Рішення № 112149649, 11.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року Справа№200/1910/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), згідно з яким просить:

- скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за її заявою від 10.04.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 10.04.2023 року на підставі пункту "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

В обґрунтування позову позивачка вказує на те, що за результатами розгляду поданої нею заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах було прийнято рішення від 17.04.2023 року № 056650008678, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії.

Як зазначається у позовній заяві, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з вищевказаним рішенням, стало недосягнення нею на дату звернення 55-річного віку, який передбачений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Із зазначеним вище рішенням позивачка не погоджується та вважає, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач, серед іншого, вказує на те, що оскаржуване рішення від 17.04.2023 року про відмову позивачці у призначенні пенсії є повністю законним та обґрунтованим.

Зокрема, як зазначається відповідачем у відзиві, на дату звернення позивачки із заявою про призначення їй пенсії страховий стаж позивачки становив 27 років 11 місяців 13 днів, пільговий стаж - 14 років 3 місяці 15 днів. Вік позивачки на момент звернення - 55 років.

За результатами розгляду документів, які були додані позивачкою до вказаної заяви, до її страхового стажу не зараховано період з 12.04.1990 року по 15.11.1994 року, оскільки запис про звільнення з роботи внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (не засвідчено печаткою підприємства). Для зарахування до страхового стажу цього періоду рекомендовано надати уточнюючу довідку про період роботи в Красноармійському районному споживчому товаристві, з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію (за необхідності).

До пільгового стажу позивачки за Списком № 2 за результатами розгляду наданих нею документів, не зараховано період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року, оскільки відсутні відомості щодо заробітної плати та сплати страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як зазначає відповідач у відзиві на позов, посилаючись на абзац 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є недосягнення позивачкою віку, визначеного Законом.

Зрештою, відповідач у відзиві на позов наполягає на тому, що у позивачки відсутній визначений чинним законодавством необхідний пільговий стаж на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, який підтверджений уточнюючою довідкою підприємства та результатами атестації робочих місць.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1910/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується наданою до справи відповідною копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, код згідно з ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А, є органом державної влади, про що вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

10.04.2023 року позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою (разом з доданими документами) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).

Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

17.04.2023 року за наслідками розгляду цієї заяви відповідачем було прийнято рішення № 056650008678, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії.

Як видно зі змісту вищевказаного рішення, на дату звернення позивачки із заявою про призначення пенсії її страховий стаж становив 27 років 11 місяців 13 днів, пільговий стаж - 14 років 3 місяці 15 днів. Вік позивачки на момент звернення - 50 років.

За результатами розгляду документів, які були додані позивачкою до вказаної заяви, до її страхового стажу не зараховано період з 12.04.1990 року по 15.11.1994 року, оскільки запис про звільнення з роботи внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (не засвідчено печаткою підприємства). Для зарахування до страхового стажу цього періоду рекомендовано надати уточнюючу довідку про період роботи в Красноармійському районному споживчому товаристві, з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію (за необхідності).

До пільгового стажу позивачки за Списком № 2 за результатами розгляду наданих нею документів, не зараховано період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року, оскільки відсутні відомості щодо заробітної плати та сплати страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підставою для відмови позивачці у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з оскаржуваним рішенням від 17.04.2023 року № 056650008678, стало недосягнення позивачкою на момент звернення визначеного Законом віку. При цьому відповідач у даному рішенні послався на норми абзацу 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.

Як видно з оскаржуваного рішення від 17.04.2023 року № 056650008678, підставою для відмови позивачці у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах стало недосягнення позивачкою на дату звернення із заявою про призначення пенсії віку, визначеного у абзаці 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Суд зауважує, що саме недосягнення позивачкою необхідного віку (а не відсутність у неї необхідного стажу) на дату звернення за призначенням пенсії вказано в оскаржуваному рішенні як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому жодних позовних вимог про зарахування до страхового чи пільгового стажу певних періодів позивачкою у позовній заяві не заявлено.

За цих обставин судом у даному рішенні надається оцінка оскаржуваному рішенню на предмет відповідності критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, з точки зору конкретних, викладених у ньому, мотивів відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та у межах заявлених по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 01.04.2023 року по 31.03.2024 року - не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на даних роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Також право на пенсію за віком на пільгових умовах регулюється положеннями статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), однак із урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15).

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням передбаченого статтею 12 цього Закону віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13 Закону № 1788-ХІІ є застосовною відносно тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі.

При цьому застосування статті 13 Закону № 1788-ХІІ не ставиться Конституційним Судом України в залежність від тривалості роботи на відповідних посадах або від періодів роботи, щодо яких виникає питання про можливість їх зарахування до пільгового стажу.

Тобто, основною умовою для застосування статті 13 Закону № 1788-ХІІ за рішенням Конституційного Суду України є те, що особа мала працювати до 01.04.2015 року на посаді, яка віднесена у встановленому порядку до Списку № 1 або Списку № 2.

Як було вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, до осіб, на яких поширюється дія рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, і, відповідно, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 року (тобто після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, який визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, що діяла до 01.04.2015 року), та досягли віку, визначеного цією нормою Закону, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Судом установлено і відповідачем не заперечується, що до 01.04.2015 року позивачка працювала за професіями (посадами), які є віднесеними до Списків № 2, що були чинними у відповідні періоди роботи позивачки до 01.04.2015 року, та має стаж роботи, передбачений пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), що підтверджується змістом оскаржуваного рішення, а також уточнюючою довідкою № 107 від 10.03.2023 року, виданою ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське".

Крім того, судом установлено, що вік позивачки на дату її звернення за призначенням пенсії становив 50 років, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення та записом про дату народження позивачки у паспорті громадянина України.

Таким чином, на позивачку, при визначенні її права на пенсію за віком на пільгових умовах, розповсюджується дія як Закону № 1058-IV, так і Закону № 1788-ХІІ.

Разом з цим, норми Закону № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ, як було вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, регулюють одне і те ж коло відносин та явно суперечать один одному, що порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, за яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги обставини справи, у цьому разі підлягають застосуванню положення Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15), як більш сприятливі для позивачки з точки зору вимог до мінімального пенсійного віку.

З огляду на викладене, оскільки позивачка працювала до 01.04.2015 року на посадах, віднесених до Списку № 2, і мала стаж роботи, визначений пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), та на дату звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку, встановленого пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), вона мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Отже, оскаржуване рішення від 17.04.2023 року № 056650008678, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушених прав суд зазначає про таке.

У своїй позовній заяві позивачка просить суд, зокрема, скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за її заявою від 10.04.2023 року.

При цьому позивачка не вказує реквізитів оскаржуваного нею рішення.

Водночас, суд зазначає, що передумовою для скасування рішення, як способу захисту порушених прав, є визнання такого рішення протиправним.

З огляду на це, у даному разі належним та ефективним способом захисту і відновлення порушених прав позивачки буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17.04.2023 року № 056650008678 про відмову позивачці у призначенні пенсії, яке було прийняте за її заявою від 10.04.2023 року.

Також у позовній заяві позивачка просить суд зобов`язати відповідача призначити їй пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 10.04.2023 року на підставі пункту "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Вирішуючи питання стосовно зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 10.04.2023 року відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, приймаючи до уваги дискреційність повноважень пенсійних органів у питаннях щодо призначення та перерахунку пенсій, суд у даному випадку виходить із наступного.

На законодавчому рівні відсутнє поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, проте, у судовій практиці сформовано позицію щодо цього поняття, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними у разі, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, за настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що цей вибір здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.

Повноваження пенсійного органу і порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені як нормами Закону № 1058-IV, так і нормами Закону № 1788-ХІІ.

При цьому на позивачку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах, розповсюджується дія обох вказаних вище нормативно-правових актів.

Як вже було вказано, у даному разі положення Закону № 1788-ХІІ, зокрема, статті 13 цього Закону, більш сприятливі для позивачки з точки зору мінімального пенсійного віку, отже, саме норми Закону № 1788-ХІІ підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивачки становив 27 років 11 місяців 13 днів (згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ передбачається 20 років - для жінок), пільговий стаж становив 14 років 3 місяці 15 днів (згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ передбачається 10 років - для жінок). Вік позивачки на дату її звернення становив 50 років (відповідає вимогам пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ).

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 10.04.2023 року відповідно до положень пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, позивачкою дотримано усі необхідні вимоги.

Відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина та інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України установлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в даній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

З огляду на викладене, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, застосувавши положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом:

- визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17.04.2023 року № 056650008678 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за її заявою від 10.04.2023 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, з 10.04.2023 року, на підставі пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 859,00 грн. (квитанція № 42293 від 04.05.2023 року).

Суд зауважує, що сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання цього позову, з урахуванням вимог частини 2 статті 132 КАС України та Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, складає 858,88 грн. (із застосуванням коефіцієнта відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Докази здійснення інших судових витрат позивачкою не надані.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачкою, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).

Суд, застосувавши частину 2 статті 9 і статтю 245 КАС України, задовольнив пов`язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки підлягають присудженню понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору у сумі 858,88 грн.

Керуючись нормами Конституції України, Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17.04.2023 року № 056650008678 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за її заявою від 10.04.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код відповідно до ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, з 10.04.2023 року, на підставі пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" в редакції до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області (код відповідно до ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок.

Повне судове рішення складене 11 липня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч