Рішення № 112165798, 10.07.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2995/23

Провадження №2/204/1588/23

РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Книш А.В.,

секретар судового засідання Скрипнікова В.В.,

за участю

представника позивача Християн М.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 21 червня 2019 року станом на 19 січня 2023 року в сумі 63235,84 грн, а також судових витрат у справі. В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 21 червня 2019 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала. Таким чином, станом на 19 січня 2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 63235,84 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26 квітня 2023 року відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що не погоджується із позовними вимогами у повному обсязі та заперечує проти задоволення вимог. В обґрунтування своїх заперечень вказала, що банком на підтвердження своїх вимог було надано в якості письмового доказу анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21 червня 2019 року, а також анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13 лютого 2014 року та паспорт споживчого кредиту від 02 червня 2021 року, які підписані від імені ОСОБА_2 , який відповідачу не відомий. Також зазначила, що Анкета-заява не містить жодних даних про те, яку саме картку відповідач отримала, строк її дії та розмір наданого кредиту, номеру карткового рахунку, дати вручення їй картки та повідомлення пін-коду саме за цим позовом та розрахунком заборгованості. На думку відповідача, не зрозуміло, яким чином вказана заява стосується кредитного договору №б/н від 21 червня 2019 року. Крім того, із даної анкети-заяви вбачається, що договір про надання банківських послуг відповідачу не видавався. Наголошує на тому, що позивачем долучені до позовної заяви докази, після вивчення яких не зрозуміло чи стосуються вони саме кредитного договору, про який йдеться у позові, а тому вважає їх неналежними. Доказів, що підтверджують отримання відповідачем кредитної карти за вказаним договором суду не надано. Зазначає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної сторони, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. Вказує, що під час підписання анкети-заяви від 21 червня 2019 року банк жодним чином не повідомляв її, як споживача, про умови кредитування та не узгоджував їх з нею, що є порушенням ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Також вказує, що позивач не надав суду у якості доказу належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджував би факт передачі або перерахування кредитних коштів на підставі кредитного договору №б/н від 21 червня 2019 року, згідно якого можливо було б встановити суму, яка була надана відповідачу. Факт виконання таких операцій могли б підтвердити тільки первинні документи бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог закону. Зазначає, що у наданому розрахунку заборгованості міститься інформація про сплату відповідачем суми значно більшої встановленого кредитного ліміту. Водночас, позивач просить стягнути з відповідача суму у розмірі 63235,84 грн, яка також більша за встановлений кредитний ліміт у розмірі 51500 грн. Відповідач не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій, оскільки на період дії карантину на території України позичальник звільняється від обов`язків сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафа, пені за таке прострочення. Звертає увагу суду на те, що банківська виписка по картковому рахунку надана за період часу з 21 червня 2019 року по 24 січня 2023 року, а фактично містить відомості по 01 січня 2023 року, при тому, що сума заборгованості розрахована позивачем станом на 19 січня 2023 року. Додатково зазначає, що розмір заборгованості збільшувався за рахунок списання відсотків за рахунок кредитного ліміту та списання відсотків, нарахування яких здійснювалося на суму фактично встановленого кредитного ліміту, тобто сума відсотків нараховувалася на суму позики та розмір відсотків за попередні місяці, розміри пені та комісії. Вважає, що позивачем не надано доказів наявності у неї заборгованості за кредитом та відсотками та підстав їх нарахування, не обґрунтовано позовні вимоги, тому заперечує проти їх задоволення.

15 травня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача, в якому представник позивача зазначив, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, а саме: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. На його думку, банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою картки та фінансового телефону. Вказує, що обставини, на які посилається відповідач не відповідають дійсності, а банком на виконання положень Закону України «Про захист прав споживачів було надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Також зазначає, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог закону є фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отриманням кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Щодо ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг вказує, що інформація, яка міститься в анкеті-заяві заповнена особисто відповідачем, також з неї вбачається, що відповідач висловив свою згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки та особистим підписом засвідчив згоду на те, що анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг. Вважає, що сторонами було обговорено усі істотні умови при укладенні договору, а відповідач підписанням анкети-заяви приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. Наголошує, що з розрахунку заборгованості чітко вбачається часткову сплату заборгованості за договором, а контррозрахунок відповідачем не був наданий, судово-економічні експертизи не призначались. Підпису клієнта у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг немає, оскільки сторони, на його думку, заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах, а укладання такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Зазначає, що банк має право у будь-який момент зменшити, збільшити або анулювати кредитний ліміт, а відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту. Банк надав суду виписку по картковому рахунку, яка є підтвердженням надання відповідачу платіжної картки та відкриття рахунку, де також чітко прослідковується використання відповідачем кредитних грошей та часткової сплати заборгованості. Вказує також, що перевипуск картки є випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості буде відображатися і на новій картці. Щодо списання грошових коштів зауважує, що згідно умов договору, а саме п.1.1.3.1.6 клієнт доручив банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору при настанні строків платежів. Зазначає, що банківська виписка має статус первинного документа, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, погашав заборгованість та користувався знову кредитними коштами, що свідчить про його обізнаність з умовами договору.

