Рішення № 112192695, 06.07.2023, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/503/23

Провадження № 2/353/201/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н. І.,

з участю секретаря судового засідання - Білуник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної (немайнової) шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. боргу за договором позики та 3000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28.06.2020 року він почизив своєму землякові ОСОБА_2 10000 грн зі строком повернення до 01.01.2022 року, про що він дав розписку. Однак свого зобов`язання відповідач належним чином не дотримав, коштів на даний час йому не повернув, що зумовило позивача звернутись до суду. На даний час він хворіє, йому потрібні кошти на лікування (переніс в 2022 році дві операції) та лікування дружини, яка перенесла інсульт, обоє продовжюють амбулаторно лікуватися. Інших заощаджень у нього немає. Така поведінка відповідача та переживання за брак грошей на лікування завдають йому моральні страждання, що відбивається на його здоров`ї, тому він просить стягнути моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 3000 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. боргу за договором позики та 3000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23.05.2023 року вирішено розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження о 11 год. 00 хв. 06.07.2023 року без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 23) відповідач ОСОБА_2 отримав вищевказану ухвалу суду 31.05.2023 року, однак, станом на 06.07.2023 року відзиву на позовну заяву суду не надала, а тому у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Також, згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.06.2020 року між ОСОБА_1 і (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір позики, що підтверджується розпискою (а.с. 4), згідно якого ОСОБА_2 (відповідач) одержав від ОСОБА_1 (позивач) грошові кошти в розмірі 10000 грн., які зобов`язався повернути до 01.01.2022 року.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний Суд України при розгляді справи № 6-63 цс 13 від 18.09.2013 року, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Приймаючи рішення по справі, суд виходить з того, що згідно вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України зазначена розписка є належним та допустимим доказом на підтвердження укладання договору позики та його умов.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визнані родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 02.09.2015 року по справі № 6-369цс15, позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач ОСОБА_2 прийняті на себе зобов`язання за договором позики щодо своєчасного повернення коштів не виконував, станом на час розгляду справи вищевказані кошти не повернув.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність боргу за договором позики, та те, що відповідач не подав суду відзиву на позовну заяву та жодних письмових чи електронних доказів, які би спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу за договором позики від 28.06.2020 року є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт заподіяння позивачу моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях, переживаннях через неповернення відповідачем належних йому грошових коштів, якими відповідач користується на протязі тривалого періоду часу, що негативно вплинуло на його психоемоційний стан, суд вважає доведеним.

Судом встановлено, що позивач, який є особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок неправомірних дій віповідача ОСОБА_2 , пов`язаних з невиконанням ним своїх боргових зобов`язань, зазнав душевних страждань та порушення нормальних умов проживання, у зв`язку з відсутністю коштів на його лікування та лікування дружини. Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнав моральної шкоди.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини, а також вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При такому вирішенні позову, враховуючи те, що позивач, на підставі п. 9 ст. 5 Закону Україн «Про судовий збір», як особа з інвалідністю ІІ групи (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0587822 від 13.07.2015 року, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 09.12.2015 року (а.с. 5, 6)), звільнений від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути на користь держави - судовий збір у встановленому законодавством розмірі, а саме - 1073,60 грн. за позовною вимогою про стягнення боргу за договором позики та 2684 грн. за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди.

Виходячи із викладеного на підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , - 10000 (Десять тисяч) грн. 00 коп. боргу за договором позики та 3000 (Три тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахуноку (IBAN): UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) - 3757 (Три тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК

Повний текст судового рішення складено «13» липня 2023 року.