Рішення № 112201488, 10.07.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/166/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023 Справа № 908/1481/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" (53207 м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Кооперативна, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 42712173)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" (69008 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 78А, ідентифікаційний код юридичної особи 43173964)

про стягнення 176 280 грн 00 коп.

за участю

представника позивача: не прибув

представник відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" 176 280 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар по договору № 07/2022/36 від 28.01.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023, справу № 908/1481/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 08.05.2023 прийнято справу № 908/1481/23 до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/166/23, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 07.06.2023.

Ухвалою суду від 07.06.2023 відкладено розгляд справи на 10.07.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

На підставі статті 210 ГПК України для дослідження оригіналів доказів, Позивач надіслав на адресу суду оригінали договору поставки № 07/2022/36 від 28.01.2022, Специфікації № 1 від 28.01.2021, видаткових накладних № 0461-Ф від 02.02.2022, № 0462-Ф від 02.02.2022, № 0463-Ф від 02.02.2022, № 0464-Ф від 02.02.2022, № 0461-Ф від 28.01.2022, товарно-транспортної накладної № 169 від 02.02.2022, претензії № 196 від 17.03.2023 з описом вкладення.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, ухвали суду були направлені на електронну адресу відповідача - info@aldholding.com. В матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів на електронну адресу відповідача - info@aldholding.com.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю позивачів та відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" (Покупець) укладений Договір поставки № 07/2022/36.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в Специфікаці, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти та оплатити Товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та строк поставки вказується у специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договору зазначено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікацій Постачальника, погодженої Покупцем, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно укладеної між сторонами Специфікації № 1 до Договору сторонами було погоджено поставку Товару: «Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м» у кількості 670 шт. та «Сітка кладочка 50*50*3,0 мм карта 2,0*1,0 м» у кількості 192 шт. на загальну суму 1 76 280,00 грн. із ПДВ.

Відповідно до п. 4.4 Договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця з моменту підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної. |

Відповідно до п. 5.2 Договору зазначено, що розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється Покупцем на умовах після оплати в розмірі 100% від вартості партії Товару на підставі підписаної обома Сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0461-Ф від 02.02.12022 на адресу Покупця було відвантажено товар «Сітка кладочка 50*50*3,0 мм карта 2,0*1,0 м» у кількості 192 шт. на суму 29 952,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0461-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0461-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 29 952,00 грн. є узгодженою.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0462-Ф від 02.02.1022 року на

адресу Покупця було відвантажено товар «Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м» у кількості 220 шт. на суму 48 048,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0462-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0462-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 48 048,00 грн. є узгодженою.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0463-Ф від 02.02.2022 на адресу Покупця було відвантажено товар «Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м» у кількості 220 шт. на суму 48 048,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0463-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0463-Ф від 02.02.2022 підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 48 048,00 грн. є узгодженою. Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0464-Ф від 02.02.2022 па

адресу Покупця було відвантажено товар «Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1.0 м» у кількості 230 шт. на суму 50 232,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0464-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0464-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 50 232,00 грн. є узгодженою.

Для оплати поставленої Постачальником партії Товару за Договором № 07/2022/36 від 28.01.2022, Покупцю було надано рахунок на оплату № 0461-Ф від 28.01.2022 на загальну суму 176 280,00 грн.

Додатково, між сторонами було підписано товарно-транспортну накладну № 169 від 02.02.2022 на поставку товару на суму 176 280 грн 00 коп.

З урахуванням п. 5.2 договору граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно вищезазначених видаткових накладних є - 14.02.2022.

Отже, з 15.02.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» рахується заборгованість у розмірі 176 280 грн 00 коп.

Таким чином, станом на 26.04.2023 рік оплату за поставлений Товар у загальному розмірі 176 280 грн 00 коп. не здійснено.

Відповідно до п. 10.1 Договору, всі спори, які виникають між Сторонами з приводу виконання умов даного Договору, вирішуються шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - передаються на розгляд в господарський суд згідно з чинним законодавством України.

17.03.2023 року, на виконання вимог Договору до Відповідача була пред`явлена претензія № 196 від 17.03.2023 року з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість за поставлений товар по Договору №07/2022/36 від 28.01.2022 року.

У претензії № 196 від 17.03.2023 року пропонувалося Відповідачу сплатити заборгованість на рахунок Постачальника протягом 10 днів з дня отримання даної претензії.

Станом на день направлення даної позовної заяви до суду, жодної відповіді на претензію від ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» отримано не було.

Таким чином, з причини не бажання Відповідача добровільно здійснити розрахунок за поставлену продукцію по договору, ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КУБ» змушене звернутися до Господарського суду Запорізької області із даною позовною заявою для захисту свого порушеного права.

Позивачем поставлено товар згідно Специфікації № 1 на загальну суму 176 280 грн 00 коп., претензій по кількості та якості у відповідача не виникало.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав та порушив умови договору в частині розрахунків.

На день розгляду справи в суді позивач просить суд стягнути з відповідача 176 280 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання відповідача щодо оплати товару позивачу в розмірі 176 280 грн 00 коп. заборгованість залишилось невиконаним.

Дослідивши матеріали справи позивач документально підтвердив поставку товару відповідачу в рамках договору № 07/2022/36 від 28.01.2022.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів оплати поставленого товару на користь позивача в повному обсязі.

Відповідачем не заперечувався факт належної поставки позивачем товару та факт її прийняття відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 176 280 грн 00 коп. по договору № 07/2022/36 від 28.01.2022 є обґрунтованими та доведеними.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ", м. Нікополь, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" (69008 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 78А, ідентифікаційний код юридичної особи 43173964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" (53207 м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Кооперативна, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 42712173) 176 280 (сто сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 14.07.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.