17 травня 2023 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, а 30 травня 2023 року представник позивача подав до суду письмові пояснення, які обґрунтовуються доводами аналогічними, викладеними у відзиві на позов та відповідно у відповіді на відзив.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, про слухання справи повідомлена належним чином, до судового засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

21 червня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.21-22).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів та погашення нею обов`язкових платежів протягом тривалого періоду підтверджується випискою з її карткового рахунку за договором №б/н за період 21.06.19-24.01.2023 (а.с.3-13).

До кредитногодоговору банкдодав копіюПаспорту споживчогокредиту,Витягу зТарифів обслуговуваннякредитних карт«Універсальна» «Універсальна,30днів пільговогоперіоду» таВитяг зУмов таправил наданнябанківських послуг.

Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем 21 червня 2019 року на планшеті, тобто електронним підписом, що визнано представником позивача в письмових поясненнях (а.с.161-163).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 21 червня 2019 року, станом на 19 січня 2023 року заборгованість по договору складає 63235,84 грн, з яких 51729,66 грн прострочене тіло кредиту та 11506,18 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с.14-18).

Вирішуючи позовні вимоги судом враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідач у відзиві визнала, що 21 червня 2019 року вона зверталася до позивача із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Також всудовому засіданнівстановлено,що відповідачкористування кредитнимикоштами,що слідуєз випискиза їїкартковим рахунком(а.с.3-18)та відповідаєпункту 62Положення проорганізацію бухгалтерськогообліку,бухгалтерського контролюпід часздійснення операційноїдіяльності вбанках України,затвердженого постановоюПравління Національногобанку Українивід 04липня 2018року №75,та узгоджуєтьсяз правовоюпозицією,висловленою упостановах ВерховногоСуду від16вересня 2020року усправі №200/5647/18-ц(провадження№ 61-9618св19),14квітня 2021року усправі № 759/11453/20 (провадження №61-417св21).

Однак позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками.

Проте в анкеті-заяві, яка була підписана відповідачем 21 червня 2019 року сума кредиту, процентна ставка за користуванням грошовими коштами, строк кредиту, тощо не зазначені (а.с.21-22).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на Паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 червня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01 березня 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів, Паспорт споживчого кредиту та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частиною 6статті 81 ЦПК Українивизначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ресурс, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, суд вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 червня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків.

Також не знайшов свого підтвердження факт наявності простроченого тіла кредиту, яке позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, оскільки доводи позивача ґрунтуються на положеннях Умов та правил надання банківських послуг. З норм частини першоїстатті 1054 ЦК Українислідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти. Таким чином, судом враховується, що заборгованість за простроченим тілом виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка повинна бути передбачена кредитним договором, та не є сама по собі складовою тіла кредиту, а являє собою фактично штрафну санкцію, що застосовується у разі неповернення банку кредиту у термін, передбачений договором. Як уже було зазначено, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту та Витяг з Тарифів, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 червня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, така сума є складовою його повної вартості, однак не є сумою, яку фактично отримав у борг позичальник, відтак не підлягає стягненню, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 вересня 2020 року по справі N 293/599/19-ц.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З часу встановлення відповідачу кредитного ліміту до 19 січня 2023 року відповідачем за розрахунком позивача загалом було погашено заборгованість за кредитним договором на суму 289154,86 грн (284065,74+3294,78+1794,34) (а.с.18). Таким чином, відповідач поза всяким розумним сумнівом вже внесла на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором суму коштів у розмірі, що значно перевищує вказану заборгованість за кредитним договором.

Крім того, Паспорт споживчого кредиту судом до уваги не приймається, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вказаний документи був підписаний відповідачем на планшеті.

Відповідно до підпункту п`ятого пункту третього Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого постановою НБУ від 13 грудня 2019 року №151, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Судом враховується, що Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затверджене постановою НБУ від 13 грудня 2019 року №151, на яку посилається представник позивача, була прийнята 13 грудня 2019 року, тобто після виникнення спірних правовідносин (21 червня 2019 року).

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ідентифікаційний код 14360570.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий: