Рішення № 112144603, 04.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2023Справа № 910/3126/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт"

до Державного підприємства "Гарантований покупець",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

2) Національна комісія, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

3) Кабінет Міністрів України,

4) Міністерство енергетики України

про стягнення 5 798 692,95 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Сахнов Д.А.;

від відповідача: Корсун Ю.Ю.;

від третьої особи-3: Мартинюк К.Е.;

від третьої особи-1, 2, 4: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 5 798 692,95 грн, з яких: 5 474 754,45 грн основний борг, 254 320,15 грн інфляційні втрати та 69 618,35 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу електричної енергії №15625/01 від 27.09.2018, в частині повної та своєчасної оплати придбаної електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.04.2023.

20.03.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 05.04.2023 о 11:00 год. у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

21.03.2023 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог та, зокрема, зазначає, що відсутня вина відповідача в неналежному виконанні зобов`язань за договором, оскільки рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період лютий-березень 2022 року затверджено лише у вересні 2022 року, а також позивачем не враховано, що зобов`язання сторін в заявлений період виникли під час дії воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.

29.03.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві та просить позов задовольнити в повному обсязі.

03.04.2023 від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», оскільки рішення в даній справі може вплинути на їх права та обов`язки.

У підготовче засідання 05.04.2023 з`явились представник відповідача, представник позивача в засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача про залучення до участі в справі в якості третіх осіб та залучив Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - третя особа-1), Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - третя особа-2) та Кабінет Міністрів України (надалі - третя особа-3) до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також за власною ініціативою залучив Міністерство енергетики України (надалі - третя особа-4) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 відкладено підготовче засідання на 03.05.2023.

06.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.04.2023 від представника відповідача надійшли заперечення.

18.04.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів повернути заявнику без розгляду.

19.04.2023 від представника третьої особи-3 надійшло клопотання про продовження строку для надання пояснень та доказів у справі.

24.04.2023 від представника третьої особи-2 надійшли пояснення.

25.04.2023 від представника третьої особи-1 надійшли пояснення.

25.04.2023 від представника третьої особи-4 на виконання вимог ухвали суду надійшла заява.

27.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1%.

01.05.2023 від представника третьої особи-3 надійшли пояснення щодо позову, в яких міститься клопотання про поновлення строку на їх подання.

01.05.2023 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли докази направлення позову з додатками третім особам.

У підготовче засідання 03.05.2023 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи-3, представники третіх осіб-1, 2 та 4 в засідання не з`явились, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином. Суд, протокольною ухвалою задовольнив клопотання третьої особи-3 про поновлення строку на подання пояснень та долучив подані пояснення до матеріалів справи. Також суд, протокольною ухвалою залишив пояснення третьої особи-1 без розгляду, в зв`язку з пропуском строку на їх подання.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2023.

15.05.2023 від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третіх осіб, заперечення по справі та заява про участь в усіх судових засіданнях у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».

30.05.2023 від представника третьої особи-1 надійшов лист, у якому останній просить проводити розгляд справи без участі третьої особи-1.

Засідання призначене на 13.06.2023 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 судове засідання призначено на 04.07.2023.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представники відповідача та третьої особи-3 заперечували проти задоволення позову в повному обсязі. Представники третіх осіб 1, 2 та 4 у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка представників третіх осіб 1, 2 та 4 у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 04.07.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄДИНИЙ СТАНДАРТ" (ВАД) укладено договір №15625/01 (надалі - договір), за умовами п.1.1. якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (виробник за «зеленим тарифом») було укладено додаткову угоду №321/01 (надалі - додаткова угода №321/01) до договору.

У пункті 1 додаткової угоди №321/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство ''Енергоринок'' (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "Державне підприємство ''Гарантований покупець'' (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця ".

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 167/01 сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.

29.04.2020 сторони уклали додаткову угоду №1291/01/20, в якій дійшли згоди викласти статті 1-7 договору в новій редакції.

За цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору, продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4. договору, сторони погодили, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом п.2.5. договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Згідно з п.10.1. Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4. Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.1. договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Згідно з п.8.5. Порядку, фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п.7.4. договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором вже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).

Судом встановлено, що сторонами були підписані та скріплені печатками наступні акти купівлі-продажу електроенергії: за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 10 339 933,45 грн та за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 7 584 330,43 грн.

Також сторонами були підписані акт коригування від 30.09.2022 за березень 2022 року на суму 87 025, 38 грн та акт коригування від 16.02.2023 за лютий 2023 року на суму 144 818,91 грн.

Отже, позивачем було вироблено, а відповідачем придбано електроенергію всього на загальну суму 18 156 108,17 грн.

Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за «зеленим» тарифом, за вказаними вище актами купівлі-продажу електроенергії оплатив частково на суму 12 741 353,70 грн, що підтверджується доданими до справи банківськими виписками.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 5 474 754,45 грн основного боргу за придбану електроенергію, 254 320,15 грн інфляційних втрат та 69 618,35 грн 3% річних.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, нормами спеціального законодавства, зокрема, частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що в період лютого-березня 2022 року позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 18 156 108,17 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування.

Вказані обставини не є спірними та визнаються учасниками справи, а тому відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу доказуванню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом вище умовами укладеного сторонами договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом з урахуванням ПДВ.

Згідно з правилами глави 10 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постановою від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

Враховуючи дату прийняття рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у спірний період (дата оприлюднення на офіційному сайті - 12.09.2022), після чого ДП «Гарантований покупець» повинен був здійснити оплату протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора, тобто до 15.09.2022.

Судом встановлено, що електроенергія за актами купівлі-продажу була оплачена відповідачем лише частково на загальну суму 12 741 353,70 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Отже, суд розцінює часткову оплату здійснену відповідачем, як визнання ним основного боргу.

Відповідачем факт наявності боргу у визначеному позивачем та підтвердженому наявними в матеріалах справи доказами не спростовано, натомість, відповідно до його доводів відповідача розрахунки за електричну енергію за 2022 рік ним здійснюються з повним врахуванням положень наказів центрального органу виконавчої влади - Міністерства енергетики України, а саме: №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022. Суд не приймає до уваги вказані посилання позивача, оскільки станом на дату настання строку оплати за лютий та березень 2022 року наказ №140 від 28.03.2022 втратив чинність, а наказ №206 від 15.06.2022, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановлене укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань згідно договору та пункту 10.4. Порядку.

Доказів сплати решти суми основного боргу в розмірі 5 474 754,45 грн (18 156 108,17 грн - 12 741 353,70 грн) у суду немає та відповідачем не надано, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 69 618, 35 грн за загальний період з 16.09.2022 по 21.02.2023 та інфляційних втрат у розмірі 254 320,15 грн за загальний період з жовтня 2022 року по січень 2023 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати електроенергії, є порушенням умов договору та закону, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 254 320,15 грн підлягають задоволенню.

Також дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних за загальний період з 16.09.2022 по 21.02.2023, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при його розрахунку, враховано строк оплати по акту коригування від 16.02.2023 - 16.02.2023, тоді як відповідно до положень статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а тому розрахунок 3% річних з його урахуванням слід здійснювати з наступного за ним дня, а саме з 17.02.2023.

У зв`язку з чим судом здійснено власний перерахунок 3% річних, а саме наступним чином:

Сума боргу, грнПеріод простроченняСума 3% річних, грн5 242 910,1616.09.2022-30.09.20226 463,865 329 925,5401.10.2022-16.02.202360 892,695 474 754,4517.02.2023-20.02.20232 249,90 всього69 606,45

Отже, за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 69 606,45 грн.

Крім цього, відповідачем заявлене клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1%, яке мотивоване відсутністю збитків понесених позивачем, фінансовим становищем відповідача та значною кількістю зобов`язань перед третіми особами, складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем, неприбутковістю діяльності відповідача і виконанням гарантованим покупцем спеціальних обов`язків із забезпечення доступності електроенергії для населення, фактичним виконанням зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Оцінюючи обґрунтованість наведених вище доводів відповідача суд враховує, що відповідач є державним підприємством, зі скрутним фінансово-економічним становищем, а також приймає ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, оскільки відповідачем добровільно сплачено більшу частину основного боргу.

Крім того, суд враховує, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявлених 3% річних на 60%, у зв`язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних підлягає задоволенню частково, а з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 27 842,58 грн 3% річних. При цьому суд звертає увагу на те, що зменшення інфляційних втрат законом не передбачено.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 474 754, 45 грн основної заборгованості, 27 842, 58 грн 3% річних та 254 320, 15 грн інфляційних втрат.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (40004, місто Суми, вулиця Реміснича, будинок 35, приміщення 1 А, ідентифікаційний код 38708941) 5 474 754 (п`ять мільйонів чотириста сімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн 45 коп. основної заборгованості, 27 842 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок дві) грн 58 коп. 3% річних, 254 320 (двісті п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять) грн 15 коп. інфляційних втрат та 86 980 (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 21 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 12.07.2023.

Суддя Я.А.Карабань