Рішення № 112157469, 30.05.2023, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/844/23

Провадження № 2-о/488/59/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.05.2023 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді -Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання - Кралі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні, де заінтересованою особою виступає Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2023 року заявник ОСОБА_1 звернулася в Корабельний районний суд м. Миколаєва з заявою, в якій просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_2 по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З ОСОБА_2 вона постійно проживала в шлюбі, зареєстрованому в 01.10.1977 р. У шлюбі у них народилося двоє дітей, які на тепер проживають окремо та фінансово-матеріальної допомоги від них вона не отримує.

Зазначила, що з чоловіком вони постійно мешкали за адресою: АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виконували обов`язки подружжя згідно моралі та чинного сімейного законодавства України.

В грудні 2000 року через стан здоров`я та наполегливу пораду покійного чоловіка вона звільнилась з роботи. Після цього продовжувала займатися сім`єю, оберігати родинне вогнище, виховувати дітей та допомагати у веденні спільного господарства з чоловіком. У зв`язку з цим стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у неї відсутній і після досягнення 55 років їй була призначена соціальна пенсія.

Чоловік заявника отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На 05.01.2023 розмір пенсії чоловіка становив 5264,68 грн., виплату якої припинено з 01.02.2023 у зв`язку із його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 віддавав їй свою пенсію щоб вона витрачала її на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування, ліків та на інші спільні потреби, тощо.

Після смерті чоловіка заявник звернулася до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області із заявою про призначення їй пенсії через втрату годувальника. Однак заявниці було відмовлено у перерахунку пенсії через ненадання до управління довідки уповноважених органів з місця проживання про підтвердження факту її перебування на утриманні померлого годувальника, оскільки вони з чоловіком були зареєстровані за різними адресами.

Щодо своєї реєстрації за іншої від реєстрації чоловіка адресою заявниця пояснила, що окрім будинку, в якому вона зараз проживає, вони з чоловіком мали у власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 з недобудованим нежитловим приміщенням.

З цього приводу повідомила, що у 2000 році щоб отримати земельну ділянку та у подальшому приватизувати її, згідно з діючим на той час законодавством, чоловік запропонував їй зареєструватися за вищевказаною адресою, на що вона погодилася. Однак, наголосила на тому, що не дивлячись на відмітку про реєстрацію в паспорті, вона продовжувала спільно проживати з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 . Додала, що земельну ділянку з чоловіком вони придбали з метою її подальшої забудови проте, це не відбулося та невеличке житлове приміщення по АДРЕСА_2 досі не оформлене та не придатне до проживання.

Посилаючись на вказані обставини а також те, що без врахування пенсії чоловіка розраховувати на безпечне проживання, в тому числі харчування, лікування, оплату рахунків за комунальні послуги, вона не може, ОСОБА_1 звернулася в суд з даною заявою.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєві від 06.04.2023 р. відкрито провадження у справі та повідомлено заінтересовану особу про можливість надання до суду письмових заперечень проти заявлених вимог.

В судове засідання заявник не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги заяви підтримала та просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, та просив ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами на підставі вимог законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01.10.1977 р. заявник ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 від 01.10.1977 р.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про смерть, видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06.01.2023 р. серії НОМЕР_2 .

З наданої суду копії Домової книги для прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 03.12.1979 р.

З копії паспорту на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що остання починаючи з 16.04.2008 р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується наданою суду копією Пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.07.2021 р.

З метою оформлення пенсії в разі втрати годувальника, остання звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Проте рішенням Головного управління ПФУ в Миколаївській області № 28/03-07р. Від 09.02.2023 р. заявнику було відмовлено. Таке рішення було обґрунтоване тим, що згідно з паспортом місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з паспортом чоловіка заявниці, ОСОБА_2 , місце проживання його було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 та за документами архівної пенсійної справи він проживав за цією адресою.

Документів, які б підтверджували факт перебування на утриманні померлого годувальника, заявником не надано. Тому ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника за заявою від 02.02.2023 та рекомендовано звернутися в суд.

На підтвердження викладених у заяві обставин заявник надала суду заяви сусідів будинку АДРЕСА_1 , а також Довідку Відділення поліції № 3 Миколаївського районного управління поліції Головного управління національної поліції від 13.01.2023 р., якою підтверджено, що ОСОБА_1 тривалий час спільно проживала та вела спільний побут з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Тобто, суд вправі задовольняти заяви про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить можливість оформлення спадкових та пенсійних прав.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України (справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення) суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка, ОСОБА_3 , була непрацездатного віку та одержувала від померлого годувальника допомогу, оскільки розмір його пенсії перевищував розмір її пенсії, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, що свідчить про факт перебування її на утриманні померлого чоловіка.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність встановлення факту перебування заявника на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_1 , що вбачається з матеріалів справи та не оспорюється заінтересованою особою.

З матеріалів справи вбачається, що померлий зі своєю дружиною були зареєстровані в різних місцях (адресах).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 хоч і не була зареєстрована з чоловіком за однією адресою, але фактично з ним проживала по день смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про достатність наявних у справі доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті останнього.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення по справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 315-319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні, де заінтересованою особою виступає Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за адресою: АДРЕСА_1 , та перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 13844159, адреса: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1.

Суддя Я. А. Чернявська