Рішення № 112150063, 30.06.2023, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 323/3455/21

провадження: 2/336/1362/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Зарютіна П.В., за участі секретаря судового засідання Лопаткіної А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Приватного Акціонерного Товариства «Українська Страхова Компанія» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13786,12 грн. та судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2022 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі. Прийнято рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті з викликом сторін.

Відповідач про день, час та місце слухання справи повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України

У судове засідання сторони не явилися.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» (далі КС «Українська кредитна спілка») та відповідачем укладено кредитний договір № 10052с від 23.05.2013 р. (далі Кредитнй договір), відповідно до умов якого на КС «Українська кредитна спілка» надала, а відповідач отримав у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі на умовах, встановлених цим кредитним договором, з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки, у розмірі 7500 грн. строком на 24 місяці, з 23.05.2013р. по 23.05.2015р. включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8 % річних, про що зазначено в п. 1.1. кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору видача кредиту проводиться в національній валюті України (гривня) в безготівковій формі з поточного рахунку кредитодавця. За дорученням позичальника суму кредиту, зазначену в п. 1.1., кредитодавець 7500 грн. перераховує на рахунок відкритий в ДОУ АТ «Ощадбанк» ТВБВ № 10004/0103 (м. Амвросіївка) на користь позичальника-відповідача.

Згідно з платіжним дорученням від 23.05.2013 КС «Українська кредитна спілка» перерахувала грошові кошти для видачі готівки по кредитному договору на банківський рахунок відповідача 7500 грн.

Відповідно доп.3.2Кредитного договорута Додатку№ 1до ньогоСторонами Кредитногодоговору бувузгоджений графікпогашення кредитута процентівза користуванняним,згідно якоговідповідач зобов`язавсясплачуватищомісячні платежіу розмірі493 грн. (313 грн. - тіло кредиту, 180 грн. відсотки), а такожостанній щомісячнийплатіж 23.05.2015 р. 481 грн. (301 грн. - тіло кредиту, 180 грн. відсотки)

Загальна сума, яку відповідач зобов`язався сплатити за кредитним договором, становила 11820 грн., з яких 7500 грн. - основна сума кредиту (тіло кредиту) та 4320 грн. - відсотки за користування ним.

Між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» укладено договір добровільного страхування кредитів від 01.06.2013 року № 12 (надалі договір добровільного страхування).

Відповідно до п.1.2 договору добровільного страхування кредитів, предметом вказаного договору є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка», що не суперечать закону, пов`язані із матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до Кредитних договорів.

Згідно із п.1.3 договору добровільного страхування кредитів, ПАТ «Українська страхова компанія» здійснює страхування кредитного ризику за Кредитними договорами, укладеними між позичальниками пенсіонерами (у т.ч. працюючими) та КС «Українська кредитна спілка», згідно з Реєстром наданих за звітний період кредитів, що укладені в межах Договору про співробітництво між Стахувальником та Страховиком (додаток № 1 до договору страхування).

При цьому, Кредитний договір віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем.

Підпунктами 2.1, 2.1.1. Договору добровільного страхування встановлено, що страховим випадком за цим договором по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачених укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій («З відповідальністю за усі ризики»). Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом 10 (десяти) днів після настання строку сплати третього платежу.

Відповідно до виписки з рахунку позичальника-відповідача, останній всього за вказаний період сплатив 7395 грн., включаючи основну сума кредиту та процентів за користування кредитом.

З наведеної виписки також випливає, що у зв`язку з несплатою відповідачем щомісячних платежів настав страховий випадок, передбачений Договором страхування.

Відповідно до п.5.1 Договору добровільного страхування кредитів, КС «Українська кредитна спілка» повинна повідомити про настання страхового випадку та направити страховику заяву про виплату страхового відшкодування не пізніше 30 числа поточного календарного кварталу відповідного року в якому настав страховий випадок з додаванням документів згідно з переліком, визначеним цим договором.

Згідно із п. 4.4.5 Договору страхування позивач зобов`язаний протягом 4 робочих днів після отримання від страхувальник заяви і документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків, прийняти рішення про виплату (або про відмову виплати) страхового відшкодування та скласти страховий акт про виплату (або про відмову виплати) страхового відшкодування по Кредитному договору.

Відповідно до п. 4.4.6 Договору страхування протягом 5 робочих днів після отримання від страхувальника заяви і документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків позивач зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування.

Керуючись вимогами п.5.1 Договору добровільного страхування кредитів, КС «Українська кредитна спілка» направила ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування, у тому числі за Кредитним договором.

Позивачем ПрАТ «Українська страхова компанія», на виконання п. 4.4.5. та 4.4.6 Договору добровільного страхування кредитів, на підставі вищезазначеної заяви та доданих до неї документів, складено страховий акт та відповідно 11.11.2021 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 13786,12 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням з відміткою банку про проведення платежу.

Відповідно до п.5.7 договору добровільного страхування кредитів, до ПрАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за цим договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до позичальника згідно з умовами кредитного договору.

Згідно із п. 5.8 договору добровільного страхування кредитів, після отримання страхового відшкодування, КС «Українська кредитна спілка» за вимогою ПрАТ «Українська страхова компанія» надає йому документи для можливості реалізації права вимоги, яке останній має до позичальника згідно з умовами кредитного договору, та подальшого провадження судових дій, зокрема довідку про сплачене ПрАТ «Українська страхова компанія» страхове відшкодування.

На виконання вимог вказаного вище п. 5.8 договору добровільного страхування кредитів, КС «Українська кредитна спілка» надано позивачу довідку про сплату ПрАТ «Українська страхова компанія» страхової виплати за Кредитним договором в рахунок погашення заборгованості відповідача у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ч.1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та; пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Аналогічну норму права містить також ст. 4 Закону України від 17.03.1996 №85/96-ВР «Про страхування».

Відповідно до п.16 ч.4 ст. 6 вищевказаного Закону страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) є одним з видів добровільного страхування.

Згідно ст. 993 ч. 1 ЦК України, ст. 27 Закону №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 43).

Таким чином, суд приходить до висновку, що до позивача в порядку суброгації перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором, яке належало КС «Українська кредитна спілка», що одержала страхове відшкодування.

Оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія» виконало обов`язки покладені Законом України «Про страхування» та умовами Договору добровільного страхування кредитів, то до позивача перейшло право вимоги на стягнення з відповідача матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Додатком № 1 до кредитного договору встановлено обов`язок відповідача повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними платежами).

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом - з часу припинення виконання зобов`язань по кредитному договору по строк останнього платежу за кредитним договором визначеному в Додатку № 1.

Встановивши зазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що ПрАТ «Українська страхова компанія» набуло право вимоги лише на ту суму заборгованості, на яку мав право кредитор КС «Українська кредитна спілка», тобто на суму заборгованості за період дії Кредитного договору, яку складають 4425 грн., з розрахунку 11820,00 грн. (загальну сума нарахування за Додатком № 1 до Кредитного договору) - 7395,00 грн. (фактично сплачена відповідачем сума).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 109-114, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Так зміст п.3.6 кредитного договору, який встановлює, що прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів як протягом строку надання кредиту, так і після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником грошовими коштами, то дані положення не ґрунтуються на законі.

Окрім того, відомості про нарахування кредитною спілкою процентів за порушення договору або будь-яких інших штрафних санкцій відповідно до умов кредитного договору, а також відповідно до статті 625 ЦК України у матеріалах справи відсутні.

За змістом п. 2.1.1, п. 5.3 Договору добровільного страхування кредитів у разі якщо кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором, протягом 10-ти днів після настання строку сплати третього платежу, страхове відшкодування по такому страховому випадку сплачується кредитору в розмірі суми прострочених платежів.

При цьому, як встановлено судом, кредитні зобов`язання в цій частині припинились належним виконанням, і лише в межах простроченої суми до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Відтак, позов може бути задоволений лише в частині страхового відшкодування, яка дорівнює розміру прострочених відповідачем платежів за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Той факт, що позивач сплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі більшому, ніж передбачено Договором страхування, не може бути підставою для стягнення з відповідача суми, право на стягнення якої у кредитора вже припинилось і не могло перейти до позивача в порядку суброгації, оскільки в такому випадку на відповідача був би покладений надмірний тягар сплати платежів за Кредитним договором.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином,позов можебути задоволенийлише вчастині страховоговідшкодування,яка дорівнюєрозміру простроченихвідповідачем платежівза Кредитнимдоговором.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн. Задоволеній сумі в розмірі 4425 грн. буде відповідати такий розмір судового збору: 2270,00 грн. х 4425 грн. : 13786,12 грн. = 728,61 грн. - який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у зазначеному розмірі.

Частиною 2 статті 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та ч.2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 275, 278-279, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного Акціонерного Товариства «Українська Страхова Компанія» (адреса фактичного місцязнаходження : Донецька обл., м. Святогірськ,вул.. Нежалежності 35, кВ. 7, ЄДРПОУ 20346864) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьПриватного АкціонерногоТовариства «УкраїнськаСтрахова Компанія»(адресафактичного місцязнаходження:Донецька обл.,м.Святогірськ,вул..Нежалежності 35,кВ.7,ЄДРПОУ 20346864)суму виплаченогострахового відшкодуванняв розмірі4425гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного Акціонерного Товариства «Українська Страхова Компанія» (адреса фактичного місцязнаходження : Донецька обл., м. Святогірськ,вул.. Нежалежності 35, кВ. 7, ЄДРПОУ 20346864) судовий збір в розмірі 728,61 гривень.

Повідомити відповідача про ухвалення рішення суду шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Приватне Акціонерне Товариство «Українська Страхова Компанія» місцезнаходження: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 116, кв. 19, адреса фактичного місцезнаходження: 84130, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Незалежності, буд. 35, кв. 7, код ЄДРПОУ 20346864.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя П.В. Зарютін