Рішення № 112149670, 11.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року Справа№200/1352/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов`янськ, Донецька область, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська обл., місто Суми, вулиця Берестовська, будинок 1, ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області яке полягає у не розгляді заяви від 20.02.2023 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком;

- визнати протиправним та скасувати рішення №056750009214 від 28.02.2023 Головного управляння Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати в стаж роботи період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981, а також період праці з 21.11.1989 по 08.04.1991;

- зобов`язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком.

Ухвалою суду від 06.04.2023 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем надано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.05.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №200/1352/23. Призначено справу до розгляду одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем 20 лютого 2023 року було подано заяву до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

28 лютого 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було винесено рішення №056750009214 про відмову у призначенні пенсії, яке мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди з 21.11.1989 по 08.04.1991, оскільки відсутня дата наказу на звільнення, період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981 оскільки прізвище у атестаті « ОСОБА_2 » не відповідає у свідоцтві про шлюб « ОСОБА_3 ».

Позивач вважає рішення про відмову у призначені пенсії незаконними.

У відзиві відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Відповідно до вищезазначеного Головним управлінням ПФУ в Сумській області, який опрацьовував заяву за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058 з наступних підстав:

Відповідно до документів, які були наданні позивачем на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком, необхідний позивачу страховий стаж визначений ст. 26 Закону1058, має бути 30 років.

За доданими до заяви про призначення пенсії документів позивачу не зараховано період роботи з 21.11.1989 по 08.04.1991, оскільки відсутня дата наказу на звільнення, та період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981, оскільки прізвище у наданому позивачем атестаті « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу у свідоцтві про шлюб « ОСОБА_3 ».

На підставі вищевикладеного, страховий стаж позивача складає 22 роки 2 місяці 29 днів.

Право на призначення пенсії позивач отримає після досягнення 65 років, тобто з 19.02.2028, на підставі ст.26 Закону №1058 за наявності страхового стажу з 01.01.2028 по31.12.2028 від 15 до 25 років.

З урахуванням викладеного вважає, що оскільки Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом на подання відзиву не скористався. Про розгляд справи був належним чином повідомлений.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 звернулась із заявою від 20.02.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області.

Відповідно до вищезазначеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було винесено рішення №056750009214 від 28.02.2023 про відмову у призначенні пенсії, яке мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди з 21.11.1989 по 08.04.1991, оскільки відсутня дата наказу на звільнення та період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981, оскільки прізвище у атестаті « ОСОБА_2 » не відповідає у свідоцтві про шлюб « ОСОБА_3 ».

У рішенні вказано, що страховий стаж позивача складає 22 роки 2 місяці 29 днів.

Право на призначення пенсії позивач отримає після досягнення 65 років, тобто з 19.02.2028, на підставі ст.26 Закону 1058 за наявності страхового стажу з 01.01.2028 по 31.12.2028 від 15 до 25 років.

У позовній заяві позивач вказує, що посилання на обставини про те, що роботодавцем не вказана дата звільнення у трудовій книжці є безпідставним та незаконним, оскільки записи в трудовій книжці роблять роботодавці.

Щодо помилки у написі прізвища, позивач зазначає, що у трудовій книжці є запис про те, що позивач навчалася в ТУ-57 в період з 01.09.1980 року по 20.07.1981 року. В атестаті на російській мові прізвище позивача вказано відповідно до свідоцтва про шлюб, а в українському написі є розбіжності, але це не є підставою відмовляти в зарахуванні періоду навчання в стаж.

Інших обґрунтувань щодо протиправності рішення №056750009214 від 28.02.2023 позивачем не вказано.

У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи необхідної тривалості позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Вважаючи протиправним рішення №056750009214 від 28.02.2023 про відмову в призначенні пенсії, позивача звернулася з цим позовом до суду.

До матеріалів справи додано:

- трудову книжку серії НОМЕР_2 від 28.09.1981 з якої вбачається, що позивач, у спірний період, навчалась у ТУ-57 з 01.09.1980 по 20.07.1981 (запис №1), працювала приймальником замовлень у Слов`янській фабриці індивідуального пошиття та ремонту одягу з 21.11.1989 по 08.04.1991 (Наказ про прийняття №123-ок від 20.11.1989, наказ про звільнення №14 без дати);

- атестат №6083 від 20 липня 1981 року про те, що ( ОСОБА_4 з 01 вересня 1980 по 20 липня 1981 року закінчила професійно-технічне училище № 57 міста Слов`янськ зі строк навчання 1 рік за професією апаратник хімічного виробництва та отримала відповідну кваліфікацію;

- свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 01 серпня 1981 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та (мовою оригіналу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також додано свідоцтво (повторне) про шлюб серії НОМЕР_4 , в якому вказано аналогічну інформацію, окрім написання дівочого прізвища позивача, а саме вказано « ОСОБА_3 ».

У межах спірним заявлених спірних правовідносин, при прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

В силу пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частинами першою, другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з приписами статті 26 Закону №1058-VІ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

При цьому, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У силу пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для неврахування пенсійним органом до страхового стажу періодів трудової діяльності є:

-з 21.11.1989 по 08.04.1991, оскільки відсутня дата наказу про звільнення;

-з 01.09.1980 по 20.07.1981 період навчання, оскільки прізвище у атестаті

« ОСОБА_2 » не відповідає у свідоцтві про шлюб « ОСОБА_3 ».

З приводу відсутності дати звільнення позивача у трудовій книжці за період роботи з 21.11.1989 по 08.04.1991 суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Суд зауважує, що трудова книжка серії НОМЕР_2 від 28.09.1981 містить всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи у спірний період з 21.11.1989 по 08.04.1991.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, такі як відсутність дати наказу про звільнення, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 21.11.1989 по 08.04.1991 до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З приводу неврахування періоду навчання, оскільки прізвище у атестаті « ОСОБА_2 » не відповідає у свідоцтві про шлюб « ОСОБА_3 », суд враховує таке.

Атестат №6083 від 20 липня 1981 року про те, що ( ОСОБА_7 з 01 вересня 1980 по 20 липня 1981 року закінчила професійно-технічне училище № 57 міста Слов`янськ зі строк навчання 1 рік за професією апаратник хімічного виробництва та отримала відповідну кваліфікацію.

Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 01 серпня 1981 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та (мовою оригіналу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також додано свідоцтво (повторне) про шлюб серії НОМЕР_4 в якому вказано аналогічну інформацію, окрім написання дівочого прізвища позивача, а саме вказано « ОСОБА_3 ».

Так у трудову книжку позивача внесені відомості про прізвища позивача « ОСОБА_8 », вже після заключення шлюбу (дата заключення шлюбу 01.08.1981), дата заповнення трудової книжки 28.09.1981.

Запис №1 у трудовій книжці вказує на проходження навчання у професійно-технічному училищі № 57 згідно з атестатом.

У вказаному атестаті №6083 від 20 липня 1981 зазначено, що він виданий « ОСОБА_2 ».

Суд з`ясував, що підставою для відмови у зарахуванні періоду навчання позивача стало те, що у атестаті прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу, яке вказано у свідоцтві про шлюб « ОСОБА_3 ».

Такі твердження судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

Відповідно до Атестату № 6083 від 20 липня 1981 року, в якому зазначено дані позивача і українською мовою і російською. Відповідач відмовив у зарахуванні даного періоду так як в ході звірки даних свідоцтві про шлюб, на українській мові її прізвище вписане як « ОСОБА_3 » в атестаті « ОСОБА_2 ». Однак, відповідачем не вказані жодні норми закону, відповідно до яких звіряються такі дані, та наявність розбіжностей цих даних є підставою для відмови в зарахуванні стажу.

Управління пенсійного фонду як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти у відповідності до приписів ст. 19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому пенсійний фонд не наділений правом встановлення юридичних фактів, які матимуть наслідки для виникнення юридичних наслідків.

Суд враховує, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/1 від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17 та інших.

З наданих позивачем документів вбачається, що вказана відповідачем неточність є очевидною графічною помилкою.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії позивачу в частині наявності в позивача певного трудового стажу, то судом встановлено наступне.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, відповідач 2 управління не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих заявником документів.

Разом з тим суд вказує, що спірне рішення пенсійного органу не містить у собі жодної конкретизації щодо не зарахованих та зарахованих до стажу позивача періодів роботи, посилання на норми діючого законодавства, які стали підставою для не зарахування певних періодів роботи до стажу позивача, у змісті рішення відсутній аналіз причин зарахування чи відмови у зарахуванні спірних періодів роботи, суд приходить до висновку про протиправність такого рішення пенсійного органу, та наявність правових підстав для його скасування.

При цьому суд наголошує, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є актом індивідуальної дії.

Однак оскаржуване рішення про відмову в призначення позивачеві пенсії у даному випадку не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає як на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, так і на можливість встановлення мотивів такого суб`єкта при прийнятті спірного акту.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд вкотре наголошує, що управлінням не прийнято обґрунтоване рішення по суті вимог, зміст спірного рішення дозволяє неконкретне/різне тлумачення щодо періодів, які не були зараховані/та які були зараховані до трудового стажу позивача, та їх причин такого незарахування, натомість у суду відсутнє право на втручання в дискреційні повноваження управління щодо надання на власний розсуд оцінки наявності у позивача права на призначення пенсії, за такого наведеного змісту рішення пенсійного органу, оскільки визначення періодів зарахування або відмови у зарахування певної кількості днів до трудового стажу повинні бути відображені у рішенні органу, що призначає пенсію, з посиланням на відповідні законодавчі норми, відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу не можуть бути задоволені судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом правового захисту у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 21.11.1989 по 08.04.1991 та періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем за позовними вимогами позивача є ГУ ПФУ в Сумській області, структурний підрозділ якого визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Отже, саме на ГУ ПФУ в Сумській області суд покладає обов`язок повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії подану 20 лютого 2023 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

Застосовуючи цей спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що судовий захист має бути ефективним, зокрема виключати повторне звернення до суду.

Як наслідок, у задоволенні позовних вимог позивача до ГУ ПФУ в Донецькій області слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Сумській області, суд приходить до висновку про необхідність покладення на ГУ ПФУ в Сумській області судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі 1073,60 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов`янськ, Донецька область, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська обл., місто Суми, вулиця Берестовська, будинок 1, ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №056750009214 від 28.02.2023 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 лютого 2023 року про призначення пенсії з зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 21.11.1989 по 08.04.1991 та періоду навчання з 01.09.1980 по 20.07.1981, та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Повне судове рішення складено 11.07.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька