Ухвала суду № 112157683, 12.07.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3300/23

Провадження № 1-кп/229/1381/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши обвинувальний акт відносно кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022052100001667 від 30.10.2022 за обвинуваченням,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Сєверодонецьк, Луганської області, громадянина України, військовослужбовець військової служби за контрактом, начальник штабу-перший заступник командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , майор, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває кримінальне впровадження суду за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб.

12 липня 2023 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_6 який був обраний на підставі Ухвали слідчого- судді Красногвардійського районного суду м. Дніпро, до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого до 29 липня 2023 року- включно.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, вказавши на наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 КПК України , та неможливість зміни запобіжного заходу на більш м`якій , а також на те , що не слід визначати розмір застави, оскільки це не забезпечить виконання обвинуваченим , передбачених КПК України обов`язків та належну процесуальну поедінку .

Захисник та обвинувачений заперечували.

Обвинувачений заявив, що не згоден з доводами зазначеними в клопотанні прокурора.

Захизник в свою чергу зазначив, що не допустимо задоволення клопротання прокуророра про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без обрунтованих додатків до вищезазначеного клопотання. :

Суд вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного:

Клопотання прокурора підлягає задоволенню,.

ОСОБА_5 обинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб. За вчинення вищезазначеного кримынального правопорушення, передбачено основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна тобто кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, та яке, відповідно до примітки ст. 45 КК України є корупційним злочином, до якого не застосовуються норми звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у разі доведення провини в суді.

Так, метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховуватися ним від суду;

- незаконно впливати на свідків у цьому провадженні;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів;

- іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

- вчинити інше кримінальне правопорушення

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

ОСОБА_5 , маючи зареєстроване місце проживання на території Луганської області, в силу об`єктивних причин не має зареєстрованого місця проживання на території, підконтрольній Українській владі.

Перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно вплинути, шляхом погроз або вмовлянь, на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів, що призведе до зміни ними своїх показань або відмови від надання показань, під час розгляду справи у суді, оскільки свідки, в тому числі, являються підлеглими ОСОБА_5 , у зв`язку із чим, із застосуванням своїх зв`язків та вагомості посади, може мати змогу впливу на осіб, в тому числі тих, які проходять військову службу.

Обвинувачений ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. Так, обвинувачений ОСОБА_5 через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, матиме можливість знищити речові докази чи документи по кримінальному провадженню, які були здобуті в ході досудового розслідування.

Також, обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки серед військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , в силу займаної посади начальнику штабу - першого заступника командира 1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 , має знайомства серед військовослужбовців та інших осіб, які зможуть сприяти останньому у впливі на здійснення судового розгляду та прийнятті законного рішення у розумні строки по кримінальному провадженню.

Крім того, вказані обставини бути свідчити і про ризик вчинення іншого злочину, з огляду на здійснення впливу на підлеглих, само по собі, вже створює склад іншого злочину.

Відповідно до ст. 178 КПК України, встановлено вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Стан його здоров`я та вік не перешкоджає продовженню обраного запобіжного заходу - тримання під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою судді продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На теперішній час строк його дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні; неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що відсутні докази щодо звернення осіб, які поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків; запобіжний захід у вигляді домашнього арешту також не може бути застосований у відношенні останнього, зважаючи на воєнний стан.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та посилання обвинуваченого.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , то суду не були надані медичні документи, вказуючи на тяжку хворобу обвинуваченого, наявність протипоказань щодо його перебування під вартою не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість обрання міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід суду, щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Суд вважає, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_5 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання обвинуваченого під вартою.

При цьому суд вважає, що такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства..

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193-199, 314-315, 336, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора- задовільнити.

Продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого 3 ст.368 Кримінального кодексу України, на строк 60 (шістдесят) днів, але не більше ніж на два місяці, строком на до 09 вересня 2023 року-включно.

Відкласти підготовче судове засідання відносно кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022052100001667 від 30.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на 22.08.2023 року о 14 год. 00 хв., в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області, за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 45.

Викликати учасників судового провадження: прокурора, захисника, обвинуваченого.

Термін дії ухвали до 09.вересня 2023 року-включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, лише в частині продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Дружківський міський суд Донецької області.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1