Рішення № 112149723, 12.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року Справа№200/1662/23

Донецький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов вмотивовано тим, що позивач звернулась до територіальних органів ПФУ із заявою для призначення їй пенсії за віком. Позивач зазначила, що вона має право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зауважила, що 12.01.2023 року вона отримала рішення ГУ ПФУ в Харківській області (далі відповідач) про відмову в призначенні пенсії за №045550017870 від 12.01.2023 року. З даного рішення вона дізналася, що у неї відсутнє право на пенсію у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зазначила, що до її страхового стажу не зараховано: період роботи згідно трудової книжки, з 02.08.1982 по 06.11.1992 року, оскільки трудова книжка оформлена з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, а саме печатки на титульний сторінці не співпадають з назвою підприємства на якому працювала заявниця; згідно штампу у трудовій книжці заявниці призначалась пенсія, в заяві ця інформація відсутня. Позивач зауважила, що з зазначеним рішенням вона не погоджується та відповідачем не надано повної оцінки щодо всього періоду її роботи з 02.08.1982 року по 30.09.1984 року, який підтверджується архівною довідкою архівного відділу Чернігівської міської ради від 14.06.2018 року №1278/18-1-5 де зазначені відомості про заробітну плату в Центральній районній аптеці №175 за період з 02 серпня 1982 по 30 вересня 1984 року; та з 02.10.1984 по 06.11.1992 року в Аптеці №248, що підтверджується трудовою книжкою та довідкою ТОВ «Аптека №248» виданою 05.07.2018 року за №19 на тимчасово окупованій території України. Позивач закцентувала свою увагу на тому, що довідка була видана на тимчасово купованій території України та вказаний стаж відповідачем також не зараховано. Позивач вважає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Позивач наголосила на тому, що в її трудовій книжці містяться записи про відповідний період роботи завірені печаткою, не містять виправлень, підчисток, записи робились різними кульками у різний час - при прийомі на роботу та звільненні, тому мають різну товщину ліній, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у період з 02.08.1982 року по 06.11.1992 року, ці записи є належними та підтверджують трудовий стаж за цей період. Позивач просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй в зарахуванні до страхового стажу, періоду роботи з 02.08.1982 по 30.09.1984 року; та з 02.10.1984 по 06.11.1992 року, згідно записів у трудовій книжці, визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови їй в призначенні пенсії за віком, відповідно до вимог статті 26 Закону України №1058-ІV, визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №045550017870 від 12.01.2023 року щодо відмови у призначенні пенсії позивачу та зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу періоди роботи: з 02.08.1982 по 30.09.1984 року; з 02.10.1984 по 06.11.1992 року, згідно записів у її трудовій книжці, та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України №1058-ІV, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії висновків суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач) надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що позивач 05.01.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком та відповідно до п.1.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Відповідно до пп.2 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до п.4.8 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Відповідач зауважив, що після реєстрації звернення (заяви) позивача воно було розглянуто ним та своїм Рішенням відповідач від 12.01.2023 №045550017870 відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 27 років. Тобто, законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. Відповідач наголосив на тому, що в даному випадку на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вона досягла 63 років та відповідно ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною четвертою цієї ж статі передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що в даному випадку, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1982, оскільки на титульній сторінці та на записі про звільнення з організації, яка заповнювала трудову книжку вперше не співпадають з назвою підприємства на якому працювала позивач. Таким чином, загальний страховий стаж позивача складає 18 років 09 місяців 07 днів, що є не достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-ІV. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у відповідача відповідно до наявної відмітки в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено 21.04.2023 року. Позивач враховуючи, що ним при поданні адміністративного позову до суду не було зазначено електронної скриньки та за відсутності у неї реєстрації в кабінеті електронного суду, її було повідомлено належним чином шляхом повідомлення про процесуальний документ в адміністративній справі через оголошення на сайт Донецького окружного адміністративного суду, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення по справі №200/1662/23 від 08.05.2023 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера від 15.01.2004. Позивач є внутрішньо-переміщеною особою відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 23.11.2022 року №1202-5002343292/17191 виданою Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (ЄДРПОУ: 14099344) - в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як встановлено судом підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач звернулась із заявою за призначенням пенсії за віком від 05.01.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією заяви про призначення пенсії та формою РС-право наданою разом із відзивом на адміністративний позов відповідачем.

Після розгляду вищезазначеної заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем було прийнято рішення від 12.01.2023 року №045550017870 про відмову у призначенні пенсії, а саме рішення було прийняте відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в зазначеному рішенні відповідач зазначив наступне: відмова про призначення пенсії ОСОБА_1 ; призначення пенсії за віком; дата народження заявниці ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНН заявниці НОМЕР_2 ; адреса реєстрації заявниці АДРЕСА_1 ; дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 05.01.2023 року; необхідний вік становить 60 років; вік заявника 63 роки 0 місяців 4 дні; необхідний страховий стаж становить 27 років; страховий стаж заявниці становить 18 років 9 місяців 7 днів; розгляд документів доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 02.08.1982, так як трудова оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та затвердженої Міністерством юстиції України 17 серпня 1993р. за №110, а саме, печатки на титульній сторінки та на звільненні з організації, яка заповняла трудову книжку вперше не співпадають з назвою підприємства на якому працювала заявниця. Згідно штампу у трудовій книжці заявниці призначалась пенсія, в заяві ця інформація відсутня. Додатковий коментар : у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 15 до 22 років. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; заявник працює/не працює не працює; дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату; на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Оцінивши надані матеріали та наявні в матеріалах справи докази, а також наданих письмових пояснень, що відображені у позовній заяві, відзиву відповідача, суд дійшов висновку, що спірним питанням у цій справі є не зарахування позивачу до її страхового стажу відповідачем при розгляді її заяви від 05.01.2023 року про призначення пенсії за віком наступних періодів її роботи: з 02.08.1982 по 30.09.1984 року та з 02.10.1984 по 06.11.1992 року.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2023 року мали особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 30 років.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Позивачем при поданні адміністративного позову до суду одними з позовних вимог були визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до її страхового стажу період роботи з 02.08.1982 по 30.09.1984 року та як наслідок зобов`язати відповідача зарахувати цей період роботи до страхового стажу позивача.

Суд не погоджується з даною вимогою позивача щодо вищезазначеного періоду її роботи, тому що відповідно до наявної трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 дата заповнення 02.08.1982 року з якої вбачається, що у спірний період з 02.08.1982 по 30.09.1984 року позивач була зарахована на посаду провізора-технолога в центральній районній аптеці №175 та в подальшому звільнена від займаної посади за власним бажанням відповідно до записів №1,2 в її трудовій книжці, що також підтверджується архівною довідкою №1278/18-1-5 виданою архівним відділом Чернігівської міської ради від 14.06.2018 року, в якій зазначена заробітна плата позивача з серпня 1982 по 1984 роки. Судом було встановлено, що відповідно до наданої разом із відзивом відповідачем форми РС-право при розрахунку пенсії позивача, відповідачем період роботи позивача з 02.08.1982 по 30.09.1984 року був зарахований до її страхового стажу та страховий стаж позивача за цей період склав 2 роки 1 місяць 29 днів, що також увійшли до її загального страхового стажу. Таким чином враховуючи вищенаведене, а також те, що період роботи позивача з 02.08.1982 по 30.09.1984 року відповідачем був зарахований позивачу до її страхового стажу, суд дійшов до висновку, що права позивача в цій частині відповідачем порушені не були, та позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно відмови позивачу в зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 02.08.1982 по 30.09.1984 року та як похідна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати до її страхового стажу період роботи з 02.08.1982 по 30.09.1984 року задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги позивача, про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування позивачу періоду роботи з 02.10.1984 по 06.11.1992 року та як похідна вимога скасувати оскаржуване рішення відповідача із зарахуванням до її страхового стажу періоду роботи з 02.10.1984 по 06.11.1992 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 дата заповнення 02.08.1982 року, з якої вбачається, що у спірний період, позивач працювала: з 02.10.1984 по 06.11.1992 року в аптеці №248 м. Донецьк відповідно до записів №3,4 в трудовій книжці відповідно до яких позивач була призначена на посаду провізора- аналітика аптеки №248 де в графі «на підставі чого внесена запис» зазначено наказ №56 від 01.10.1984 року по аптеці №248 та звільнена за власним бажанням де в графі «на підставі чого внесена запис» зазначено наказ №30 від 06.11.1992 року по аптеці №248.

Окрім цього, в матеріалах справи в наявності копія довідки про доходи виданої ОСОБА_1 від 05.07.2018 року №19 за підписом головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека - №248» м. Донецьк ДНР, в даній довідці зазначено наступне, що позивач займала посаду провізора-аналітика та зазначені її доходи з жовтня 1984 по грудень 1992 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки розрахунку форми РС-право проведеної відповідачем при розрахунку пенсії позивача на підставі її заяви про призначення їй пенсії від 05.01.2023 року та наданої відповідачем при наданні на адресу суду разом із відзивом, з якої вбачається, що у спірний період з жовтня 1984 по грудень 1992 року в ній зазначено наступне: з 01.10.1984 по 29.03.1986 догляд за дитиною до 3 років; з 21.06.1988 по 20.06.1991 року догляд за дитиною до 3 років наступний період зазначений лише з 03.09.1999 по 31.08.2001 року.

Суд ставиться критично до зазначеного відповідачем у його рішенні про відмову у призначенні пенсії від 12.01.2023 року №045550017870 стосовно того, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудовій книжці НОМЕР_4 від 02.08.1982, так як трудова оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та затвердженої Міністерством юстиції України 17 серпня 1993р. за №110, а саме, печатки на титульній сторінки та на звільненні з організації, яка заповняла трудову книжку вперше не співпадають з назвою підприємства на якому працювала заявниця. Згідно штампу у трудовій книжці заявниці призначалась пенсія, в заяві ця інформація відсутня.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.1 ч. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 2.1 ч. 2 Інструкція № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською російською мовами.

Згідно з приписами ч. 2 Інструкція № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові(повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне виконання роботодавцем своїх обов`язків на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Окрім цього суд наголошує на тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документів не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок їх ведення та заповнення з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).

Враховуючи вищезазначене, судом відповідно до оскаржуваного рішення, не встановлено порушень відповідачем прав позивача на призначення пенсії щодо не прийняття уточнюючої довідки виданої від 05.07.2018 року №19 за підписом головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека - №248» м. Донецьк ДНР, тому що відповідач посилається на порушення щодо заповнення трудової книжки, а за вищезазначену довідку нічого не зазначає.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 527/1655/17, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов`язана з волею позивача. Коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а у разі втрати - їх відновлення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи частину 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на посаді провізора-аналітика в аптеці №248 з 02.10.1984 по 06.11.1992 року згідно записів №3,4 в трудовій книжці, визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №045550017870 від 12.01.2023 року щодо відмови у призначенні пенсії позивачу та як наслідок зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на посаді провізора-аналітика в аптеці №248 з 02.10.1984 по 06.11.1992 року згідно записів в трудовій книжці, та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.01.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії висновків суду.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 ЗУ «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, суд зазначає наступне, на даний час рішення відповідачем з урахуванням висновків суду по даній справі ще не прийнято, тому ця вимога заявлена на майбутнє та її слід визнати як передчасною, та такою, яка задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 14.04.2023, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1073,60 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5 Держпром 3 під`їзд ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на посаді провізора-аналітика в аптеці №248 з 02.10.1984 по 06.11.1992 року згідно записів №3,4 в трудовій книжці.

Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) №045550017870 від 12.01.2023 року щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) період роботи на посаді провізора-аналітика в аптеці №248 з 02.10.1984 по 06.11.1992 року згідно записів в трудовій книжці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 05.01.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 12 липня 2023 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець