Рішення № 112138846, 12.07.2023, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа №611/158/23

Провадження №2/611/75/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участюсекретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського відділудержавної виконавчоїслужби вІзюмському районіХарківської областіСхідного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції про скасування арешту нерухомого майна,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про скасування арешту нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на належній йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 , постановою АА №179065 Відділу ДВС Барвінківського райуправління юстиції від 03 серпня 2006 року накладений арешт.

На думку позивача, його порушене право повинно бути захищеним судом, шляхом скасування арешту нерухомого майна, оскільки виконавче провадження в межах якого винесено вищевказану постанову на виконанні ДВС не перебуває.

А тому, ОСОБА_1 посилаючись на те, що вказаний арешт, створює йому перешкоди у праві володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», просив позов задовольнити.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 10 липня 2023 року провадження у справі відкрито, справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник Ізюмського відділудержавної виконавчоїслужби вІзюмському районіХарківської областіСхідного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без представника, щодо задоволення позовних вимог поклалися на розсуд суду.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.05.2023 № 331186832 по виконавчому провадженню №39194142, закінченому 27.11.2020 згідно п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», наявне обтяження у виді арешту нерухомого майна а саме: квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.10).

З листа начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм від 17 травня 2023 року №14282 вбачається, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі документи де боржником є ОСОБА_1 відсутні (а.с.9).

Згідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положенням ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статтею15,16 ЦПК України розглядається в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Абзацом 2 пункту 8 Постанови №5 передбачено вирішення лише вимоги про зняття арешту з майна у випадку, якщо позивач є власником спірного майна.

Відповідно до ч. 2ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Відповідно до ч. 4ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 15.05.2013 в справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Також слід зазначити ,що у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року по справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. У рішенні зазначається, що гарантовані ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод процесуальні права на справедливий, публічний і швидкий розгляд, передбачає водночас і виконання судових рішень: «Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію».

Так, в п. п. 5, 8, 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено наступні поняття: обтяження це - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору; реєстраційна дія це - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав; реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

Оскільки, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , арешт, накладений на квартиру позбавляє його права користування та розпорядження своїм майном, враховуючи, що виконавче провадження на виконанні не перебуває, а також виконавчі документи де боржником є позивач відсутні, тому суд вважає за необхідне зняти арешт, накладений згідно постанови АА №179065 Відділу ДВС Барвінківського райуправління юстиції від 03 серпня 2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-179, 354, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Ізюмського відділудержавної виконавчоїслужби вІзюмському районіХарківської областіСхідного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції про скасування арешту нерухомого майна,- задовольнити повністю.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНЩКПП: НОМЕР_1 , накладений постановою АА №179065 Відділом ДВС Барвінківського райуправління юстиції від 03 серпня 2006 року по виконавчому провадженню №39194142.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 32, м. Ізюм, Харківська область, код ЄДРПОУ 41430594.

Суддя Ю.А. Коптєв