Рішення № 112192284, 14.07.2023, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2589/23

Провадження № 2/185/1504/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Падафи А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/2589/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

представник позивача - ОСОБА_2.,

представник відповідача - Єлістратов Р.В , Писанка Н.С. ,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 241 000 (двісті сорок одна тисяча) гривень, без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

В обґрунтування позову зазначає наступне.

Позивач має 20 років загального страхового стажу, з них майже 15 років у шкідливих підземних умовах праці на підприємстві за професією гірник очисного забою. На виробничо-структурних підрозділах підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (Відповідач, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», Підприємство) позивач працював з повним робочим днем під землею в шкідливих умовах.

04.09.2003 позивача було звільнено з займаної посади відповідачем (роботодавцем) за ч.2 ст.40 КзпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

30.12.1998 о 08 годині 15 хвилин на підприємстві під час роботи у відповідача із позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав сильні тілесні ушкодження.

02.01.1999 директором шахти «Самарська» ДХК «Павлоградвугілля» затверджений акт № 1 по ф. Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався 30.12.1998 о 08 годині 15 хвилин.

Як вбачається з копії акту № 1 форми Н-1 від 02.01.1999 та актом проведення розслідування нещасного випадку - нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався із позивачем під час виконання посадових обов`язків.

Спочатку в середині 1999 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності. В 2003 році позивачу встановлено 3 гурпу інвалідності, стан здоров`я погіршувався і далі та в 2007 році позивачу встановлено 2 групу інвалідності та 80% втрати працездатності.

Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 01.06.2009 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80 % у зв`язку з трудовим каліцтвом та встанолвена 2 група інвалідності безстроково, встановлено що протипоказані всі види роботи.

Внаслідок отриманих ушкоджень здоров`я, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно ще молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах.

На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Тому позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати нанесену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в сумі 241 000,00 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги.

Ухвалою суду від 28 лютого 2023 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 квітня 2023 року визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.05.2023 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає наступне.

28.03.2011 проведено розслідування нещасного випадку, що стався 30 грудня 1998 року о 08:15 годин, за результатами якого був складений Акт форми Н-1 № 1 від 02.01.1999.

При проведенні розслідування було встановлено, що причиною нещасного випадку стало - порушення потерпілим п. 2.3 «Інструкції міри безпеки перед початком роботи»:

Комісією встановлені особи чиї дії або бездіяльність привели до нещасного випадку, а саме, що відповідальним за нещасний випадок є сам потерпілий - ОСОБА_1 . Також не встановлені машини, інструменти, шкідливий або небезпечний фактор, тощо що привели до настання нещасного випадку.

Згідно вказаного акту розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, порушення прав працівника ОСОБА_1 з боку підприємства-роботодавця, які б призвели чи сприяли б до виникнення виробничої травми, внаслідок якої він отримав тілесні ушкодження та зазнав фізичного болю та страждань - не встановлено, а отже відсутні і підстави, визначені ч.1 ст.23 ЦК України для відшкодування йому моральної шкоди підприємством-роботодавцем.

ОСОБА_1 визнав висновки комісії, викладені в даному акті, про те що нещасний випадок, який трапився з ним на виробництві 30 грудня 1998 року, настав внаслідок порушення саме ним норм з охорони праці та про відсутність порушення його прав не безпеку виробництва з боку підприємства-роботодавця, які б знаходились в причинно-наслідковому зв?язку з настанням нещасного випадку, про що свідчить факт, що даний акт він не оскаржував.

Позивач був обізнаний про стан свого здоров`я, протипоказання до шкідливих та важких умов праці заздалегідь та не вчинив дій направлених на мінімізацію настання негативних наслідків для свого здоров`я.

Вважає, що відповідальність за стан свого здоров`я та наслідки такої поведінки покладається виключно на позивача, тому в позові просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 травня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, надала заяву, якою просила розглянути справу за її відсутності та відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , позивач з 24.07.1985 по 04.09.2003 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

04 вересня 2003 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

02 січня 1999 року директором шахти «Самарська» ХК «Павлоградвугілля» затверджений акт № 1 (форма Н-1) про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався з позивачем 30.12.1998 о 08 годині 15 хвилин.

За змістом зазначених документів, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 02.01.1999, а саме: 30.12.1998 бригаді ГРОЗ був виданий наряд в 1 зміну на виробництво ремонтних робіт в 517 лаві. Гроз ОСОБА_4 перебуваючи в 517 лаві, під час прийому їжі із кровлі відпав кусок породи і наніс травму ОСОБА_1 по голові.

Причиною нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що стався з ОСОБА_1 , зазначено: порушення вимог інструкції для ГРОЗ, незадовільний стан 517 штрека, особа яка допустиал порушення - ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки із акту огляду ВТЕК від 03.06.1999 позивач первинно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 20 %, причина - трудове каліцтво, дата переогляду 01.06.2000.

Відповідно до повторної довідки обласної МСЕК серії ДНА-02 № 032706 від 01.06.2009 позивач оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 80%, йому встановлено другу групу інвалідності з 15.06.2009, переогляду не підлягає.

Відповідно до повторної довідки обласної МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 673482 від 01.06.2009 позивач оглядався комісією, йому встановлено другу групу інвалідності з 01.07.2009, причина - трудове каліцтво, переогляду не підлягає, протипоказані всі види праці.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з частиною першою статті 1168 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV) у редакції, чинній станом на час настання страхового випадку та встановлення позивачеві первинної втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом, у разі настання вказаного випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (частина друга статті 13 Закону № 1105-XIV у вказаній редакції).

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть (частина перша статті 14 Закону № 1105-XIV).

Судом встановлено, що нещасний випадок стався з позивачем 30.12.1998 о 08 годині 15 хвилин. Акт № 1, форми Н-1 про нещасний випадок затверджений 02 січня 1999 року.

Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, Закон № 1105-XIV пов`язував з настанням страхового випадку.

20 березня 2007 року набрав чинності Закон № 717-V, згідно з яким був виключений підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV, а також інші приписи, які кваліфікували відшкодування моральної шкоди як страхові виплати.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закону № 717-V) скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третя статті 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 1 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України . З цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Закон № 717-V не може ретроспективно встановити обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Тому, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон № 1105-XIV у редакції, під час дії якої позивачеві була заподіяна моральна шкода у зв`язку з нещасним випадком та первинною втратою працездатності, та яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України , оскільки починаючи з 1 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. З цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Згідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

На позивача покладений обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

В силу ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у справі співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження за клопотанням позивача змінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Як вбачається зі змісту п.8 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 №2, пред`явлення позову до неналежного відповідача та відсутності подальшого залучення належного відповідача має наслідком відмову у задоволенні позову.

Право на компенсацію моральної шкоди виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії, як визначено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-3149цс15.

Безпосереднім доказом факту спричинення працівнику ушкодження здоров`я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності чи встановленні групи інвалідності, є саме первинний висновок медико-соціальної експертної комісії, який і встановлює розмір втрати працездатності у зв`язку із професійним захворюванням, та який суд приймає до уваги під час визначення розміру спричиненої працівнику моральної шкоди.

Як вбачається зі змісту та предмету позовної заяви, позивачем пред`явлено позов про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на підставі акту № 1 (форма Н-1) затвердженого 02.01.1999, та позивачу первинно встановлено втрату працездатності відповідно до виписки із акту огляду ВТЕК від 03.06.1999, відповідно до якої позивач первинно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 20 %, причина - трудове каліцтво, дата переогляду 01.06.2000, а отже Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», як роботодавець, є неналежним відповідачем у даній справі.

Належним відповідачем є відповідний Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, або його правонаступник.

Від позивача клопотань про залучення в якості співвідповідача або клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем в порядку ст.51 ЦПК України не надходило. Представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, що були заявлені до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля».

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини викладені позивачем не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, разом з тим зазначений позов пред`явлено до неналежного відповідача, за цих та вищезазначених обставин у задоволенні позовних вимог, слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко