Вирок № 1121750, 08.11.2007, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1-266/2007р.

ВИРОК

іменем України

8.11.2007року м. Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Юрчака Л.Б.

при секретарі Кухтій О.Й.

з участю прокурора Воронки Р.І.

адвоката ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Стрию кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, уродженця с. Воля Стрийського району Львівської області, проживає в АДРЕСА_1, працюючого на посадіІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,-

за ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 368 ч.1, 368 ч.2 КК України,

встановив:

Підсудний ОСОБА_1 працюючи на посаді майстра виробничої практики в ВПУ №8 в м. Стрий, будучи згідно наказу директора училища №45 від 6 квітня 2006 року керівником виробничої практики в навчальній групі №30 помічників машиністів тепловоза-електровоза в локомотивному депо Нижньодніпровськ-вузол м. Дніпропетровськ, вніс в зазначений наказ №45 від 6 квітня 2006 року, в якому вказувався перелік учнів скерованих на практику, неправдиві дані, а саме додрукував під №20 прізвище ОСОБА_2, особи, яка не являлась учнем училища. Окрім того, ОСОБА_1 дав вказівку майстру виробничого навчання ВПУ №8 м. Стрий ОСОБА_3 виготовити довідки на учнів групи №30, про те, що вони навчаються на 3 курсі даного училища за спеціальністю «Помічник машиніста тепловоза і електровоза. Пройшли повний курс теоретичного і виробничого навчання. Мають кваліфікацію «Слюсар по ремонту тепловоза і електровоза ІІІ розряду», вказавши серед прізвищ учнів, на яких необхідно виготовити довідки, прізвище ОСОБА_2.

Крім того, ОСОБА_1 працюючи на посаді майстра виробничої практики в ВПУ №8 в м. Стрий, будучи згідно наказу директора училища №45 від 6 квітня 2006 року керівником виробничої практики в навчальній групі №30 помічників машиністів тепловоза-електровоза в локомотивному депо Нижньодніпровськ-вузол м. Дніпропетровськ, вніс в зазначений наказ №45 від 6 квітня 2006 року, в якому вказувався перелік учнів скерованих на практику, неправдиві дані, а саме додрукував під №20 прізвище ОСОБА_2, особи, яка не являлась учнем училища. В подальшому даний наказ ним було передано в локомотивне депо Нижньодніпровськ вузол, і в наслідок цього особа на прізвище ОСОБА_2 була прийнята на практику, а через деякий час на роботу. Окрім цього, ОСОБА_1 дав вказівку майстру виробничого навчання ВПУ №8 м. Стрий виготовити довідки на учнів групи №30, про те, що вони навчаються на 3 курсі даного училища за спеціальністю «Помічник машиніста тепловоза і електровоза. Пройшли повний курс теоретичного і виробничого навчання. Мають кваліфікацію «Слюсар по ремонту тепловоза і електровоза ІІІ розряду», вказавши серед прізвищ учнів, на яких необхідно виготовити довідки, прізвище ОСОБА_2 В подальшому довідка №90 від 18.04.2006 року на ім'я ОСОБА_2 ним була передана в локомотивне депо Нижньодніпровськ-вузол, як підтвердження того, що останній навчається в ВПУ №8.

Окрім того, ОСОБА_1 працюючи на посаді майстра виробничого навчання у ВПУ №8 м. Стрий, будучи членом екзаменаційної комісії при здачі державних випускних іспитів учнями вищезазначеного навчального закладу з 2006 рік, тобто являючись на період іспитів службовою особою, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, з метою привласнення коштів незаконно отримав від учнів навчальної групи №30 навчального закладу гроші в сумі 115 гривень за успішне складання ними випускних іспитів.

Крім того, ОСОБА_1, працюючи на посаді майстра виробничого навчання в ВПУ №8 м. Стрий згідно наказу по ВПУ №8 за №51 від 20 квітня 2006 року «Про створення комісії для державної кваліфікаційної атестації» являючись службовою особою, 30 червня 2006 року в м. Дніпропетровськ, всупереч інтересам служби, повторно при захисті дипломної практики в Локомотивному депо Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці учнями навчальної групи №30, яка на час виробничої практики складалась з частини учнів №30 та 31 груп, ВПУ №8, з метою подальшого привласнення коштів отримав від учнів зазначеної навчальної групи гроші в сумі 700 грн. за успішний захист ними виробничої практики.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих злочинах визнав частково і показав, що організацією проходження практики займається заступник директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_5, також займаються старший майстер ОСОБА_6 та майстри виробничого навчання, а саме він та ОСОБА_7. В кінці лютого - на початку березня 2006 року він зателефонував в локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці до заступника начальника депо ОСОБА_8, з питанням про проходження учнями училища виробничої практики. Йому було повідомлено, що в Локомотивному депо Нижньодніпровськ-Вузол згідні взяти на практику учнів училища, відповідно йому необхідно поїхати в локомотивне депо та укласти договір про проходження практики. 6 квітня 2006 року він виїхав в Дніпропетровськ. Витрати пов'язані з поїздкою оплатило училище. На місці ним було узгоджено питання з керівництвом локомотивного депо, щодо проходження учнями практики. Його було попереджено, що необхідно особисто знайти житло для учнів, так як локомотивне депо не має можливості їх поселити. У відділі кадрів локомотивного депо порадили звернутись в гуртожиток Відділення Придніпровської дороги, що він і зробив. З керівництвом гуртожитку він домовився про поселення учнів. Керівництвом локомотивного депо було надано два примірники договорів, для підписання їх директором училища. В договорі вказувалась, що кількість практикантів повинна становити 20 чоловік. Приїхавши в м. Стрий 9 квітня 2006 року, він особисто з учнів двох груп склав список з 19 чоловік, які можуть проходити практику в локомотивному депо, в подальшому узгодивши це з учнями з списку та їх батьками. Перед поїздкою в Дніпропетровськ, до нього звернувся ОСОБА_2, колишній учень училища, з проханням щоб він його взяв на практику. Це йому необхідно було для того, щоб пройшовши практику, він міг залишитись працювати. Він погодився взяти його з собою в Дніпропетровськ. Відповідно при складанні списків учнів, одне місце притримав для ОСОБА_2 Список з 19 чоловік він узгодив з заступником директора училища ОСОБА_1, а пізніше передав його секретарю, щоб вона надрукувала список. Після того, як список був надрукований та підписаний директором, він підійшов до секретаря ОСОБА_7 та попросив її додрукувати в список ще одне прізвище, на що секретар погодилась. Про те, що ОСОБА_2 не учень училища їй відомо не було. Прізвище було додруковане лише в одному з трьох примірників списку. 11 квітня 2006 року він разом з учнями та ОСОБА_2 виїжджали в м. Дніпропетровськ. Перед цим він зібрав в учнів по 25 грн. на квитки, як пригадує квиток коштував орієнтовно 23 грн. Перед поїздкою він учням сказав з собою взяти по 250-300 грн. Прибувши в Дніпропетровськ, він з учнями пішов в гуртожиток, де їх без жодних проблем відразу було поселено. На наступний день він взяв направлення в Локомотивному депо Нижньодніпровськ-Вузол на проходження медичної комісії, яка була необхідна перед проходженням практики. Медичну комісію проходили в поліклініці для працівників залізниці. В поліклініці учні платили по 3 грн. за плівку на флюорографію, а також при проходженні нарколога учні платили кожен по 15 грн. за сертифікат, що це саме за сертифікат вже не пригадує. Він особисто гроші не збирав, гроші платили самі учні. По закінченню практики, всіма учнями в депо складався захист диплому та державний екзамен, він був в складі екзаменаційної комісії. На захист диплому учні збирали по 50 грн., на накриття столу для екзаменаторів. Гроші збирали старости кімнат, жодних грошей він особисто ні від кого не збирав. По закінченню практики 11 чоловік залишились в Дніпропетровську. Крім цього, також пояснив, що при здачі випускних іспитів в лютому 2006 року на одному іспиті він був в складі комісії асистентом. Студентами жодного столу під час іспитів не накривалось. При обранні міри покарання просить врахувати, що хворіє і йому потрібні постійно ліки для лікування.

Незважаючи на часткове визнання вини підсудним, його вина в інкримінованих злочинах доведена іншими зібраними по справі доказами:

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 показав, що він навчався в ВПУ №8 м. Стрий в групі № 30. Майстром виробничого навчання в даній групі був ОСОБА_1. На другому та третьому курсі він був старостою групи. Під час навчання на другому курсі стало відомо від ОСОБА_1, що після закінчення третього курсу кращих випускників училища направлять для проходження виробничої практики в м. Дніпропетровськ з можливим працевлаштуванням. В жовтні-листопаді 2005 року ОСОБА_1 повідомив, що випускники не будуть проходити виробничої практики в м. Дніпропетровськ, а будуть проходити на Стрийському вагонно-ремонтному заводі. Державні випускні екзамени були призначені на лютий 2006 року. Перед екзаменами до нього підійшов ОСОБА_1 і сказав, щоб він зібрав з учнів групи гроші в сумі по 50 гривень з кожного, для успішної здачі іспитів. Про це він сказав всім учням групи та зібрав з кожного по 25 гривень. Куди саме пішли гроші, які він дав ОСОБА_1 не відомо. Екзамени здали всі учні. Після того, як він здав державні екзамени, то був скерований на виробничу практику на Стрийський вагонно-ремонтний завод. В кінці березня 2006 року ОСОБА_1 сказав, щоб він зібрав всіх учнів. Коли всі зібрались, то ОСОБА_1 повідомив, що домовився за проходження виробничої практики в м. Дніпропетровськ. Там на заводі він сам склав список осіб, яких буде скеровано для проходження виробничої практики. В даний список потрапив і він. Список формувався із двох начальних груп №№ 30-31 на добровільній основі і складався із 19 чоловік. Спочатку ОСОБА_1 сказав, що потрібно 20 чоловік. Також ОСОБА_1 сказав, що потрібно принести всім по 35 гривень на квитки, але коли всі виходили із училища, то він сказав, щоб учні взяли по 50 гривень і принести йому до 10.04.2006 року. 10.04.2006 року підсудний сказав учням з дому взяти гроші в сумі по 300 гривень, пляшку горілки, коробку цукерок, одяг, продукти харчування і 11.04.2006 року о 14 год. зібратись на вокзалі ст. Стрий. 11.04.2006 року о 14 год. учні сіли в електропоїзд Моршин-Львів та поїхали до ст. Львів. У Львові на вокзалі ОСОБА_1 роздав квитки у плацкартний вагон. Ціна квитка становила 21 грн. 60 коп. Де була решта грошей, що давали ОСОБА_1 на квитки, не відомо. Приїхали в м. Дніпропетровськ 12.04.2006 року. В депо Нижньодніпровський вузол сказали, що потрібно пройти медичну комісію. Майже цілий тиждень учні проходили медичну комісію в залізничній поліклініці. Під час проходження медичної комісії ОСОБА_1 збирав в учнів гроші по 10, 20 гривень. У нього взяв ОСОБА_1 всього для проходження медкомісії гроші в сумі 50 гривень. Під час проходження виробничої практики ОСОБА_1 також збирав гроші в сумі по 15 гривень, пояснюючи це тим, що гроші потрібні йому для того, щоб вирішити всі питання із нарахування заробітної плати та оформлення особових справ. Більше місяця їм не платили грошей за проходження практики. Тоді вони зібрались та пішли у відділ кадрів. Там пояснили, що потрібно відкрити свої рахунки, написати заяви на видачу авансу. Через три дні їм поступили гроші в сумі 280 гривень. Із даних грошей комендант гуртожитку сказала оплатити по 80 гривень за проживання за квітень місяць. Перша їхня зарплата була в середині червня 2006 року. Із зарплати ОСОБА_1 сказав зібрати по 50 гривень з кожного учня для захисту дипломної практики. Він зібрав гроші лише із 6 чоловік, решту грошей ОСОБА_1 збирав особисто. Йому відомо, що всі учні здали гроші. Захист дипломної практики проходив в депо Нижньодніпровськ-Вузол. Приймали екзамен три інструктора депо, майстер ВПУ № 8 ОСОБА_1 та викладач ОСОБА_10 Всі захистили виробничу практику. 9 липня 2006 року всі учні повернулись в м. Стрий. В м. Дніпропетровську залишився лише чоловік на ім'я ОСОБА_2 Останнього як учня ВПУ № 8 м. Стрий він не знає і ніколи його в училищі не бачив. Згідно зачитаного в кінці березня 2006 року на Стрийському ВРЗ списку його там не було. Як саме він разом із ними потрапив на стажування в Дніпропетровськ не знає. В поїзді, коли слідували в м. Дніпропетровськ, ОСОБА_2їхав у купейному вагоні, заходив до них у плацкартний вагон і разом із ОСОБА_1 ходили у ресторан. В Дніпропетровську в гуртожитку ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_2.

Аналогічні покази в судовому засіданні дали допитані в якості потерпілих: ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 /а.с. 395-397, 389-390, 392-393/.

Допитаний в якості свідка заступник директора з навчальної роботи ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що на останньому курсі навчання учні ВПУ проходять виробничу практику. Проходять практику у підприємствах, організаціях з якими є підписаний договір. Відповідно до договору № 1 від 07.04.206 року, ВПУ №8 м. Стрий, для проходження виробничої практики направлялись в локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол учні в кількості 20 чоловік, дана група формувалась із учнів груп №№ 30-31 училища. Особа на прізвище ОСОБА_2 йому невідома.

У судовому засіданні будучи допитаним в якості свідка заступник директора ВПУ №8 Демків В.І. показав, що на останньому курсі по закінченню теоретичного навчання, учні ВПУ проходять виробничу практику. Практика проходиться на підприємствах, організаціях, з якими є підписаний договір. Окрім нього організацією проходження практики займаються старший майстер ОСОБА_6, та майстри виробничого навчання. Орієнтовно в другій половині березня 2006 року до нього зателефонував заступник начальника локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол з проханням скерувати до них учнів училища на виробничу практику. Він порадився з директором, і вони прийняли рішення скерувати учнів на практику. Для укладення договору в Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол було скеровано майстра виробничого навчання групи №30 ОСОБА_1 Незважаючи на те, що згідно договору № 1 від 07.04.2006 року, ВПУ №8 м. Стрий, для проходження виробничої практики в Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол дозволялось скерувати 20 учнів, скеровувалось лише 19 учнів. Наскільки йому відомо, дана група формувалась із учнів груп №№ 30-31 училища. Організацією поїздки займався ОСОБА_1, ним же і формувались списки учнів, які будуть скеровуватись на практику. Формування списків учнів відбувалось на добровільних засадах, тобто учні їхали за власним бажанням. Йому було подано список учнів майстрами груп № 30-31, які поїдуть на практику, в даному списку було записано 19 прізвищ. Після отримання списку він перевірив чи особи, які є в ньому здали іспити, після того віддав його ОСОБА_1 На основі даного списку, секретарем директора ОСОБА_7 було підготовлено наказ на 19 чоловік про відрядження учнів для проходження виробничої практики. В наказі вказувалась кількість учнів, які скеровуються на практику в Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол, а саме 19, та керівника - ОСОБА_1 квітні 2006 року, на основі даного наказу було скеровано учнів на практику.

Будучи допитаним в якості свідка майстер виробничого навчання ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що на останньому курсі навчання учні ВПУ проходять виробничу практику. Учні проходять практику на підприємствах та організаціях, з якими ВПУ підписало договір. Організацією проходження практики займається заступник директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_5, також займаються старший майстер ОСОБА_6 та майстри виробничого навчання, а саме він та ОСОБА_1 В кінці лютого - на початку березня 2006 року ОСОБА_1їздив в локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці домовлятись про проходження практики учнями училища. Ним було укладено договір з локомотивним депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці про проходження 20 учнями практики. Приїхавши в м. Стрий 9 квітня 2006 року, ОСОБА_1особисто з учнів двох груп склав список з 19 чоловік, які можуть проходити практику в локомотивному депо, в подальшому узгодивши це з учнями з списку та їх батьками. З його 31 групи було вибрано кращих в навчанні та поведінці 11 чоловік, які скеровувались на практику в Дніпропетровськ. 11 квітня 2006 року ОСОБА_1 разом з учнями виїхав в м. Дніпропетровськ. Як йому відомо ОСОБА_1 збирав з учнів, що їхали в Дніпропетровськ по 30 грн. на придбання квитків на поїзд. Яким чином проходила в м. Дніпропетровську практика йому невідомо. Через декілька днів після того, як ОСОБА_1 з учнями поїхав в Дніпропетровськ, до нього подзвонив останній та сказав, щоб він терміново виготовив довідки на учнів училища, які поїхали на практику, в яких би вказувалось те, що вони навчаються в училищі та мають спеціальність помічника машиніста тепловоза чи електровоза та розряд слюсаря. По телефону ОСОБА_1 йому було продиктовано список учнів, на яких необхідно виготовити довідки, в списку було вказано 20 прізвищ. З даним списком він підійшов до секретаря навчальної частини ОСОБА_14, і остання разом з ОСОБА_15 виписала довідки та передала їх на підпис директору. Після того, як директором було завірено довідки, він поїхав в м. Дрогобич та передав їх начальнику поїзда Львів-Дніпропетровськ. По прибуттю поїзда в Дніпропетровськ дані довідки отримав ОСОБА_1Коли виготовлялись довідки, то він не звернув уваги на те, що в списку, який йому по телефону продиктував ОСОБА_1є 20 чоловік, незважаючи на те, що згідно наказу на практику було скеровано 19 учнів училища.

У судовому засіданні свідок - секретар навчальної частини ОСОБА_14 показала, що учні училища в кінці навчання зобов'язані пройти виробничу практику. Практика проходиться на підприємствах, з якими училище уклало договір. Організацією проходження практики займаються заступник директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_5 і старший майстер ОСОБА_6 та майстри виробничого навчання. На підставі відповідного договору та згідно наказу директора на практику в локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці були скеровані учні, скільки саме їй невідомо. Орієнтовно через декілька днів після того, як учні поїхали туди, до неї підійшов майстер виробничого навчання 31 навчальної групи ОСОБА_3 та сказав терміново виписати довідки на осіб, які поїхали на практику в локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, а саме, що вони є учнями училища, та по якій спеціальності навчаються. Довідки виписувала вона та ОСОБА_15 згідно списку який надав ОСОБА_3 списку було зазначено 20 прізвищ. Після того, як були виписані довідки, вони були зареєстровані в журналі видачі довідок та передані на затвердження директору. Однією з довідок, яку вона виписала була довідка за №90 від 18.04.2006 року на ім'я ОСОБА_2 Коли вона виписувала довідку на ім'я ОСОБА_2, то не перевіряла чи останній є учнем училища.

Будучи допитаним в якості свідка викладач спец технології ВПУ №8 ОСОБА_10 показав, що в кінці червня 2006 року йому було дано вказівку їхати в м. Дніпропетровськ, для того, щоб бути в складі комісії при захисті диплому учнів, які там проходили практику. Окрім нього в складі комісії були ОСОБА_1 та два представники депо, прізвищ їх не пригадує. Прийнявши в учнів захист диплому він відразу поїхав додому. Жодного «накривання» столу для викладачів під час захисту диплому не було.

Аналогічні покази в судовому засіданні дали свідки: ОСОБА_15, ОСОБА_16 /а.с. 241-244, 272/.

Так, потерпілий ОСОБА_17 на досудовому слідстві показав, що він навчався в навчальній групі №30 ВПУ №8 м. Стрий. Майстром виробничого навчання в його групі був ОСОБА_1 в лютому 2006 року він разом з учнями училища здавав чотири випускні іспити. Перед іспитами староста його групи ОСОБА_18 збирав по 25 грн., Куди в подальшому були витрачені дані гроші йому невідомо. Після здачі іспитів був скерований на виробничу практику на Стрийський вагонно-ремонтний завод. В кінці березня 2006 року він дізнався, що частина учнів училища буде скерована на практику в м. Дніпропетровськ. В список учнів які скеровувались на практику в моторвагонне депо Нижньодніпровськ-вузол він не попав. Захист виробничої практики здійснював в училищі.  

Аналогічні покази на досудовому слідстві надали будучи допитаними в якості потерпілих: ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 / а.с. 404-405, 413, 409, 407/.

Так свідок ОСОБА_22 на досудовому слідстві показав, що він навчався в групі № 31. В кінці березня 2006 року майстер виробничої практики групи №30 ОСОБА_1 повідомив, що домовився за проходження виробничої практики в м. Дніпропетровськ. Останнім було складено список з учнів, яких буде скеровано для проходження виробничої практики. В даний список потрапив і він. Список формувався із двох начальних груп №№ 30-31 на добровільній основі і складався із 19 чоловік. Хоча спочатку ОСОБА_1 сказав, що потрібно 20 чоловік. В його групі було декілька чоловік які хотіли їхати на практику, однак ОСОБА_1їм відмовив. ОСОБА_1 сказав, що потрібно принести всім по 25 гривень на квитки, що вони і зробили, гроші всі передавали йому особисто. Через декілька днів ОСОБА_1сказав принести ще по 30 гривень, на що не пояснив. В понеділок 10.04.2006 року ОСОБА_1сказав всім, щоб кожний з дому взяв гроші в сумі по 300 гривень, пляшку горілки, коробку цукерок, одяг, продукти харчування і щоб 11.04.2006 року о 14 год. зібрались на вокзалі ст. Стрий. 11.04.2006 року о 14 год. всі сіли в електропоїзд Моршин-Львів та поїхали до ст. Львів. У Львові на вокзалі ОСОБА_1 роздав їм квитки у плацкартний вагон. Ціна квитка становила 21 грн. 60 коп. Приїхали в м. Дніпропетровськ 12.04.2006 року. В локомотивному депо їм сказали, що потрібно пройти медичну комісію. Майже цілий тиждень вони проходили медичну комісію в залізничній поліклініці. Під час проходження медичної комісії ОСОБА_1 збирав в учнів гроші по 10, 20 гривень, в лікарні гроші не давав, а в гуртожитку останній йому сказав, що він винен йому 30 грн. Як він пояснив дані гроші він замість нього надав дерматологу ніби то за те, щоб йому не писали, що у нього є якесь захворювання шкіри, насправді жодних захворювань у нього не було. Під час проходження виробничої практики ОСОБА_1 також збирав гроші в сумі по 15 гривень, пояснюючи це тим, що гроші потрібні йому для того, щоб вирішити всі питання із нарахування заробітної плати та оформлення особових справ. Орієнтовно на початку травня в нього та ОСОБА_23 виник конфлікт з ОСОБА_1, а саме на нього, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ще на одного, прізвища не пригадує, ОСОБА_1пожалілась жінка яка жила поруч на те, що вони шумлять. Останній ввірвався до них в кімнату, в нього в руках була швабра, і відразу вдарив ОСОБА_23 по спині, після того він хотів вдарити його, однак в нього не виходило, він лише декілька разів зачепив йому руку. Через деякий час він разом з ОСОБА_23 вирішили поїхати додому в Стрий, так як не хотіли залишатись в Дніпропетровську разом з ОСОБА_1, що і зробили. Як йому відомо за захист диплому в Дніпропетровську ОСОБА_1 збирав з кожного з учнів по 50 грн. На додатково поставлені питання ОСОБА_22 показав, що з ними на практиці в Дніпропетровську був чоловік, який не навчався в училищі, а був знайомим ОСОБА_1

Аналогічні покази надали будучи допитаними в якості свідків: ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_26 /а.с. 296-299, 278-280, 302-304/.

Крім того, вина ОСОБА_1 доведена й іншими зібраними по справі доказами, а саме: Висновком судово почеркознавчої експертизи № 20/88 від 22 лютого 2007 року, згідно якого в першому примірникові наказу №45 від 6 квітня 2006 року «Про виробничу практику» ВПУ №8 м. Стрий має місце додрукування тексту у рядку №28, який має слідуючий текст: «20. ОСОБА_2». Додрукування тексту здійснено на тій самій друкарській машинці, що і друкування основного тексту, виконаного в документі №1. Документи №2 та №3 є відповідно першою та другою копіями закладки оригінального документу. / а.с. 285-290/.

Протоколом огляду заяви, яку ОСОБА_2 писав в відділ кадрів локомотивного депо, на якій мається резолюція про прийом останнього на практику. / а.с. 416/.

Протоколом огляду наказу №120 від 19.04.2006 року « Про проходження виробничої практики учнями ВПУ№8 м. Стрий», згідно якого ОСОБА_2 скерований для проходження виробничої практики. / а.с. 418/

Протоколом огляду довідки №90 від 18 квітня 2006 року, в якій мається текст: ОСОБА_2 дійсно є учнем 3 курсу Стрийського вищого професійного училища №8. Закінчує навчання в червні 2006 року Спеціальність - помічник машиніста, тепловоза і електровоза. Пройшов повний курс теоретичного і виробничого навчання, має кваліфікацію - слюсар по ремонту тепловоза і електровоза 3 розряду. / а.с. 420/

Довідкою №374 від 26.01.2006 року, згідно якої ОСОБА_2 закінчив навчання в ВПУ№8 в 1986 році. / а.с.281/

Протоколом огляду першого примірнику наказу №45 від 6 квітня 2006 року, згідно якого під №20 мається надруковане прізвище ОСОБА_2, особи яка не являлась учнем училища. / а.с. 422/

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 у підробленні документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як і підроблювачем так і іншою особою, або збут такого документа, використанні завідомо підробленого документа, одержанні хабара та одержанні хабара повторно - злочинах, передбачених ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 368 ч.1, 368 ч.2 КК України - повністю доведена.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує, що ним вчинено тяжкий злочин, особу підсудного, який вчинив злочин вперше, є людиною похилого віку, хворіє, позитивно характеризується за місцем проживання і праці. Вказані обставини суд вважає пом”якшуючими.

Обтяжуючих вину обставин для підсудного суд не вбачає.

З урахуванням викладених обставин суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 буде можливим без відбування покарання, а відтак, міру покарання за вчинене слід призначити у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Крім цього, суд вважає, що до підсудного не слід застосовувати додаткову міру покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, оскільки останньому необхідні кошти для постійного лікування, а тому з урахуванням зазначеної обставини при обранні покарання в цій частині до нього слід застосувати ст. 69 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

засудив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні:

- злочину, передбаченого ст. 358 ч.2 КК України і призначити покарання у виді двох років позбавлення волі;

- злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України і призначити покарання у виді шести місяців арешту;

- злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України і застосувавши ст. 69 КК України призначити покарання у вигляді двох років позбавлення волі;

- злочину передбаченого ст. 368 ч.2 КК України і застосувавши ст. 69 КК України призначити покарання у вигляді п”яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворго покарання більш суворим призначити покарання підсудному у виді п”яти років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування даного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і не виконає покладені на нього обов”язки.

У відповідності до п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України зобов”язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання та праці, з”являтися в даний орган для реєстрації

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь НДЕКЦ при Управлінні МВС України на транспорті (м. Львів вул. Таллінська, 1, Банк УДК у Київській області МФО 821018, ЕДРПОУ 25576445, р/р 352270002000476) -235 грн. 39 коп. витрат на проведення експертизи тексту.

 Вирок можна оскаржити до судової палати з кримінальних справ Львівського апеляційного суду на протязі 15 діб з часу проголошення через Стрийський міськрайонний суд.

Вирок виготовлений в одному примірнику і має силу оригіналу.

Суддя: Юрчак Л.Б.