Ухвала суду № 112201893, 12.07.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"12" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2900/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" (код ЄДРПОУ 44383081, 65031, м.Одеса, вул.Хутірська, 3-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" (код ЄДРПОУ 40432130, 65041, м.Одеса, вул.Хуторська,3)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" про витребування майна з чужого незаконного володіння, відповідно до якого просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., розташований за адресою: м.Одеса, вул.Хуторська, буд.3Б, який складається з: будівлі ГНС "З", ємності для зберігання пального "І, ІІ", мостіння "ІІІ", воріт "№1", огорожі "№2", залізничної колії "№3", залізничної естакади "№4", блискавковідводу "№5-9", трубопроводу "№10, 11", автоестакади "№12".

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним заволодінням відповідачем майном, власником якого є позивач.

Одночасно з поданням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., розташований за адресою: м.Одеса, вул.Хуторська, буд.3Б, який складається з: будівлі ГНС "З", ємності для зберігання пального "І, ІІ", мостіння "ІІІ", воріт "№1", огорожі "№2", залізничної колії "№3", залізничної естакади "№4", блискавковідводу "№5-9", трубопроводу "№10, 11", автоестакади "№12" (реєстраційний номер 1903529151101), власником якого на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД-А".

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська, буд.3-А, загальною площею 2628,4 кв.м., які складаються з будівель під літерами "А", "Б", "Г", "Д", "Е", "Ж", навісу "В", трансформаторної підстанції "И", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1626185551101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №252354269 від 13.04.2021.

На даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" є власником виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська, буд.3-Б. 28.08.2019 на підставі договору купівлі-продажу №820 від 18.05.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В., технічного паспорту від 22.08.2019, виданого ТОВ "АБТІ", висновку №б/н, виданого ТОВ "АБТІ", ТОВ "СХІД-А" зареєструвало за собою право власності не тільки на виробничий будинок, а й на наступні його складові об`єкти: будівля ГНС "З", ємність для зберігання пального "І, ІІ", мостіння "ІІІ", ворота "№1", огорожа "№2", залізнична колія "№3", залізнична естакада "№4", блискавковідвід "№5-9", трубопровід "№10, 11", автоестакада "№12".

Як зазначає позивач, ТОВ "СХІД-А" стверджує, що право власності ТОВ "СХІД-А" на спірний об`єкт було зареєстровано у встановленому законом порядку за договором купівлі-продажу №820 від 18.05.2016, технічним паспортом, висновком ТОВ "АБТІ" №б/н, з відкриттям розділу №92522765110, шляхом перенесення з РПВН 11387285.

Але, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №270654512 від 16.08.2021 вбачається, що 18.05.2021 на підставі договору купівлі-продажу №820 від 18.05.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В., за ТОВ "СХІД-А" було зареєстровано право власності на 23/1000 частки нежитлових будівель, що знаходяться в м.Одесі, по вул.Хутірська, в будинку під №3; при цьому інформація про будинок 3-Б не реєструвалась.

Поряд з цим, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1903529151101 - виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська, буд.3-Б - в реєстрі наявний тільки один запис, а саме запис №33008338 від 28.08.2019 щодо права власності на вказане майно ТОВ "СХІД-А".

Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій), на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше, у державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Тобто, відомості про об`єкт нерухомості за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська, буд.3-Б вперше внесені до реєстру саме 28.06.2019 з відкриттям відповідного розділу.

Заявник звертає увагу, що з огляду на дані, наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська, буд.3-Б, для державної реєстрації права власності на останній не подавався ані документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, ані договір про виділ частки з нерухомого майна, ані відповідне рішення суду.

При цьому, оскільки жодних документів щодо присвоєння адреси: м.Одеса, вул.Хутірська, буд.3-Б об`єкту нерухомості "виробничий будинок", який нібито належить ТОВ "СХІД-А", державному реєстратору надано не було, це, на думку позивача, свідчить виключно про прийняття протиправного рішення щодо державної реєстрації речових прав на зазначене нерухоме майно, що було встановлено Господарським судом Одеської області у рішенні від 11.11.2021 у справі №916/1895/21.

Оскільки на даний час спірне майно зареєстровано за відповідачем, останній, на переконання позивача, має можливість здійснювати всі правомочності власника. Отже є очевидним, що реєстрація права власності на спірне майно надає ТОВ "СХІД-А" право на відчуження об`єкта нерухомості за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська, буд.3-Б з метою уникнення можливості виконання судового рішення по даній справі та/або ускладнення його виконання, адже зміна власника спірного майна зробить неможливим його витребування у відповідача, що, в свою чергу, призведе до нівелювання суті даного позову та до неможливості захистити права позивача.

На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна може призвести до того, що відповідач, дізнавшись про ініціювання судового процесу позивачем, може вчинити дії щодо відчуження об`єкту нерухомого майна іншим особам задля його приховування та можливості уникнути виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов, зокрема, забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Необхідно зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, зі змісту норми пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19).

Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даному випадку є вимоги про витребування виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Хуторська, буд.3Б, який складається з: будівлі ГНС "З", ємності для зберігання пального "І, ІІ", мостіння "ІІІ", воріт "№1", огорожі "№2", залізничної колії "№3", залізничної естакади "№4", блискавковідводу "№5-9", трубопроводу "№10, 11", автоестакади "№12", з чужого незаконного володіння відповідача.

При цьому позивач у поданій до суду заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на вказане нерухоме майно.

Як зазначалося, наведена заява мотивована тим, що застосування заявленого заходу забезпечення позову шляхом накладаення арешту є необхідним заходом з урахуванням того, що відповідач, дізнавшись про ініціювання судового процесу позивачем, може вчинити дії щодо відчуження об`єкту нерухомого майна іншим особам задля його приховування та можливості уникнути виконання рішення суду.

Заявник також зазначає, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту і поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення у даній справі. Водночас, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, зміна власника спірного майна зробить неможливим його витребування у відповідача, що, в свою чергу, призведе до нівелювання суті даного позову та до неможливості захистити права позивача.

Так, відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Однак, дослідивши зазначені позивачем доводи, суд дійшов висновку про те, що заявником не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ускладнить чи унеможливить захист та поновлення порушених прав або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП", як і не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені в заяві.

Саме лише припущення про те, що існують підстави вважати, що відповідачем будуть здійсненні певні заходи з метою уникнення виконання рішення суду, без наведення відповідного обґрунтування та без подання будь-яких доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви позивача.

При цьому суд зауважує, що, як слідує з матеріалів заяви про забезпечення позову та позовної заяви, судові спори відносно спірного майна між сторонами тривають з 2021 року, тобто протягом трьох років. Однак, позивачем не доведено, що протягом цього часу відповідачем вживались заходи щодо відчуження майна третім особам з метою уникнення виконання рішення суду на користь позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, або про неможливість захисту вказаних прав, свобод та інтересів без вжиття заявлених заходів забезпечення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" про вжиття заходів забезпеченян позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,5 кв.м., розташований за адресою: м.Одеса, вул.Хуторська, буд.3Б, який складається з: будівлі ГНС "З", ємності для зберігання пального "І, ІІ", мостіння "ІІІ", воріт "№1", огорожі "№2", залізничної колії "№3", залізничної естакади "№4", блискавковідводу "№5-9", трубопроводу "№10, 11", автоестакади "№12" (реєстраційний номер 1903529151101), власником якого на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" (код ЄДРПОУ 40432130), відмовити повністю.

2. Копію ухвали надіслати учасниками справи.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, строки та випадках, визначених ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 12.07.2023.