже не відносяться до робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.

Суд звертає увагу на те, що професії за якими позивач працював у період з 11.09.2008 по 28.10.2008 року, з 26.07.2011 року по 06.10.2011 року, з 22.10.2011 року по 26.10.2011 року, року, з 12.09.2012 року по 22.10.2012 року, з 31.05.2013 року по 05.11.2013 року, з 26.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 08.08.2015 року по 09.08.2015 року, з 08.07.2016 року по 06.12.2016 року, з 09.01.2017 року по 16.07.2017 року, з 05.12.2017 року по 02.01.2018 року, з 06.02.2018 року по 20.08.2018 року відносяться до Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та дають право на призначення пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що у вищезазначені періоди позивач був зайнятий на підземних роботах 50 відсотків та більше робочого часу в рік, при цьому законодавець визначає, що до підземних робіт відносяться роботи зайнятість на яких становить 80% робочого часу на день в шахті.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить висновку, що відповідач 1 правомірно зарахував періоди роботи з 11.09.2008 року по 28.10.2008 року, з 26.07.2011 року по 06.10.2011 року, з 22.10.2011 року по 26.10.2011 року, року, з 12.09.2012 року по 22.10.2012 року, з 31.05.2013 року по 05.11.2013 року, з 26.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 08.08.2015 року по 09.08.2015 року, з 08.07.2016 року по 06.12.2016 року, з 09.01.2017 року по 16.07.2017 року, з 05.12.2017 року по 02.01.2018 року, з 06.02.2018 року по 20.08.2018 року до Списку № 1, а не до підземних робіт відповідно до Постанови КМУ № 202.

Отже у задоволенні позовних вимог щодо зарахування періодів роботи з 11.09.2008 року по 28.10.2008 року, з 26.07.2011 року по 06.10.2011 року, з 22.10.2011 року по 26.10.2011 року, року, з 12.09.2012 року по 22.10.2012 року, з 31.05.2013 року по 05.11.2013 року, з 26.03.2015 року по 09.04.2015 року, з 08.08.2015 року по 09.08.2015 року, з 08.07.2016 року по 06.12.2016 року, з 09.01.2017 року по 16.07.2017 року, з 05.12.2017 року по 02.01.2018 року, з 06.02.2018 року по 20.08.2018 року до пільгового стажу за ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202 слід відмовити.

Стосовно періоду роботи позивача з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська Західна № 1» на посаду гірничого майстра з повним робочим днем в шахті, 02.01.2011 року переведений на посаду помічника начальника ділянки під землею з повним робочим днем в шахті, 20.01.2011 року переведений виконуючим обов`язки заступником начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 26.07.2011 року переведений на посаду завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу в рік, 07.10.2011 року переведений на посаду заступника начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 22.10.2011 року переведений на посаду завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу в рік, 27.10.2011 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 08.02.2012 року переведений на посаду помічника начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 12.09.2012 року переведений на посаду гірничого диспетчера, 23.10.2012 року переведений на посаду заступника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 08.01.2013 року переведений на посаду помічника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 31.05.2013 року переведений на посаду начальника зміни зайнятого на підземних роботах 50% та більше відсотків робочого часу на рік, 06.11.2013 року переведений заступником начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 23.02.2014 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 13.02.2015 року переведений на посаду заступника начальника підземного з повним робочим днем в шахті, 24.03.2015 року переведений на посаду завідуючого гірничими роботами зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік, 10.04.2015 року переведений на посаду заступника директора по виробництву, зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік, 17.06.2015 року переведений на посаду начальника дільниці підземного з повним робочим днем в шахті, 08.08.2015 року переведений на посаду заступника директора по виробництву зайнятих на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік, 10.08.2015 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, 04.01.2016 року звільнений за систематичне невиконання без поважних причин трудового договору та внутрішнього розпорядку.

Отже у період з 20.01.2011 року по 25.07.2011 року працював на посаді заступником начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті.

Відповідно до Форми РС-право встановлено, що періоди роботи позивача 10.11.2008 року по 12.05.2011 року та з 15.07.2011 року по 25.07.2011 року зараховані до підземних робіт відповідно до ст. 14, постанови КМУ № 202, однак період з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року до Списку № 1.

Суд наголошує, що позивач у період з 20.01.2011 року по 25.07.2011 року працював на посаді заступником начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті, при цьому період з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року включається в зазначений період та підтверджується записом у трудовій, що у період з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року позивач також працював начальника ділянки підземного з повним робочим днем в шахті.

Однак згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 526 від 15.08.2022 року, виданої Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» встановлено. що позивач у період з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року працював завідуючим гірничих робіт.

З огляду на те, що у записах у трудовій книжці позивача та у довідці № 526 від 18.08.2022 року наявні розбіжності щодо професії за якою позивач працював у період з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року, суд вважає за доцільне керуватися саме записами у трудовій книжці, оскільки саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж.

Отже, суд приходить висновку, що період роботи позивача з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року повинен бути зарахований до підземних робіт відповідно до ст. 14, постанови КМУ № 202.

Також щодо періодів роботи позивача з 24.03.2015 року по 25.03.2016 року та з 10.04.2015 року по 16.06.2015 року суд зазначає наступне.

Згідно трудової книжки позивача встановлено, що останній з 24.03.2015 року по 09.04.2015 року працював на посаді завідуючого гірничими роботами зайняті на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік, з 10.04.2015 року по 16.06.2015 року працював на посаді заступника директора по виробництву зайняті на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік.

Зазначені обставини підтверджується й довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 526 від 15.08.2022 року, виданої Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське».

Отже враховуючи те, що професії за якими позивач працював у період з 24.03.2015 року по 16.06.2015 року передбачені Списком 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1.1г Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року та відносяться до професій, що дають право на призначення пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, зазначені періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Проте, як вбачається з форми РС-право період роботи з 24.03.2015 року по 25.03.2015 року та з 10.04.2015 року по 16.06.2015 року не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1, при цьому період з 26.03.2015 року по 09.04.2015 року зараховано до пільгового стажу за списком № 1.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що відповідач 1 протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача за списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 періоди роботи з 24.03.2015 року по 25.03.2015 року та з 10.04.2015 року по 16.06.2015 року.

Таким чином суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Крім того суд звертає увагу на те, що згідно запису у трудовій книжці позивача № 42 встановлено, що 13.06.2016 року позивач прийнятий на роботу до Публічного акціонерного товариства «шахтоуправління «Покровське» на посаду завідуючого гірничих робіт зайняті на підземних роботах 50% та більше процентів робочого часу на рік, та працював за зазначеній посаді по 27.06.2016 року.

Згідно Форми РС-право встановлено, що вказаний період роботи позивача не зараховано до пільгового стажу.

З огляду на те, що основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка, а також враховуючи, що у період з 13.06.2016 року по 27.06.2016 року позивач виконував роботи, що передбачені Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1.1г постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року, суд приходить висновку, що період з 13.06.2016 року по 27.06.2016 року слід зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Суд звертає увагу на те, що згідно записів трудової книжки позивача вбачається, що останній 13.06.2001 року був прийнятий на роботу до «Орендного підприємства Шахта ім. О.Ф. Засядько» на посаду підземного гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті, 02.12.2004 року переведений помічником начальника дільниці з повним робочим днем в шахті, 12.08.2015 року призначений начальником дільниці з повним робочим днем в шахті, 21.12.2005 року переведений підземним гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті, 27.08.2007 року звільнений за власним бажанням.

Відповідно до Постанови КМУ № 202 від 31 березня 1994 р до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років відносяться такі професії як гірник підземний та начальники підземних дільниць, їх заступники і помічники.

Як вже зазначалось вище у період з 13.06.2001 року по 27.08.2007 року позивач виконував роботи на посадах підземного гірника очисного забою, а також був помічником та заступником начальника дільниці, отже виконував роботи передбачені Постановою № 202, отже вказані періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Однак згідно Форми РС-право встановлено, що періоди роботи позивача з 13.06.2001 року по 27.08.2007 року не зараховано до пільгового стажу.

Відповідно до спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідач 1 не визначив підстави щодо не зарахування періоду роботи з 13.06.2001 року по 27.08.2007 року до пільгового стажу, що на думку суду є протиправним, оскільки приймаючи рішення відповідач повинен його обґрунтувати та навести мотиви з підстав зарахування чи не зарахування тих чи інших періодів роботи.

Враховуючи, що записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що у період з 13.06.2001 року по 27.08.2007 року виконував підземні роботи передбачені Постановою КМУ № 202, отже суд приходить висновку про зобов`язання відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу позивача за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ № 202 періоди роботи з 13.06.2001 року по 27.08.2007 року.

Також з аналізу записів трудової книжки встановлено, що позивач у період навчання у Донецькому технічному університеті проходив виробничу практику у період з 21.02.2001 року по 31.05.2001 року на Орендному підприємстві Шахта ім. О.Ф. Засядька на посаді підземного гірника, тобто на посаді, яка передбачена постановою КМУ № 202 та дає право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 14 Закону № 1788 та ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно Форми РС-право не вбачається, що періоди роботи на Орендному підприємстві Шахта ім. О.Ф. Засядька на посаді підземного гірника не зараховані до пільгового стажу позивача, що є безпідставним.

З огляду на зазначені обставини, враховуючи, що трудовою книжкою позивача підтверджено, що у період з 21.02.2001 року по 31.05.2001 року позивач виконував підземні роботи, суд приходить висновку про зобов`язання відповідача 1 зарахувати періоди роботи період з 21.02.2001 року по 31.05.2001 року до пільгового стажу позивача за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ № 202.

Щодо зарахування до пільгового стажу за ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202 періодів роботи з 02.11.2018 року по день звернення із заявою про призначення пенсії від 04.04.2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно трудової книжки позивача встановлено, що ОСОБА_2 02.11.2018 року прийнятий на роботу до ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» на посаду виконуючого обов`язки директора ВП «Шахта «Україна», 07.02.2019 року переведений директором ВП «Шахта «Україна», у період з 12.03.2019 по 24.03.2019 року тимчасово виконував обов`язки головного інженера шахти, по час звернення до суду з даним позовом продовжує працювати на посаді директора шахти.

Згідно форми РС-право встановлено, що період роботи позивача з 02.11.2018 року по 31.12.2019 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1.

При цьому позивач вказує, що вказані періоді повинні бути зараховані до підземних робіт згідно ст. 14 Закону № 1788 та Постанови КМУ № 202.

Суд не погоджується з доводами позивача, та наголошує, що записами у трудовій книжці не підтверджено, що позивач 80% робочого часу на день проводив у шахті.

Крім того, Постанова КМУ № 202 чітко визначає перелік посад, які дають право особі на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 14 Закону № 1788 та ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, та відповідно не містить такої посади як «директор шахти».

В свою чергу суд наголошує, що періоди роботи позивача на посаді виконуючого обов`язки директора шахти та директора шахти з 02.11.2018 року по 03.04.2023 року (по день звернення із заявою про призначення пенсії від 04.04.2023 року) повинні зараховуватися до пільгового стажу за Списком № 1, оскільки передбачені Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 року.

Крім того матеріалами справи підтверджено, що періоди роботи позивача з 01.01.2020 року по 03.04.2023 року взагалі не зараховані ані до страхового, ані до пільгового стажу позивача, оскільки відсутні докази сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за вказаний період.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

У частині 9 ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» в розумінні зазначених норм Закону є страхувальниками та на них покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами частини 4 статті 42 Закону № 1058 визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Судом з копії трудової книжки позивача встановлено, що позивач з 02.11.2018 року по даний час працює у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 31 жовтня 2019 року № 266/1994/17.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що сам факт не зарахування сум єдиного соціального внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду та Державної податкової служби, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні йому страхового та пільгового стажу за вищевказані періоди. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, а отже позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов`язків по сплаті обов`язкових платежів.

Враховуючи положення частини 3 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд приходить висновку, що відповідач 1 протиправно не зарахувало до пільгового та страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2020 року по 03.04.2023 року, оскільки підприємство, де працював позивач, не сплачувало єдиний внесок.

Стосовно зарахування до страхового та пільгового стаж день роботи 04.04.2023 року, суд наголошує, що відповідно до Закону № 1058 стаж враховується по день звернення із заявою про призначення, у разі якщо позивач продовжує він матиме право на перерахунок стажу якщо пропрацює 24 місяців з моменту призначення, або після звільнення з роботи.

Отже, позовні вимоги позивача в частині зарахування до пільгового та страхового стажу періоду роботи з 01.01.2020 року по 03.04.2023 року підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового та пільгового стажу період навчання з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року у Селидівському гірничому технікумі, суд зазначає наступне.

Згідно диплома НОМЕР_4 ОСОБА_1 закінчив у 1998 році Селидівський гірничий технікум за спеціальністю «Шахтне і підземне будівництво» і здобув кваліфікацію гірничого техніка шахтобудівника.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 01.09.1994 року по 25.05.1998 року проходив навчання в Селидівському гірничому технікумі.

Крім того з трудової книжки вбачається, що позивач 06.06.1998 року вже працевлаштування на посаді підземного гірника.

Згідно п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховують стаж навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, оскільки позивач проходив навчання у закладі професійної освіти, такий час навчання зараховується до трудового стажу позивача, як здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже період навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року повинно бути зараховано до пільгового стажу позивача.

Однак, суд звертає увагу на те, що у задоволенні позовних вимог позивача щодо зарахування періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року до страхового стажу слід відмовити, оскільки формаю РС-право підтвердження, що зазначеній період зарахований до страхового стажу позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1998 року по 05.07.2001 року в Донецькому технічному університеті, суд зазначає наступне.

Згідно диплома НОМЕР_5 ОСОБА_1 закінчив у 2001 році Донецький державний технічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» і здобув кваліфікацію гірничого інженера.

Відповідно до Додатку до диплому про вищу освіту НК № 15103301 вбачається, що позивач проходив навчання за денною формою навчання з 01.09.1998 року по 05.07.2001 року.

Отже з наданих документів вбачається, що позивач навчання за денною формою навчання у період з 01.09.1998 року по 05.07.2001 року за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» і здобув кваліфікацію гірничого інженера.

Крім того, як вбачається з записів трудової книжки 13.06.2001 працевлаштування на посаду підземного гірника очисного забою, тобто на посаді що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином має право на зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу.

Однак суд звертає увагу на те, що під час навчання у Донецькому державному технічному університеті позивач проходив виробничу практику та відповідно до Форми РС-право встановлено, що період виробничої практики під час навчання з 07.07.2000 року по 24.09.2000 року зараховано до пільгового стажу позивача, крім того суд дійшов висновку про необхідність зарахування до пільгового стажу у періоду проходження виробничої практики з 21.02.2001 року по 31.05.2001 року, та в свою чергу позивач до закінчення навчання влаштування на роботу на посаду підземного гірника очисного забою з 13.06.2001 року, з огляду на зазначене суд приходить висновку, що до пільгового стажу позивача необхідно зарахувати періоди навчання з 01.09.1998 року по 06.07.2000 року, з 25.09.2000 року по 20.02.2001 року, з 01.06.2001 року по 12.06.2001 року.

При цьому суд зазначає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог позивача щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1998 року по 05.07.2001 року до страхового стажу. Оскільки згідно форми РС- право вказані періоди вже зараховано до страхового стажу.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12 квітня 2023 року № 057250004904 про відмову в призначення пенсії за віком на пільгових умовах прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.

Стосовно вимоги позивача зобов`язання призначити пенсію з 04.04.2023 року, суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова може.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу, розрахунку стажу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.04.2023 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року, в Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1998 року по 06.07.2000 року, з 25.09.2000 року по 20.02.2001 року, з 01.06.2001 року по 12.06.2001 року, періодів роботи з 21.02.2001 року по 31.05.2001 року, з 16.06.2001 року по 27.08.2007 року, з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року до підземних робіт за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови № 202 від 31 березня 1994 р., періодів роботи з 24.03.2015 року по 25.03.2015 року, з 10.04.2015 року по 16.06.2015 року за Списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2020 року по 03.04.2023 року за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, суд звертає увагу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що у разі зарахування усіх періодів роботи позивача до пільгового стажу та наявності у позивача пільгового стажу 25 років та більше, управління зобов`язано призначити йому пенсію відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача про призначення пенсії, суд зазначає про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 04.04.2023 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.

Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як визначений суб`єкт призначення.

Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.04.2023 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року, в Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1998 року по 06.07.2000 року, з 25.09.2000 року по 20.02.2001 року, з 01.06.2001 року по 12.06.2001 року, періодів роботи з 21.02.2001 року по 31.05.2001 року, з 16.06.2001 року по 27.08.2007 року, з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року до підземних робіт за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови № 202 від 31 березня 1994 р., періодів роботи з 24.03.2015 року по 25.03.2015 року, з 10.04.2015 року по 16.06.2015 року за Списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2020 року по 03.04.2023 року за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, у задоволенні позовних вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмови у призначенні пенсії № 057250004904 від 12.04.2023 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.04.2023 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року, в Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1998 року по 06.07.2000 року, з 25.09.2000 року по 20.02.2001 року, з 01.06.2001 року по 12.06.2001 року, періодів роботи з 21.02.2001 року по 31.05.2001 року, з 16.06.2001 року по 27.08.2007 року, з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року до підземних робіт за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови № 202 від 31 березня 1994 р., періодів роботи з 24.03.2015 року по 25.03.2015 року, з 10.04.2015 року по 16.06.2015 року за Списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2020 року по 03.04.2023 року за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а також враховуючи те, що підставою звернення до суду стало прийняття протиправного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії та скасування рішення № 057250004904 від 12.04.2023 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію згідно ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 04.04.2023 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 на ВП Шахта Україна ДП Селидіввугілля з 01.01.2020 року по 04.04.2023 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1998 року по 05.07.2001 року в Донецькому технічному університеті, в Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю шахтне і підземне будівництво з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати весь період роботи ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу за ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та Постанови КМУ від 31.03.1994 року № 202 усіх періодів роботи з повним робочим днем під землею згідно записів трудової книжки задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмови у призначенні пенсії № 057250004904 від 12.04.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії від 04.04.2023 року відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1994 року по 28.05.1998 року, в Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1998 року по 06.07.2000 року, з 25.09.2000 року по 20.02.2001 року, з 01.06.2001 року по 12.06.2001 року, періодів роботи з 21.02.2001 року по 31.05.2001 року, з 16.06.2001 року по 27.08.2007 року, з 13.05.2011 року по 14.07.2011 року до підземних робіт за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови № 202 від 31 березня 1994 р., періодів роботи з 24.03.2015 року по 25.03.2015 року, з 10.04.2015 року по 16.06.2015 року за Списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2020 року по 03.04.2023 року за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 14 липня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська