Рішення № 112144577, 12.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2023Справа № 910/6308/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-КАПІТАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ"

про стягнення 322 983,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТА-КАПІТАЛ" (далі - позивач, ТОВ "МЕТА-КАПІТАЛ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (далі - відповідач, ТОВ "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ") про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів (попередньої оплати) за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 у розмірі 322 983,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що враховуючи факт розірвання наведеного договору та неотримання позивачем газу на суму 322 983,00 грн, яка була перерахована позивачем відповідачу у якості попередньої оплати, відповідач безпідставно зберігає такі грошові кошти, що належать позивачу, а відтак грошові кошти в сумі 322 983,00 грн мають бути йому повернуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 позовну заяву ТОВ "МЕТА-КАПІТАЛ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 09.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 позовну заяву ТОВ "МЕТА-КАПІТАЛ" з урахуванням заяви про усунення недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6308/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

02.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повністю не визнає позовні вимоги та правові підстави позову, у задоволенні якого просив суд відмовити повністю.

07.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2023.

12.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач не погодився із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи та додані до цих заяв докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.01.2021 між ТОВ "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (далі - постачальник, відповідач) та ТОВ "МЕТА-КАПІТАЛ" (далі - споживач, позивач) був укладений Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 (далі - Договір або Договір № 41СР417-921-20 від 01.01.2021).

До Договору сторони уклали додатки, а саме: "Планові обсяги постачання газу в 2021 році по місяцях, куб.м" (Додаток № 1); "Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача" (Додаток № 2); "Контактні дані і режим роботи точок постачальника" (Додаток № 3) та ряд додаткових угод, перелік яких наведено на стор. 2 позовної заяви.

Відповідно до пункту 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № ДУ-7/41СР417-921-20 від 31.12.2021) постачальник зобов`язується поставити у власність споживачу в 2021-2022 роках природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

У пункті 1.2 Договору сторони визначили, що річний плановий обсяг постачання газу - до 448 000 куб.м. Згідно Додаткової угоди № ДУ-7/41СР417-921-20 від 31.12.2021 01.01.2022 сторони доповнили пункт 1.2 Договору наступним абзацом: річний плановий обсяг постачання газу в 2022 році - до 240 000 куб.м.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачання газу здійснюється за умови: наявності діючого між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу газу (пп. 2.1.1); відсутності заборгованості у споживача за минулі періоди перед постачальником (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплати поточних платежів, підтвердження в установленому порядку Оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача (об`єктів споживача) (далі - підтверджений обсяг газу).

Згідно з п. 2.4 Договору обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення

споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 10% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

Відповідно до п. 2.5 Договору сторони узгодили, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (пп. 2.5.1);

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (пп. 2.5.2);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (пп. 2.5.3).

Відповідно до п. 3.1, 3.3 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки;

- остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.8 Договору узгоджено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.

Звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред`явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання-передачі газу (п. 4.9 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору споживач має право: отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначених цим Договором (пп. 5.4.1); самостійно припиняти (обмежувати) відбір природного газу для власних потреб з дотриманням вимог чинного законодавства (пп. 5.4.2).

Згідно з п. 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Київоблгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Водночас, пунктом 9.15 Договору передбачено, що Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому сторони укладають додаткову году до цього Договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

Пунктом 9.2 Договору сторони узгодили можливість припинення чи розірвання Договору за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу до Договору, перелік яких наведено на стор. 3, 4 позовної заяви, за період січень 2021 - червень 2022 відповідач (постачальник) передав, а позивач (споживач) прийняв природний газ на загальну суму 16 635 913,47 грн. Зазначені акти сторони узгодили та підписали без зауважень, копії зазначених актів долучено до позовної заяви.

Позивач здійснив оплату за отриманий природний газ на загальну суму 16 401 624,93 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких наведено на стор. 4 позовної заяви, копії яких долучено до позовної заяви.

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №114110368ССР046 від 01.04.2016, строк дії якого закінчився 31.12.2020. Переплата позивача за цим договором на момент закінчення строку його дії склала 557 271,54 грн, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків від 13.01.2021 за Договором №114110308ССР046 від 01.04.2016, згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача (надмірно сплачена позивачем попередня оплата) станом на 31.12.2020 становить 557 271,54 грн. На підставі даного акту звіряння, позивач направив відповідачу Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 27/01/21 від 27.01.2021, копію якої долучено до позовної заяви.

Відповідно до Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 27/01/21 від 27.01.2021 були зараховані та припинені зустрічні грошові зобов`язання сторін за Договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №114110368ССР046 від 01.04.2016 в повному обсязі, за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СР417-921-20 01.01.2021 - в частині 557 271,54 грн.

За наведених обставин, позивач зазначив, що різниця між загальною сумою здійснених позивачем оплат за Договором № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 та вартістю фактично поставленого позивачу природного газу за цим договором становить 322 983,00 грн (16 401 624,93 грн + 557 271,54 грн - 16 635 913,47 грн = 322 983,00 грн).

30.06.2022 сторони підписали Додаткову угоду до Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021, відповідно до якої прийшли до взаємної згоди розірвати Договір з 01.07.2022.

Позивач також зазначив, що уклав Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-88218-22 від 20.06.2022 з новим постачальником газу, а саме з ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ".

У зв`язку з розірванням Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021, позивач здійснив з відповідачем звірку взаємних розрахунків, за результатами якої станом на 30.06.2022 підтверджена кредиторська заборгованість відповідача на користь позивача у розмірі 322 983,00 грн, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2022 від 29.07.2022.

28.07.2022 позивач направив відповідачу лист № 28/07-2022Б від 28.07.2022, згідно якого просив відповідача повернути перерахований залишок невикористаних коштів згідно із Договором № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 у розмірі 322 983,00 грн, у зв`язку із розірванням Договору з 01.07.2022.

22.12.2022 позивач направив відповідачу претензію "Про повернення попередньої оплати за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 року" №20/12/22 від 20.12.2022, в якій вимагав від відповідача протягом 7-ми (семи) календарних днів від дати отримання претензії повернути на банківський рахунок позивача попередню оплату невикористаних коштів за Договором у розмірі 322 983,00 грн.

Проте, відповіді на звернення позивача відповідач не надав, грошові кошти у розмірі 322 983,00 грн не повернув.

Отже, враховуючи факт розірвання Договору з 07.07.2022 та неотримання позивачем газу на суму 322 983,00 грн, яка була перерахована у якості попередньої оплати, позивач вважає, що відповідач безпідставно зберігає грошові кошти, що належать позивачу та які мають бути йому повернені, тому звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 322 983,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав такі обставини:

- укладення між сторонами Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021;

- поставку відповідачем та прийняття позивачем за період січень 2021 року - червень 2022

року природного газу на загальну суму 16 635 913,47 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за Договором;

- здійснення позивачем у період січень 2021 року - червень 2022 року на користь відповідача оплати на загальну суму 16 401 624,93 грн;

- відповідно до Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.01.2021 зобов`язання за Договором № 1141103G8CCPO46 від 01.04.2016 припинилися на суму 557 271,54 грн;

- сума передплати позивача за Договором № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 становить 322 983,00 грн. (16 958 896,47 грн (16 401 624,93 грн + 557 271,54 грн) - 16 635 913,47 грн).

Водночас, відповідач повністю не визнав позовні вимоги з огляду на те, що зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021. Відповідач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором (п. 1.1, пп. 5.5.1) позивач прийняв природний газ у розмірі меншому від планового, а саме у 2021 році - на 65 18,62 грн куб. м, у 2022 році - на 45 399,43 куб. м, тому позивач зобов`язаний додатково прийняти у відповідача природний газ у загальному обсязі 110 548,05 куб. м. Відповідач також звернув увагу, що розділ 5 Договору не містить права споживача на отримання попередньої оплати за Договором та одночасно не покладає на постачальника зобов`язань щодо повернення суми попередньої оплати за Договором. Додаткова угода від 30.06.2022 до Договору також не містить зобов`язань щодо повернення передоплати за Договором. Отже, оскільки Договором не передбачено повернення передоплати та нормами ЦК України не передбачено право споживача (покупця) на повернення попередньої оплати на підставі Закону, то відповідач вважає позовні вимоги про стягнення 322 983,00 грн незаконними та необгрунтованими.

Позивач заперечив твердження відповідача щодо порушення позивачем взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з прийняттям меншого від планового обсягу природного газу та зобов`язання позивача додатково прийняти у відповідача 110 548,05 м. куб. природного газу, оскільки:

- ні укладеним між сторонами Договором, ні Правилами постачання природного газу не передбачений імперативний обов`язок споживача вибрати весь підтверджений (плановий) обсяг природного газу;

- позивачем відповідно до умов Договору були здійснені попередні оплати згідно з запланованими обсягами постачання газу, але які фактично не були отримані виходячи із фактичних потреб позивача, що повністю було узгоджено з відповідачем та відображено в Актах приймання- передачі природного газу;

- у зв`язку з укладенням сторонами Додаткової угоди б/н від 30.06.2022 про розірвання Договору з 01.07.2022, відсутні будь-які правові підстави для постачання додаткових обсягів газу на суму надмірно сплаченої попередньої оплати, відповідно, вимоги відповідача до позивача додатково прийняти у відповідача 110 548,05 м. куб. природного газу є безпідставними;

- припинення зобов`язань сторін за Договором внаслідок його розірвання є підставою для вимоги про повернення невикористаної частини авансу згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СР417-921-20 від 01.01.2021, на підставі якого у період з січня 2021 по червень 2022 відповідачем здійснено поставку природного газу позивачу, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

За приписами ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2). У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3).

Згідно з ч. 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками справи визнаються обставини укладення між сторонами Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021; здійснення на підставі цього договору поставки відповідачем позивачу за період січень 2021 року - червень 2022 року природного газу на загальну суму 16 635 913,47 грн; здійснення позивачем на користь відповідача оплати за природний газ на загальну суму 16 401 624,93 грн; зарахування та припинення зустрічних грошових зобов`язань сторін за Договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №114110368ССР046 від 01.04.2016 в повному обсязі, за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СР417-921-20 01.01.2021 - в частині 557 271,54 грн (відповідно до Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 27/01/21 від 27.01.2021); переплата позивачем за Договором № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 становить 322 983,00 грн (16 401 624,93 грн + 557 271,54 грн - 16 635 913,47 грн).

Наведені обставини в силу приписів ч. 1 статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як вбачається з поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, відзив не містить вказівки на незгоду відповідача із обставинами щодо розірвання Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 за взаємною згодою сторін з 01.07.2022 на підставі Додаткової угоди від 30.06.2022 до Договору № 41СР417-921-20.

Наявна в матеріалах справи копія Додаткової угоди від 30.06.2022 підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін.

Отже, факт розірвання Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 з 01.07.2022 підтверджується матеріалами справи та не заперечувався відповідачем.

З огляду на розірвання Договору, в силу приписів ст. 653 ЦК України, зобов`язання сторін за наведеним договором припинились з 01.07.2022.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 322 983,00 грн після розірвання Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021.

Отже, після розірвання Договору № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 відповідач зберігає майно позивача (грошові кошти у сумі 322 983,00 грн) без достатньої правової підстави.

Стаття 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстава вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі N 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі N 922/2413/19.

Як встановлено судом, надмірно сплачена позивачем за Договором № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 попередня оплата за природний газ становить 322 983,00 грн. У зв`язку з укладенням сторонами Додаткової угоди від 30.06.2022 про розірвання Договору, відпала правова підстава, на якій відповідачем набуто ці кошти.

Суд відзначає, що у зв`язку з укладенням сторонами Додаткової угоди від 30.06.2022 про розірвання Договору з 01.07.2022, відсутні будь-які правові підстави для постачання відповідачем позивачу додаткових обсягів газу на суму надмірно сплаченої позивачем попередньої оплати, а рівно зберігання відповідачем у себе належного позивачеві майна - грошових коштів у сумі 322 983,00 грн.

З огляду на наведене, судом відхиляються як безпідставні твердження відповідача про те, що позивач зобов`язаний додатково прийняти у відповідача природний газ у загальному обсязі 110 548,05 куб. м.

Доводи позивача про те, що Договором та Додатковою угодою від 30.06.2022 до Договору не передбачено зобов`язань щодо повернення постачальником суми попередньої оплати за Договором, суд оцінює критично, оскільки у спірному випадку зобов`язання щодо повернення надмірно сплаченої позивачем попередньої оплати виникло у відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, оцінивши подані докази, подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 322 983,00 грн надмірно сплачених грошових коштів (попередньої оплати) за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СР417-921-20 від 01.01.2021 підлягають задоволенню повністю.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається із суми судового збору в розмірі 4 844,75 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір в розмірі 4 844,75 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (Україна, 04108, місто Київ, Проспект Свободи, будинок 2Г, ЛІТ А; ідентифікаційний код 39592941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-КАПІТАЛ" (Україна, 01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19/21; ідентифікаційний код 36124300) 322 983,00 грн (триста двадцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят три гривні 00 коп.) надмірно сплачених грошових коштів (попередньої оплати) за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41СР417-921-20 від 01.01.2021, 4 844,75 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 75 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 12.07.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА