Рішення № 112201569, 13.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/6935/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожня будівельна компанія «Сіві»

про стягнення 200 000,00 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожня будівельна компанія «Сіві» про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №АБ/10/18-06 від 19.10.2018 у розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження сторін.

Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження, яке направлялося на адресу місцезнаходження відповідача, повернулося на адресу суду, у графі причин повернення зазначено: «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальність «АБЗ-1» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожня будівельна компанія «Сіві» (покупець) було укладено договір поставки №АБ/10/18-06, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати асфальтобетонну суміш (товар). Загальна кількість, асортимент, тип, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати товару визначаються сторонами у заявках та/або рахунках-фактурах та видаткових накладних (ТТН), які мають юридичну силу специфікацій у розуміння ст. 266 ГК України та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Згідно п. 3.1 договору, розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника здійснюється в безготівковому порядку шляхом здійснення 100% попередньої оплати за товар. За домовленістю сторін, оплата за товар може бути здійснена наступним чином: поставка товару буд проведена після ініціювання покупцем платежу, виконання якого в обумовлений у цьому пункті строк гарантовано ПриватБанком за рахунок власних або кредитних засобів (у разі відсутності власних коштів на дату здійснення платежу). У разі здійснення оплати за товар із застосуванням гарантійного платежу ПриватБанку, постачальник надає відстрочку в оплаті 15 календарних днів.

У відповідності до п. 3.3 договору, розрахунок за партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених рахунків-фактур постачальника, товарно-транспортних накладних та/або актів приймання-передачі товару та/або видаткових накладних (залежно від умов поставки товару).

Моментом поставки є дата підписання представниками сторін товарно-транспортної накладної та/або видаткової накладної або акту приймання-передачі товару (п. 4.5 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2019, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору за 30 календарних днів до дати такого припинення - він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умов (п. 7.1 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було поставлено товар за договорами поставки, проте відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку із чим за твердженнями позивача у відповідача наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, 693 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов укладеного договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 155 589,97 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №1099 від 21.10.2018 на суму 534 767,24 грн, №1111 від 22.10.2018 на суму 375 857,25 грн, №1263 від 10.11.2018 на суму 379 086,20 грн, №96 від 10.04.2019 на суму 388 600,00 грн, №300 від 19.05.2019 на суму 88 679,28 грн, №309 від 21.05.2019 на суму 388 600,00 грн. Видаткові накладні підписані представниками сторін.

Відповідач, у свою чергу, здійснив оплату на загальну суму 1 289 710,69 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №65 від 19.12.2018 на суму 379 086,20, №66 від 19.12.2018 на суму 375 857,25 грн, №70 від 21.12.2018 на суму 534 767,24 грн,

У зв`язку із невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару, позивач направив відповідачу претензію №70 від 13.03.2023, у якій просив здійснити погашення заборгованості на суму 865 879,28 грн протягом 7 днів з моменту отримання петензії.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Належних та допустимих доказів відповідно до ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором поставки за отриманий товар у розмірі 865 879,28 грн до матеріалів справи не додано.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 865 879,28 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладених обставин та виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожня будівельна компанія «Сіві» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 4, код ЄДРПОУ - 42324312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 7-А, офіс 3-41, код ЄДРПОУ - 41190464) 200 000 (двісті тисяч) грн - суми основного боргу та 3 000 (три тисячі) грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна