Рішення № 112201549, 12.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/4562/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код 20782312)

про стягнення 6 934, 50 грн,

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування в сумі 6 934, 50 грн за полісом № ЕР210129406.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07.10.2022 в с. Угринів відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу "Mercedes-Benz", д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу "Volkswagen GOLF", д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Наслідки дорожньо-транспортної пригоди її учасники оформили у вигляді електронного повідомлення про ДТП (європротоколу) від 07.10.2022, відповідно до якого дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

Із доводів позивача вбачається, що зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 09.11.2022 співробітниками AT "Просто-страхування" було складено страховий акт № 161554, відповідно до якого страхове відшкодування становить 9 534, 50 грн.

Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля "Volkswagen GOLF", д/н НОМЕР_2 в розмірі 9 534, 50 грн згідно платіжного доручення від 09.11.2022 № 14130, у зв`язку з чим, позивач зазначає, що на підставі ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до нього перейшло право вимоги до відповідача в межах виплаченої суми страхового відшкодування за вирахуванням франшизи 2 600, 00 грн, як до особи відповідальної за заподіяну шкоду.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві, останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що 25.11.2022 до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" від ПрАТ "Просто-страхування" надійшла заява вих. № 04-1853 від 17.11.2022 про виплату в порядку суброгації сплаченого позивачем за даним ДТП страхового відшкодування в сумі - 9 034, 50 грн. В подальшому позивач направив виправлену заяву на суму вимоги у розмірі 9 534, 50 грн.

Відповідачем було прийнято рішення про визнання випадку страховим та виплату страхового відшкодування у розмірі 6 897, 00 грн, що було розраховано на підставі страхового акту № 23725/1 із урахуванням норм Закону.

Виплату 6 897, 00 грн було здійснено 29.03.2023 на рахунок ПрАТ "Просто-страхування", що підтверджується платіжною інструкцією № 00092261 від 29.03.2023.

Розрахунок розміру страхового відшкодування проводився наступним чином: 9 497, 00 грн. - 2 600, 00 грн. = 6 897, 00 грн; де 9 497, 00 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу; 2 600, 00 грн - розмір франшизи за Полісом ЕР.210129406 (ст. 12 Закону).

Відповідач відзначає, що розрахунок страхового відшкодування враховував положення ст. 12 та ст. 29 Закону стосовно зменшення розміру оціненої шкоди на суму франшизи та коефіцієнту фізичного зносу.

Відтак, відповідач вказує, що здійснивши виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 6 897, 00 грн, ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" виконало свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належним чином та в повному обсязі.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

14.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про закриття провадження в частині позовних вимог в сумі 6 897, 00 грн. В іншій частині позовних вимог - 37, 50 грн позивач просив суд про їх задоволення. Також просив вирішити питання щодо понесених судових витрат - 2 684, 00 грн - судового збору та 6 000, 00 грн - витрат на оплату правничої допомоги.

20.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" та ОСОБА_4 укладено договір страхування PVP.S № 2200187 майнових інтересів власника автомобіля "Volkswagen GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_2 .

07.10.2022 в с. Угринів відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу "Mercedes-Benz", д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу "Volkswagen GOLF", д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Наслідками дорожньо-транспортної пригоди її учасники оформили у вигляді електронного повідомлення про ДТП (європротоколу) від 07.10.2022.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що водій транспортного засобу "Volkswagen GOLF" д/н НОМЕР_3 зупинився на світло світлофора, тоді як передній транспортний засіб СЕ "Mercedes-Benz" д/н НОМЕР_1 рухався взад, порушивши правила дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Свою вину водій транспортного засобу "Mercedes-Benz", д/н НОМЕР_1 визнав.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до звіту № 08-D/12/19 від 23.02.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen GOLF", д/н НОМЕР_2 , становить 15 718, 49 грн, а відповідно до висновку/калькуляції № 161554 від 20.10.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen GOLF", д/н НОМЕР_2 , становить 9 534,50 грн.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 09.11.2022 співробітниками AT "Просто-страхування" було складено страховий акт № 161554, відповідно до якого страхове відшкодування становить 9 534, 50 грн.

Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля "Volkswagen GOLF", д/н НОМЕР_2 в розмірі 9 534, 50 грн згідно платіжного доручення від 09.11.2022 № 14130.

Натомість, відповідач вказує, що ним було прийнято рішення про визнання випадку страховим та 29.03.2023 здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 6 897,00 грн на рахунок ПрАТ "Просто-страхування", що підтверджується платіжною інструкцією № 00092261 від 29.03.2023.

Розрахунок розміру страхового відшкодування проводився наступним чином: 9 497, 00 грн. - 2 600, 00 грн. = 6 897, 00 грн; де 9 497, 00 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу; 2 600, 00 грн - розмір франшизи за Полісом ЕР.210129406 (ст. 12 Закону).

Відповідач відзначає, що розрахунок страхового відшкодування враховував положення ст. 12 та ст. 29 Закону стосовно зменшення розміру оціненої шкоди на суму франшизи та коефіцієнту фізичного зносу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень,зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на

стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" № 1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до п. 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) вбачається, що останнє є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А ("Volkswagen GOLF", д/н НОМЕР_2 ) та транспортний засіб Б ("Mercedes-Benz", д/н НОМЕР_1 ) зазначено у відповідних пунктах дату, час та координати дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також наявні схема ДТП. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 07.10.2022 як належний доказ настання 07.10.2022 ДТП за участю вказаних вище транспортних засобів та яка сталася з вини водія "Mercedes-Benz", д/н НОМЕР_1 , яка ним була визнана та про що й свідчать обставини зазначені учасником А даного європротоколу.

Згідно ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" а саме п. 22.1 ст. 22, ст. 29 обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала.

Статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Ез), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.

Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, суд вказує, що для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (відповідача) за полісом № ЕР210129406, враховуючи встановлений ліміт за майнову шкоду, розмір франшизи, а також, коефіцієнту фізичного зносу, у зв`язку з тим, що позивачем було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 9 534, 50 грн згідно платіжного доручення від 09.11.2022 № 14130.

В той час, судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом про стягнення з відповідач суми страхового відшкодування, позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та не вирахувано відповідну суму від заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування.

Із наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що розмір вартості матеріального збитку становить 9 534, 50 грн, коефіцієнт зносу 0,5%, що дорівнює 37, 50 грн.

Виходячи із викладеного, страхове відшкодування розраховується наступним чином: 9 534, 50 грн (вартість матеріального збитку) - 37, 50 грн. (коефіцієнт зносу) - 2 600, 00 грн (франшиза) = 6 897, 00 грн.

Судом встановлено, що 29.03.2023 відповідачем було здійснено позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 6 897, 00 грн, що підтверджується доданою до відзиву платіжною інструкцією № 00092261 від 29.03.2023.

Таким чином, відповідачем було в повному обсязі виконано своє зобов`язання за полісом ЕР210129406.

Так, пунктом 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як про це вказувалося вище, до суду надійшла заява позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 6 897, 00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відтак, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/4562/23 в частині позовних вимог в сумі 6 897, 00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В той час, вимоги в частині страхового суми страхового відшкодування - 37, 50 грн - не підлягають задоволенню, оскільки в ході розгляду даної справи судом було встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було враховано коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Суд відзначає, що як у позовній заяві, так й в заяві про закриття провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 6 897, 00 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору - 2 684, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До позовної заяви позивачем було долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 6423/10 від 15.02.2018, ордер на надання правової (правничої) допомоги Серія АІ 2226322 від 02.03.2023, договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, реєстр справ (додаток № 1) від 02.03.2023, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 10.03.2023, платіжна інструкція № 385 від 02.03.2023, акт виконаних робіт (додаток № 2) від 10.03.2023,

Відповідно до п. 4.5. договору про надання правової допомоги № 1 за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із деталізацією.

Також, суд дослідивши вказаний вище акт та детальний опис робіт (наданих послуг) та проаналізувавши їх зміст при вирішенні питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що даний детальний опис робіт (наданих послуг) свідчить про час та вартість робіт, акт підписаний уповноваженими сторонами, та підтверджує те, що виконавцем надано, а клієнтом отримано та прийнято юридичні послуги та виконані роботи за договором про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020 (зокрема, за страховою справою 161554) на суму 6 000, 00 грн.

Отже, з огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000, 00 грн.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, з врахуванням того, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, та відповідно не доведено того, що заявлена позивачем сума витрат є надмірно великою, то за таких обставин, витрати понесені позивачем за надання правової допомоги в розмірі 6 000, 00 грн. є обґрунтованими.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище, оскільки, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем було в повному обсязі виконано своє зобов`язання за полісом ЕР210129406 та здійснено позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 6 897, 00 грн, та з огляду на наявність заяви позивача, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/4562/23 в частині позовних вимог в сумі 6 897, 00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В той час, вимоги в частині страхового суми страхового відшкодування - 37, 50 грн - не підлягають задоволенню, оскільки, в ході розгляду даної справи судом було встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було враховано коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача в частині відмови в позові.

Оскільки, саме неправомірні дії відповідача й послугували підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом та враховуючи, що суму страхового відшкодування відповідачем було сплачено лише 29.03.2023, тобто, після надходження позову до суду, тоді як позовну заяву позивачем було надіслано відповідачу 17.03.2023, то за таких обставин, суд у відповідності до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, (виходячи із пропорції розрахунку, в тій частині позовних вимог, в якій було закрито провадження у даній справі).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/4562/23 в частині вимог Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" в сумі 6 897, 00 грн - закрити.

2. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" в сумі страхового відшкодування 37, 50 грн - відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код 24745673) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 967 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн 55 коп. та судовий збір в сумі 2 669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн 48 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.07.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