Рішення № 112143674, 11.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2023Справа № 910/5713/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"простягнення 988369,89 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" про стягнення 988369,89 грн, з яких 553825,10 грн основного боргу, 269524,09 грн пені, 18851,44 грн 3% річних, 146169,26 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1729/Р від 20.10.2021 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/5713/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

11.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив.

У відзиві на позов відповідач стверджує про те, що будівельні компанії, в тому числі і відповідач, який будує об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, були вимушені припинити свою господарську діяльність з огляду на збройну агресію російської федерації, а отже Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" не з власної волі пропустило строк оплати за поставлений позивачем товар.

Крім того відповідач зазначив, що позивачем, всупереч положень ст.236 Господарського кодексу України, нараховано пеню за період з 05.03.2022 по 27.03.2022, тобто період нарахування пені перевищує 12 місяців, а також просив суд зменшити належні до стягнення штрафні санкції, оскільки вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Можливістю подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №1729/Р (договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується у термін, встановлений даним договором, передати у власність покупця метизну продукцію, профнастил, чорний та нержавіючий металопрокат (далі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Пунктом 1.2 договору визначено, що ціна за одиницю товару, загальна кількість, асортимент, сортамент товару визначається у рахунках на оплату (далі - рахунки) постачальника або специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору, кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями.

Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару покупцю/першому перевізнику в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної (п.2.7 договору).

Пунктами 3.2, 3.5, 3.7 договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів па поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Поставлений товар покупець зобов`язаний оплатити протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, якщо інше не обумовлене у специфікаціях. Загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором у період його дії.

У випадку порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку (п.7.1 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку між сторонами. У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.12.2 договір).

На виконання умов договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 603825,10 грн, що підтверджується видатковою накладною №5040934 від 02.02.2022, довіреністю відповідача №56 від 02.02.2022, у зв`язку з чим позивачем виставлено рахунок на оплату №500072135 від 02.02.2022.

Відповідачем було сплачено позивачу за поставлений товар 25000,00 грн - 12.12.2022 та 25000,00 грн - 27.12.2022, що підтверджується платіжними дорученнями відповідача №2582 від 12.12.2022 та №2673 від 27.12.2022.

Оскільки вартість поставленого позивачем товару відповідач в повному обсязі не оплатив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 603825,10 грн, однак відповідач сплатив за отриманий товар частково, на суму 50000,00 грн.

З урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та п.3.5 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару настав.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання по оплаті зазначеного товару належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість загальну суму 553825,10 грн, а отже позовні вимоги позивача про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати поставленого позивачем у лютому місяці 2022 року товару, відповідач не надав.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 269524,09 грн пені, 18851,44 грн 3% річних за загальний період прострочки з 05.03.2022 по 27.03.2023 та 146169,26 грн інфляційних втрат за період прострочки з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, то вимоги позивача про стягнення з 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, який долучений позивачем до позовної заяви, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на суму 18851,44 грн за загальний період прострочки з 05.03.2022 по 27.03.2023.

Щодо інфляційних втрат, то за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати на суму 146052,63 грн за загальний період прострочки з березня 2022 року по лютий 2023 року, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зауважує наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.7.1 договору визначено, що у випадку порушення строку оплати за поставлений товар, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати за поставлений позивачем товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним періодом (кожною накладною) окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати товару.

За висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України, а отже є невірним.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 105876,18 грн.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке мотивоване тим, що матеріали справи не містять жодних доказів понесення позивачем реальних збитків, а застосування неустойки є надмірним заходом фінансового впливу, що не відповідає фактичним обставинам виникнення прострочення і ступеню вини відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст.233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відтак, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, за відсутності виняткових обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій, не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, місто Київ, вулиця Петрозаводська, будинок 2, літера А, ідентифікаційний код 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ МЕТАЛ ГРУП" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 5, ідентифікаційний код 36441934) заборгованість у розмірі 553825 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн 10 коп., 3% річних у розмірі 18851 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн 44 коп., інфляційні втрати на суму 146052 (сто сорок шість тисяч п`ятдесят дві) грн 63 коп., пеню на суму 105876 (сто п`ять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 12369 (дванадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова