Ухвала суду № 112144793, 06.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uavQXh7VH0HD4AbУХВАЛА

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/5094/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023

у справі за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра"

до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство культури та інформаційної політики України

про усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

vQXh7VH0HD4AbВСТАНОВИВ:

vQXh7VH0HD4AbНаціональний заповідник "Києво-Печерська лавра" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є балансоутримувачем державного майна, визначеного в Договорі № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю від 19.07.2013. Вказує на те, що Договір № 2 від 19.07.2013 було розірвано в односторонньому порядку з 29.03.2023 та попереджено відповідача про необхідність звільнення приміщень, проте відповідач створює перешкоди у реалізації права позивача щодо користування цим майном.

03.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви учасникам справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2023.

21.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у справі №910/5094/23, в якій останній просив:

- заборонити Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви вчиняти дії, що полягають у користуванні майном, а саме: Хрестовоздвиженська церква, корпус № 36; Галерея та вхід до Ближніх печер, корпус № 37; Вхід в галерею до Ближніх печер, корпус № 37а; Дзвіниця на Ближніх печерах (Ковніровська), корпус № 38; Крамниця для продажу ікон та книжок, корпус № 39; Вхід до Ближніх печер, корпус № 41; Будинок доглядача Ближніх печер, корпус № 42; Братські келії, корпус № 43; Братський корпус на Ближніх печерах, корпус № 44; Кам'яна огорожа монастирського саду, корпус №44а; Братські келії на Ближніх печерах, корпус № 45; Братські келії, корпус № 46; Сторожка на Ближніх печерах, корпус №46а; Каплиця над артезіанською свердловиною, корпус №47; Трапезна церква Ближніх печер, корпус № 48; Тепла церква на Ближніх печерах, корпус № 48а; Будинок доглядача Дальніх печер , корпус № 49; Келії на Дальніх печерах, корпус № 50; Келії на Дальніх печерах № 51; Келії на Дальніх печерах № 52; Келії на Дальніх печерах № 53; Церква Різдва Богородиці, корпус № 59; Аркада-галерея на Дальніх печерах біля церкви Різдва Богородиці, корпус №61; Дзвіниця на Дальніх печерах (Ковніровська), корпус № 62; Келії гостинного двору, корпус № 63; Келії гостинного двору (свічковий завод), корпус № 64; В'їзна брама на територію Ближніх печер, корпус № 64б; Галерея до Дальніх печер, корпус № 66; Вхід до Дальніх печер, корпус № 66а; Аннозачатіївська церква, корпус № 67; Галерея від Ближніх до Дальніх печер, корпус № 72; Вхід до Дальніх печер (мощесушилка), корпус № 73; Ротонда підпірної стіни Дебоскета, корпус № 74; Ротонда з входом до галереї від Ближніх до Дальніх печер, корпус № 74а; Каплиця Святого Антонія, корпус № 75; Каплиця Святого Феодосія, корпус № 76; Підпірна стіна Дебоскета, корпус № 77; Огорожа підпірної стіни Дебоскета, корпус № 77а; Сходи підпірної стіни Дебоскета корпус № 77б; Каплиця на могилі генерал-губернатора О. П. Безака, корпус № 78; Лабіринт Ближніх печер, корпус №90; Лабіринт Дальніх печер, корпус №91; Фортечні мури навколо Нижньої Лаври, корпус № 93; Огорожа від підпірної стіни Дебоскета до оборонної стіни, корпус № 93б; Водосвятний ківорій на Дальніх печерах, корпус № 96; Ротонда на Ближніх печерах, корпус №97; Келії, корпуси №99, 99а, Лікувальний корпус, Лабораторний корпус, Матеріальний склад, Башта водонапірна, Огорожа, Ворота, Підвал, Доріжка асфальтна, Келії гостинного двору, корпус №54, Келії гостинного двору, корпус №55, Келії гостинного двору, корпус №56, Келії гостинного двору, корпус №57, Келії гостинного двору, корпус №58, Келії гостинного двору, корпус №60, Господарська будівля гостинного двору, корпус №64а, Лікарня з церквою для прихожан, корпус №68, Келії гостинного двору, корпус №69, Сучасний будинок, корпус №70, Келії гостинного двору, корпус №71, Сторожка гостинного двору, корпус №71а, Західна в'їзна брама та огорожа на в'їзді до Нижньої Лаври, корпус №716, Огорода на в'їзді до Нижньої лаври, корпус №7їв, Вхід в галерею від Ближніх до Дальніх печер, корпус №72а, Північна в'їзна брама, корпус №93а, Келії гостинного двору, корпус №98, Трансформаторна підстанція, корпус №98б, Склеп Васильчикових, Гранітне замощення території Ближньопечерної площі, Туалет №1, Туалет №2, що передане за Договором №2 від 19 липня 2013 року про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю до набрання законної сили рішенням суду;

- заборонити Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви вчиняти дії, що перешкоджають роботі комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» утвореної наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 29 березня 2023 року № 144 «Про утворення комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування вказаної заяви Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" посилався на те, що відповідачем здійснюються незаконні дії у вигляді перешкоджання користуванням майном, що належить до державної власності, які спричиняють негативні наслідки у вигляді завдання матеріальної шкоди державі, які в свою чергу не можуть бути встановлені через обмеження допуску до державного майна комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», утвореної наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 29 березня 2023 року № 144 «Про утворення комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 судом заяву Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" про забезпечення позову - задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви вчиняти дії, що перешкоджають роботі комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» утвореної наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 29 березня 2023 року № 144 «Про утворення комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» до набрання законної сили рішенням суду та в іншій частини - відмовлено.

На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2023, яка надійшла до Господарського суду міста Києва 16.05.2023, супровідним листом № 910/5094/23/3186/2023 від 24.05.2023 було направлено матеріали оскарження у 1 томі на 62 аркушах по справі № 910/5094/23 до апеляційної інстанції та розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 про забезпечення позову.

06.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/5094/23.

У підготовчому засіданні 06.07.2023 представник позивача та третьої особи усно заперечував проти задоволення клопотання щодо скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 про забезпечення позову та повідомив, що в апеляційній скарзі щодо скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 відмовлено.

Судом встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги поданої на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 призначеної на 05.07.2023 відповідно до комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» у справі № 910/5094/23 було завантажено протокол судового засідання від 05.07.2023 в якому зазначено, що апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Дослідивши фактичні обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши доводи представника відповідача, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Мотивуючи заяву про скасування заходів забезпечення відповідач вказує на таке:

- вжитий судом першої інстанції спосіб забезпечення позову призвів до порушення конституційних прав священнослужителів, вірян Української Православної Церкви та ченців, які проживають на території Монастиря;

- позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову за запропонованими позовними вимогами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача;

- ухвалення судом першої інстанції судового рішення про забезпечення позову обмежило доступ вірян на територію до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви, а отже, позивач стверджує, що на підставі оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва судом безпідставно обмежено право громадян на свободу світогляду та віросповідання;

- застосування заходів забезпечення позову призвело до порушення прав ченців Монастиря, оскільки стало незаконною підставою для огляду келій з боку Комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, яке допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульованою нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду. Матеріально правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Це не є доказами по справі.

Як вбачається із заявленого позову, предметом якого є захист порушеного права власності шляхом зобов'язання Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви усунити перешкоди Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра" у користуванні майном.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову суд виходив з того, що вказані заходи є цілком співмірними та адекватними, спрямовані на захист невиправданого порушення прав та інтересів позивача.

Суд відзначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Такий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 02.09.2019 у справі №917/137/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При дослідженні питання співмірності застосованих заходів забезпечення позову судом в ухвалі від 24.04.2023 у справі № 910/5094/23 встановлено, що такі заходи забезпечення позову мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача.

Крім того, суд не погоджується із тим, що ухвалою про забезпечення позову суд вжив заходи забезпечення, які фактично є тотожними позовним вимогам.

Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано. У вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову й предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд встановив, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження необхідності скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, а всі мотиви і доводи, викладені у клопотанні зводяться до переоцінки обставин, які вже були досліджені та оцінені господарським судом при постановленні ухвали про забезпечення позову.

Приписами частини 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/5094/23.

Відповідно до частини 4 статті 145 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

На підставі викладеного, керуючись статтями 145, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

vQXh7VH0HD4AbУХВАЛИВ:

vQXh7VH0HD4AbВідмовити у задоволенні клопотання Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/5094/23.

vQXh7VH0HD4AbУхвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

vQXh7VH0HD4AbПовний текст ухвали складено та підписано 11.07.2023.

vQXh7VH0HD4AbСуддя І.В. Приходько

vQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4Ab